Тиктор Іван Микитович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
доповнення |
Немає опису редагування |
||
Рядок 27: | Рядок 27: | ||
== Біографічні дані == |
== Біографічні дані == |
||
Народився |
Народився у заможній сім'ї, навчався у гімназіях Львова і [[Рогатинська гімназія імені Володимира Великого|Рогатина]], студіював торговельні науки в [[Таємний український університет|Тайному українському університеті]] у Львові, вступив на правничий факультет [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету]]. |
||
Учасник [[Перша світова війна|Першої світової війни]], польсько-української ([[1918]]–[[1919]]) та російсько-української ([[1919]]–[[1920]]) воєн, доброволець легіону [[січові стрільці|Січових Стрільців]], служив у ранзі підхорунжого. Як четар [[Українська Галицька Армія|УГА]] вступив до підпільної [[Українська Військова Організація|Української Військової Організації]]. |
Учасник [[Перша світова війна|Першої світової війни]], польсько-української ([[1918]]–[[1919]]) та російсько-української ([[1919]]–[[1920]]) воєн, доброволець легіону [[січові стрільці|Січових Стрільців]], служив у ранзі [[підхорунжий|підхорунжого]]. Як [[четар]] [[Українська Галицька Армія|УГА]] вступив до підпільної [[Українська Військова Організація|Української Військової Організації]]. |
||
== Іван Тиктор — видавець == |
== Іван Тиктор — видавець == |
||
Рядок 39: | Рядок 39: | ||
== Видавнича діяльність на еміграції == |
== Видавнича діяльність на еміграції == |
||
Після розгромлення його підприємства за часів радянської окупації у [[1939]] очолював у [[Краків|Кракові]] релігійне видавництво «Нове життя», а в роках [[1941]]–[[1943]] — видавництво «Волинь» у [[Рівне|Рівному]] |
Після розгромлення його підприємства за часів радянської окупації у [[1939]] очолював у [[Краків|Кракові]] релігійне видавництво «Нове життя», а в роках [[1941]]–[[1943]] — видавництво «Волинь» у [[Рівне|Рівному]] (в ті роки у видавництві працював [[Улас Самчук]]). |
||
З [[1948]] — в [[Канада|Канаді]] у місті [[Вінніпеґ]], де заснував «Клюб приятелів української книжки», і перевидав у [[1948]]–[[1954]] свої найбільші довоєнні видання із доповненнями про новіші часи та близько 40 книжок красного письменства. |
З [[1948]] — в [[Канада|Канаді]] у місті [[Вінніпеґ]], де заснував «Клюб приятелів української книжки», і перевидав у [[1948]]–[[1954]] свої найбільші довоєнні видання із доповненнями про новіші часи та близько 40 книжок красного письменства. |
||
Рядок 45: | Рядок 45: | ||
== Заслуги == |
== Заслуги == |
||
Заслуги Івана Тиктора великі: створення видань, які своєчасно приносили користь суспільству і стали тривкими надбаннями культури; |
Заслуги Івана Тиктора великі: створення видань, які своєчасно приносили користь суспільству і стали тривкими надбаннями культури; введення періодичного друкованого слова в українське село; і, поставлення уперше газетного видавництва на купецькій базі, зберігаючи усі свої часописи у національно-громадському патріотичному дусі. |
||
введення періодичного друкованого слова в українське село; і, поставлення уперше газетного видавництва на купецькій базі, зберігаючи усі свої часописи у національно-громадському патріотичному дусі. |
|||
== Вшанування пам'яті == |
== Вшанування пам'яті == |
||
Рядок 54: | Рядок 53: | ||
== Література == |
== Література == |
||
* {{ЕУ}} |
* {{ЕУ}} |
||
* ''Тернопільський Юрій Л.'' Українська преса з перспективи 150-ліття, [[Спілка українських журналістів Америки]] |
* ''Тернопільський Юрій Л.'' Українська преса з перспективи 150-ліття, [[Спілка українських журналістів Америки]]. — Джерсі-Сіті, 1974. |
||
* Українська журналістика в іменах / За ред. М. М. Романюка. — Львів, 1996. — Вип. ІІІ. — 424 с. ISBN 5-7702-1245-4 |
* Українська журналістика в іменах / За ред. М. М. Романюка. — Львів, 1996. — Вип. ІІІ. — 424 с. — ISBN 5-7702-1245-4 |
||
* ''Зелінська Н.'' Іван Тиктор: талан і талант (текст): моногр. / Н. Зелінська, Л. Сніцарчук, Е. Огар, Н. Благовірна та ін. — Львів: [[Видавництво Української академії друкарства|Укр. акад. друкарства]], 2007. — 240 с. — ISBN 978-966-322-092-5 |
* ''Зелінська Н.'' Іван Тиктор: талан і талант (текст): моногр. / Н. Зелінська, Л. Сніцарчук, Е. Огар, Н. Благовірна та ін. — Львів: [[Видавництво Української академії друкарства|Укр. акад. друкарства]], 2007. — 240 с. — ISBN 978-966-322-092-5 |
||
* Енциклопедія українознавства для школярів і студентів. Донецьк: Сталкер, 2000. — 496 с. |
* Енциклопедія українознавства для школярів і студентів. — Донецьк: Сталкер, 2000. — 496 с. |
||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
Рядок 65: | Рядок 64: | ||
[[Категорія:Українські видавці]] |
[[Категорія:Українські видавці]] |
||
[[Категорія:Українські підприємці]] |
[[Категорія:Українські підприємці]] |
||
[[Категорія: |
[[Категорія:Учні Рогатинської гімназії]] |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
[[Категорія:Вояки Легіону УСС]] |
[[Категорія:Вояки Легіону УСС]] |
||
[[Категорія:Підхорунжі Легіону УСС]] |
|||
[[Категорія:Хорунжі УГА]] |
[[Категорія:Хорунжі УГА]] |
||
[[Категорія:Вояки Української Галицької Армії]] |
[[Категорія:Вояки Української Галицької Армії]] |
||
[[Категорія:Студенти Українського таємного університету]] |
|||
[[Категорія:Уродженці Красного]] |
[[Категорія:Уродженці Красного]] |
||
[[Категорія: |
[[Категорія:Персоналії:Львів]] |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
[[Категорія:Померли в Оттаві]] |
[[Категорія:Померли в Оттаві]] |
||
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]] |
Версія за 08:30, 1 грудня 2015
Іван Микитович Тиктор | |
---|---|
Народження | 6 липня 1896 с. Красне |
Смерть | 26 серпня 1982 (86 років) Оттава, Канада |
Країна | ЗУНР |
Приналежність | УСС, УГА |
Звання | хорунжий |
Війни / битви | Перша світова війна Українсько-польська війна 1918—1919 Українсько-радянська війна |
Іва́н Мики́тович Ти́ктор (* 6 липня 1896, с. Красне, нині с-ще Красне Буського району Львівської області, — † 26 серпня 1982, м. Оттава, Канада) — громадський і політичний діяч, хорунжий УГА, відомий український видавець і редактор.
Біографічні дані
Народився у заможній сім'ї, навчався у гімназіях Львова і Рогатина, студіював торговельні науки в Тайному українському університеті у Львові, вступив на правничий факультет Львівського університету.
Учасник Першої світової війни, польсько-української (1918–1919) та російсько-української (1919–1920) воєн, доброволець легіону Січових Стрільців, служив у ранзі підхорунжого. Як четар УГА вступив до підпільної Української Військової Організації.
Іван Тиктор — видавець
Власник до 1939 найбільшого тодішнього львівського українського видавничого концерну Галичини «Українська Преса», який видавничою діяльністю спричинився до масового поширення преси і книжок на західноукраїнських землях, зокрема в Галичині. Як приватний видавець і звеличник книжки перший увів в українську пресу західний принцип, що преса — це не продукт добродійності, чи харитативна та сутосуспільницька праця, а сполучення культури з купецтвом, яке мусить самооплачуватися.
Заснував у 1923 популярний ілюстрований щоденник «Новий час»; з часом добавив ряд часописів: «Наш Прапор», «Народна справа», «Комар», «Дзвіночок» з бібліотекою «Ранок», «Наш лемко». Паралельно з періодиками видавав календарі й монументальні твори: «Велика історія України», «Історія української культури» (1936–1937 у Львові), «Історія українського війська» — та щомісячно белетристичні твори у рамках «Народної бібліотеки», «Лемківську читанку», та інші книжки.
Видавнича діяльність на еміграції
Після розгромлення його підприємства за часів радянської окупації у 1939 очолював у Кракові релігійне видавництво «Нове життя», а в роках 1941–1943 — видавництво «Волинь» у Рівному (в ті роки у видавництві працював Улас Самчук).
З 1948 — в Канаді у місті Вінніпеґ, де заснував «Клюб приятелів української книжки», і перевидав у 1948–1954 свої найбільші довоєнні видання із доповненнями про новіші часи та близько 40 книжок красного письменства.
Заслуги
Заслуги Івана Тиктора великі: створення видань, які своєчасно приносили користь суспільству і стали тривкими надбаннями культури; введення періодичного друкованого слова в українське село; і, поставлення уперше газетного видавництва на купецькій базі, зберігаючи усі свої часописи у національно-громадському патріотичному дусі.
Вшанування пам'яті
- На його честь названо 63 курінь УПЮ імені Івана Тиктора.
- 1993 року вулицю Орловську у Львові перейменовано — вулиця Тиктора.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Тернопільський Юрій Л. Українська преса з перспективи 150-ліття, Спілка українських журналістів Америки. — Джерсі-Сіті, 1974.
- Українська журналістика в іменах / За ред. М. М. Романюка. — Львів, 1996. — Вип. ІІІ. — 424 с. — ISBN 5-7702-1245-4
- Зелінська Н. Іван Тиктор: талан і талант (текст): моногр. / Н. Зелінська, Л. Сніцарчук, Е. Огар, Н. Благовірна та ін. — Львів: Укр. акад. друкарства, 2007. — 240 с. — ISBN 978-966-322-092-5
- Енциклопедія українознавства для школярів і студентів. — Донецьк: Сталкер, 2000. — 496 с.
Посилання
- Народились 6 липня
- Народились 1896
- Померли 26 серпня
- Померли 1982
- Українські видавці
- Українські підприємці
- Учні Рогатинської гімназії
- Вояки Легіону УСС
- Підхорунжі Легіону УСС
- Хорунжі УГА
- Вояки Української Галицької Армії
- Студенти Українського таємного університету
- Уродженці Красного
- Персоналії:Львів
- Персоналії:Рівне
- Українці Канади
- Персоналії:Вінніпег
- Померли в Оттаві
- Люди, на честь яких названі вулиці