Аншлюс: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
ВП:НЕТРИБУНА. Або всі, або жодної
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
{{Історія Австрії}}
{{Історія Австрії}}
'''А́ншлюс''' (від {{lang-de|Anschluss, Anschluß<ref>Відповідно до німецького правопису, чинного на час події.</ref>}}&nbsp;— приєднання, об'єднання, [[анексія]])&nbsp;— приєднання [[Австрія|Австрії]] до [[націонал-соціалізм|нацистської]] [[Третій Рейх|Німеччини]] [[11 березня|11]]—[[13 березня]] [[1938]] року.
'''А́ншлюс''' (від {{lang-de|Anschluss, Anschluß<ref>Відповідно до німецького правопису, чинного на час події.</ref>}}&nbsp;— приєднання, об'єднання, [[анексія]])&nbsp;— приєднання [[Австрія|Австрії]] до [[Третій Рейх|нацистської Німеччини]] [[11 березня|11]]—[[13 березня]] [[1938]] року.


== Передісторія ==
== Передісторія ==
Рядок 7: Рядок 7:
7 жовтня 1879 року була підписана угода щодо того, «коли б одна з обох імперій, всупереч сподіванням і щирому бажанню обох високих договірних сторін, зазнала нападу з боку Росії, обидві високі договірні сторони зобов'язані виступити на допомогу одна одній з усією сукупністю збройних сил своїх імперій і відповідно до цього не укладати миру інакше, як тільки спільно і за обопільною згодою».
7 жовтня 1879 року була підписана угода щодо того, «коли б одна з обох імперій, всупереч сподіванням і щирому бажанню обох високих договірних сторін, зазнала нападу з боку Росії, обидві високі договірні сторони зобов'язані виступити на допомогу одна одній з усією сукупністю збройних сил своїх імперій і відповідно до цього не укладати миру інакше, як тільки спільно і за обопільною згодою».


Однією із вимог створеного 1891 року [[Пангерманський союз|Пангерманського союзу]] було об'єднання Австро-Угорщини із Німецькою імперією.
Однією із вимог створеного 1891 року [[Пангерманський союз|Пангерманського союзу]] було об'єднання Австро-Угорщини з Німецькою імперією.


До об'єднання двох країн після [[Перша світова війна|Першої світової війни]] прагнули різні політичні сили по обох боках кордону, але держави-переможниці заборонили це в мирних трактатах, укладених з обома державами ([[Версальський договір 1919|Версальський]] і [[Сен-Жерменський мирний договір 1919|Сен-Жерменський]]).
До об'єднання двох країн після [[Перша світова війна|Першої світової війни]] прагнули різні політичні сили по обох боках кордону, але держави-переможниці заборонили це в мирних трактатах, укладених з обома державами ([[Версальський договір 1919|Версальський]] і [[Сен-Жерменський мирний договір 1919|Сен-Жерменський]]).
[[Файл:Bundesarchiv Bild 137-049278, Anschluss Österreich.jpg|thumb|Німецькі й австрійські прикордонники демонтують шлагбаум на кордоні]]
[[Файл:Bundesarchiv Bild 137-049278, Anschluss Österreich.jpg|thumb|Німецькі й австрійські прикордонники демонтують шлагбаум на кордоні]]
4 жовтня 1922 року був прийнятий Женевський протокол, що забороняв аншлюс навіть у формі економічного союзу Австрії із Німеччиною.
4 жовтня 1922 року був прийнятий Женевський протокол, що забороняв аншлюс навіть у формі економічного союзу Австрії з Німеччиною.


1927 року в Німеччині вийшла друком збірка «Проблема аншлюсу», що містила карту під заголовком «Національні німецькі землі в минулому та в сучасності». На ній зображувалася німецька «серединна Європа», до якої входили Німеччина, Австрія, більша частина Чехословаччини, південна Польща, землі Познані, Данцигський коридор, італійський Тіроль, дві третини Швейцарії, уся територія Голландії, майже половина Бельгії, частина півдня Угорщини, заходу Румунії та Північної Італії. У підписі було зазначено: «Історія Німеччини являє собою боротьбу за вирішення питань, що нині неймовірно загострилися. Ці питання становлять проблему створення німецької держави у Центральній Європі та розрахунку німецького народу зі східними сусідами… Тільки твердість забезпечить внутрішню єдність Центральної Європи супроти тиску народів та держав Заходу та Сходу… Бо ж територія німецького заселення поширюється за межі кордонів Німеччини в усій області Центральної Європи.»
1927 року в Німеччині вийшла друком збірка «Проблема аншлюсу», що містила карту під заголовком «Національні німецькі землі в минулому та в сучасності». На ній зображувалася німецька «серединна Європа», до якої входили Німеччина, Австрія, більша частина Чехословаччини, південна Польща, землі Познані, Данцигський коридор, італійський Тіроль, дві третини Швейцарії, уся територія Голландії, майже половина Бельгії, частина півдня Угорщини, заходу Румунії та Північної Італії. У підписі було зазначено: «Історія Німеччини являє собою боротьбу за вирішення питань, що нині неймовірно загострилися. Ці питання становлять проблему створення німецької держави у Центральній Європі та розрахунку німецького народу зі східними сусідами… Тільки твердість забезпечить внутрішню єдність Центральної Європи супроти тиску народів та держав Заходу та Сходу… Бо ж територія німецького заселення поширюється за межі кордонів Німеччини в усій області Центральної Європи.»
Рядок 20: Рядок 20:
До ідеї аншлюсу повернувся [[Адольф Гітлер]], прийшовши до влади [[1933]] року.
До ідеї аншлюсу повернувся [[Адольф Гітлер]], прийшовши до влади [[1933]] року.


У липні [[1934]] року австрійські та німецькі [[нацисти]] зробили невдалу спробу державного перевороту в Австрії, після чого в країні встановився авторитарний правий режим.
У липні [[1934]] року австрійські та німецькі [[націонал-соціалізм|нацисти]] зробили невдалу спробу державного перевороту в Австрії, після чого в країні встановився авторитарний правий режим.


У лютому [[1938]]&nbsp;року Гітлер запросив австрійського [[канцлер]]а [[Курт Шушніг|Курта фон Шушніґа]] до Німеччини, де змусив його погодитися на допущення до влади австрійських нацистів. Невдовзі Шушніґ відрікся від цих домовленостей і анонсував [[плебісцит]] щодо аншлюсу, бо мав надію, що більшість австрійців не підтримає втрату незалежності. Проте [[11 березня]] Гітлер направив австрійському канцлеру ультиматум, де вимагав, щоб той передав усю повноту влади австрійським нацистам, інакше німецька армія розпочне вторгнення. Термін ультиматуму спливав опівдні, але був подовжений на дві години. Не чекаючи на відповідь, Гітлер уже віддав наказав ввести війська до Австрії о першій годині дня.<ref>{{cite web |url=http://hitlertriumphant.wordpress.com/early-diplomatic-triumphs/ |title=Hitler Triumphant: Early Diplomatic Triumphs |accessdate=15 травня 2014}}</ref> Фактично стався державний переворот, і Шушніґа змусили скасувати плебісцит. Розуміючи, що ані Франція, ані Велика Британія не налаштовані допомогти Австрії зберегти самостійність, канцлер пішов у відставку, наказавши австрійській армії не чинити опору можливому німецькому вторгненню.
У лютому [[1938]] року Гітлер запросив австрійського [[канцлер]]а [[Курт Шушніг|Курта фон Шушніґа]] до Німеччини, де змусив його погодитися на допущення до влади австрійських нацистів. Невдовзі Шушніґ відрікся від цих домовленостей і анонсував [[плебісцит]] щодо аншлюсу, бо мав надію, що більшість австрійців не підтримає втрату незалежності. Проте [[11 березня]] Гітлер направив австрійському канцлеру ультиматум, де вимагав, щоб той передав усю повноту влади австрійським нацистам, інакше німецька армія розпочне вторгнення. Термін ультиматуму спливав опівдні, але був подовжений на дві години. Не чекаючи на відповідь, Гітлер уже віддав наказав ввести війська до Австрії о першій годині дня.<ref>{{cite web |url=http://hitlertriumphant.wordpress.com/early-diplomatic-triumphs/ |title=Hitler Triumphant: Early Diplomatic Triumphs |accessdate=15 травня 2014}}</ref> Фактично стався державний переворот, і Шушніґа змусили скасувати плебісцит. Розуміючи, що ані Франція, ані Велика Британія не налаштовані допомогти Австрії зберегти самостійність, канцлер пішов у відставку, наказавши австрійській армії не чинити опору можливому німецькому вторгненню.
[[Файл:Bundesarchiv Bild 146-1985-083-10, Anschluss Österreich, Wien.jpg|thumb|left|Вступ німецьких військ до Відня]]
[[Файл:Bundesarchiv Bild 146-1985-083-10, Anschluss Österreich, Wien.jpg|thumb|left|Вступ німецьких військ до Відня]]
[[Президент]] Австрії [[Вільгельм Міклас]] (''Wilhelm Miklas'') відмовився призначити [[лідер]]а австрійських наці [[Артур Зейсс-Інкварт|Артура Зейсс-Інкварта]] (''Arthur Seyss-Inquart'') канцлером. У цій ситуації за наказом Гітлера [[12 березня]] німецькі війська ввійшли до Австрії&nbsp;— без опору з боку австрійців. Посаду канцлера зайняв [[Артур Зейсс-Інкварт]].
[[Президент]] Австрії [[Вільгельм Міклас]] (''Wilhelm Miklas'') відмовився призначити лідера австрійських наці [[Артур Зейсс-Інкварт|Артура Зейсс-Інкварта]] (''Arthur Seyss-Inquart'') канцлером. У цій ситуації за наказом Гітлера [[12 березня]] німецькі війська ввійшли до Австрії&nbsp;— без опору з боку австрійців. Посаду канцлера зайняв [[Артур Зейсс-Інкварт]].


[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-1987-0922-500, Wien, Heldenplatz, Rede Adolf Hitler.jpg|thumb|right|Гітлер оголошує аншлюс на Гельденпляц у Відні, 15 березня 1938 р.]]
[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-1987-0922-500, Wien, Heldenplatz, Rede Adolf Hitler.jpg|thumb|right|Гітлер оголошує аншлюс на Гельденпляц у Відні, 15 березня 1938 р.]]
Вже [[13 березня|наступного дня]] Гітлер оприлюднив підписаний ним закон, за яким Австрію було включено до [[Третій Рейх|Третього Рейху]] як «Східну марку» (''Ostmark'').
Вже [[13 березня|наступного дня]] Гітлер оприлюднив підписаний ним закон, за яким Австрію було включено до [[Третій Рейх|Третього Рейху]] як «Східну марку» (''Ostmark'').


[[10 квітня]] під контролем нацистів відбувся [[референдум]], під час якого 99,73 % австрійців підтримали приєднання Австрії до Німеччини.
[[10 квітня]] під контролем нацистів відбувся [[референдум]], під час якого 99,73&nbsp;% австрійців підтримали приєднання Австрії до Німеччини.


Незважаючи на брутальне порушення [[Версальський договір 1919|Версальського]] та [[Сен-Жерменський мирний договір 1919|Сен-Жерменського договорів]], Британія та Франція майже ніяк не відреагували на ліквідацію Австрійської Республіки. Загалом міжнародна реакція на подію коливалася від нейтральної до позитивної, і лише (часто замовчується) [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянський Союз]] (у [[Вербальна нота|ноті]] до західних держав) та [[Мексика]] (у посланні до [[Ліга Націй|Ліги Націй]]) висловили протест проти очевидного акту анексії.<ref>{{cite book
Незважаючи на брутальне порушення [[Версальський договір 1919|Версальського]] та [[Сен-Жерменський мирний договір 1919|Сен-Жерменського договорів]], Британія та Франція майже ніяк не відреагували на ліквідацію Австрійської Республіки. Загалом міжнародна реакція на подію коливалася від нейтральної до позитивної, і лише (часто замовчується) [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянський Союз]] (у [[Вербальна нота|ноті]] до західних держав) та [[Мексика]] (у посланні до Ліги Націй) висловили протест проти очевидного акту анексії.<ref>{{cite book
|title=Geschichte Österreichs : Kultur — Gesellschaft — Politik
|title=Geschichte Österreichs : Kultur — Gesellschaft — Politik
|last = Vocelka
|last = Vocelka
Рядок 42: Рядок 42:


== Оцінки ==
== Оцінки ==

== Наслідки та їх ліквідація ==
== Наслідки та їх ліквідація ==
Визволення Австрії в [[1945]]&nbsp;р. призвело до відновлення її незалежності. Державний договір, підписаний у [[Відень|Відні]] [[15 травня]] [[1955]]&nbsp;р., заборонив приєднання Австрії до Німеччини.
Визволення Австрії в [[1945]]&nbsp;р. призвело до відновлення її незалежності. Державний договір, підписаний у [[Відень|Відні]] [[15 травня]] [[1955]]&nbsp;р., заборонив приєднання Австрії до Німеччини.

Версія за 17:37, 9 грудня 2015

Історія Австрії

Галльштаттська культура
Доісторична Австрія
Римські провінції
(Норик • Реція)
Карантанія
Східна марка
Герцогство Австрія
Ерцгерцогство Австрія
Священна Римська імперія
(Габсбурзька монархія)
Австрійська імперія
Австро-Угорщина
(Цислейтанія)
Німецька Австрія
Перша Австрійська Республіка
Федеративна держава Австрія
Аншлюс
Австрія у часи націонал-соціалізму
Окупація Австрії союзниками
Австрійська Республіка

Портал «Австрія»

А́ншлюс (від нім. Anschluss, Anschluß[1] — приєднання, об'єднання, анексія) — приєднання Австрії до нацистської Німеччини 1113 березня 1938 року.

Передісторія

Політика щодо створення австро-німецького союзу провадилася керівництвом Німеччини протягом довгого часу.

7 жовтня 1879 року була підписана угода щодо того, «коли б одна з обох імперій, всупереч сподіванням і щирому бажанню обох високих договірних сторін, зазнала нападу з боку Росії, обидві високі договірні сторони зобов'язані виступити на допомогу одна одній з усією сукупністю збройних сил своїх імперій і відповідно до цього не укладати миру інакше, як тільки спільно і за обопільною згодою».

Однією із вимог створеного 1891 року Пангерманського союзу було об'єднання Австро-Угорщини з Німецькою імперією.

До об'єднання двох країн після Першої світової війни прагнули різні політичні сили по обох боках кордону, але держави-переможниці заборонили це в мирних трактатах, укладених з обома державами (Версальський і Сен-Жерменський).

Німецькі й австрійські прикордонники демонтують шлагбаум на кордоні

4 жовтня 1922 року був прийнятий Женевський протокол, що забороняв аншлюс навіть у формі економічного союзу Австрії з Німеччиною.

1927 року в Німеччині вийшла друком збірка «Проблема аншлюсу», що містила карту під заголовком «Національні німецькі землі в минулому та в сучасності». На ній зображувалася німецька «серединна Європа», до якої входили Німеччина, Австрія, більша частина Чехословаччини, південна Польща, землі Познані, Данцигський коридор, італійський Тіроль, дві третини Швейцарії, уся територія Голландії, майже половина Бельгії, частина півдня Угорщини, заходу Румунії та Північної Італії. У підписі було зазначено: «Історія Німеччини являє собою боротьбу за вирішення питань, що нині неймовірно загострилися. Ці питання становлять проблему створення німецької держави у Центральній Європі та розрахунку німецького народу зі східними сусідами… Тільки твердість забезпечить внутрішню єдність Центральної Європи супроти тиску народів та держав Заходу та Сходу… Бо ж територія німецького заселення поширюється за межі кордонів Німеччини в усій області Центральної Європи.»

1931 року була спроба поєднати обидві держави митним союзом — невдала через спротив держав колишньої Антанти: 19 березня австрійський віце-канцлер Шобер та німецький міністр закордонних справ Курціус підписали угоду про єдиний митний закон, про узгоджені тарифи та про ліквідацію митного кордону між обома державами; Франція рішуче виступила проти митного союзу Австрії із Німеччиною, у чому її підтримала Англія. Внаслідок розгляду питання Лігою Націй та передачі його до Постійного міжнародного трибуналу, обидві країни повідомили про відмову від митного союзу за два дні до винесення рішення трибуналом 5 вересня 1931 року.

Реалізація ідеї аншлюсу націонал-соціалістами

До ідеї аншлюсу повернувся Адольф Гітлер, прийшовши до влади 1933 року.

У липні 1934 року австрійські та німецькі нацисти зробили невдалу спробу державного перевороту в Австрії, після чого в країні встановився авторитарний правий режим.

У лютому 1938 року Гітлер запросив австрійського канцлера Курта фон Шушніґа до Німеччини, де змусив його погодитися на допущення до влади австрійських нацистів. Невдовзі Шушніґ відрікся від цих домовленостей і анонсував плебісцит щодо аншлюсу, бо мав надію, що більшість австрійців не підтримає втрату незалежності. Проте 11 березня Гітлер направив австрійському канцлеру ультиматум, де вимагав, щоб той передав усю повноту влади австрійським нацистам, інакше німецька армія розпочне вторгнення. Термін ультиматуму спливав опівдні, але був подовжений на дві години. Не чекаючи на відповідь, Гітлер уже віддав наказав ввести війська до Австрії о першій годині дня.[2] Фактично стався державний переворот, і Шушніґа змусили скасувати плебісцит. Розуміючи, що ані Франція, ані Велика Британія не налаштовані допомогти Австрії зберегти самостійність, канцлер пішов у відставку, наказавши австрійській армії не чинити опору можливому німецькому вторгненню.

Вступ німецьких військ до Відня

Президент Австрії Вільгельм Міклас (Wilhelm Miklas) відмовився призначити лідера австрійських наці Артура Зейсс-Інкварта (Arthur Seyss-Inquart) канцлером. У цій ситуації за наказом Гітлера 12 березня німецькі війська ввійшли до Австрії — без опору з боку австрійців. Посаду канцлера зайняв Артур Зейсс-Інкварт.

Гітлер оголошує аншлюс на Гельденпляц у Відні, 15 березня 1938 р.

Вже наступного дня Гітлер оприлюднив підписаний ним закон, за яким Австрію було включено до Третього Рейху як «Східну марку» (Ostmark).

10 квітня під контролем нацистів відбувся референдум, під час якого 99,73 % австрійців підтримали приєднання Австрії до Німеччини.

Незважаючи на брутальне порушення Версальського та Сен-Жерменського договорів, Британія та Франція майже ніяк не відреагували на ліквідацію Австрійської Республіки. Загалом міжнародна реакція на подію коливалася від нейтральної до позитивної, і лише (часто замовчується) Радянський Союзноті до західних держав) та Мексика (у посланні до Ліги Націй) висловили протест проти очевидного акту анексії.[3] Внаслідок аншлюсу Німеччина здобула важливі австрійські компанії (напр. Steyr Daimler Puch AG) та озброєння загальною вартістю близько 500 млн рейхсмарок, а на базі колишньої австрійської армії (Österreichische Bundesheer) створили дві німецькі піхотні дивізії (44-у та 45-у), 4-у легку дивізію та дві гірські дивізії (2-у та 3-ю).

Оцінки

Наслідки та їх ліквідація

Визволення Австрії в 1945 р. призвело до відновлення її незалежності. Державний договір, підписаний у Відні 15 травня 1955 р., заборонив приєднання Австрії до Німеччини.

Див. також

Література

Примітки

  1. Відповідно до німецького правопису, чинного на час події.
  2. Hitler Triumphant: Early Diplomatic Triumphs. Процитовано 15 травня 2014.
  3. Vocelka, Karl (2000). Geschichte Österreichs : Kultur — Gesellschaft — Politik. Verlag Styria. с. 297.