Тереклі-Мектеб: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
| Рядок 52: | Рядок 52: | ||
Аул заснований наприкінці XVIII століття у зв'язку з утворенням в [[1793]] році [[Караногайське приставство|Караногайського приставства]], як ставки за три кілометри на південь від аулу ''Тереклі (Тереклі-авил)'' (''Тереклі'' — [[Ногайська мова|ногайською]] ''багатий деревами''). [[Мектеб]] — школа. У ставці Тереклі-Мектеб перебував офіційний представник царської адміністрації — пристав Пилип Йосипович Капельгородський, під керівництвом якого в аулі був виритий артезіанський колодязь, розбитий фруктовий сад. У народі виникла друга назва аулу — ''Орис Уьй'' (з [[ногайська мова|ногайської]] ''Російський дім''). |
Аул заснований наприкінці XVIII століття у зв'язку з утворенням в [[1793]] році [[Караногайське приставство|Караногайського приставства]], як ставки за три кілометри на південь від аулу ''Тереклі (Тереклі-авил)'' (''Тереклі'' — [[Ногайська мова|ногайською]] ''багатий деревами''). [[Мектеб]] — школа. У ставці Тереклі-Мектеб перебував офіційний представник царської адміністрації — пристав Пилип Йосипович Капельгородський, під керівництвом якого в аулі був виритий артезіанський колодязь, розбитий фруктовий сад. У народі виникла друга назва аулу — ''Орис Уьй'' (з [[ногайська мова|ногайської]] ''Російський дім''). |
||
Під час [[ |
Під час [[німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] (під час [[План «Блау»|операції «Блау»]]), в грудні 1942, аул був зайнятий частинами [[Група армій «A»|групи армій «А»]] [[Вермахт]]а, а через кілька днів звільнений [[Червона армія|Червоною Армією]]. Це була найбільш східна точка до якої дійшли німецькі війська на [[Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|Східному фронті]] [[Друга світова війна|Другої світової війни]]<ref> Percy Ernst Schramm (Hrsg.): Kriegstagebuch des OKW, Teilband 4.2, 2. Halbjahr 1942. s. 842ff. </Ref>. |
||
В аулі проживають нащадки ногайських родів калемерден, чіжувіт, кипшак, чаужейлі, тогинши, найман, шурша ас, костамгали, мойнапа, туркмени, кобанший, етсани, уьйсин. |
В аулі проживають нащадки ногайських родів калемерден, чіжувіт, кипшак, чаужейлі, тогинши, найман, шурша ас, костамгали, мойнапа, туркмени, кобанший, етсани, уьйсин. |
||
Версія за 21:27, 30 грудня 2015
| Село
Тереклі-Мектеб
Терекли-Мектеб
|
Тереклі-Мектеб — село (аул), адміністративний центр Ногайського району Дагестану.
Село розташоване в центральній частині Ногайського степу на північному заході Дагестану.
Автомобільна дорога до Кизляра (бл. 75 км).
Історія
Аул заснований наприкінці XVIII століття у зв'язку з утворенням в 1793 році Караногайського приставства, як ставки за три кілометри на південь від аулу Тереклі (Тереклі-авил) (Тереклі — ногайською багатий деревами). Мектеб — школа. У ставці Тереклі-Мектеб перебував офіційний представник царської адміністрації — пристав Пилип Йосипович Капельгородський, під керівництвом якого в аулі був виритий артезіанський колодязь, розбитий фруктовий сад. У народі виникла друга назва аулу — Орис Уьй (з ногайської Російський дім).
Під час німецько-радянської війни (під час операції «Блау»), в грудні 1942, аул був зайнятий частинами групи армій «А» Вермахта, а через кілька днів звільнений Червоною Армією. Це була найбільш східна точка до якої дійшли німецькі війська на Східному фронті Другої світової війни[1].
В аулі проживають нащадки ногайських родів калемерден, чіжувіт, кипшак, чаужейлі, тогинши, найман, шурша ас, костамгали, мойнапа, туркмени, кобанший, етсани, уьйсин.
Населення
За переписом 2002 населення села складає 7285 осіб, з яких:
- Ногайці — 6460 чол. (85,7%)
- Даргинці — 304 чол. (4,2%)
- Росіяни — 198 чол. (2,7%)
- Кумики — 136 чол. (1,9%)
- Інші — 187 чол. (2,9%)
Література
- М. А. Булгарова Ногайская топонімію. Ставрополь, 1999.
- Р. Х. Керейтов Етнічна історія ногайців. Ставрополь, 1999
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Percy Ernst Schramm (Hrsg.): Kriegstagebuch des OKW, Teilband 4.2, 2. Halbjahr 1942. s. 842ff.