Linux: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Brabadu (обговорення | внесок) |
Brabadu (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 59: | Рядок 59: | ||
При цьому число латок (патчів), що вносяться до ядра, має тенденцію до зростання. Зводячи воєдино ці дві характеристики, можна відзначити, що, в середньому, до ядра вноситься 2,83 патча за годину, при цьому, в рядках коду щодня в ядро додається понад 3 тис. рядків, більше 1,4 тис. рядків модифікується. Число розробників, що взяли участь у випуску версії 2.6.24, більш ніж вдвічі перевищило цей показник для версії 2.6.11 і склало 1057 чоловік. |
При цьому число латок (патчів), що вносяться до ядра, має тенденцію до зростання. Зводячи воєдино ці дві характеристики, можна відзначити, що, в середньому, до ядра вноситься 2,83 патча за годину, при цьому, в рядках коду щодня в ядро додається понад 3 тис. рядків, більше 1,4 тис. рядків модифікується. Число розробників, що взяли участь у випуску версії 2.6.24, більш ніж вдвічі перевищило цей показник для версії 2.6.11 і склало 1057 чоловік. |
||
При цьому, проте, всього 10 провідних розробників спільно внесли майже 15% змін, а 30 провідних розробників — 30%. Це, проте, не означає, що поширене в деяких кругах уявлення про Linux як про систему, що розробляється аматорами, правильне. Не зважаючи, що далеко не у всіх компаній, що займаються вільним ПЗ, є необхідність вносити зміни до ядра, числа компаній, що беруть участь в його розробці, росте. Чотири найбільші компанії-розробники ядра — [[Red Hat]], [[Novell]], [[IBM]] і [[Intel]] — |
При цьому, проте, всього 10 провідних розробників спільно внесли майже 15% змін, а 30 провідних розробників — 30%. Це, проте, не означає, що поширене в деяких кругах уявлення про Linux як про систему, що розробляється аматорами, правильне. Не зважаючи, що далеко не у всіх компаній, що займаються вільним ПЗ, є необхідність вносити зміни до ядра, числа компаній, що беруть участь в його розробці, росте. Чотири найбільші компанії-розробники ядра — [[Red Hat]], [[Novell]], [[IBM]] і [[Intel]] — внесли більше 32% зроблених за час дослідження змін, а сумарний відсоток змін в ядро, внесених розробниками, що працюють на компанії, склав більше 70%. |
||
При цьому серед компаній, що беруть участь в розробці ядра, виділяється декілька груп по основній меті участі в розробці. Це група компаній, |
При цьому серед компаній, що беруть участь в розробці ядра, виділяється декілька груп по основній меті участі в розробці. Це група компаній, що включає IBM, Intel, HP, SGI, MIPS та інших, яка орієнтується в основному на підтримку роботи Linux на власному устаткуванні. Дистриб'ютори, такі, як Red Hat,, Novell, MontaVista мають на меті додавання в ядро можливостей, на які існує попит серед користувачів, і які підсилюють конкурентоспроможність дистрибутивів як кінцевих продуктів. Такі компанії, як [[Sony]], [[Nokia]], [[Samsung]] працюють над ядром для поліпшення роботи систем на базі ядра Linux у власних пристроях. |
||
<table class="wikitable" width="80%" align="center"> |
<table class="wikitable" width="80%" align="center"> |
||
| Рядок 227: | Рядок 227: | ||
</table> |
</table> |
||
Таким чином, з дослідження Linux Foundation можна зробити |
Таким чином, з дослідження Linux Foundation можна зробити висновок, що ядро Linux є безпрецедентним прикладом успішної співпраці різних за розміром і вироблюваною продукцією компаній і індивідуальних розробників. Кількість цих розробників і розподіл їх внеску в розробку може служити, в деякому розумінні, гарантією стабільності і незалежності розробки. Це наочно демонструє переваги як відкритої моделі розробки в цілому, так і гарантій, що надаються розробникам і кінцевим користувачам самою концепцією вільного ПЗ, закріпленою в ліцензії GNU GPL. |
||
== Мобільність == |
== Мобільність == |
||
Версія за 10:59, 3 серпня 2008
Пінгвін Tux логотип і талісман Linux | |
 | |
| Розробник | Різні компанії та особистості |
|---|---|
| Родина ОС | UNIX-подібні |
| Робочий стан | Робочий / розробка |
| Вихідна модель | Open-source |
| Останній випуск | 2.6.26.1 / 1 серпня 2008 |
| Тип ядра | Монолітне |
| Ліцензія | GPL |
| kernel.org | |
- Ця стаття про операційні системи на основі ядра Лінукс. Для отримання інформації про саме ядро, читайте статтю Лінукс (ядро)
Лі́нукс (англ. Linux, також відомий, як GNU/Linux) — монолітне ядро, що використовується для створення UNIX-подібних операційних систем. Це один із найвидатніших прикладів розробки з відкритими джерельними кодами (open source) та вільного програмного забезпечення (free software); на відміну від пропрієтарних операційних систем, на кшталт Microsoft Windows та MacOS X, її джерельні коди доступні усім для використання, модифікації та розповсюдження абсолютно безкоштовно.
Спершу розроблювалася та використовувалася індивідуальними ентузіастами на персональних комп'ютерах, з тих пір Linux завдяки підтримці таких компаній як IBM, Sun Microsystems, Hewlett-Packard, Novell та інших, набув неабиякої популярності, як серверна операційна система; так, 8 із 10 найбільших компаній, що надають послуги веб-хостингу використовують Лінукс на своїх веб-серверах.
Лінукс було портовано на велику кількість апаратних платформ. Тепер вона досить успішно використовується, як на суперкомп'ютерах, так і на мобільних телефонах.
Значна кількість спеціалізованих дистрибутивів Linux, котрі розробляються та підтримуються різними спільнотами, дає широкі можливості вибору програмного забезпечення.
Історія
Початкова
У 1983 році Річард Столмен заснував проект GNU, з метою створення повноцінної Unix-подібної операційної системи, і наповнення її повністю відкритим програмним забезпеченням. На самому початку 1990-х проект зібрав майже усі необхідні компоненти цієї системи — бібліотеки, компілятори, текстові редактори, командну оболонку Unix — за винятком основного компоненту, ядра. У 1990 році проект почав розробку ядра GNU/Hurd на основі мікроядра Mach, однак робота розпочалася із серйозними перешкодами і просувалася досить повільно.
Тим часом, у 1991 фінський студент Університету Гельсінкі, Лінус Торвальдс, як своє хобі розпочав розробку іншого ядра. Спершу Торвальдс використовував на своєму комп'ютері Minix, спрощену Unix-подібну операційну систему, розроблену Ендрю Тененбаумом з метою використання у навчальних цілях. Однак, Таненбаум не дозволив іншим розширювати його операційну систему, що спонукало Торвальдса створити заміну для Minix.
Спершу, Торвальдс назвав своє ядро "Freax", що є схрещенням слів «free» та «freek», плюс додання літери «Х», котра часто використовується у іменах Unix-подібних операційних систем. Ім'я «Linux» придумав Арі Лемке, котрий на той час адміністрував FTP-сервер мережі фінських університетів, від дав ім'я «Linux» теці, з якої проект Торвальдса був уперше доступний для завантаження.
На початку для налаштування та встановлення Лінукс був потрібен комп'ютер під керівництвом Minix. Перші версії Лінукс також вимагали присутності на жорсткому диску іншої операційної системи для здійснення завантаження, але пізніше з'явилися незалежні завантажувачі, на кшталт LILO. Лінукс швидко перевершила Minix у функціональності; Торвальдс та інші ранні розробники ядра адаптували свою роботу для компонентів GNU та користувацького програмного забезпечення, задля створення завершеної, повнофункціональної, вільної операційної системи.
Сьогодні Торвальдс продовжує координувати процес розробки ядра, у той час, як інші підсистеми, як то компоненти GNU продовжують розвиватися окремо (розвиток ядра Лінукс не є частиною проекту GNU). Інші спільноти і компанії комбінують і поширюють усі ці компоненти із додатковим прикладним програмним забезпеченням у вигляді дистрибутивів Лінукс.
Лінукс та Проект GNU
Метою проекту GNU є створення Unix-сумісної операційної системи, що складається цілковито з вільного програмного забезпечення, і найуніверсальніші дистрибутиви Лінукс залежать від бібліотек GNU та програмного інструментарію написаного у межах даного проекту. Free Software Foundation розглядає усі ці дистрибутиви Лінукс, як "варіанти" системи GNU, і просить, щоб усі ці операційні системи відносили до GNU/Linux або Лінукс систем на основі GNU. Хоча деякі дистрибутиви, наприклад Debian GNU/Linux, використовують таку назву, її використання за межами спільноти ентузіастів є дещо обмеженим, і Лінус Торвальдс назвав даний заклик FSF "просто смішним". Однією з причин використання простішої назви (Лінукс) є те, що відмінності між ядром операційної системи та її дистрибутивом заплутують новачків.
Судовий процес з SCO
У березні 2003 року SCO Group розпочала судовий процес проти IBM, стверджуючи, що IBM додала до ядра Лінукс код, авторські права на який належать SCO Group, і порушила таким чином умови ліцензії на використання Unix. Додатково, SCO надіслала лист декільком великим компаніям із попередженням, що використання ними Лінукс без відповідної ліцензії SCO може стати причиною судового переслідування. Даний лист став наслідком появи припущення про можливість появи судових позовів проти рядових користувачів Лінукс. Ця дискусія втягнула у судовий процес AutoZone та Red Hat. Питання про те, чи дійсно SCO володіє авторським правом на Unix є спірним, і наразі заперечується компанією Novell.
3 липня 2006 року окружний суд штату Юта відхилив 182 із 294 заяв поданих SCO Group проти IBM.
До цих пір SCO Group не надала жодного доказу стосовно наявності у неї авторських прав на присутній у ядрі Лінукс код.
Хто створює Лінукс
GNU/Linux — складна система, що включає тисячі різних пакетів, від найпоширеніших, таких, як утиліти GNU, X.org, графічні середовища GNOME і KDE, до специфічних для якогось одного з дистрибутивів. Команди розробників кожного проекту відрізняються чисельністю, підходом до роботи, використовуваними інструментами і методами планування робіт. При цьому ядро Linux займає особливе місце серед всіх інших застосувань. Від нього залежить можливість роботи системи GNU/Linux на різних апаратних платформах і ступінь підтримки різних пристроїв. Тому характеристики процесу його розробки можуть, якоюсь мірою, служити індикатором для всієї системи GNU/Linux.
Linux Foundation провело дослідження[1], що охоплює трирічний період розробки ядра (від версії 2.6.11 до версії 2.6.24) і фокусується на таких характеристиках, як частота релізів і змін, розмір початкових текстів ядра, і найголовніше, дозволяє отримати уявлення про тих, хто зрештою розробляє ядро Linux.
Статистика показує, що, в середньому, кожен новий реліз ядра виходить раз на 2,5 — 3 місяці (60 — 110 днів). В першу чергу це пов'язано з вибраною в 2005 р. моделлю розробки, направленою на зведення до мінімуму тривалості проміжків між розробкою нових функцій, появою підтримки нових пристроїв і включенням їх в ядро; а також що зводить до мінімуму потребу творців дистрибутивів в модифікаціях ядра.
При цьому число латок (патчів), що вносяться до ядра, має тенденцію до зростання. Зводячи воєдино ці дві характеристики, можна відзначити, що, в середньому, до ядра вноситься 2,83 патча за годину, при цьому, в рядках коду щодня в ядро додається понад 3 тис. рядків, більше 1,4 тис. рядків модифікується. Число розробників, що взяли участь у випуску версії 2.6.24, більш ніж вдвічі перевищило цей показник для версії 2.6.11 і склало 1057 чоловік.
При цьому, проте, всього 10 провідних розробників спільно внесли майже 15% змін, а 30 провідних розробників — 30%. Це, проте, не означає, що поширене в деяких кругах уявлення про Linux як про систему, що розробляється аматорами, правильне. Не зважаючи, що далеко не у всіх компаній, що займаються вільним ПЗ, є необхідність вносити зміни до ядра, числа компаній, що беруть участь в його розробці, росте. Чотири найбільші компанії-розробники ядра — Red Hat, Novell, IBM і Intel — внесли більше 32% зроблених за час дослідження змін, а сумарний відсоток змін в ядро, внесених розробниками, що працюють на компанії, склав більше 70%.
При цьому серед компаній, що беруть участь в розробці ядра, виділяється декілька груп по основній меті участі в розробці. Це група компаній, що включає IBM, Intel, HP, SGI, MIPS та інших, яка орієнтується в основному на підтримку роботи Linux на власному устаткуванні. Дистриб'ютори, такі, як Red Hat,, Novell, MontaVista мають на меті додавання в ядро можливостей, на які існує попит серед користувачів, і які підсилюють конкурентоспроможність дистрибутивів як кінцевих продуктів. Такі компанії, як Sony, Nokia, Samsung працюють над ядром для поліпшення роботи систем на базі ядра Linux у власних пристроях.
| Назва компанії | Кількість змін | % від загального числа змін |
|---|---|---|
| Приватні користувачі | 11,594 | 13.9% |
| Назва не визначена | 10,803 | 12.9% |
| Red Hat | 9,351 | 11.2% |
| Novell | 7,385 | 8.9% |
| IBM | 6,952 | 8.3% |
| Intel | 3,388 | 4.1% |
| Linux Foundation | 2,160 | 2.6% |
| Consultant | 2,055 | 2.5% |
| SGI | 1,649 | 2.0% |
| MIPS Technologies | 1,341 | 1.6% |
| Oracle | 1,122 | 1.3% |
| MontaVista | 1,010 | 1.2% |
| 965 | 1.1% | |
| Linutronix | 817 | 1.0% |
| HP | 765 | 0.9% |
| NetApp | 764 | 0.9% |
| SWsoft | 762 | 0.9% |
| Renesas Technology | 759 | 0.9% |
| Freescale | 730 | 0.9% |
| Astaro | 715 | 0.9% |
| Academia | 656 | 0.8% |
| Cisco | 442 | 0.5% |
| Simtec | 437 | 0.5% |
| Linux Networx | 434 | 0.5% |
| QLogic | 398 | 0.5% |
| Fujitsu | 389 | 0.5% |
| Broadcom | 385 | 0.5% |
| Analog Devices | 358 | 0.4% |
| Mandriva | 329 | 0.4% |
| Mellanox | 294 | 0.4% |
| Snapgear | 285 | 0.3% |
Таким чином, з дослідження Linux Foundation можна зробити висновок, що ядро Linux є безпрецедентним прикладом успішної співпраці різних за розміром і вироблюваною продукцією компаній і індивідуальних розробників. Кількість цих розробників і розподіл їх внеску в розробку може служити, в деякому розумінні, гарантією стабільності і незалежності розробки. Це наочно демонструє переваги як відкритої моделі розробки в цілому, так і гарантій, що надаються розробникам і кінцевим користувачам самою концепцією вільного ПЗ, закріпленою в ліцензії GNU GPL.
Мобільність
Ядро лінукс спочатку проектувалося для мікропроцесорів Intel 80386, однак, наразі підтримує чималу кількість комп'ютерних архітектур. Лінукс входить до списку операційних систем, котрі працюють на найбільшій кількості архітектур -- від кишенькових комп'ютернів iPAQ на основі ARM до мейнфреймів, на кшталт IBM System z9. Спеціалізовані дистрибутиви розповсюджують для значно меншої кількості архітектур.
Авторське право і ліцензія
Ядро Лінукс та більшість програмного забезпечення GNU розповсюджується під ліцензією GNU General Public License (GNU GPL). Ліцензія GPL вимагає, щоб усі зміни, що вносяться до джерельних текстів програмного забезпечення також розповсджувалися під ліцензівєю GPL. У 1997 році Лінус Торвальдс заявив, що "Випуск Лінукс під ліцензією GPL, певно, найкраще, що я зробив". Інше програмне забезпечення може використовувати інші ліцензії; багато бібліотек використовують GNU Lesser General Public License (LGPL), більш ліберальний варіант GPL, а X Window System використовує ліцензію MIT.
Торгова марка Лінукс
У США ім'я Linux є зареєстрованою торговою маркою, власником якої є Лінус Торвальдс. Спочатку, ніхто її не реєстрував, але 15 серпня 1994 року Вільгельм Р. Дела Крос, Молодший зареєстрував торгову марку Linux, а потім вимагав авторські гонорари від розповсюджувачів Лінукс. У 1996 Торвальдс і деякі організації, подали позов до суду з вимогою присвоїти торгову марку Торвальдсу, і в 1997 конфлікт був врегульований на користь останнього.
Ліцензуванням торгової марки наразі керує Linux Mark Institute. Торвальдс заявив, що отримав права на торгову марку винятково для того, щоб перешкодити будь-кому вимагати за її використання гроші, але був «притиснутий» Законом США про торгові марки. В результаті, LMI надіслала ряд листів до продавців дистрибутивів з «вимогою» сплатити грошовий збір і ряд компаній поступилися.
Вимова
У 1992 Торвальдс пояснив, як він вимовляє слово Linux:
| " | 'li' is pronounced with a short [ee] sound: compare prInt, mInImal etc. 'nux' is also short, non-diphthong, like in pUt {IPA /ʊ/}. It's partly due to minix: linux was just my working name for the thing, and as I wrote it to replace minix on my system, the result is what it is... linus' minix became linux. | „ |
— Linus Torvalds , comp.os.linux newsgroup | ||
Програмне забезпечення
Історично склалося так, що Лінукс використовувався переважно як серверна операційна система, однак низька вартість, висока гнучкість, та чимало інших отриманих у спадок від UNIX переваг, роблять її цілком придатною для широкого ряду застосування.
Низька вартість та висока гнучкість сприяли використанню лінукс у вбудованих системах, як то мобільні телефони, кишенькові ПК та інші ручні пристрої. Linux став конкурентом на цій арені для пропрієтарної ОС Symbian, котра застосовується у мільйонах мобільних телефонів, і відмінною альтернативою домінуючим на ринку Windows CE та Palm OS. Популярний декодер цифрового відео TiVo використовує дещо модифіковану версію лінукс. Деякі брандмауери та маршрутизатори, зокрема декілька моделей виробництва Linksys також працюють під управлінням Лінукс.
Лінукс усе частіше використовується на суперкомп'ютерах. У списку 500 найпотужніших комп'ютерів світу 2005 року, 371 (74.2%) працювали під управлінням лінукс, їм же належать 1 та 2 місця даного списку, та 7 місць із перших десяти.
Ігрова консоль PlayStation 3 за замовчуванням працюватиме під Лінукс. Компанія Sony заздалегідь випустила PS2 Linux для PlayStation 2. Такі розробники ігор, як Atari та id Software випускають свою продукцію для операційної системи Лінукс. Linux Game Publishing також займається переносом ігор з Microsoft Windows на Лінукс.
Проект Ноутбук за 100 доларів, метою котрого є забезпечення усіх дітей комп'ютерами задля допомоги у розвитку бідних та малорозвинених націй використовує Лінукс, як основну операційну систему.
Дистрибутиви
- Для більш детальної інформації, читайте статтю Дистрибутив лінукс
Ядро лінукс за звичай використовується, як частина дистрибутиву лінукс. Їх компілюють окремі ентузіасти, спільнота та комерційні підприємства. Як правило, до їхнього складу входить додаткове системне та користувацьке програмне забезпечення, встановлювач та вбудований керівник встановлення на оновлення програмного забезпечення. Дистрибутиви створюються з багатьма цілями, на кшталт підтримки певної архітектури, локалізації для специфічного регіону або мови, для вбудованих та систем реального часу; багато з них свідомо включають винятково відкрите програмне забезпечення. Наразі відомо понад 300 дистрибутивів, що регулярно розвиваються, серед них близько 15 найпопулярніших для універсального використання.
Типові дистрибутиви для універсального використання включають у себе ядро лінукс, утиліти та бібліотеки GNU, командні процесори, X Window System, і стільникове середовище, на кшталт KDE та GNOME, разом із сотнями, а то й тисячами пакунів із різноманітним програмним забезпеченням, від простих текстових редакторів до наборів офісного ПЗ, компіляторів та наукового інструментарію.
Використання на стільницях
Високий рівень доступу у внутрішніх механізмах роботи Linux посприяв створенню міфу про суто технічну орієнтацію системи, тому її користувачів не рідко ототожнюють з гакерами. Linux та інші проекти відкритого програмного забезпечення часто критикують за слабкі намагання стати легшими в користуванні.
Останні роки цей стереотип швидко розвінчується. Тепер лінукс може використовувати графічний користувацький інтерфейс анітрохи не гірший за той, що використовують інші популярні операційні системи, на кшталт Microsoft Windows та MacOS X. Хоча, для лінукс досі не створені повнофункціональні аналоги деякого спеціалізованого програмного забезпечення, однак, загалом ситуація є досить непоганою, і більшість необхідних програм існують у надлишку. Чимало компаній починають випуск своєї продукції і для лінукс, а спеціально створені емулятори (наприклад, Wine) дозволять використовувати розроблене для Microsoft Windows ПЗ в лінуксі.
UNIX'івське коріння Linux означає, що не зважаючи на існування великої кількості графічних утиліт для налаштування системи, прості текстові файли і досі використовуються для зберігання цих налаштувань, і доступ до них, з дозволу адміністратора, може отримати будь-який користувач.
Ринкова частка
Згідно результатів дослідження ринку компанією IDC у 2004 році, 25% серверів та 2.8% персональних комп'ютерів працюють під управлінням Лінукс. Багато аналітиків пояснюють такий успіх її безпекою, надійсністю та низькою вартістю у поєданні зі свободою у модифікації джерельних текстів системи. Основними стримуючими факторами подальшого розвитку Лінуксу є відсутність підтримки деякого апаратного забезпечення та чималої кількості програмного забезпечення, розробленого для Microsoft Windows, до якого звикла велика кількість користувачів — перважно ігри та комерційне ПЗ.
Ринок Лінукс росте стрімкими темпами, як для серверів, так і для персональних комп'ютерів, і за деякими оцінками у 2008 році сягне майже 39 мільярдів доларів.
Інсталяція
Найпоширенішим методом інсталяції Лінукс на персональні комп'ютери є завантаження з CD-ROM дисків, котрі містять інсталятор та готове до інсталяції програмне забезпечення. Такий компакт-диск може бути записаний із завантаженого ISO образу, придбаний (за низьку ціну) або взятий у будь-кого.
Як і сервери, персональні комп'ютери із вже інстальованим дистрибутивом Лінукс розповсюджуються такими компаніями, як Hewlett-Packard та Dell, хоча й переважно для своїх бізнес-клієнтів.
Альтернативою стандартній інсталяції операційної системи є можливість її інсталяції на тонкого клієнта. За цим методом операційна система завантажується з одного з комп'ютерів в мережі. Це дозволяє зменшувати кошторис одного комп'ютеризованого робочого місця.
У вбудованих пристроях Лінукс зазвичай знаходиться у firmware і не завжди доступний для здійснення змін.
Програмування для Linux
GNU Compiler Collection (GCC) є стандартним сімейством компіляторів для більшості Лінукс-систем. Окрім того, GCC забезпечує frontend для С, C++ та Java. Більшість дистрибутивів включають у себе встановлені інтерпретатори Perl, Python та інших сценарійних мов.
Існує ряд середовищ для розробки (IDE): KDevelop, Eclipse, NetBeans та інші, також популярними є і традиційні редактори, як то Emacs та Vim.
Двома головними бібліотеками розробки візуальних елементів для створення графічних користувацьких інтерфейсів є QT та GTK+.
Технічна підтримка
Технічну підтримку надають інші користувачі лінукс, зазвичай на веб-форумах, списках поштових розсилок, групах новин, тощо.
Бізнес модель багатьох комерційних постачальників дистрибутивів лінукс значною мірою залежить від надання ними професійної технічної підтримки. Ряд компаній пропонують спеціальні версії своїх дистрибутивів, до складу яких входять пропрієтарні пакунки та утиліти для полегшення встановлення та налаштування системи.
Виноски
Дивіться також
- Список дистрибутивів Лінукс
- Список операційних систем
- Порівняльна характеристика дистрибутивів лінукс
Ресурси інтернет
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Linux |
Українські ресурси інтернет
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||