Тофаларська мова: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 2: Рядок 2:
'''Тофська мова '''(тофаларська, карагаська, самоназва тоъфа дыл) — мова [[Тофалари|тофаларів]], тюркского народу, що проживає на території трьох адміністративних утворень — Тофаларського, Нерхинського и Верхньогутарського сільських поселень, які входять до складу Нижньоудинського району [[Іркутська область|Іркутської області]]. Чисельність мовців — 93 осіб ([[2010]], перепис), що становить 12% від загальної чисельності тофаларів.
'''Тофська мова '''(тофаларська, карагаська, самоназва тоъфа дыл) — мова [[Тофалари|тофаларів]], тюркского народу, що проживає на території трьох адміністративних утворень — Тофаларського, Нерхинського и Верхньогутарського сільських поселень, які входять до складу Нижньоудинського району [[Іркутська область|Іркутської області]]. Чисельність мовців — 93 осіб ([[2010]], перепис), що становить 12% від загальної чисельності тофаларів.


Тофська мова два говори: адигджерський на сході та гутаринський на заході. Чисельність західних і східних тофів є приблизно рівною.
Тофська мова два говори: алигджерський на сході та гутаринський на заході. Чисельність західних і східних тофів є приблизно рівною.


Тюркська в основі, тофська мова містить рудименти давніших місцевих мов, цілі пласти запозичень із давньої й сучасної монгольської мови, із тунгуських мов.
Тюркська в основі, тофська мова містить рудименти давніших місцевих мов, цілі пласти запозичень із давньої й сучасної монгольської мови, із тунгуських мов.
Рядок 12: Рядок 12:


== Писемність ==
== Писемність ==
Тофська писемність була створена лише у 1989 р. (на базі кирилиці), у дитячих садочках та початкових класах школи (до 4 кл.) тофська мова викладається з 1990 р. З 1996 р. у школах-інтернатах північних районів ведеться навчання основам традиційних промислів та методам виживання в умовах Півночі тофською мовою учнів 5-9 класів.
Тофська писемність була створена лише у 1988 р. (на базі кирилиці). За основу була взята російська абетка, до якої додали специфічні знаки, що відповідають особливостям тофської фонетики, а саме [[Һ (кирилиця)|һ]], [[Ӈ (кирилиця)|ӈ]], [[ө]], [[Ү (кирилиця)|ү]], [[Ә (кирилиця)|ә]], [[І (літера)|i]].


Перша тофаларська абетка виглядала так:
⚫
Вчителів тофської мови готують педагогічний університет Санкт-Петербургу, педагогічне училище народів Півночі в Ігарці, Бурятський педагогічний інститут в Улан-Уде.

До [[1988|1988 года]] тофаларский язык не имел письменности, и в трудах исследователей для записи тофаларских текстов использовалось [[Фонетична писемність|фонетическое письмо]] на основе [[Латинська абетка|латинской]] и [[Кирилиця|русской]] графики. Так, Валентин Рассадин, ставший позже автором тофаларского алфавита, в [[1978|1978 году]] в работе «Морфология тофаларского языка в сравнительном освещении» для транскрипции тофаларских слов принял весь [[Російська абетка|русский алфавит]] с добавлением дополнительных знаков [[Һ (кирилиця)|һ]], [[Ӈ (кирилиця)|ӈ]], [[ө]], [[Ү (кирилиця)|ү]], [[Ә (кирилиця)|ә]], [[І (літера)|i]]. В основу транскрипции лёг [[Фонема|фонематический]] принцип с элементами [[Морфологія (мовознавство)|морфологического]]<ref name="морфология">{{Шаблон:Книга|автор = Рассадин В. И.|заглавие = Морфология тофаларского языка в сравнительном освещении|место = М.|издательство = Наука|год = 1978|страниц = 288}}</ref>, фактически перенятый при создании официальной письменности, принятой в [[1988|1988 году]] со следующим алфавитом:
{| class="" style="font-family:Arial Unicode MS; font-size:1.4em; border-color:#000000; border-width:1px; border-style:solid; border-collapse:collapse; background-color:#F8F8EF;white-space:nowrap;"
{| class="" style="font-family:Arial Unicode MS; font-size:1.4em; border-color:#000000; border-width:1px; border-style:solid; border-collapse:collapse; background-color:#F8F8EF;white-space:nowrap;"
| style="width:3em; text-align:center; padding: 3px;" | А а
| style="width:3em; text-align:center; padding: 3px;" | А а
Рядок 67: Рядок 65:


|}
|}
Відсутність додаткових знаків у набірних і комп'ютерних шрифтах приводида до того, що в 1980-1990-х роках при виданні тофаларських текстів використовували російську абетку, а необхідні елементи букв чи цілі букви, яких не вистачало, перед друкуванням домальовували руками.
Отсутствие дополнительных знаков в наборных и компьютерных [[Шрифт|шрифтах]] приводило к тому, что в [[1980-ті|1980]]—[[1990-ті|1990]]-х годах при издании тофаларских текстов для набора использовался [[Російська абетка|русский алфавит]], а необходимые элементы других букв и даже отдельные буквы перед печатью тиража подрисовывались вручную.


В настоящее время процесс становления тофаларской письменности продолжается. Согласно «Словарю тофаларско-русскому и русско-тофаларскому» 2005 года издания, в нынешнем виде алфавит имеет 41 букву и выглядит следующим образом<ref name="словарь">{{Шаблон:Книга|автор = Рассадин В. И.|заглавие = Словарь тофаларско-русский и русско-тофаларский: Учеб. пособие для уч-ся ср. шк|место = СПб.|издательство = «„Дрофа“ Санкт-Петербург»|год = 2005|страниц = 295}}</ref>:
Процес становлення тофаларської писемності продовжувався й надалі. Нині, згідно «Словника тофаларсько-російського і російсько-тофаларського» видання 2005 року, тофська абетка має 41 літеру й виглядає таким чином<ref name="словарь">{{Шаблон:Книга|автор = Рассадин В. И.|заглавие = Словарь тофаларско-русский и русско-тофаларский: Учеб. пособие для уч-ся ср. шк|место = СПб.|издательство = «„Дрофа“ Санкт-Петербург»|год = 2005|страниц = 295}}</ref>:
{| class="" style="font-family:Arial Unicode MS; font-size:1.4em; border-color:#000000; border-width:1px; border-style:solid; border-collapse:collapse; background-color:#F8F8EF;white-space:nowrap;"
{| class="" style="font-family:Arial Unicode MS; font-size:1.4em; border-color:#000000; border-width:1px; border-style:solid; border-collapse:collapse; background-color:#F8F8EF;white-space:nowrap;"
| style="width:3em; text-align:center; padding: 3px;" | А а
| style="width:3em; text-align:center; padding: 3px;" | А а
Рядок 119: Рядок 117:


|}
|}
<small>¹ — В тофаларском алфавите, указанном в словаре [[2005|2005 года]], подстрочный элемент литеры ҷ не прямой, как изображено здесь, а скруглённый в левую сторону — как у букв ӄ и ӈ, однако на данный момент такая буква отсутствует в таблице [[Юнікод|Юникода]] и общедоступных [[Шрифт|шрифтах]].</small>
<small>¹ — У тофаларській абетці 2005 року, підрядковий елемент літери ҷ не прямий, як зображено тут, а скруглений ліворуч — як у літер ӄ і ӈ, але така літера поки відсутня в таблиці [[Юнікод|Юнікода]] й загальнодоступних [[Шрифт|шрифтах]].</small>

У дитячих садочках та початкових класах школи (до 4 кл.) тофська мова викладається з 1990 р. З 1996 р. у школах-інтернатах північних районів ведеться навчання основам традиційних промислів та методам виживання в умовах Півночі тофською мовою учнів 5-9 класів.

⚫
Вчителів тофської мови готують педагогічний університет Санкт-Петербургу, педагогічне училище народів Півночі в Ігарці, Бурятський педагогічний інститут в Улан-Уде.


== Примітки ==
== Примітки ==

Версія за 15:11, 16 січня 2016

Ця стаття містить неперекладені фрагменти іноземною мовою.
Ви можете допомогти проєкту, переклавши їх українською.

Тофська мова (тофаларська, карагаська, самоназва тоъфа дыл) — мова тофаларів, тюркского народу, що проживає на території трьох адміністративних утворень — Тофаларського, Нерхинського и Верхньогутарського сільських поселень, які входять до складу Нижньоудинського району Іркутської області. Чисельність мовців — 93 осіб (2010, перепис), що становить 12% від загальної чисельності тофаларів.

Тофська мова два говори: алигджерський на сході та гутаринський на заході. Чисельність західних і східних тофів є приблизно рівною.

Тюркська в основі, тофська мова містить рудименти давніших місцевих мов, цілі пласти запозичень із давньої й сучасної монгольської мови, із тунгуських мов.

Починаючи з XVII ст. вона відчула потужний вплив з боку російської мови. Зараз 55,5% тофаларів вважають її рідною.

Тайгові мови саянської групи

До тайгового ареалу саянської групи тюркських мов, крім тофаларської, належать також північно-східний (тоджинський) діалект тувинської мови та сойотсько-цатанська мови.

Писемність

Тофська писемність була створена лише у 1988 р. (на базі кирилиці). За основу була взята російська абетка, до якої додали специфічні знаки, що відповідають особливостям тофської фонетики, а саме һ, ӈ, ө, ү, ә, i.

Перша тофаларська абетка виглядала так:

А а Б б В в Г г Ғ ғ Д д Е е Ә ә
Ё ё Ж ж З з И и I i Й й К к Қ қ
Л л М м Н н Ң ң О о Ө ө П п Р р
С с Т т У у Ү ү Ф ф Х х Һ һ Ц ц
Ч ч Ӌ ӌ Ш ш Щ щ Ъ ъ Ы ы Ь ь Э э
Ю ю Я я

Відсутність додаткових знаків у набірних і комп'ютерних шрифтах приводида до того, що в 1980-1990-х роках при виданні тофаларських текстів використовували російську абетку, а необхідні елементи букв чи цілі букви, яких не вистачало, перед друкуванням домальовували руками.

Процес становлення тофаларської писемності продовжувався й надалі. Нині, згідно «Словника тофаларсько-російського і російсько-тофаларського» видання 2005 року, тофська абетка має 41 літеру й виглядає таким чином[1]:

А а Б б В в Г г Ғ ғ Д д Е е Ё ё
Ж ж З з И и i Й й К к Ӄ ӄ Һ һ
Л л М м Н н ӈ О о Ө ө П п Р р
С с Т т У у Ү ү Ф ф Х х Ч ч Ҷ ҷ¹
Ш ш Щ щ ъ Ы ы ь Э э ә Ю ю
Я я

¹ — У тофаларській абетці 2005 року, підрядковий елемент літери ҷ не прямий, як зображено тут, а скруглений ліворуч — як у літер ӄ і ӈ, але така літера поки відсутня в таблиці Юнікода й загальнодоступних шрифтах.

У дитячих садочках та початкових класах школи (до 4 кл.) тофська мова викладається з 1990 р. З 1996 р. у школах-інтернатах північних районів ведеться навчання основам традиційних промислів та методам виживання в умовах Півночі тофською мовою учнів 5-9 класів.

Вчителів тофської мови готують педагогічний університет Санкт-Петербургу, педагогічне училище народів Півночі в Ігарці, Бурятський педагогічний інститут в Улан-Уде.

Примітки

  1. ↑ Рассадин В. И. {{{Заголовок}}}.

Література

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тофаларська_мова&oldid=17429513