Фединський Петро: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
E3ipka (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
м орфографія, replaced: Агенств → Агентств |
||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
| псевдонім = |
| псевдонім = |
||
| прізвисько = |
| прізвисько = |
||
| зображення =[[File:Peter Fedynsky.jpg|thumb |
| зображення =[[File:Peter Fedynsky.jpg|thumb]] |
||
| розмір_зображення = |
| розмір_зображення = |
||
| підпис_зображення = |
| підпис_зображення = |
||
| Рядок 32: | Рядок 32: | ||
=== Дитячі та юнацькі роки === |
=== Дитячі та юнацькі роки === |
||
Народився у 1951 в сім'ї українських емігрантів зі Станиславова (Івано-Франківськa). Батько займався бухгалтерською справою в одному із підприємств у Клівленді, шт. Огайо, і водночас очолював Український музей-архів<ref>[http://www.umacleveland.org/]Український музей-архів</ref>. Став автором «Бібліографічного покажчика української преси поза межами України». Мати була домогосподаркою. І саме їй Петро віддає належне у плеканні в сімї української свідомості та любові до української культури та традицій: «Петре, мені байдуже, ким ти будеш у житті. Будь батяром… але українським батяром!» |
Народився у 1951 в сім'ї українських емігрантів зі Станиславова (Івано-Франківськa). Батько займався бухгалтерською справою в одному із підприємств у Клівленді, шт. Огайо, і водночас очолював Український музей-архів<ref>[http://www.umacleveland.org/] Український музей-архів</ref>. Став автором «Бібліографічного покажчика української преси поза межами України». Мати була домогосподаркою. І саме їй Петро віддає належне у плеканні в сімї української свідомості та любові до української культури та традицій: «Петре, мені байдуже, ким ти будеш у житті. Будь батяром… але українським батяром!» |
||
У Клівленді ходив до української середньої школи, був членом скаутської огранізації «Пласт» і брав активну участь у правозахисному русі при [[Смолоскип (видавництво)|видавництві «Смолоскип»]] під керуванням Осипa Зінкевичa. |
У Клівленді ходив до української середньої школи, був членом скаутської огранізації «Пласт» і брав активну участь у правозахисному русі при [[Смолоскип (видавництво)|видавництві «Смолоскип»]] під керуванням Осипa Зінкевичa. |
||
| Рядок 41: | Рядок 41: | ||
=== «Голос Америки» === |
=== «Голос Америки» === |
||
[[File:Kravchuk - Blair House - March 1994.jpg|thumb|right|Інтерв'ю з[[Кравчук Леонід Макарович| |
[[File:Kravchuk - Blair House - March 1994.jpg|thumb|right|Інтерв'ю з[[Кравчук Леонід Макарович|Президентом Кравчуком]] у березні 1994 р. у Вашінгтоні]]Кар'єру журналіста розпочав у 1978 році в українській редакції радіостанції «Голосу Америки», де писав, складав та вів щотижневі молодіжні та музичні програми. Подорожував чотирма республіками колишнього СРСР із виставкою Інформаційного Агентства США. У складі англомовної редакції новин «Голосу Америки» висвітлював події розпаду комуністичної системи 1988–1991 років. Понад 11 років вів телевізійну програму «Вікно в Америку», яку і дотепер щотижня транслюють в Україні. Працював у Москві головою відділу «Голосу Америки», а завершив журналіську кар'єру в Нью-Йорку. |
||
Багато років займається перекладами з англійської та української мовами для Державного департаменту США та інших організацій. Неодноразово був викликаний для синхронних перекладів осіб найвищого рівня. У 1990 році склав англо-український словник компютерних термінів, який було опубліковано Університетом Альберти в Канаді. У складі штатного працівника видавництва «Смолоскип», редагував фотографії для серії «Українські олімпійські чемпіони». Загалом відзняв тисячі фотографій з життя української громади в Америці, Радянської України, а також з архітектури українських церков в Сполучених Штатах, що зберігаються зараз в Українському музеї-архіві в Клівленді. |
Багато років займається перекладами з англійської та української мовами для Державного департаменту США та інших організацій. Неодноразово був викликаний для синхронних перекладів осіб найвищого рівня. У 1990 році склав англо-український словник компютерних термінів, який було опубліковано Університетом Альберти в Канаді. У складі штатного працівника видавництва «Смолоскип», редагував фотографії для серії «Українські олімпійські чемпіони». Загалом відзняв тисячі фотографій з життя української громади в Америці, Радянської України, а також з архітектури українських церков в Сполучених Штатах, що зберігаються зараз в Українському музеї-архіві в Клівленді. |
||
| Рядок 48: | Рядок 48: | ||
Ідея перекладу «Кобзаря» <ref>[http://www.amazon.com/Kobzar-Taras-Shevchenko/dp/1909156558/ref=sr_1_1_bnp_1_har?ie=UTF8&qid=1405521634&sr=8-1&keywords=fedynsky+kobzar/] Перекладений «Кобзар» на Amazon.com</ref> прийшла майже випадково наприкінці терміну праці у московському відділі. Проста вулична розмова із таджиком-будівельником примусила П. Фединського замислитися над долею людей, чи то в Росії, чи в Україні, саме коли він проходив мостом через ріку Москву неподалік пам'ятника Т. Шевченку. В той момент йому прийшло чітке усвідомлення та натхнення перекласти «Кобзар», який сьогодні також має актуальність, i працю над яким Петрo розпочав того ж дня, a закінчив напередодні 200-річного ювілею народження поета. |
Ідея перекладу «Кобзаря» <ref>[http://www.amazon.com/Kobzar-Taras-Shevchenko/dp/1909156558/ref=sr_1_1_bnp_1_har?ie=UTF8&qid=1405521634&sr=8-1&keywords=fedynsky+kobzar/] Перекладений «Кобзар» на Amazon.com</ref> прийшла майже випадково наприкінці терміну праці у московському відділі. Проста вулична розмова із таджиком-будівельником примусила П. Фединського замислитися над долею людей, чи то в Росії, чи в Україні, саме коли він проходив мостом через ріку Москву неподалік пам'ятника Т. Шевченку. В той момент йому прийшло чітке усвідомлення та натхнення перекласти «Кобзар», який сьогодні також має актуальність, i працю над яким Петрo розпочав того ж дня, a закінчив напередодні 200-річного ювілею народження поета. |
||
Окремі поезії з «Кобзаря» вже неодноразово перекладалися на англійську та інші мови. Але в повному обсязі збірку вперше переклав саме П. Фединський. Він обрав верлібр, або вільний вірш, за формат свого перекладу, і постановив собі два правила: «передавати тільки оригінальне значення та тримати постійний ритм, що уможливив багатий словник англійської мови»<ref>[http://ukrainianinstitutenyc.wordpress.com/tag/peter-fedynsky/]Ukrainian Institute NYC</ref>. |
Окремі поезії з «Кобзаря» вже неодноразово перекладалися на англійську та інші мови. Але в повному обсязі збірку вперше переклав саме П. Фединський. Він обрав верлібр, або вільний вірш, за формат свого перекладу, і постановив собі два правила: «передавати тільки оригінальне значення та тримати постійний ритм, що уможливив багатий словник англійської мови»<ref name="ukrainianinstitutenyc.wordpress.com">[http://ukrainianinstitutenyc.wordpress.com/tag/peter-fedynsky/] Ukrainian Institute NYC</ref>. |
||
Завдяки повному перекладу на англійську мову, цей «шедевр ХІХ століття та національний [український] скарб став миттєво доступним широкій світовій аудиторії»<ref |
Завдяки повному перекладу на англійську мову, цей «шедевр ХІХ століття та національний [український] скарб став миттєво доступним широкій світовій аудиторії»<ref name="ukrainianinstitutenyc.wordpress.com"/>. |
||
{{Однофамільці|Фединський}} |
{{Однофамільці|Фединський}} |
||
== External Links == |
== External Links == |
||
[[Категорія:Українці США]] |
[[Категорія:Українці США]] |
||
[[Категорія:Українські перекладачі]] |
[[Категорія:Українські перекладачі]] |
||
Версія за 03:34, 6 лютого 2016
| Петро Фединський | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1951 Ашланд, шт. Пенсильванія, США |
| Громадянство | США |
| Національність | українець |
| Діяльність | журналіст, телеведучий, перекладач, фотограф |
| Alma mater | держaвний університет в м. Боулінг Ґрін, шт. Огайо |
Петро Фединский — американський журналіст[1], теле- і радіоведучий, перекладач. Протягом понад 30-річної кар'єри в «Голосі Америки» висвітлював події в Сполучених Штатах та цілому світі. Першим зробив переклад повного видання шевченківського «Кобзаря» англійською мовою.
Біографія та діяльність
Дитячі та юнацькі роки
Народився у 1951 в сім'ї українських емігрантів зі Станиславова (Івано-Франківськa). Батько займався бухгалтерською справою в одному із підприємств у Клівленді, шт. Огайо, і водночас очолював Український музей-архів[2]. Став автором «Бібліографічного покажчика української преси поза межами України». Мати була домогосподаркою. І саме їй Петро віддає належне у плеканні в сімї української свідомості та любові до української культури та традицій: «Петре, мені байдуже, ким ти будеш у житті. Будь батяром… але українським батяром!»
У Клівленді ходив до української середньої школи, був членом скаутської огранізації «Пласт» і брав активну участь у правозахисному русі при видавництві «Смолоскип» під керуванням Осипa Зінкевичa.
У 1969 році поступив до штатного університету в місті м. Боулінг Ґрін, штат Огайо, на факультет німецької мови. На другому курсі навчався в Зальцзбурзькому університеті в Австрії, а частину останнього — в місті Сан-Паулo, Бразилії.
Наприкінці 70-х переїхав до Вашингтону, де продовжував українську справу. Як господар дому св. Софії у Вашингтоні, влаштовував дні відкритих дверей — щодватижні збирав українську професійну молодь, де у невимушеній атмосфері спілкувалися, веселилися, зміцнювали дружні стосунки і де навіть утворилося кілька подружніх пар! По суті, зібрання у домі св. Софії стали тією соціальною мережею, яка із часом дала поштовх для політичного руху у Вашингтоні.
«Голос Америки»
Кар'єру журналіста розпочав у 1978 році в українській редакції радіостанції «Голосу Америки», де писав, складав та вів щотижневі молодіжні та музичні програми. Подорожував чотирма республіками колишнього СРСР із виставкою Інформаційного Агентства США. У складі англомовної редакції новин «Голосу Америки» висвітлював події розпаду комуністичної системи 1988–1991 років. Понад 11 років вів телевізійну програму «Вікно в Америку», яку і дотепер щотижня транслюють в Україні. Працював у Москві головою відділу «Голосу Америки», а завершив журналіську кар'єру в Нью-Йорку.
Багато років займається перекладами з англійської та української мовами для Державного департаменту США та інших організацій. Неодноразово був викликаний для синхронних перекладів осіб найвищого рівня. У 1990 році склав англо-український словник компютерних термінів, який було опубліковано Університетом Альберти в Канаді. У складі штатного працівника видавництва «Смолоскип», редагував фотографії для серії «Українські олімпійські чемпіони». Загалом відзняв тисячі фотографій з життя української громади в Америці, Радянської України, а також з архітектури українських церков в Сполучених Штатах, що зберігаються зараз в Українському музеї-архіві в Клівленді.
Переклад «Кобзаря»
Ідея перекладу «Кобзаря» [3] прийшла майже випадково наприкінці терміну праці у московському відділі. Проста вулична розмова із таджиком-будівельником примусила П. Фединського замислитися над долею людей, чи то в Росії, чи в Україні, саме коли він проходив мостом через ріку Москву неподалік пам'ятника Т. Шевченку. В той момент йому прийшло чітке усвідомлення та натхнення перекласти «Кобзар», який сьогодні також має актуальність, i працю над яким Петрo розпочав того ж дня, a закінчив напередодні 200-річного ювілею народження поета.
Окремі поезії з «Кобзаря» вже неодноразово перекладалися на англійську та інші мови. Але в повному обсязі збірку вперше переклав саме П. Фединський. Він обрав верлібр, або вільний вірш, за формат свого перекладу, і постановив собі два правила: «передавати тільки оригінальне значення та тримати постійний ритм, що уможливив багатий словник англійської мови»[4].
Завдяки повному перекладу на англійську мову, цей «шедевр ХІХ століття та національний [український] скарб став миттєво доступним широкій світовій аудиторії»[4].