Радіолокаційні перешкоди: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
IvanBot (обговорення | внесок) м replaced: напр., → наприклад, |
м →Джерела: Виправлено помилки та додано знімки |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Локатор-Літак.jpg|thumb|Радіолокаційна станція: радіопередавач (1), антена (2), комутатор (3), радіоприймач (4), зоровий реєструвальний пристрій (5), джерело живлення (6).]] |
|||
'''Радіолокаційні''' або ''' |
'''Радіолокаційні''' або '''проти-радіолокаційні перешкоди''' — перешкоди, що утруднюють або порушують нормальну дію [[Радіолокація|радіолокаційних]] станцій, керованих по радіо ракет чи інших радіолокаційних засобів. |
||
[[Файл:Електроннопроменева трубка.jpg|thumb|Зоровий реєструвальний пристрій, монітор]] |
|||
Радіолокаційні перешкоди бувають активні і пасивні, природні й штучні (організовані). Активними природними перешкодами є грозові розряди. До активних радіолокаційних перешкод належать також явища (наприклад, іскроутворення, випромінювання), що виникають під час експлуатації електричних установок, сусідніх радіолокаційних станцій (радіолокаторів), інших радіолокаційних або радіотехнічних засобів. Пасивні радіолокаційні перешкоди — сигнали радіолокаторів, відбиті від місцевих земних об'єктів, потужних купчастих або грозових хмар тощо. До активних штучних радіолокаційних перешкод, створюваних спеціальними радіопередавачами, вдаються у військовій справі. Ці перешкоди поділяють на: безперервні, які є |
Радіолокаційні перешкоди бувають активні і пасивні, природні й штучні (організовані). Активними природними [[Завади|перешкодами]] є [[Блискавиця|грозові розряди]]. До активних радіолокаційних перешкод належать також явища (наприклад, іскроутворення, випромінювання), що виникають під час експлуатації [[Електрика|електричних установок]], сусідніх радіолокаційних станцій (радіолокаторів), інших радіолокаційних або радіотехнічних засобів. Пасивні радіолокаційні перешкоди — сигнали радіолокаторів, відбиті від місцевих земних об'єктів, потужних купчастих або грозових [[Хмара|хмар]] тощо. До активних штучних радіолокаційних перешкод, створюваних спеціальними [[Радіопередавач|радіопередавачами]], вдаються у військовій справі. Ці перешкоди поділяють на: безперервні, які є незгасаючими [[Електромагнітна хвиля|електромагнітними коливаннями]], та [[Імпульсний генератор|імпульсні]], або переривчасті; загороджувальні та прицільні. Імпульсні радіолокаційні перешкоди бувають синхронні та несинхронні. [[Спектр]] випромінюваного сигналу безперервних або імпульсних загороджувальних радіолокаційних перешкод ширший, ніж смуга пропускання частот приймача радіолокатора, дію якого мають утруднити або порушити. Такими радіолокаційними перешкодами придушують дію кількох радіолокаторів, які експлуатуються в одному діапазоні частот. Спектр випромінюваного сигналу безперервних або імпульсних прицільних радіолокаційних перешкод сумірний зі смугою пропускання частот приймача радіолокатора, що пов'язане з необхідністю точно настроюватись на несучу частоту цього приймача. Частота повторення [[Випромінювання монохроматичне|випромінювани]]<nowiki/>х сигналів імпульсних синхронних радіолокаційних перешкод дорівнює або кратна частоті повторення сигналів радіолокатора, а частота повторення сигналів імпульсних несинхронних радіолокаційних перешкод перебуває у довільному співвідношенні з частотою повторення сигналів радіолокатора. Ефективність застосування активних штучних радіолокаційних перешкод визначається достовірністю даних про радіолокатор: його несучу частоту, частоту повторення випромінюваного сигналу, тривалість електроімпульсу. Щоб дістати такі відомості, використовують пошукові [[Радіоприймач|радіоприймачі]], радіоприймачі визначення технічних параметрів [[Радар|радіолокатора]], розвідувальні пеленгатори. Радіоприймачі встановлюють майже завжди на рухомих засобах. Вони попереджають про потрапляння цих засобів у зону опромінювання радіохвилями. Пасивні штучні радіолокаційні перешкоди створюють найчастіше [[диполь]]ними (наприклад, у вигляді стрічок чи голок) або іншого типу відбивачами радіохвиль. Дипольні відбивачі розсіюють радіохвилі у повітрі. За допомогою пасивних радіолокаційних перешкод маскують об'єкти, дезорієнтують щодо їх дійсного положення. Набувають поширення [[Відбивач світла|відбивачі]] з мініатюрними передавачами перешкод. |
||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
Версія за 06:07, 22 лютого 2016
Радіолокаційні або проти-радіолокаційні перешкоди — перешкоди, що утруднюють або порушують нормальну дію радіолокаційних станцій, керованих по радіо ракет чи інших радіолокаційних засобів.
Радіолокаційні перешкоди бувають активні і пасивні, природні й штучні (організовані). Активними природними перешкодами є грозові розряди. До активних радіолокаційних перешкод належать також явища (наприклад, іскроутворення, випромінювання), що виникають під час експлуатації електричних установок, сусідніх радіолокаційних станцій (радіолокаторів), інших радіолокаційних або радіотехнічних засобів. Пасивні радіолокаційні перешкоди — сигнали радіолокаторів, відбиті від місцевих земних об'єктів, потужних купчастих або грозових хмар тощо. До активних штучних радіолокаційних перешкод, створюваних спеціальними радіопередавачами, вдаються у військовій справі. Ці перешкоди поділяють на: безперервні, які є незгасаючими електромагнітними коливаннями, та імпульсні, або переривчасті; загороджувальні та прицільні. Імпульсні радіолокаційні перешкоди бувають синхронні та несинхронні. Спектр випромінюваного сигналу безперервних або імпульсних загороджувальних радіолокаційних перешкод ширший, ніж смуга пропускання частот приймача радіолокатора, дію якого мають утруднити або порушити. Такими радіолокаційними перешкодами придушують дію кількох радіолокаторів, які експлуатуються в одному діапазоні частот. Спектр випромінюваного сигналу безперервних або імпульсних прицільних радіолокаційних перешкод сумірний зі смугою пропускання частот приймача радіолокатора, що пов'язане з необхідністю точно настроюватись на несучу частоту цього приймача. Частота повторення випромінюваних сигналів імпульсних синхронних радіолокаційних перешкод дорівнює або кратна частоті повторення сигналів радіолокатора, а частота повторення сигналів імпульсних несинхронних радіолокаційних перешкод перебуває у довільному співвідношенні з частотою повторення сигналів радіолокатора. Ефективність застосування активних штучних радіолокаційних перешкод визначається достовірністю даних про радіолокатор: його несучу частоту, частоту повторення випромінюваного сигналу, тривалість електроімпульсу. Щоб дістати такі відомості, використовують пошукові радіоприймачі, радіоприймачі визначення технічних параметрів радіолокатора, розвідувальні пеленгатори. Радіоприймачі встановлюють майже завжди на рухомих засобах. Вони попереджають про потрапляння цих засобів у зону опромінювання радіохвилями. Пасивні штучні радіолокаційні перешкоди створюють найчастіше дипольними (наприклад, у вигляді стрічок чи голок) або іншого типу відбивачами радіохвиль. Дипольні відбивачі розсіюють радіохвилі у повітрі. За допомогою пасивних радіолокаційних перешкод маскують об'єкти, дезорієнтують щодо їх дійсного положення. Набувають поширення відбивачі з мініатюрними передавачами перешкод.
Джерела
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
 | Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (Грудень 2011) |
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |