Національний Сорочинський ярмарок: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
| Рядок 8: | Рядок 8: | ||
[[Файл:Ploshad sorochinskoy yarmarki.JPG|thumb|250пкс|Жабокрицька площа]] |
[[Файл:Ploshad sorochinskoy yarmarki.JPG|thumb|250пкс|Жабокрицька площа]] |
||
В повісті «Сорочинський ярмарок», що є складовою частиною «Вечорів на хуторі біля Диканьки», Микола Гоголь описує, як люди з усіх кінців їдуть на ярмарок десь на початку XIX ст. {{Цитата|}} |
|||
В повісті «Сорочинський ярмарок», що є складовою частиною «Вечорів на хуторі біля Диканьки», Микола Гоголь описує, як люди з усіх кінців їдуть на ярмарок десь на початку XIX ст. {{Цитата|Такою розкішшю блищав один із днів спекотного серпня тисяча вісімсот… вісімсот… Так, літ тридцять буде назад тому, коли дорога, верст за десять до містечка Сорочинців кипіла народом, який поспішав із усіх навколишніх і далеких хуторів на ярмарок. З ранку ще тягнулися незмінною низкою чумаки з сіллю й рибою. Гори горщиків, закутаних у сіно, повільно рухалися, здається, нудьгуючи своїм ув'язненням і темрявою, місцями тільки якась розписана яскраво миска або макітра хвалькувато висловлювалася з високо накопиченого на возі тину й привертала розчулені погляди прихильників розкоші. Багато перехожих поглядали із заздрістю на гончара, який повільними кроками йшов за своїм товаром, турботливо обкутуючи глиняних своїх франтів і кокеток ненависним для них сіном. |
|||
Одиноко в стороні тягнувся на стомлених волах віз, навалений мішками, прядивом, полотном і різною домашньою поклажею, за яким брів, у чистій полотняній сорочці й забруднених полотняних шароварах, його господар…}} |
|||
Ярмарки продовжували існувати аж до 20-х років ХХ ст., коли були закриті зовсім. Вся торгівля в селах перейшла до кооперації та під контроль держави. |
Ярмарки продовжували існувати аж до 20-х років ХХ ст., коли були закриті зовсім. Вся торгівля в селах перейшла до кооперації та під контроль держави. |
||
Версія за 13:23, 20 квітня 2016
Національний Сорочинський ярмарок — один з найвідоміших ярмарків в Україні, що відбувається в селі Великі Сорочинці Миргородського району на Полтавщині.
Історія
Ярмарковий рух в Україні має багатовікову історію. Уже в 40-х роках XIX ст. тут діяло 12 тисяч ярмарків, у тому числі 178 великих і середніх. Сорочинський не був ні найбільшим з них, ні найвідомішим. Село Великі Сорочинці Миргородського району, напевне, й залишилося б, як і багато інших сіл Полтавщини, маловідомим, якби його не прославив на віки великий земляк — український і російський письменник Микола Васильович Гоголь.
В повісті «Сорочинський ярмарок», що є складовою частиною «Вечорів на хуторі біля Диканьки», Микола Гоголь описує, як люди з усіх кінців їдуть на ярмарок десь на початку XIX ст.
|
|
Ярмарки продовжували існувати аж до 20-х років ХХ ст., коли були закриті зовсім. Вся торгівля в селах перейшла до кооперації та під контроль держави.
З 1966 року ярмарки починають відроджуватись, і започатковує, відроджує ту давню традицію Сорочинський ярмарок. На нього з'їжджалось багато представників різних організацій та підприємств — торгових та виробників не лише з Полтавщини, але й з багатьох інших областей України, з-за кордону. Багато людей приїздило в Сорочинці щоб придбати різноманітні, дефіцитні на той час, речі, товари. Їх не зупиняло навіть те, що ярмарковий майдан являв собою необладнане поле, без будь-яких умов ні для учасників, ні для гостей.
Період перебудови та розпаду Радянського Союзу, перших років незалежності, коли Україна потерпала від суцільного товарного голоду та інфляції, міг стати початком кінця Сорочинського ярмарку. Він проводився вже практично за інерцією, але не викликав ні в кого ентузіазму: ні в організаторів, ні в учасників, і був головним болем і для тих, і для інших. А сам ярмарок, ніби жива істота, терпів і чекав, коли ж, врешті, з'являться люди, яким він буде небайдужим і які захочуть повернути його до життя. І дочекався…
З серпня 1999 року, згідно з указом Президента України, Сорочинський ярмарок має статус національного.[1]
Хронологія ярмарків
- 2015: 18 - 23 серпня
- 2012: 14 — 19 серпня
- 2011: 16 — 21 серпня
- 2010: 17 — 22 серпня
- 2009: 19 — 23 серпня
- 2008: 13 — 17 серпня
- 2007: 14 — 19 серпня
- 2006: 17 — 21 серпня
- 2005: 17 — 21 серпня
- 2004: 18 — 22 серпня
Символіка ярмарку
Символом ярмарку є стилізоване зображення млина з літерами «С» та «Я» у його центрі за зразком згідно з додатком до Положення про Сорочинський ярмарок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1999 р. № 1442.
Див. також
Примітки
- ↑ Указ Президента України від 18.09.1999 р. № 1005/99 «Про Сорочинський ярмарок»
Посилання
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Sorochyntsi Fair |
- Офіційна сторінка Сорочинського ярмарку
- Фотографії з Сорочинського ярмарку 2013 року
- Фотографії з Сорочинського ярмарку 2010 року
- Фотографії з Сорочинського ярмарку 2009 року
- Фотографії з Сорочинського ярмарку 2008 року
- Фотографії з Сорочинського ярмарку 2007 року
- Фотографії з Сорочинського ярмарку 2006 року
 | Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (жовтень 2007) |