Антуан Арно (син): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
уточнення, оформлення |
уточнення |
||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
|ім'я = Антуан Арно |
|ім'я = Антуан Арно |
||
|оригінал імені = {{lang-fr|Antoine Arnauld}} |
|оригінал імені = {{lang-fr|Antoine Arnauld}} |
||
|зображення = Antoine |
|зображення = Antoine Arnauld5.jpg |
||
|розмір_зображення = 200px |
|розмір_зображення = 200px |
||
|підпис_зображення = |
|підпис_зображення = |
||
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
|громадянство = [[Королівство Франція]] |
|громадянство = [[Королівство Франція]] |
||
|традиція = |
|традиція = |
||
|інтереси = [[теологія]] |
|інтереси = [[теологія]] |
||
|дата смерті = 08.08.1694 |
|дата смерті = 08.08.1694 |
||
|місце смерті = [[Брюссель]] |
|місце смерті = [[Брюссель]] |
||
| Рядок 35: | Рядок 35: | ||
Народився у відомій [[Овернь]]ській родині Арно, у сім'ї [[Антуан Арно (батько)|Антуана Арно]]-старшого. |
Народився у відомій [[Овернь]]ській родині Арно, у сім'ї [[Антуан Арно (батько)|Антуана Арно]]-старшого. |
||
[[1641]] року він був уже [[священик]]ом, [[1643]] членом [[ |
[[1641]] року він був уже [[священик]]ом, [[1643]] членом [[Сорбонна|Сорбонни]], а [[1648]] одним з [[Пор-Рояль|пор-рояльських]] самітників. |
||
У всіх суперечках з [[товариство Ісуса|єзуїтами]], [[духовенство]]м та урядом він постійно був головним виразником думок янсеністів. Проти єзуїтського звичаю причащатися якнайчастіше він написав брошуру «De la fréquente communion» ([[Париж]], 1643); на захист від звинувачень з боку [[кальвініст]]ів, у співпраці з [[П'єр Ніколь|Ніколем]], написав «{{lang-fr|La perpétuité de la foi de l'église catholique touchant l'eucharistie}}» (Париж, 3 т., 1669—1672). Перший з названих творів викликав гнів єзуїтів, другий — сильне незадоволення з боку реформатів. Єзуїти примусили його своїми переслідуваннями втекти до [[Нідерланди|Нідерландів]]; реформати, особливо [[Жан Клод|Клод]] та [[Жур'є]], відповідали йому палкими та різкими друкованими запереченнями. |
У всіх суперечках з [[товариство Ісуса|єзуїтами]], [[духовенство]]м та урядом він постійно був головним виразником думок янсеністів. Проти єзуїтського звичаю причащатися якнайчастіше він написав брошуру «De la fréquente communion» ([[Париж]], 1643); на захист від звинувачень з боку [[кальвініст]]ів, у співпраці з [[П'єр Ніколь|Ніколем]], написав «{{lang-fr|La perpétuité de la foi de l'église catholique touchant l'eucharistie}}» (Париж, 3 т., 1669—1672). Перший з названих творів викликав гнів єзуїтів, другий — сильне незадоволення з боку реформатів. Єзуїти примусили його своїми переслідуваннями втекти до [[Нідерланди|Нідерландів]]; реформати, особливо [[Жан Клод|Клод]] та [[Жур'є]], відповідали йому палкими та різкими друкованими запереченнями. |
||
Версія за 09:43, 23 травня 2016
| Антуан Арно | |
|---|---|
| фр. Antoine Arnauld | |
 | |
| Основні відомості | |
| Народження | 16 лютого 1612 Париж |
| Країна: | Королівство Франція |
| Альма-матер: | Паризький університет |
| Заклад: | Паризький університет |
| Конфесія: | католицтво |
| Смерть: | 8 серпня 1694 (82 роки) |
| Брюссель | |
| Праці й досягнення | |
| Рід діяльності: | есеїст, письменник, поет |
| Основні інтереси: | теологія |
| Звання: | професор |
 Антуан Арно у Вікісховищі | |
Антуан Арно (фр. Antoine Arnauld; 16 лютого 1612, Париж — 8 серпня 1694, Брюссель) — французький богослов, філософ, логік та математик. Вивчав спершу юридичні науки, а пізніше під впливом Сен-Сірана та Янсена займався богослів'ям.
Життєпис
Народився у відомій Оверньській родині Арно, у сім'ї Антуана Арно-старшого.
1641 року він був уже священиком, 1643 членом Сорбонни, а 1648 одним з пор-рояльських самітників.
У всіх суперечках з єзуїтами, духовенством та урядом він постійно був головним виразником думок янсеністів. Проти єзуїтського звичаю причащатися якнайчастіше він написав брошуру «De la fréquente communion» (Париж, 1643); на захист від звинувачень з боку кальвіністів, у співпраці з Ніколем, написав «фр. La perpétuité de la foi de l'église catholique touchant l'eucharistie» (Париж, 3 т., 1669—1672). Перший з названих творів викликав гнів єзуїтів, другий — сильне незадоволення з боку реформатів. Єзуїти примусили його своїми переслідуваннями втекти до Нідерландів; реформати, особливо Клод та Жур'є, відповідали йому палкими та різкими друкованими запереченнями.
Він вів запеклу боротьбу з Мальбраншем, яка тривала до самої його смерті, в Льєжі 8 серпня 1694 року. Арно мав сильний, надзвичайно послідовний розум та великі знання. У полеміці він вирізнявся надзвичайною сміливістю, а гарячність його нерідко доходила до образ супротивників.
Абат Готефаж видав його твори в 45 томах, в Лозанні, 1775—1783.
Бібліографія
- Арно А., Николь П., «Логика, или Искусство мыслить». М., 1991.(рос.)
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
