Океанічний жолоб: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Жолоб.JPG|thumb|400px|Жолоб океанічний.JPG]] |
[[Файл:Жолоб.JPG|thumb|400px|Жолоб океанічний.JPG]] |
||
[[Файл:Atlantic-trench.JPG|thumb|right|400px|Вид в перспективі на дно Атлантичного океану і Карибського моря. Малі Антильські острови розташовані зліва знизу, а [[Флорида]] — праворуч зверху. Фіолетовий колір дна в центрі показує розташування жолоба Пуерто- |
[[Файл:Atlantic-trench.JPG|thumb|right|400px|Вид в перспективі на дно Атлантичного океану і Карибського моря. Малі Антильські острови розташовані зліва знизу, а [[Флорида]] — праворуч зверху. Фіолетовий колір дна в центрі показує розташування жолоба Пуерто-Рико]] |
||
'''Океані́чні жо́лоби''' ({{lang-en|oceanic trench}}, {{lang-de|Tiefseegraben m, Tiefseerinne f}}{{lang-ru|желоб океанический}}) — [[западини]], довгі вузькі зниження дна [[океан]]ів з глибиною більше 6000 [[метр|м]]. Є зоною [[субдукція|субдукції]], тобто зоною занурювання важчої океанічної [[тектонічні плити|тектонічної плити]] під легшу — [[материкова плита|материкову]]. |
'''Океані́чні жо́лоби''' ({{lang-en|oceanic trench}}, {{lang-de|Tiefseegraben m, Tiefseerinne f}}{{lang-ru|желоб океанический}}) — [[западини]], довгі вузькі зниження дна [[океан]]ів з глибиною більше 6000 [[метр|м]]. Є зоною [[субдукція|субдукції]], тобто зоною занурювання важчої океанічної [[тектонічні плити|тектонічної плити]] під легшу — [[материкова плита|материкову]]. |
||
Версія за 07:41, 27 липня 2016
Океані́чні жо́лоби (англ. oceanic trench, нім. Tiefseegraben m, Tiefseerinne fрос. желоб океанический) — западини, довгі вузькі зниження дна океанів з глибиною більше 6000 м. Є зоною субдукції, тобто зоною занурювання важчої океанічної тектонічної плити під легшу — материкову.
Ширина їх 10-20 км, довжина 35 тис. км, глибина 5-11 км.
Найбільші океанічні жолоби:
- Алеутська западина — глибина до 8109 м,
- Курило-Камчатська западина — 10542 м,
- Японська западина — 9000 м,
- Ізу-Огасаварська западина — 9810 м,
- Філіпінська западина — 10882 м,
- Маріанська западина — 11033 м,
- Яванська западина — 7455 м,
- Бугенвільська западина — 8006 м,
- Тонгська западина — 10882 м,
- Кермадекська западина — 10047 м,
- Кайманська западина — 7686 м,
- Пуерто-Риканська западина — 8605 м,
- Центрально-Американська западина — 6662 м,
- Перу-Чилійська западина — 8065 м,
- Південно-Сандвічська западина — 8428 м.
Максимальну глибину Світового океану (11033 м) встановлено у Маріанському жолобі. Походження океанічних жолобів пов'язують зі зсувом та опусканням океанічної літосферної плити.
Для океанічних жолобів (за винятком жолоба Кайман) характерні висока сейсмічність і негативні аномалії сили тяжіння Фая, великі магнітні аномалії обох знаків і зниження значення теплового потоку.
Останні дослідження океанічних западин виявили, що у западині накопичується біомаса, яка опускається туди з меншої глибини, і що бактерії на дні особливо активно розкладають сполуки вуглецю. Таким чином глибоководні западини відіграють диспропорційно більшу до своїх масштабів роль у регулюванні обсягів двоокису вуглецю, а отже й клімату[1].
Примітки
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
|