Океанічний жолоб: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:Жолоб.JPG|thumb|400px|Жолоб океанічний.JPG]]
[[Файл:Жолоб.JPG|thumb|400px|Жолоб океанічний.JPG]]
[[Файл:Atlantic-trench.JPG|thumb|right|400px|Вид в перспективі на дно Атлантичного океану і Карибського моря. Малі Антильські острови розташовані зліва знизу, а [[Флорида]] — праворуч зверху. Фіолетовий колір дна в центрі показує розташування жолоба Пуерто-Ріко]]
[[Файл:Atlantic-trench.JPG|thumb|right|400px|Вид в перспективі на дно Атлантичного океану і Карибського моря. Малі Антильські острови розташовані зліва знизу, а [[Флорида]] — праворуч зверху. Фіолетовий колір дна в центрі показує розташування жолоба Пуерто-Рико]]
'''Океані́чні жо́лоби''' ({{lang-en|oceanic trench}}, {{lang-de|Tiefseegraben m, Tiefseerinne f}}{{lang-ru|желоб океанический}}) — [[западини]], довгі вузькі зниження дна [[океан]]ів з глибиною більше 6000 [[метр|м]]. Є зоною [[субдукція|субдукції]], тобто зоною занурювання важчої океанічної [[тектонічні плити|тектонічної плити]] під легшу — [[материкова плита|материкову]].
'''Океані́чні жо́лоби''' ({{lang-en|oceanic trench}}, {{lang-de|Tiefseegraben m, Tiefseerinne f}}{{lang-ru|желоб океанический}}) — [[западини]], довгі вузькі зниження дна [[океан]]ів з глибиною більше 6000 [[метр|м]]. Є зоною [[субдукція|субдукції]], тобто зоною занурювання важчої океанічної [[тектонічні плити|тектонічної плити]] під легшу — [[материкова плита|материкову]].



Версія за 07:41, 27 липня 2016

Жолоб океанічний.JPG
Вид в перспективі на дно Атлантичного океану і Карибського моря. Малі Антильські острови розташовані зліва знизу, а Флорида — праворуч зверху. Фіолетовий колір дна в центрі показує розташування жолоба Пуерто-Рико

Океані́чні жо́лоби (англ. oceanic trench, нім. Tiefseegraben m, Tiefseerinne fрос. желоб океанический) — западини, довгі вузькі зниження дна океанів з глибиною більше 6000 м. Є зоною субдукції, тобто зоною занурювання важчої океанічної тектонічної плити під легшу — материкову.

Ширина їх 10-20 км, довжина 35 тис. км, глибина 5-11 км.

Найбільші океанічні жолоби:

  1. Алеутська западина — глибина до 8109 м,
  2. Курило-Камчатська западина — 10542 м,
  3. Японська западина — 9000 м,
  4. Ізу-Огасаварська западина — 9810 м,
  5. Філіпінська западина — 10882 м,
  6. Маріанська западина — 11033 м,
  7. Яванська западина — 7455 м,
  8. Бугенвільська западина — 8006 м,
  9. Тонгська западина — 10882 м,
  10. Кермадекська западина — 10047 м,
  11. Кайманська западина — 7686 м,
  12. Пуерто-Риканська западина — 8605 м,
  13. Центрально-Американська западина — 6662 м,
  14. Перу-Чилійська западина — 8065 м,
  15. Південно-Сандвічська западина — 8428 м.

Максимальну глибину Світового океану (11033 м) встановлено у Маріанському жолобі. Походження океанічних жолобів пов'язують зі зсувом та опусканням океанічної літосферної плити.

Для океанічних жолобів (за винятком жолоба Кайман) характерні висока сейсмічність і негативні аномалії сили тяжіння Фая, великі магнітні аномалії обох знаків і зниження значення теплового потоку.

Останні дослідження океанічних западин виявили, що у западині накопичується біомаса, яка опускається туди з меншої глибини, і що бактерії на дні особливо активно розкладають сполуки вуглецю. Таким чином глибоководні западини відіграють диспропорційно більшу до своїх масштабів роль у регулюванні обсягів двоокису вуглецю, а отже й клімату[1].

Примітки

Література