Рудольф I Габсбург: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
StarDeg (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
|||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
|ім'я = Рудольф I |
|ім'я = Рудольф I |
||
|оригінал імені = {{lang-de|Rudolf von Habsburg}} |
|оригінал імені = {{lang-de|Rudolf von Habsburg}} |
||
|порядок = |
|порядок = |
||
|порядок-жін = |
|порядок-жін = |
||
|зображення = Die deutschen Kaiser Rudolf von Habsburg.jpg |
|зображення = Die deutschen Kaiser Rudolf von Habsburg.jpg |
||
|підпис = |
|підпис = |
||
|початок повноважень = [[1 жовтня]] [[1273]] |
|початок повноважень = [[1 жовтня]] [[1273]] |
||
|закінчення повноважень = [[15 липня]] [[1291]] |
|закінчення повноважень = [[15 липня]] [[1291]] |
||
|попередник = [[Ричард (король Німеччини)|Ричард Корнуольський]] <br |
|попередник = [[Ричард (король Німеччини)|Ричард Корнуольський]] <br/> [[Альфонсо X (король Кастилії)|Альфонсо X Кастильський]] |
||
|наступник = [[Адольф (король Німеччини)|Адольф Нассауський]] |
|наступник = [[Адольф (король Німеччини)|Адольф Нассауський]] |
||
|коронація = [[24 жовтня]] [[1273]], [[Аахен]] |
|коронація = [[24 жовтня]] [[1273]], [[Аахен]] |
||
|інші титули = 9 герцог [[Австрія|Австрії]] <br |
|інші титули = 9 герцог [[Австрія|Австрії]] <br/> герцог [[Штирія (герцогство)|Штирії]] <br/> герцог [[Каринтія (герцогство)|Каринтії]] та [[Крайна|Крайни]] <br/> граф Габсбург |
||
|віце-президент = |
|віце-президент = |
||
|партія = |
|партія = |
||
|дата народження = 1.5.1218 |
|дата народження = 1.5.1218 |
||
|місце народження = замок Лімбург, [[Сасбах]], поблизу [[Фрайбург]]а, [[Німеччина]] |
|місце народження = замок Лімбург, [[Сасбах]], поблизу [[Фрайбург]]а, [[Німеччина]] |
||
|дата смерті = 15.7.1291 |
|дата смерті = 15.7.1291 |
||
|місце смерті = [[Шпаєр]], поблизу [[Мангейм]]а, [[Німеччина]] |
|місце смерті = [[Шпаєр]], поблизу [[Мангейм]]а, [[Німеччина]] |
||
|в шлюбі = ''1-а:'' [[Гертруда фон Гогенберг]] <br |
|в шлюбі = ''1-а:'' [[Гертруда фон Гогенберг]] <br/> ''2-а:'' [[Ізабелла Бургундська (1270-1323)|Агнеса (Ізабелла) Бургундська]] |
||
|діти = ''від 1-го шлюбу:'' <br |
|діти = ''від 1-го шлюбу:'' <br/> '''сини:''' [[Альбрехт I (король Німеччини)|Альбрехт I]], Гартман, [[Рудольф II (герцог Австрії)|Рудольф II]], Карл <br/> '''дочки:''' Матильда, Катаріна, Агнеса, Хедвіга, Клеменція, Ютта |
||
|династія = [[Габсбурги]] |
|династія = [[Габсбурги]] |
||
|батько = [[Альбрехт IV (граф Габсбург)|Альбрехт IV Габсбург]] |
|батько = [[Альбрехт IV (граф Габсбург)|Альбрехт IV Габсбург]] |
||
|мати = [[Гельвіга фон Кібург]] |
|мати = [[Гельвіга фон Кібург]] |
||
}} |
}} |
||
'''Рудольф I''' ({{lang-de|Rudolf von Habsburg}}; {{Дата народження|1|5|1218}}, замок Лімбург, [[Сасбах]], поблизу [[Фрайбург]]а, [[Німеччина]] |
'''Рудольф I''' ({{lang-de|Rudolf von Habsburg}}; {{Дата народження|1|5|1218}}, замок Лімбург, [[Сасбах]], поблизу [[Фрайбург]]а, [[Німеччина]] — {{Дата смерті|15|7|1291}}, [[Шпаєр]], поблизу [[Мангейм]]а, [[Німеччина]]) — [[король Німеччини]] з [[29 вересня]] [[1273]] року, перший представник династії [[Габсбурги|Габсбургів]] на престолі [[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії]] й засновник [[Габсбурзька монархія|Австрійської монархії]] Габсбургів. |
||
== Молоді роки == |
== Молоді роки == |
||
| Рядок 42: | Рядок 42: | ||
[[24 жовтня]] [[1273]] року Рудольф I був коронований в [[Аахен]]і. З самого початку свого правління у якості короля Німеччини, Рудольф Габсбург зайнявся укріпленням центральної влади після десятилітньої анархії. Йому вдалось завоювати визнання папи римського [[Григорій X|Григорія X]] ціною відмови від претензій німецьких королів на владу в [[Італія|Італії]] та престол [[Сицилійське королівство|Сицилії]]. Він також обіцяв організувати новий [[хрестовий похід]]. Рудольф I так ніколи й не коронувався імператором Священної Римської імперії, віддаючи перевагу співробітництву з папою перед італійськими авантюрами. |
[[24 жовтня]] [[1273]] року Рудольф I був коронований в [[Аахен]]і. З самого початку свого правління у якості короля Німеччини, Рудольф Габсбург зайнявся укріпленням центральної влади після десятилітньої анархії. Йому вдалось завоювати визнання папи римського [[Григорій X|Григорія X]] ціною відмови від претензій німецьких королів на владу в [[Італія|Італії]] та престол [[Сицилійське королівство|Сицилії]]. Він також обіцяв організувати новий [[хрестовий похід]]. Рудольф I так ніколи й не коронувався імператором Священної Римської імперії, віддаючи перевагу співробітництву з папою перед італійськими авантюрами. |
||
Попри те, що князі, які обрали Рудольфа, сподівались на його покірність, він почав проводити власну політику в імперії, метою якої стало зміцнення стабільності і захист імперського майна. В листопаді [[1274]] року в [[Нюрнберг|Нюрнберзі]] було скликано [[рейхстаг (Священна Римська імперія)|рейхстаг]], який того часу ще не мав чіткої форми, і був зборами представників земель, які брали участь в обговореннях, а прийняття рішень лишалось за імператором. На цьому рейхстазі, попередньо заручившись підтримкою князів, Рудольф виклав свою програму «вимагання повернення», що передбачала повернення до імперської власності всього майна і прав, узурпованих чи відданих князям з моменту скинення [[Фрідріх II (імператор Священної Римської імперії)|Фрідріха II]] у [[1245]] році. Лише за згоди короля й [[курфюрст]]ів і після повернення вони могли бути отримані назад. Пізніші заяви Рудольфа про те що, будь-який акт дарування майна не буде мати сили без згоди більшості князів, свідчили про укріплення імператорсько-князівського дуалізму Імперії<ref name="Moeller B. 1985"> Moeller B. , Heckel M. , Vierhaus R. , Freiherr von Aretin K.O. Deutsche Geschichte: Mittelalter. |
Попри те, що князі, які обрали Рудольфа, сподівались на його покірність, він почав проводити власну політику в імперії, метою якої стало зміцнення стабільності і захист імперського майна. В листопаді [[1274]] року в [[Нюрнберг|Нюрнберзі]] було скликано [[рейхстаг (Священна Римська імперія)|рейхстаг]], який того часу ще не мав чіткої форми, і був зборами представників земель, які брали участь в обговореннях, а прийняття рішень лишалось за імператором. На цьому рейхстазі, попередньо заручившись підтримкою князів, Рудольф виклав свою програму «вимагання повернення», що передбачала повернення до імперської власності всього майна і прав, узурпованих чи відданих князям з моменту скинення [[Фрідріх II (імператор Священної Римської імперії)|Фрідріха II]] у [[1245]] році. Лише за згоди короля й [[курфюрст]]ів і після повернення вони могли бути отримані назад. Пізніші заяви Рудольфа про те що, будь-який акт дарування майна не буде мати сили без згоди більшості князів, свідчили про укріплення імператорсько-князівського дуалізму Імперії<ref name="Moeller B. 1985"> Moeller B. , Heckel M. , Vierhaus R. , Freiherr von Aretin K.O. Deutsche Geschichte: Mittelalter. — Goettingen.: Vandenhoeck&Ruprecht, 1985. </ref>. |
||
Така політика була не зовсім вдалою, оскільки імперії не завжди вдавалось зберегти контроль над отриманими знову правами, землями і прибутками, оскільки було важко провести чітку межу між імперським майном і володіннями короля. Крім того, ця політика зачіпала права різної природи й цілком різного значення. Іноді це торкалось окремих категорій прав, окремих замків, полів чи ставків, а іноді мова йшла про цілі володіння чи землі. До того ж, у повернутих землях, потрібно було слідкувати за й їх управлінням. В цій області Рудольф заклав основи довгострокової імперської політики. Перші непевні ростки сучасної бюрократії проявляються у великій кількості управляючих та уповноважених осіб у повернутих областях |
Така політика була не зовсім вдалою, оскільки імперії не завжди вдавалось зберегти контроль над отриманими знову правами, землями і прибутками, оскільки було важко провести чітку межу між імперським майном і володіннями короля. Крім того, ця політика зачіпала права різної природи й цілком різного значення. Іноді це торкалось окремих категорій прав, окремих замків, полів чи ставків, а іноді мова йшла про цілі володіння чи землі. До того ж, у повернутих землях, потрібно було слідкувати за й їх управлінням. В цій області Рудольф заклав основи довгострокової імперської політики. Перші непевні ростки сучасної бюрократії проявляються у великій кількості управляючих та уповноважених осіб у повернутих областях<ref name="Moeller B. 1985"/>. |
||
== Боротьба з Пржемислом Отакаром II == |
== Боротьба з Пржемислом Отакаром II == |
||
[[Файл:Rudolf Speyerer Dom.JPG|thumb|left|250px|Зображення Рудольфа I у вестибюлі Шпайєрського кафедрального собору, що підкреслює історичний момент. XIX століття]] |
[[Файл:Rudolf Speyerer Dom.JPG|thumb|left|250px|Зображення Рудольфа I у вестибюлі Шпайєрського кафедрального собору, що підкреслює історичний момент. XIX століття]] |
||
Постанови Нюрнберзького рейхстагу [[1274]] року про повернення імперського майна були перед усім спрямовані проти [[Чехія|чеського]] короля [[Пржемисл Отакар II|Пржемисла Отакара II]], який у 1250-их |
Постанови Нюрнберзького рейхстагу [[1274]] року про повернення імперського майна були перед усім спрямовані проти [[Чехія|чеського]] короля [[Пржемисл Отакар II|Пржемисла Отакара II]], який у 1250-их — 1260-их роках створив крупну державу на південному сході Німеччини, об'єднавши під своєю владою Чехію, [[Моравія|Моравію]], Австрію, [[Штирія (герцогство)|Штирію]], [[Каринтія (герцогство)|Каринтію]] і [[Крайна|Крайну]]. Рудольф I запросив Отакара II для дачі клятви вірності, що дозволило б йому отримати імперський лен і визнання за ним спадкових прав на Чехію та Моравію. Права Отакара II на австрійську спадщину [[Бабенберги|Бабенбергів]], однак, визнано не було. Після того, як чеський король відмовився скласти [[омаж]] на таких умовах, його було оголошено зрадником. Рудольф отримав підтримку [[папа римський|папи]] [[Григорій X|Григорія X]], чиї спроби врегулювати конфлікт провалились. |
||
В червні [[1276]] року почалась війна між Рудольфом і Отакаром, в якій останній зазнав поразки й наприкінці [[1276]] року був змушений відмовитись від Австрії, Штирії, Каринтії та Крайни, які перейшли під контроль короля Німеччини. Рудольф I тріумфально |
В червні [[1276]] року почалась війна між Рудольфом і Отакаром, в якій останній зазнав поразки й наприкінці [[1276]] року був змушений відмовитись від Австрії, Штирії, Каринтії та Крайни, які перейшли під контроль короля Німеччини. Рудольф I тріумфально в'їхав до [[Відень|Відня]]. Однак вже наступного року Отакар II знову виступив проти короля, але [[26 серпня]] [[1278]] року в [[битва під Сухими Крутами|битві під Сухими Крутами]] у Моравії чеську армію було розбито Рудольфом I, а сам Пржемисл Отакар II загинув. |
||
== Встановлення династії Габсбургів в Австрії == |
== Встановлення династії Габсбургів в Австрії == |
||
| Рядок 64: | Рядок 64: | ||
== Шлюб та діти == |
== Шлюб та діти == |
||
* ''1-а дружина:'' (з [[1245]] року) |
* ''1-а дружина:'' (з [[1245]] року) — '''Гертруда фон Гогенберг''' ([[1225]] — [[16 лютого]] [[1281]]), старша дочка графа Бурхарда V Гогенберга та його дружини пфальцграфині Мехтильди фон Тюбінген, дочки пфальцграфа Рудольфа II Тюбінгена. Діти: |
||
** '''Матильда''' ([[1251]] |
** '''Матильда''' ([[1251]]–[[1304]]), заміжня (з [[1273]] року) за [[Людвіг II (герцог Баварії)|Людвігом II]] ([[1229]]–[[1294]]), герцогом [[Нижня Баварія|Нижньої Баварії]] |
||
** '''[[Альбрехт I (король Німеччини)|Альбрехт I]]''' ([[липень]] [[1255]] |
** '''[[Альбрехт I (король Німеччини)|Альбрехт I]]''' ([[липень]] [[1255]] — [[1 травня]] [[1308]]), [[король Німеччини]] (з [[1298]] року), [[герцог Австрії]] (з [[1282]] року) |
||
** '''Катаріна''' ([[1256]] |
** '''Катаріна''' ([[1256]] — [[4 квітня]] [[1282]]), заміжня (з [[1279]] року) за [[Оттон III (герцог Баварії)|Оттоном III]], герцогом [[Баварія|Баварії]] |
||
** '''Агнеса''' ([[1257]] |
** '''Агнеса''' ([[1257]]–[[1322]]), заміжня (з [[1273]] року) за [[Альбрехт II (герцог Саксен-Віттенберг)|Альбрехтом II]], герцогом [[Саксен-Віттенберг]] |
||
** '''Хедвіга''' ([[1259]] |
** '''Хедвіга''' ([[1259]]–[[1286]]), заміжня (з [[1279]] року) за [[Оттон VI (маркграф Бранденбурга)|Оттоном VI]], маркграфом [[Бранденбург]]а |
||
** '''Клеменція''' ([[1262]] |
** '''Клеменція''' ([[1262]]–[[1293]]), заміжня (з [[11 січня]] [[1281]] року) за [[Карл Мартелл (Анжуйський)|Карлом Мартеллом Анжуйським]] |
||
** '''Гартман''' ([[1263]] |
** '''Гартман''' ([[1263]] — [[20 грудня]] [[1281]]) |
||
** '''[[Рудольф II (герцог Австрії)|Рудольф II]]''' ([[липень]] [[1270]] |
** '''[[Рудольф II (герцог Австрії)|Рудольф II]]''' ([[липень]] [[1270]] — [[10 травня]] [[1290]]), герцог [[Австрія|Австрії]] |
||
** '''Ютта''' ([[13 березня]] [[1271]] |
** '''Ютта''' ([[13 березня]] [[1271]] — [[18 червня]] [[1297]]), заміжня (з [[1285]] року) за [[Вацлав II (король Чехії)|Вацлавом II]], королем [[Чехія|Чехії]] |
||
** '''Карл''' ([[1276]] |
** '''Карл''' ([[1276]]–[[1276]]) |
||
* ''2-а дружина:'' (з [[травень|травня]] [[1284]] року) |
* ''2-а дружина:'' (з [[травень|травня]] [[1284]] року) — '''Агнеса (Ізабелла) Бургундська''' ([[1270]]–[[1323]]), дочка [[Гуго IV (герцог Бургундії)|Гуго IV]], [[герцог Бургундії|герцога Бургундії]] і Беатриси Шампанської, дочки [[Тібо IV Шампанський|Тібо IV Трубадура]], [[король Наварри|короля Наварри]] і [[граф Шампані|графа Шампані]]. Шлюб не приніс дітей. |
||
{| style="clear:both; background-color: white; border-style: solid; border-color:black; border-width:2px; vertical-align:top; text-align:center; border-collapse: collapse;width:100%;margin-top:3px;" cellpadding="4" cellspacing"0" |
{| style="clear:both; background-color: white; border-style: solid; border-color:black; border-width:2px; vertical-align:top; text-align:center; border-collapse: collapse;width:100%;margin-top:3px;" cellpadding="4" cellspacing"0" |
||
| Рядок 113: | Рядок 113: | ||
== Література == |
== Література == |
||
* Митрофанов, П. История Австрии с древнейших времён до 1792 г. |
* Митрофанов, П. История Австрии с древнейших времён до 1792 г. — М., 2003 {{ref-ru}} |
||
* Шимов, Я. Австро-Венгерская империя. |
* Шимов, Я. Австро-Венгерская империя. — М., 2003 {{ref-ru}} |
||
[[Категорія:Королі Німеччини]] |
[[Категорія:Королі Німеччини]] |
||
Версія за 09:02, 28 липня 2016
| Рудольф I | |
|---|---|
| нім. Rudolf von Habsburg | |
 | |
| Король Німеччини | |
| Початок правління: | 1 жовтня 1273 |
| Кінець правління: | 15 липня 1291 |
| Коронація: | 24 жовтня 1273, Аахен |
| Інші титули: | 9 герцог Австрії герцог Штирії герцог Каринтії та Крайни граф Габсбург |
| Попередник: | Ричард Корнуольський Альфонсо X Кастильський |
| Наступник: | Адольф Нассауський |
| Дата народження: | 1 травня 1218 |
| Місце народження: | замок Лімбург, Сасбах, поблизу Фрайбурга, Німеччина |
| Країна: | Німеччини |
| Дата смерті: | 15 липня 1291 (73 роки) |
| Місце смерті: | Шпаєр, поблизу Мангейма, Німеччина |
| Поховання | Шпаєрський собор |
| Дружина: | 1-а: Гертруда фон Гогенберг 2-а: Агнеса (Ізабелла) Бургундська |
| Діти: | від 1-го шлюбу: сини: Альбрехт I, Гартман, Рудольф II, Карл дочки: Матильда, Катаріна, Агнеса, Хедвіга, Клеменція, Ютта |
| Династія: | Габсбурги |
| Батько: | Альбрехт IV Габсбург |
| Мати: | Гельвіга фон Кібург |
Рудольф I (нім. Rudolf von Habsburg; 1 травня 1218, замок Лімбург, Сасбах, поблизу Фрайбурга, Німеччина — 15 липня 1291, Шпаєр, поблизу Мангейма, Німеччина) — король Німеччини з 29 вересня 1273 року, перший представник династії Габсбургів на престолі Священної Римської імперії й засновник Австрійської монархії Габсбургів.
Молоді роки
Рудольф був сином Альбрехта IV, графа Габсбурга, й Гедвіги Кібурзької. У 1239 році, після смерті батька, Рудольф успадкував родові володіння Габсбургів у Ельзасі та Ааргау у північній Швейцарії. Шлюб з Гертрудою Гогенберг, спадкоємицею обширного графства у центральній Швабії, зробив Рудольфа I одним з найкрупніших правителів південно-західної Німеччини.
У молодості Рудольф I був активним прибічником імператора Фрідріха II та його сина Конрада IV, що принесло йому додаткові земельні володіння у Швабії. 1254 року за підтримку Конрада IV Рудольфа Габсбурга було відлучено від церкви папою римським Інокентієм IV.
Після згасання династії Гогенштауфенів на імперському престолі, в Німеччині встановився період міжцарства, що характеризувався крайнім падінням центральної влади й постійними воєнними конфліктами між різними претендентами на престол. Ситуація анархії дозволила Рудольфу Габсбургу збільшити свої володіння та вплив у країні. Після смерті останнього графа Кібурзького 1264 року Рудольф успадкував його володіння, боротьба з єпископами Страсбургу й Базеля також завершилась вдало для Габсбурга. В результаті до початку 1270-их років Рудольф став найвпливовішим правителем у Швабії, хоча престол цього герцогства йому отримати не вдалось.
Король Німеччини
Після смерті 1272 року німецького короля Річарда Корнуольського, 1 жовтня 1273 року у Франкфурті князі імперії, що зібрались тут, обрали Рудольфа Габсбурга новим королем Німеччини. Обрання Рудольфа багато в чому відбулось завдяки його підтримці Фрідріхом III Гогенцоллерном, бургграфом Нюренберга, а також герцогами Саксен-Віттенберзьким Альбрехтом II і Баварським Людвігом II, за яких було видано дочок Рудольфа. Головними суперниками Габсбурга на виборах короля були Пржемисл Отакар II, король Чехії, й Фрідріх I, маркграф Мейссена.
24 жовтня 1273 року Рудольф I був коронований в Аахені. З самого початку свого правління у якості короля Німеччини, Рудольф Габсбург зайнявся укріпленням центральної влади після десятилітньої анархії. Йому вдалось завоювати визнання папи римського Григорія X ціною відмови від претензій німецьких королів на владу в Італії та престол Сицилії. Він також обіцяв організувати новий хрестовий похід. Рудольф I так ніколи й не коронувався імператором Священної Римської імперії, віддаючи перевагу співробітництву з папою перед італійськими авантюрами.
Попри те, що князі, які обрали Рудольфа, сподівались на його покірність, він почав проводити власну політику в імперії, метою якої стало зміцнення стабільності і захист імперського майна. В листопаді 1274 року в Нюрнберзі було скликано рейхстаг, який того часу ще не мав чіткої форми, і був зборами представників земель, які брали участь в обговореннях, а прийняття рішень лишалось за імператором. На цьому рейхстазі, попередньо заручившись підтримкою князів, Рудольф виклав свою програму «вимагання повернення», що передбачала повернення до імперської власності всього майна і прав, узурпованих чи відданих князям з моменту скинення Фрідріха II у 1245 році. Лише за згоди короля й курфюрстів і після повернення вони могли бути отримані назад. Пізніші заяви Рудольфа про те що, будь-який акт дарування майна не буде мати сили без згоди більшості князів, свідчили про укріплення імператорсько-князівського дуалізму Імперії[1].
Така політика була не зовсім вдалою, оскільки імперії не завжди вдавалось зберегти контроль над отриманими знову правами, землями і прибутками, оскільки було важко провести чітку межу між імперським майном і володіннями короля. Крім того, ця політика зачіпала права різної природи й цілком різного значення. Іноді це торкалось окремих категорій прав, окремих замків, полів чи ставків, а іноді мова йшла про цілі володіння чи землі. До того ж, у повернутих землях, потрібно було слідкувати за й їх управлінням. В цій області Рудольф заклав основи довгострокової імперської політики. Перші непевні ростки сучасної бюрократії проявляються у великій кількості управляючих та уповноважених осіб у повернутих областях[1].
Боротьба з Пржемислом Отакаром II
Постанови Нюрнберзького рейхстагу 1274 року про повернення імперського майна були перед усім спрямовані проти чеського короля Пржемисла Отакара II, який у 1250-их — 1260-их роках створив крупну державу на південному сході Німеччини, об'єднавши під своєю владою Чехію, Моравію, Австрію, Штирію, Каринтію і Крайну. Рудольф I запросив Отакара II для дачі клятви вірності, що дозволило б йому отримати імперський лен і визнання за ним спадкових прав на Чехію та Моравію. Права Отакара II на австрійську спадщину Бабенбергів, однак, визнано не було. Після того, як чеський король відмовився скласти омаж на таких умовах, його було оголошено зрадником. Рудольф отримав підтримку папи Григорія X, чиї спроби врегулювати конфлікт провалились.
В червні 1276 року почалась війна між Рудольфом і Отакаром, в якій останній зазнав поразки й наприкінці 1276 року був змушений відмовитись від Австрії, Штирії, Каринтії та Крайни, які перейшли під контроль короля Німеччини. Рудольф I тріумфально в'їхав до Відня. Однак вже наступного року Отакар II знову виступив проти короля, але 26 серпня 1278 року в битві під Сухими Крутами у Моравії чеську армію було розбито Рудольфом I, а сам Пржемисл Отакар II загинув.
Встановлення династії Габсбургів в Австрії
Отримавши в результаті перемоги над чеським королем владу над Австрією й прилеглими герцогствами, Рудольф I зайнявся перетворенням цих територій на спадкові володіння Габсбургів. Первинно він зустрів опір князів імперії ідеї утворення широкої габсбурзької монархії на південному сході Німеччини. Лише 1282 року король офіційно передав Австрію і Штирію у спадкове володіння своїм синам Альбрехту I та Рудольфу II. Таким чином в Австрії установилась династія Габсбургів, яка зберігала австрійський престол до 1918 року. Каринтія і Крайна у 1286 році були передані соратнику Рудольфа I Мейнхарду II Тірольському за умови, що після припинення прямого чоловічого потомства Мейнхарда ці герцогства таож відійдуть Габсбургам. Формування Австрійської монархії Габсбургів, ймовірно, стало найбільш значущим досягненням короля Рудольфа I.
Кінець правління
У 1280-х роках Рудольф I займався не лише своїми новопридбаними володіннями, але й родовими землями Габсбургів у південно-західній Німеччині. У 1281 році йому вдалось приєднати ряд ленів у Франш-Конте, а потім підкорити своїй владі місто Берн й досягти складання омажу від пфальцграфа Бургундського.
В сфері забезпечення спокою і безпеки в Німеччині Рудольфу I не вдалось досягти значних успіхів. Він неодноразово оголошував про введення «земського миру» на території окремих племінних герцогств або всієї Німеччини, однак нестача військових та матеріальних ресурсів, а також особливої енергійності у реалізації власних рішень, не дозволяла йому зламати непокірних німецьких князів. Лише експедиція короля у 1289 році в Тюрінгію мала значний ефект: незаконно зведені замки баронів було зруйновано, аристократію приведено у покору. Концентрація Рудольфа I на інтересах своєї родини і створенні Австрійської монархії Габсбургів призвела до того, що для Німеччини в цілому його правління не мало значного позитивного ефекту.
1291 року Рудольф I спробував за життя забезпечити обрання королем Німеччини свого сина Альбрехта I, однак німецькі князі, побоюючись посилення Габсбургів, відмовились зробити це. 15 липня 1291 року король Рудольф I помер у Шпайєрі і був похований у Шпайєрському кафедральному соборі.
Шлюб та діти
- 1-а дружина: (з 1245 року) — Гертруда фон Гогенберг (1225 — 16 лютого 1281), старша дочка графа Бурхарда V Гогенберга та його дружини пфальцграфині Мехтильди фон Тюбінген, дочки пфальцграфа Рудольфа II Тюбінгена. Діти:
- Матильда (1251–1304), заміжня (з 1273 року) за Людвігом II (1229–1294), герцогом Нижньої Баварії
- Альбрехт I (липень 1255 — 1 травня 1308), король Німеччини (з 1298 року), герцог Австрії (з 1282 року)
- Катаріна (1256 — 4 квітня 1282), заміжня (з 1279 року) за Оттоном III, герцогом Баварії
- Агнеса (1257–1322), заміжня (з 1273 року) за Альбрехтом II, герцогом Саксен-Віттенберг
- Хедвіга (1259–1286), заміжня (з 1279 року) за Оттоном VI, маркграфом Бранденбурга
- Клеменція (1262–1293), заміжня (з 11 січня 1281 року) за Карлом Мартеллом Анжуйським
- Гартман (1263 — 20 грудня 1281)
- Рудольф II (липень 1270 — 10 травня 1290), герцог Австрії
- Ютта (13 березня 1271 — 18 червня 1297), заміжня (з 1285 року) за Вацлавом II, королем Чехії
- Карл (1276–1276)
- 2-а дружина: (з травня 1284 року) — Агнеса (Ізабелла) Бургундська (1270–1323), дочка Гуго IV, герцога Бургундії і Беатриси Шампанської, дочки Тібо IV Трубадура, короля Наварри і графа Шампані. Шлюб не приніс дітей.
| Попередник Ричард Корнуольський |
|
Король Німеччини 1273—1291 |
|
Наступник Адольф Нассауський |
| Попередник Пржемисл Отакар II |
|
Герцог Австрії 1240—1291 |
|
Наступник Рудольф II (герцог Австрії) |
| Попередник Пржемисл Отакар II |
.svg)
|
Герцог Штирії 1276-1282 |
|
Наступник Рудольф II (герцог Австрії) |
| Попередник Пржемисл Отакар II |
|
Герцог Каринтії та Крайни 1276—1286 |
|
Наступник Мейнхард II |
Посилання
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рудольф I Габсбург |
Примітки
Література
- Митрофанов, П. История Австрии с древнейших времён до 1792 г. — М., 2003 (рос.)
- Шимов, Я. Австро-Венгерская империя. — М., 2003 (рос.)