Тиктор Іван Микитович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
мНемає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 23: Рядок 23:
}}
}}


'''Іва́н Мики́тович Ти́ктор''' (* [[6 липня]] [[1896]], с. [[Красне (Буський район)|Красне]], нині с-ще Красне Буського району Львівської області, — † [[26 серпня]] [[1982]], м. [[Оттава]], [[Канада]]) — громадський і політичний діяч, старшина [[УCC]] та [[УГА]], відомий [[Україна|український]] [[видавець]] і [[редактор]].
'''Іва́н Мики́тович Ти́ктор''' ([[6 липня]] [[1896]], с. [[Красне (Буський район)|Красне]], нині с-ще Красне Буського району Львівської області — [[26 серпня]] [[1982]], м. [[Оттава]], [[Канада]]) — громадський і політичний діяч, старшина [[УCC]] та [[УГА]], відомий [[Україна|український]] [[видавець]] і [[редактор]]. Власник найбільшого тодішнього львівського українського видавничого концерну [[Галичина|Галичини]] «[[Українська Преса]]» до [[1939]] року.


== Біографічні дані ==
== Біографічні дані ==
Рядок 33: Рядок 33:
== Іван Тиктор — видавець ==
== Іван Тиктор — видавець ==


Власник до [[1939]] найбільшого тодішнього львівського українського видавничого концерну [[Галичина|Галичини]] «[[Українська Преса]]», який видавничою діяльністю спричинився до масового поширення преси і книжок на західноукраїнських землях, зокрема в Галичині. Як приватний видавець і звеличник книжки перший увів в українську пресу західний принцип, що преса — це не продукт добродійності, чи харитативна та сутосуспільницька праця, а сполучення культури з купецтвом, яке мусить самооплачуватися.
Власник до [[1939]] року найбільшого тодішнього львівського українського видавничого концерну [[Галичина|Галичини]] «[[Українська Преса]]», який видавничою діяльністю спричинився до масового поширення преси і книжок на західноукраїнських землях, зокрема в Галичині. Як приватний видавець і звеличник книжки перший увів в українську пресу західний принцип, що преса — це не продукт добродійності, чи харитативна та сутосуспільницька праця, а сполучення культури з купецтвом, яке мусить самооплачуватися.


Заснував у [[1923]] популярний ілюстрований щоденник «[[Новий час (газета)|Новий час]]»; з часом добавив ряд часописів: «[[Наш Прапор (часопис, 1932)|Наш Прапор]]», «[[Народна справа (часопис, 1928)|Народна справа]]», «[[Комар (часопис)|Комар]]», «[[Дзвіночок (часопис)|Дзвіночок]]» з бібліотекою «Ранок», «[[Наш лемко (часопис)|Наш лемко]]». Паралельно з періодиками видавав календарі й монументальні твори: «Велика історія України», «[[Історія української культури, за редакцією Івана Крип'якевича|Історія української культури]]» (1936–1937 у Львові), «Історія українського війська» — та щомісячно белетристичні твори у рамках «Народної бібліотеки», «Лемківську читанку», та інші книжки.
Заснував у [[1923]] популярний ілюстрований щоденник «[[Новий час (газета)|Новий час]]»; з часом добавив ряд часописів: «[[Наш Прапор (часопис, 1932)|Наш Прапор]]», «[[Народна справа (часопис, 1928)|Народна справа]]», «[[Комар (часопис)|Комар]]», «[[Дзвіночок (часопис)|Дзвіночок]]» з бібліотекою «Ранок», «[[Наш лемко (часопис)|Наш лемко]]». Паралельно з періодиками видавав календарі й монументальні твори: «Велика історія України», «[[Історія української культури, за редакцією Івана Крип'якевича|Історія української культури]]» (1936–1937 у Львові), «Історія українського війська» — та щомісячно белетристичні твори у рамках «Народної бібліотеки», «Лемківську читанку», та інші книжки.

Версія за 10:15, 16 серпня 2016

Іван Микитович Тиктор
Народження6 липня 1896(1896-07-06)
с. Красне
Смерть26 серпня 1982(1982-08-26) (86 років)
Оттава, Канада Канада
КраїнаЗУНР ЗУНР
Приналежність УСС,  УГА
Звання Підхорунжий (фельдфебель),
четар УГА
Війни / битвиПерша світова війна
Українсько-польська війна 1918—1919
Українсько-радянська війна

Іва́н Мики́тович Ти́ктор (6 липня 1896, с. Красне, нині с-ще Красне Буського району Львівської області — 26 серпня 1982, м. Оттава, Канада) — громадський і політичний діяч, старшина УCC та УГА, відомий український видавець і редактор. Власник найбільшого тодішнього львівського українського видавничого концерну Галичини «Українська Преса» до 1939 року.

Біографічні дані

Народився у заможній сім'ї, навчався у гімназіях Львова і Рогатина, студіював торговельні науки в Тайному українському університеті у Львові, вступив на правничий факультет Львівського університету.

Учасник Першої світової війни, польсько-української (1918–1919) та російсько-української (1919–1920) воєн, доброволець легіону Січових Стрільців, служив у ранзі підхорунжого. Як четар УГА вступив до підпільної Української Військової Організації.

Іван Тиктор — видавець

Власник до 1939 року найбільшого тодішнього львівського українського видавничого концерну Галичини «Українська Преса», який видавничою діяльністю спричинився до масового поширення преси і книжок на західноукраїнських землях, зокрема в Галичині. Як приватний видавець і звеличник книжки перший увів в українську пресу західний принцип, що преса — це не продукт добродійності, чи харитативна та сутосуспільницька праця, а сполучення культури з купецтвом, яке мусить самооплачуватися.

Заснував у 1923 популярний ілюстрований щоденник «Новий час»; з часом добавив ряд часописів: «Наш Прапор», «Народна справа», «Комар», «Дзвіночок» з бібліотекою «Ранок», «Наш лемко». Паралельно з періодиками видавав календарі й монументальні твори: «Велика історія України», «Історія української культури» (1936–1937 у Львові), «Історія українського війська» — та щомісячно белетристичні твори у рамках «Народної бібліотеки», «Лемківську читанку», та інші книжки.

Видавнича діяльність на еміграції

Після розгромлення його підприємства за часів радянської окупації у 1939 очолював у Кракові релігійне видавництво «Нове життя», а в роках 1941–1943 — видавництво «Волинь» у Рівному (в ті роки у видавництві працював Улас Самчук).

З 1948 — в Канаді у місті Вінніпеґ, де заснував «Клюб приятелів української книжки», і перевидав у 1948–1954 свої найбільші довоєнні видання із доповненнями про новіші часи  та близько 40 книжок красного письменства.

Заслуги

Заслуги Івана Тиктора великі: створення видань, які своєчасно приносили користь суспільству і стали тривкими надбаннями культури; введення періодичного друкованого слова в українське село; і, поставлення уперше газетного видавництва на купецькій базі, зберігаючи усі свої часописи у національно-громадському патріотичному дусі.

Вшанування пам'яті

  • На його честь названо 63 курінь УПЮ імені Івана Тиктора.
  • 1993 року вулицю Орловську у Львові перейменовано — вулиця Тиктора.

Література

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тиктор_Іван_Микитович&oldid=18642271