Синестезія (стилістична фігура): відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м Harlequin Mantis перейменував сторінку з Синестезія на Синестезія (стилістична фігура): Синестезія у психології та синестезія у літературі -... |
м Harlequin Mantis перейменував сторінку з Синестезія (стилістична фігура) на Синестезія поверх перенаправлення |
(Немає відмінностей)
|
Версія за 10:05, 11 вересня 2016
Було запропоновано об'єднати цю статтю або розділ з Синестезія в психології, але, можливо, це варто додатково обговорити. |
Синестезія (грец. synaesthesis — одночасне відчуття) — художній прийом, поєднання в одному тропі різних, іноді далеких асоціацій. Випливає із природної властивості людини переживати водночас враження, одержані від кількох органів чуття, що приводить до синтезу кількох відчуттів.
В літературі
Найяскравіше синестезія проявилася у ліриці раннього П. Тичини — поета, схильного до «кольорового слуху» та «слухового кольору», здатного сприймати, скажімо, квінту як жовту густу барву тощо. Синтетичне взаємозумовлення цих чинників приводило до витворення одночасної «мальовничої музичності» як чільної ознаки «кларнетизму»: «За частоколом — / Зелений гімн»; «Мов золото-поколото, / Горить-тремтить ріка, / Як музика» тощо.
В психології
Це явище, яке полягає у тому, що який-небудь подразник, діючи на відповідний орган чуття, поза бажанням суб'єкта, викликає не тільки відчуття, специфічне для даного органу чуття, але одночасно ще і додаткове відчуття чи уявлення, характерне для іншого органу чуття. Найбільш розповсюдженим проявом синестезії є так званий кольоровий слух, за якого звук поряд із слуховим відчуттям викликає і кольорове. Наприклад, у багатьох людей жовтогарячий колір викликає відчуття тепла, а синьо-зелений — холоду. За своєю природою синестезія, очевидно, являє собою посилену взаємодію аналізаторів. Своєрідні форми синестезії (наприклад, візуалізації почутого) зустрічаються в патології.
Одна з теорій
Структури мозку (базальні ганглії), за допомогою яких реалізується подвійний навик «впізнавання-включення», анатомічно сполучені з іншою структурою - Таламус, який надає переживанням сенсорну якість. Тому таламус приймає цю надлишкову реакцію на себе - а цілісна система мозку інтерпретує це як додаткове відчуття, яке відповідає тим чи іншим «сигналам», що походить ззовні від органів почуттів. Відбувається це не за допомогою лінійних синаптичних розрядів окремих нейронів, а сукупним резонансним захопленням - ніби «загальною хвилею» - одних великих скупчень нейронів, розподілених по багатьом зонам мозку, іншими нейронними групами.
Тобто ті структури мозку, які відповідають за впізнавання елементів (букв, цифр, дотиків, звуків) і включення їх в єдине ціле, - тобто категорію, - настільки «перезбуджуються», що передають напругу назад «вглиб» мозку, де знаходяться структури, що відповідають за сприйняття більш елементарних якостей, таких як колір, смак, запах і т.п. Таким чином, у сприйняття, наприклад, літери включається більше структур, ніж дійсно необхідно - і виникає незвичайний зв'язок букви з кольором, смаком або відчуттям обсягу. Як «чуттєве відлуння» складного символічного мислення[1].
Примітки
- ↑ Что такое синестезия?(рос.)
Див. також
Література
- Циховська Е. Генеза синестетичних синтагм у літературному творі // Вісник Запорізького національного університету. Серія: Філологічні науки. - № 2. - 2009. - С.95-99.
Джерела
Це незавершена стаття про літературу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття з психології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|