Прусси: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
доповнення |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Пруси'''<ref>{{СУМ-11|Прус}}</ref> ({{lang-de|Pruzzen}} або ''Prußen''; {{lang-la|Pruzzen}} ''Pruteni''; {{lang-lt|Prūsai}}; {{lang-pl|Prusowie}}) — [[Балти|балтомовний народ]], що у IX–XVIII ст. населяв територію |
'''Пруси'''<ref>{{СУМ-11|Прус}}</ref> ({{lang-de|Pruzzen}} або ''Prußen''; {{lang-la|Pruzzen}} ''Pruteni''; {{lang-lt|Prūsai}}; {{lang-pl|Prusowie}}) — [[Балти|балтомовний народ]], що у IX–XVIII ст. населяв територію теперішнього [[Вармінсько-Мазурське воєводство|Вармінсько-Мазурського воєводства]] [[Польща|Польщі]] та Калінінградської області Росії. Вони дали ім'я історичній області [[Пруссія (земля)|Прусії]]. Говорили нині мертвою [[прусська мова|пруською мовою]].<!--Назва Пруссія повинна відригуватись, та як ця назва тотожна до Східно-Німецьких груп готів і вандалів, а натомість до балтів цієї місцини треба встановити назву Естіїв--> |
||
== Історія == |
== Історія == |
Версія за 09:20, 22 вересня 2016
Пруси[1] (нім. Pruzzen або Prußen; лат. Pruzzen Pruteni; лит. Prūsai; пол. Prusowie) — балтомовний народ, що у IX–XVIII ст. населяв територію теперішнього Вармінсько-Мазурського воєводства Польщі та Калінінградської області Росії. Вони дали ім'я історичній області Прусії. Говорили нині мертвою пруською мовою.
Історія
Перші спогади про пруссів знаходять в літописах 9 ст., однак прусська народність почала утворюватися вже в 5-6 ст., під час Великого переселення народів.
Племена пруссів у 10-13 століттях були північними сусідами Польщі і часто були в конфлікті з нею через свою релігію — язичництво — і грабіжницькі напади на польські території. В 1226 році польський князь Конрад Мазовецький подарував частину своїх земель рицарському Німецькому ордену, щоб той боровся з пруссами. Протягом 13 століття хрестоносці завоювали збройною силою землі пруссів і поступово вони зникли як народ.
Коротка хронологія давньопруської історії
Хронологія розвитку давньопрусської народності до захоплення земель Тевтонським орденом.[2]
- 51—63 рр. — поява на Бурштиновому березі Балтики римських легіонерів, перша згадка про естів в античній літературі (Пліній Старший);
- 180–440 рр. — поява на Самбії груп північнонімецького населення — кімврів;
- 425–455 рр. — поява на узбережжі Віслинської затоки представників гунської держави, участь естів в походах гунів, розпад держави Аттіли і повернення на батьківщину частини естів;
- 450–475 рр. — формування початків пруської культури;
- 514 р. — легендарна дата приходу в прусські землі братів Брутена і Відевута з військом, що стали першими князями прусів. Легенда підтримується переходом археологічної культури кімврів до появи ознак матеріальної культури північнонімецьких воїнів;
- біля 700 р. — битва на півдні Натанґії між прусами і мазурами, пруси перемогли. Заснування в гирлі р. Ножні торгово-ремісничого центру Трусо, першого в землі прусів. Через Трусо до Прусії стало поступати срібло у вигляді монет;
- біля 800 р. — поява на Самбії данського вікінгу Рагнара Лодброка. Набіги вікінгів не припинялися протягом 400 років. Заснування на півночі Самбії, торгово-ремісничого центру Кауп;
- 800–850 рр. — прусси стають відомі під таким ім'ям (Баварський географ);
- 860–880 р. — Трусо зруйнований вікінгами. Подорож англосакса Вульфстана на західну межу землі прусів;
- 983 р. — перший руський похід на південні околиці землі пруссів;
- 992 р. — початок польських походів в землю пруссів;
- 997 р. — мученицька смерть 23 квітня на півночі Самбії св. Адальберта, першого християнського місіонера Прусії;
- 1009 р. — смерть на межі Ятвягії і Русі місіонера Бруно Кверфуртського;
- 1010 р. — знищення польським королем Болеславом I Хоробрим святилища прусів Ромове в Натанґії;
- 1014–1016 рр. — похід данського конунга Канута Великого на Самбію, руйнування Каупа;
- кінець XI ст. — відхід прусського війська за межі Самбії, прусси вдираються до сусідів;
- 1110–1111 р. — похід польського короля Болеслава III на прусські землі Натанґію і Самбію;
- 1147 р. — спільний похід руських і польських військ на південну околицю землі пруссів;
- біля 1165 р. — поява у Новгороді «Прусської» вулиці; похід Болеслава IV в землю прусів і загибель його війська в Мазурських болотах;
- 1206 р., 26 жовтня — була папи Інокентія III про християнізацію прусів — початок хрестового походу проти прусів
- 1210 р. — останній данський набіг на Самбію;
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/b8/Prussian_clans_13th_century.png/300px-Prussian_clans_13th_century.png)
- 1222–1223 рр. — хрестові походи польських князів на прусів;
- 1224 р. — прусси переходять р. Віслу і спалюють Оливу і Древеніцу в Польщі;
- 1229 р. — польський князь Конрад Мазовецький поступається на 20 років Холмською землею Тевтонскому Ордену;
- 1230 р. — перші військові дії німецьких лицарів-братів проти прусів у замку Фоґельзанґ. Булла папи Григорія IX, що дає Тевтонському Ордену право хрещення пруссів;
- 1233 р. — поразка пруссів в битві при Сиргуні (Помезанія);
- 1239–1240 р. — заснування замку Бальга, його облога і деблокада прусами;
- 1241 р. — звернення в православ'я під ім'ям Іоана пруського військоочільника Гландо Камбіло, що прийшов до Новгорода, сина Дівона, родоначальника роду Романових. Набіг монголів на Прусію;
- 1242–1249 рр. — повстання пруссів проти Ордена в союзі з поморським (польським) князем Святополком;
- 1249 р. — Христбурзький мирний договір, що юридично закріпив завоювання Орденом південно-західної землі пруссів;
- 1249 р., 29 вересня — перемога пруссів під Круке (Натанґія);
- 1249–1260 рр. — друге повстання пруссів;
- 1251 р. — зіткнення прусського загону з військом руського князя Данила Галицького коло р. Лика;
- 1254 р. — початок походу короля Богемії Оттокара II Перемиського на Самбію;
- 1255 р. — заснування замків Кенігсберг і Рагніт;
- 1260–1283 рр. — третє повстання пруссів;
- 1283 р. — захоплення хрестоносцями Ятвягії, що закріпила перемогу Тевтонського Ордену над пруссами.
Примітки
- ↑ Прус // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Історія Прусії до 1283 року. — праця доктора історичних наук В. И. Кулакова, начальника Балтійської експедиції Інституту Археології РАН
|
Ця стаття є частиною серії статей про народ |
Білоруси |
---|
![]() |
|