Аудитор: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
Рядок 14: | Рядок 14: | ||
* Аудитором не може бути особа, яка має не погашену або не зняту [[судимість]] за вчинення злочину, або на яку протягом останнього року накладалось адміністративне стягнення за вчинення [[корупція|корупційного правопорушення]]. |
* Аудитором не може бути особа, яка має не погашену або не зняту [[судимість]] за вчинення злочину, або на яку протягом останнього року накладалось адміністративне стягнення за вчинення [[корупція|корупційного правопорушення]]. |
||
* Аудитору забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб<ref>[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3125-12 Стаття 4 Закону України "Про аудиторську діяльність"]</ref>. |
* Аудитору забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб<ref>[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3125-12 Стаття 4 Закону України "Про аудиторську діяльність"]</ref>. |
||
==Зовнішній аудитор насамперед з’ясовує:== |
|||
1) дотримання правил бухгалтерського обліку та звітності з |
|||
операцій, що здійснює корпоративне підприємство; |
|||
2) стан внутрішнього контролю в умовах корпоративного підприємства та його оцінку; |
|||
3) дотримання корпоративним підприємством положень законодавчих та нормативних актів України; |
|||
4) виконання економічних завдань, встановлених рішенням загальних зборів власників. |
|||
== Інші значення == |
== Інші значення == |
Версія за 21:04, 27 жовтня 2016
Ауди́тор (лат. auditor — слухач) — фізична особа, що має право перевіряти стан фінансово-господарської діяльності організацій, підприємств та установ на основі укладеного з ними контракту за визначену плату та в ході перевірки складати аудиторський висновок, який має юридичну силу в суді.
Загальна характеристика
Згідно із Законом України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 року, аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо стану фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою вивчення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам
Висновки аудитора щодо фінансового стану структури, яку перевіряють, записують у річний звіт про діяльність, який є додатком до балансу. Аудитор повинен мати спеціальний дозвіл (ліцензію) на право аудиторської діяльності.
Вимоги до аудитора
- Аудитор має право займатись аудиторською діяльністю як фізична особа-підприємець лише після включення його до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.
- Аудиторам забороняється безпосередньо займатись іншими видами підприємницької діяльності (це не позбавляє їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав).
- Аудитором не може бути особа, яка має не погашену або не зняту судимість за вчинення злочину, або на яку протягом останнього року накладалось адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення.
- Аудитору забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб[1].
Зовнішній аудитор насамперед з’ясовує:
1) дотримання правил бухгалтерського обліку та звітності з операцій, що здійснює корпоративне підприємство;
2) стан внутрішнього контролю в умовах корпоративного підприємства та його оцінку;
3) дотримання корпоративним підприємством положень законодавчих та нормативних актів України;
4) виконання економічних завдань, встановлених рішенням загальних зборів власників.
Інші значення
У Німеччині аудиторами називалися молоді правознавці, які були присутні при розгляді справ для отримання навичок та досвіду, але без права голосу. У Франції під час Другої імперії такі аудитори (auditeurs) були присутні на засіданнях державної ради, і з них виходили адміністративні чиновники вищого розряду. Аудиторами в Англії, Франції, Італії та деяких інших державах називалися ще засідателі судів, які вислуховували позивачів, проводили слідчі дії, а іноді приймали звіти від опікунів. Але найчастіше звання аудиторів присвоювалося особам, що займали військовосудові посади. Так, при військових судах у Франції працювали auditeur — особи, які отримали спеціальну юридичну освіту, обов'язки яких полягали в управлінні технічною стороною процесу, але які не мали ні суддівської, ні прокурорської влади. У Німеччині Generalauditor очолював усе військовосудове управління; крім того, були ще корпусні, дивізійні, полкові й гарнізонні аудитори.
У Росії звання аудитора було введено Петром I, який у своєму військовому статуті (1716) і в табелі про ранги (1722) до військових чинів зарахував і аудиторів. Звання це Петро запозичив у Польщі, де аудитор означав суддю, потім особу, яка була присутня або брала участь у слуханні справи. Обов'язки такого аудитора: він повинен був допитувати підсудного та свідків за заздалегідь визначеним переліком питань, складати журнали та визначення, пропонувати їх на затвердження суду, збирати необхідні в справі довідки та докази, складати вихідні папери, виписку зі справи й зачитувати її суду. За результатами позицій суддів аудитор складав вирок (або сентенцію), пояснював обставини справи й закони, за якими підсудний мав бути виправданим або обвинуваченим, але сам він при голосуванні вироку права голосу не мав. Далі, аудитор повинен був слідкувати за судовим розглядом військовосудних справ і дотриманням встановленого порядку, фактично здійснюючи прокурорський нагляд[2].
Примітки
- ↑ Стаття 4 Закону України "Про аудиторську діяльність"
- ↑ Аудитор[] помилка: {{lang-xx}}: немає тексту (допомога)
Джерела
ДСТУ ISO 9000