Фронтит

Місце локалізації фронтиту - Sini frontales

Рентгенограма фронтальних повітряних пазух в нормі.

Рентгенограма фронтальних повітряних пазух з підозрою на фронтит.

Фронтальний синус на сагітальному зрізі лобної кістки

Фронти́т (від лат. frons (frontis) «чоло», інакше — фронтальний або лобний синусит) — запалення слизової оболонки лобових пазух.

Етіологія, види і перебіг

Фронтит здебільшого виникає як ускладнення інфекційних захворювань.

В етіології фронтита значна роль належить патогенній флорі.

Фронтити поділяються на гострі (катаральні та гнійні) і хронічні (гнійні, серозно-катаральні і змішані).

Ознаки гострого фронтина: головний біль (переважно у лобній ділянці), біль в очах, можливі гнійні та слизові виділення, гарячковий стан; , температура переважно субфебрильна при хронічному фронтиті — тривалий стійкий нежить (виділення, головним чином, з однієї ніздрі), на ренгенівських знімках ділянка лобних пазух зі зниженою прозорістю.

Хронічний фронтит, як правило, комбінується з ураженням клітин решітчастого лабіринту, наслідком чого є утворення поліпів.

Клініка: відчуття тиску в ділянці лобних пазух і перенісся; можливі нориці у медіальному куті ока; тупий біль в усій лобній ділянці, який посилюється при нахиленні голови до низу

Лікування

Дієвим засобом лікування фронтитів є введення у порожнину носа судинозвужуючих засобів (ефедрин, адреналін); при гострому фронтиті — сульфаніламідні препарати, антибіотики, фізіотерапевтичні засоби (теплові процедури); іноді вдаються до хірургічного втручання.

Див. також

• Синусит
• Гайморит

Література і посилання

• Горбачевський В.Н. Фронтит, ст. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 12., К., 1985, стор. 66
• Nasal Cavity, Paranasal Sinuses, Maxillary Division of Trigeminal Nerve (Georgetown University) (англ.)