Покровська церква (Волокитине): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Роботу над статтею поки що завершив, |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 30: | Рядок 30: | ||
=== Інтер'єр === |
=== Інтер'єр === |
||
[[Файл:Іконостас Покровської церкви в с. Волокитине.jpg|thumb|left|300 px| |
[[Файл:Іконостас Покровської церкви в с. Волокитине.jpg|thumb|left|300 px|Порцеляновий іконостас церкви]] |
||
В [[інтер'єр]]і містилися великий [[порцеляна|порцеляновий]] [[іконостас]], |
В [[інтер'єр]]і містилися великий [[порцеляна|порцеляновий]] [[іконостас]], порцелянові [[вікно|вікна]], з бані звисали чотири величезні порцелянові [[люстра|люстри]]. Інше церковне начиння також було порцеляновим, виконане в [[білий колір|білій]], [[синій колір|синій]] і [[золотавий колір|золотавій]] [[кольорова гама|гамі кольорів]]: [[кіот]]и, [[дарохранильниця|дарохранильниці]], [[панікадило]], [[полікадило|полікадила]], дев'ять [[підсвічник]]ів метрової висоти, тощо. Все порцелянове начиння церкви було виготовлене на [[Волокитинська порцелянова мануфактура|Волокитинському порцеляновому заводі]] Миклашевських. |
||
== Подальша доля == |
== Подальша доля == |
||
Церква простояла рівно сто років і була знищена протягом [[1955]]–[[1958]] років за розпорядженням Сумського облвиконкому від 26.06.1955 р. для «побудови корівника». При цьому були розграбовані й знищені безцінні порцелянові вироби, включно з іконостасом. Проти цього варварства протестував видатний український художник [[Касіян Василь Ілліч|Василь Касіян]], надіславши 29 червня 1956 року гострого листа до заступника голови [[Рада міністрів УРСР|Ради Міністрів Української PCP]] [[Гречуха Михайло Сергійович|М.Гречухи]]. Проте це не допомогло. І в 1958 році [[Цапенко Михайло Павлович|М.Цапенко]] зафотографував процес розбирання руйнованих залишків церкви.<br/> |
Церква простояла рівно сто років і була знищена протягом [[1955]]–[[1958]] років за розпорядженням Сумського облвиконкому від 26.06.1955 р. для «побудови корівника». При цьому були розграбовані й знищені безцінні порцелянові вироби, включно з іконостасом. Проти цього варварства протестував видатний український художник [[Касіян Василь Ілліч|Василь Касіян]], надіславши 29 червня 1956 року гострого листа до заступника голови [[Рада міністрів УРСР|Ради Міністрів Української PCP]] [[Гречуха Михайло Сергійович|М.Гречухи]]. Проте це не допомогло. І в 1958 році [[Цапенко Михайло Павлович|М.Цапенко]] зафотографував процес розбирання руйнованих залишків церкви.<br/> |
||
З фрагментами унікального |
З фрагментами унікального порцелянового декору церкви можна ознайомитися в [[музей]]них колекціях [[Київ|Києва]], [[Суми|Сум]], [[Чернігів|Чернігова]], [[Путивль|Путивля]] й [[Шостка|Шостки]]<ref>[http://www.pallada-afina.ru/articles/detail.php?ID=5243#comm1 Фрагменты фарфорового иконостаса завода Миклашевского в Путивльском краеведческом музее-заповеднике.]{{ref-ru}}</ref>. |
||
== Див. також == |
== Див. також == |
||
| Рядок 45: | Рядок 45: | ||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
* [http://museum.shostka.org/publ/scientific_publications/farfor_miklashevskogo/5-1-0-73 Стаття про |
* [http://museum.shostka.org/publ/scientific_publications/farfor_miklashevskogo/5-1-0-73 Стаття про порцеляновий іконостас на сайті Шосткинського краєзнавчого музею.] |
||
== Література == |
== Література == |
||
Версія за 12:04, 27 січня 2017
| Покровська церква | |
|---|---|
Загальний вигляд церкви. Фото кінця XIX ст. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |  Україна, Волокитине, Путивльський район, Сумська область |
| Засновник | Андрій Миклашевський |
| Початок будівництва | 1857 |
| Кінець будівництва | 1857 |
| Зруйновано | 1955–1958 |
| Відбудовано | не відбудовувалася |
| Стиль | Класицизм |
.jpg){kind=link}
Покровська церква — мурований храм, збудований коштом поміщика та власника порцелянової фабрики Андрія Миклашевського 1857 року в селі Волокитине Чернігівської губернії (нині Путивльський район Сумської області). До нашого часу не зберігся.
Опис
Архітектура
Мурована, хрещата в плані, однобанна, з триярусною дзвіницею на західному фасаді церква в перехідній стилістиці від пізнього класицизму до романтизму. Класицистичною за характером є загальна хрещато-банева структура храму, а на романтичні впливи вказують неоготичні деталі фасадного декору. Цей храм був центром палацово-паркового ансамблю Миклашевських.
Інтер'єр
В інтер'єрі містилися великий порцеляновий іконостас, порцелянові вікна, з бані звисали чотири величезні порцелянові люстри. Інше церковне начиння також було порцеляновим, виконане в білій, синій і золотавій гамі кольорів: кіоти, дарохранильниці, панікадило, полікадила, дев'ять підсвічників метрової висоти, тощо. Все порцелянове начиння церкви було виготовлене на Волокитинському порцеляновому заводі Миклашевських.
Подальша доля
Церква простояла рівно сто років і була знищена протягом 1955–1958 років за розпорядженням Сумського облвиконкому від 26.06.1955 р. для «побудови корівника». При цьому були розграбовані й знищені безцінні порцелянові вироби, включно з іконостасом. Проти цього варварства протестував видатний український художник Василь Касіян, надіславши 29 червня 1956 року гострого листа до заступника голови Ради Міністрів Української PCP М.Гречухи. Проте це не допомогло. І в 1958 році М.Цапенко зафотографував процес розбирання руйнованих залишків церкви.
З фрагментами унікального порцелянового декору церкви можна ознайомитися в музейних колекціях Києва, Сум, Чернігова, Путивля й Шостки[1].
Див. також
Примітки
Посилання
Література
- Вечерський В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. — К.: НДІТІАМ, 2002. — 592 с.