Федоренко Яків Миколайович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 3: Рядок 3:


== Біографія ==
== Біографія ==
Народився в родині портового вантажника. Закінчив церковно-приходську школу. З 9 років працював пастухом, кучером, батраком, чорноробом на шахтах [[Донецький край|Донбасу]], солеваром на солеваренных заводах у [[Слов'янськ|Слов'янську]], рульовим на баржі. У травні [[1915|1915 року]] покликаний в [[Російський імператорський флот]], закінчив школу рульових [[Чорноморський флот Російської імперії|Чорноморського флоту]]. Служив на мінному тральщике. Після [[Лютнева революція|Лютневої революції]] обрано головою суднового комітету.
Народився в родині портового вантажника. Закінчив церковно-приходську школу. З дев'яти років працював пастухом, кучером, наймитом, чорноробом на шахтах [[Донецький край|Донбасу]], солеваром на солеваренных заводах у [[Слов'янськ|Слов'янську]], рульовим на баржі.
У травні [[1915|1915 року]] призваний у [[Російський імператорський флот]], закінчив школу рульових [[Чорноморський флот Російської імперії|Чорноморського флоту]]. Служив на мінному тральщику. Учасник Першої світової війни. Після [[Лютнева революція|Лютневої революції]] обраний головою корабельного комітету.


Член [[РСДРП(б)]] з лютого [[1917]] року.
Член [[РСДРП(б)]] з лютого [[1917]] року.


Під час [[Жовтневий переворот|Жовтневого перевороту]] командував загоном моряків, брав участь у встановленні Радянської влади в [[Одеса|Одесі]]. Відразу після революції вступив у загін [[Червона гвардія|Червоної гвардії]].
Під час [[Жовтневий переворот|Жовтневого перевороту]] командував загоном моряків, брав участь у захопленні більшовиками влади у місті [[Одеса|Одесі]]. Вступив у загін [[Червона гвардія|Червоної гвардії]].

⚫
У [[Червона армія|Червоній армії]] з лютого [[1918|1918 року]]. У [[Громадянська війна в Росії|Громадянську війну]] — [[Комісар (військова посада)|комісар]] штабу 2-ї Революційної армії ([[Дніпро (місто)|Катеринослав]]), командир і комісар [[Бронепотяг|бронепотягу]] № 4. У 1920 році — командир-військовий комісар групи бронепотягів 13-ї армії РСЧА. Воював на Східному фронті проти чехословацького корпусу і Колчака, на Північному фронті проти Юденича, на Західному фронті проти Польщі, на Південному фронті проти Врангеля. Був двічі поранений, один раз контужений в боях.


⚫
Після Громадянської війни у Росії командував бронепотягом, [[Дивізіон|дивізіоном]]. У [[1924|1924 році]] закінчив Вищу артилерійську школу командного складу, у 1927 році закінчив річні Артилерійські курси удосконалення старшого командного складу, у [[1930]]році — курси партійно-політичної підготовки командирів-єдиноначальників при Військово-політичній академії імені Толмачова. З 1930 року командував 2-м полком бронепотягів [[Білоруський військовий округ|Білоруського військового округу]]. У [[1934]] закінчив Військову академію РСЧА імені Фрунзе.
⚫
У [[Червона армія|Червоній армії]] з лютого [[1918|1918 року]]. У [[Громадянська війна в Росії|Громадянську війну]] — [[Комісар (військова посада)|комісар]] штабу 2-ї Революційної армії ([[Дніпро (місто)|Катеринослав]]), командир і комісар [[Бронепотяг|бронепоїзда]] № 4, 1920 року — командир-воєнком групи бронепоїздів 13-ї армії. Воював на Східному фронті проти чехословацького корпусу і Колчака, на Північному фронті проти Юденича, на Західному фронті проти Польщі, на Південному фронті проти Врангеля. Відрізнявся хоробрістю, двічі поранений, один раз контужений в боях.


⚫
З 1934 року — у [[Танкові війська|танкових військах]], командир 3-го окремого танкового полку в [[Московський військовий округ|Московському військовому окрузі]]; з 2 травня [[1935|1935 року]] — командир 15-ї механізованої бригади [[Київський військовий округ|Київського військового округу]].
⚫
Після війни командував бронепоїздом, [[Дивізіон|дивізіоном]]. В [[1924|1924 році]] закінчив Вищу артилерійську школу комскладу, у 1927 році закінчив річні Артилерійські курси удосконалення старшого комскладу, в [[1930]] — курси партійно-політичної підготовки командирів-единоначальников при Військово-політичної академії імені М. Р. Толмачова. З 1930 року командував 2-м полком бронепоїздів [[Білоруський військовий округ|Білоруського військового округу]], на цій посаді його характеризували як негативно ставився до політпрацівників:


З серпня [[1937|1937 року]] — начальник автобронетанкових військ [[Київський військовий округ|Київського]] (з 26 липня [[1938]] Особливого) військового округу.
У [[1934]] закінчив — Військову академію РККА імені М. В. Фрунзе.


З червня [[1940|1940 року]] — начальник Автобронетанкового (потім Головного) управління РСЧА у Москві.
⚫
З 1934 року — у [[Танкові війська|танкових військах]], командир 3-го окремого танкового полку в [[Московський військовий округ|Московському військовому окрузі]]; з 2 травня [[1935|1935 року]] — командир 15-ї механізованої бригади [[Київський військовий округ|Українського військового округу]]. З серпня [[1937|1937 року]] — начальник автобронетанкових військ [[Київський військовий округ|Київського]] (з 26 липня [[1938]] Особливого) військового округу. З червня [[1940|1940 року]] начальник Автобронетанкового (потім Головного) управління.


З липня 1941 року — заступник наркома оборони [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] — начальник Автобронетанкового управління РСЧА, з грудня [[1942|1942 року]] — одночасно командувач бронетанковими і механізованими військами Червоної армії.
З липня 1941 року — заступник народного комісара оборони [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] — начальник Автобронетанкового управління РСЧА, з грудня [[1942|1942 року]] — одночасно командувач бронетанкових і механізованих військ Червоної армії.


Під час Великої Вітчизняної війни неодноразово виїжджав до війська, був представником [[Ставка Верховного Головнокомандування|Ставки Верховного Головнокомандування]] в битві під Москвою, у [[Сталінградська битва|Сталінградській]] і [[Битва на Курській дузі|Курській]] битвах, учасник оборонних операцій Північно-Західного фронту в 1942 році і наступальної операції на Брянському фронті в червні-серпні 1943 року, наступальних битв на Воронезькому фронті в 1943 році. Вніс в роки війни великий внесок у розвиток і вдосконалення бронетанкових і механізованих військ, способів їх застосування в ході військових дій, підвищення випуску танків і їх технічне удосконалення виходячи з досвіду бойових дій. Перший, поряд з [[Ротмістров Павло Олексійович|П.]] [[Ротмістров Павло Олексійович|А.]] [[Ротмістров Павло Олексійович|Ротмистровым]], радянський воєначальник, якому присвоєно військове звання [[Маршал роду військ|маршал бронетанкових військ]].
Під час німецько-радянської неодноразово виїжджав до військ, був представником [[Ставка Верховного Головнокомандування|Ставки Верховного Головнокомандування]] в битві під Москвою, у [[Сталінградська битва|Сталінградській]] і [[Битва на Курській дузі|Курській]] битвах, учасником оборонних операцій Північно-Західного фронту в 1942 році і наступальної операції на Брянському фронті в червні-серпні 1943 року, наступальних битв на Воронезькому фронті в 1943 році.


Після війни, з квітня [[1946|1946 року]] — командувач бронетанковими і механізованими військами Сухопутних військ. Депутат [[Верховна рада Союзу Радянських Соціалістичних Республік|Верховної Ради СРСР]] 2-го скликання (з 1946).
Після війни, з квітня [[1946|1946 року]] — командувач бронетанкових і механізованих військ Сухопутних військ СРСР.


Ім'я маршала Федоренко присвоєно вулицях в Москві, [[Харків|Харкові]], [[Донецьк|Донецьку]], [[Родзинки|Ізюмі]].
Помер у Москві. Ім'я маршала Федоренка було присвоєне вулицям у Москві, [[Харків|Харкові]], [[Донецьк|Донецьку]], [[Ізюм|Ізюмі]].


== Нагороди ==
== Нагороди ==

Версія за 23:08, 24 липня 2017

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Федоренко.

Яків Миколайович Федоренко (22 жовтня 1896(18961022), слобода Цареборисово Харківської губернії, тепер село Оскіл Ізюмського району Харківської області — 26 березня 1947, Москва) — радянський військовий діяч, маршал бронетанкових військ (1944), заступник народного комісара оборони СРСР (20 липня 1941 — травень 1943). Кандидат у члени ЦК КП(б)У в травні 1940 — березні 1947 р. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Біографія

Народився в родині портового вантажника. Закінчив церковно-приходську школу. З дев'яти років працював пастухом, кучером, наймитом, чорноробом на шахтах Донбасу, солеваром на солеваренных заводах у Слов'янську, рульовим на баржі.

У травні 1915 року призваний у Російський імператорський флот, закінчив школу рульових Чорноморського флоту. Служив на мінному тральщику. Учасник Першої світової війни. Після Лютневої революції обраний головою корабельного комітету.

Член РСДРП(б) з лютого 1917 року.

Під час Жовтневого перевороту командував загоном моряків, брав участь у захопленні більшовиками влади у місті Одесі. Вступив у загін Червоної гвардії.

У Червоній армії з лютого 1918 року. У Громадянську війну — комісар штабу 2-ї Революційної армії (Катеринослав), командир і комісар бронепотягу № 4. У 1920 році — командир-військовий комісар групи бронепотягів 13-ї армії РСЧА. Воював на Східному фронті проти чехословацького корпусу і Колчака, на Північному фронті проти Юденича, на Західному фронті проти Польщі, на Південному фронті проти Врангеля. Був двічі поранений, один раз контужений в боях.

Після Громадянської війни у Росії командував бронепотягом, дивізіоном. У 1924 році закінчив Вищу артилерійську школу командного складу, у 1927 році закінчив річні Артилерійські курси удосконалення старшого командного складу, у 1930році — курси партійно-політичної підготовки командирів-єдиноначальників при Військово-політичній академії імені Толмачова. З 1930 року командував 2-м полком бронепотягів Білоруського військового округу. У 1934 закінчив Військову академію РСЧА імені Фрунзе.

З 1934 року — у танкових військах, командир 3-го окремого танкового полку в Московському військовому окрузі; з 2 травня 1935 року — командир 15-ї механізованої бригади Київського військового округу.

З серпня 1937 року — начальник автобронетанкових військ Київського (з 26 липня 1938 Особливого) військового округу.

З червня 1940 року — начальник Автобронетанкового (потім Головного) управління РСЧА у Москві.

З липня 1941 року — заступник народного комісара оборони СРСР — начальник Автобронетанкового управління РСЧА, з грудня 1942 року — одночасно командувач бронетанкових і механізованих військ Червоної армії.

Під час німецько-радянської неодноразово виїжджав до військ, був представником Ставки Верховного Головнокомандування в битві під Москвою, у Сталінградській і Курській битвах, учасником оборонних операцій Північно-Західного фронту в 1942 році і наступальної операції на Брянському фронті в червні-серпні 1943 року, наступальних битв на Воронезькому фронті в 1943 році.

Після війни, з квітня 1946 року — командувач бронетанкових і механізованих військ Сухопутних військ СРСР.

Помер у Москві. Ім'я маршала Федоренка було присвоєне вулицям у Москві, Харкові, Донецьку, Ізюмі.

Нагороди

Військові звання

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Федоренко_Яків_Миколайович&oldid=20771578