Руднєв Семен Васильович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Рядок 35: | Рядок 35: | ||
== Біографія == |
== Біографія == |
||
Під час Української революції воював проти української армії. Потім був командиром Червоної |
|||
армії. У травні [[1938]] його обрали головою [[Путивльський район|Путивльської районної]] ради [[Тсоавіахім]]у. |
|||
В 1938 році органи [[НКВС]] заарештували С. Руднєва, звинувативши його у шпигунстві, скоєнні диверсії та контрреволюційній діяльності. Однак після недовгого перебування в ув'язненні він у 1939 р. був звільнений. На пропозицію повернутися до [[Червона Армія|Червоної армії]] Руднєв відмовився, про що потім шкодував. |
В 1938 році органи [[НКВС]] заарештували С. Руднєва, звинувативши його у шпигунстві, скоєнні диверсії та контрреволюційній діяльності. Однак після недовгого перебування в ув'язненні він у 1939 р. був звільнений. На пропозицію повернутися до [[Червона Армія|Червоної армії]] Руднєв відмовився, про що потім шкодував. |
||
З початком [[Радянсько-німецька війна|Радянсько-німецької війни]] він організував на Сумщині місцевий партизанський загін. Згодом Руднєв став активним діячем [[Радянські партизани|радянського партизанського руху]], комісаром з'єднання іншого путивлянина — [[Ковпак Сидір|Сидора Ковпака]]. Як людина і як партизан в офіційних доповідях і приватних розмовах характеризувався дуже високо. |
З початком [[Радянсько-німецька війна|Радянсько-німецької війни]] він організував на Сумщині місцевий партизанський загін. Згодом Руднєв став активним діячем [[Радянські партизани|радянського партизанського руху]], комісаром з'єднання іншого путивлянина — [[Ковпак Сидір|Сидора Ковпака]]. Як людина і як партизан в офіційних доповідях і приватних розмовах характеризувався дуже високо. |
||
Дослідження стоденного Карпатського рейду 1943 року Сумського партизанського з'єднання під проводом генерал-майора Сидора Ковпака можна знайти в Посиланнях. |
Дослідження стоденного Карпатського рейду 1943 року Сумського партизанського з'єднання під проводом генерал-майора Сидора Ковпака можна знайти в Посиланнях. Під час цього походу мав бойові зіткнення із загонами УПА. |
||
Відповідно до ранньої радянської офіційної версії, в бою під [[Делятин]]ом у вересні 1943 був тяжко поранений і за нез'ясованих обставин загинув разом зі своїм старшим сином Радієм. Згідно з пізнішими даними, відкритими під час "[[Гласність|Гласності]]" наприкінці 1980-х - на початку 1990-х років (газета "Правда"), Семена Руднєва, як недостатньо лояльного Москві, застрелила двома пострілами у [[Скроня|скроню]] радистка спецгрупи [[Вершигора Петро Петрович|П. Вершигори]] Анна Туркіна (Лаврухіна), яка мала персональне спецзавдання. |
Відповідно до ранньої радянської офіційної версії, в бою під [[Делятин]]ом у вересні 1943 був тяжко поранений і за нез'ясованих обставин загинув разом зі своїм старшим сином Радієм. Згідно з пізнішими даними, відкритими під час "[[Гласність|Гласності]]" наприкінці 1980-х - на початку 1990-х років (газета "Правда"), Семена Руднєва, як недостатньо лояльного Москві, застрелила двома пострілами у [[Скроня|скроню]] радистка спецгрупи [[Вершигора Петро Петрович|П. Вершигори]] Анна Туркіна (Лаврухіна), яка мала персональне спецзавдання. |
Версія за 04:17, 20 серпня 2017
Семен Васильович Руднєв | |
---|---|
![]() | |
Народження | 15 (27) лютого 1899![]() Російська імперія |
Смерть | 4 серпня 1943 (44 роки)![]() |
Країна | ![]() ![]() |
Рід військ | партизан |
Освіта | Військово-політична академія імені Ленінаd |
Партія | КПРС |
Звання | ![]() |
Війни / битви | Німецько-радянська війна |
Нагороди | |
![]() |
Семе́н Васи́льович Ру́днєв (15 (27) лютого 1899, хутір Мойсіївка, нині село Руднєве Путивльського району Сумської області — 4 серпня 1943, біля смт. Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області) — активний діяч радянського партизанського руху, комісар з'єднання під командуванням С. А. Ковпака, генерал-майор (1943), Герой Радянського Союзу (1944, посмертно). З вересня 1942 р. був членом підпільного ЦК КП(б)У.
Біографія
Під час Української революції воював проти української армії. Потім був командиром Червоної
армії. У травні 1938 його обрали головою Путивльської районної ради Тсоавіахіму.
В 1938 році органи НКВС заарештували С. Руднєва, звинувативши його у шпигунстві, скоєнні диверсії та контрреволюційній діяльності. Однак після недовгого перебування в ув'язненні він у 1939 р. був звільнений. На пропозицію повернутися до Червоної армії Руднєв відмовився, про що потім шкодував.
З початком Радянсько-німецької війни він організував на Сумщині місцевий партизанський загін. Згодом Руднєв став активним діячем радянського партизанського руху, комісаром з'єднання іншого путивлянина — Сидора Ковпака. Як людина і як партизан в офіційних доповідях і приватних розмовах характеризувався дуже високо.
Дослідження стоденного Карпатського рейду 1943 року Сумського партизанського з'єднання під проводом генерал-майора Сидора Ковпака можна знайти в Посиланнях. Під час цього походу мав бойові зіткнення із загонами УПА.
Відповідно до ранньої радянської офіційної версії, в бою під Делятином у вересні 1943 був тяжко поранений і за нез'ясованих обставин загинув разом зі своїм старшим сином Радієм. Згідно з пізнішими даними, відкритими під час "Гласності" наприкінці 1980-х - на початку 1990-х років (газета "Правда"), Семена Руднєва, як недостатньо лояльного Москві, застрелила двома пострілами у скроню радистка спецгрупи П. Вершигори Анна Туркіна (Лаврухіна), яка мала персональне спецзавдання.
Левко Лук'яненко, хоч і не займався історичними дослідженнями з цієї теми, пише:[1]
То може з новітньою історією Ви краще знайомі й знаєте, що комісара ковпаківського партизанського загону Руднєва чекісти в спину вбили за його намір домовитися з УПА про спільну боротьбу супроти фашистів?
Версію про вбивство С.Руднєва висунув учасник партизанського руху, соратник С. Руднєва і С. Ковпака Герой Радянського Союзу – Петро Брайко, але не зміг навести жодних документальних доказів на її користь. Крім того, тих людей, які за твердженням П.Брайка, могли б підтвердити інформацію про вбивство С.Руднєва, немає серед живих. Доки ж вони були живі, П.Брайко чомусь не озвучував свою версію. Дмитро Веденєєв, заступник голови Українського інституту національної пам'яті, вважає що офіційна версія є правдивою.
Нагороди
- медаль "Золота Зірка" Героя Радянського Союзу
- два ордени Леніна
- орден Червоного Прапора
- орден Червоної Зірки
- орден "Знак Пошани"
- медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1-го ступеня
Література
- Руднєв Семен Васильович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — Т. 9 : Поплужне — Салуїн. — 558, [2] с., [24] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с. — С. 507.
- Малий словник історії України. - Київ, 1997
- Сергей Кокин. Кто убил генерала Руднева. Тайна гибели партизанского комиссара. - "В мире спецслужб", М., апрель 2004 г.[1]
Примітки
- ↑ Маршал Жуков і українці у Другій світовій війні : відповідь генералові Іщенку / Л. Г. Лук'яненко. — Київ : Козаки, 2002. — 48 сторінок — ISBN 966-514-038-8, сторінка 33
Посилання
- Карпатський рейд. Щоденник С.В.Руднєва(рос.)
- Дмитрий Веденеев "ПОСЛЕДНИЙ РЕЙД КОМИССАРА. Историко-документальное расследование гибели генерал-майора Семена Руднева"(рос.)
![]() |
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 27 лютого
- Народились 1899
- Померли 4 серпня
- Померли 1943
- Члени КПРС
- Генерал-майори (СРСР)
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Нагороджені медаллю «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
- Уродженці Путивльського району
- Радянські партизани
- Персоналії:Путивль
- Люди, на честь яких названі вулиці
- Україна у Другій світовій війні