Існування: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
→Посилання: + Вікіцитати |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Схоластика}} |
{{Схоластика}} |
||
'''Існува́ння''' (від ''екзистенція'') — центральне поняття [[екзистенціалізм]]у, унікальна особистісна сутність [[людина|людини]], що втілює в собі духовну, психоемоційну неповторність [[особа|особи]]. |
'''Існува́ння''', '''екзистентність''' (від ''екзистенція'') — центральне поняття [[екзистенціалізм]]у, унікальна особистісна сутність [[людина|людини]], що втілює в собі духовну, психоемоційну неповторність [[особа|особи]]. |
||
Особистісний характер екзистенції робить її недосяжною для будь-яких логіко-дискурсивних, раціонально-об'єктивних методів пізнавального осягнення. Внаслідок загальності методи виявляються принципово «несумірними» з особистісною (неповторно-унікальною) природою екзистенції. Тому екзистенція, як принципово несумірна із «загальним», речово-предметним об'єктивним світом, з його раціонально-логічною структурою виступає як те, що «не є» (сукупність можливостей, майбутнє та ін., що на них переважно і орієнтована екзистенція як на предмет своїх бажань, задумів, планів, проектів), як небуття або ніщо. |
Особистісний характер екзистенції робить її недосяжною для будь-яких логіко-дискурсивних, раціонально-об'єктивних методів пізнавального осягнення. Внаслідок загальності методи виявляються принципово «несумірними» з особистісною (неповторно-унікальною) природою екзистенції. Тому екзистенція, як принципово несумірна із «загальним», речово-предметним об'єктивним світом, з його раціонально-логічною структурою виступає як те, що «не є» (сукупність можливостей, майбутнє та ін., що на них переважно і орієнтована екзистенція як на предмет своїх бажань, задумів, планів, проектів), як небуття або ніщо. |
Версія за 13:32, 25 серпня 2017
Існува́ння, екзистентність (від екзистенція) — центральне поняття екзистенціалізму, унікальна особистісна сутність людини, що втілює в собі духовну, психоемоційну неповторність особи.
Особистісний характер екзистенції робить її недосяжною для будь-яких логіко-дискурсивних, раціонально-об'єктивних методів пізнавального осягнення. Внаслідок загальності методи виявляються принципово «несумірними» з особистісною (неповторно-унікальною) природою екзистенції. Тому екзистенція, як принципово несумірна із «загальним», речово-предметним об'єктивним світом, з його раціонально-логічною структурою виступає як те, що «не є» (сукупність можливостей, майбутнє та ін., що на них переважно і орієнтована екзистенція як на предмет своїх бажань, задумів, планів, проектів), як небуття або ніщо.
Посилання
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Існування |