Вільгельм Лобковіц: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Uawikibot1 (обговорення | внесок)
Боти
124 500 редагувань
м Тег перенесення рядка в кінці елементу списку. Виправлення некоректних або застарілих HTML-тегів та атрибутів. WikiProject Check Wikipedia ID #54,112
Andrux2013 (обговорення | внесок)
377 редагувань
Немає опису редагування
Рядок 37: Рядок 37:
У 1918–1921 роках&nbsp;— учасник Громадянської війни на Західному та Південному фронті<ref name="ГРУ"/>.
У 1918–1921 роках&nbsp;— учасник Громадянської війни на Західному та Південному фронті<ref name="ГРУ"/>.


[[Файл:Lobkowitz Wilhelm.jpg|міні|праворуч|200пкс|<center>Вільгельм Лобковіц у [[Москва|Москві]] (фото з [[документ]]ів [[ГРУ]] Росії)</center>]]
[[Файл:Lobkowitz Wilhelm.jpg|міні|праворуч|200пкс|<center>Вільгельм Лобковіц у [[Москва|Москві]] (фото з книги О.Стецишина "Ландскнехти Галицької армії")</center>]]


З 1919&nbsp;р. завербований в [[Червона армія|РСЧА]] [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]<ref name="ГРУ"/><ref name="Лобковиц"/>. За свідченням його доньки з м. [[Рязань]] Кароліни Вільгельмовни Лобковиць&nbsp;— він в Росії перебував і в 1917&nbsp;р. для наведення контактів з [[Більшовик|більшовиками]], де й одружився (мав трьох дітей&nbsp;— Кароліну, Іоанну та Гюнтера)<ref>[http://www.radio.cz/ru/rubrika/radiogazeta/russkaya-pensionerka-iz-ryazani-prinadlezhit-k-aristokraticheskomu-rodu-lobkovic Radio Praha: Русская пенсионерка из Рязани принадлежит к аристократическому роду Лобковиц] {{ref-ru}}</ref>. І після розпаду [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]] зголосився до [[УГА]], де в ранзі сотника (звання отамана<ref name="Льобковіц"/> В. Льобковіцу присвоєно постановою [[Диктатор ЗУНР|Диктатора]] від [[12 червня]] [[1919]]&nbsp;р.)<ref>Українська Галицька Армія: матеріали до історії. Т.2. Вінніпеґ, 1960. С. 345</ref> був начальником оперативного штабу при [[Начальна Команда Галицької Армії|Начальній команді]]<ref name="Льобковіц"/>, де фактично виконував усю роботу за тодішнього безініціативного і бездарного начальника Генеральної булави, полковника Карла Штіпіц-Тернови, [[хорвати|хорвата]], байдужої до української справи людини<ref name="b"></ref>.
З 1919&nbsp;р. завербований в [[Червона армія|РСЧА]] [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]<ref name="ГРУ"/><ref name="Лобковиц"/>. За свідченням його доньки з м. [[Рязань]] Кароліни Вільгельмовни Лобковиць&nbsp;— він в Росії перебував і в 1917&nbsp;р. для наведення контактів з [[Більшовик|більшовиками]], де й одружився (мав трьох дітей&nbsp;— Кароліну, Іоанну та Гюнтера)<ref>[http://www.radio.cz/ru/rubrika/radiogazeta/russkaya-pensionerka-iz-ryazani-prinadlezhit-k-aristokraticheskomu-rodu-lobkovic Radio Praha: Русская пенсионерка из Рязани принадлежит к аристократическому роду Лобковиц] {{ref-ru}}</ref>. І після розпаду [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]] зголосився до [[УГА]], де в ранзі сотника (звання отамана<ref name="Льобковіц"/> В. Льобковіцу присвоєно постановою [[Диктатор ЗУНР|Диктатора]] від [[12 червня]] [[1919]]&nbsp;р.)<ref>Українська Галицька Армія: матеріали до історії. Т.2. Вінніпеґ, 1960. С. 345</ref> був начальником оперативного штабу при [[Начальна Команда Галицької Армії|Начальній команді]]<ref name="Льобковіц"/>, де фактично виконував усю роботу за тодішнього безініціативного і бездарного начальника Генеральної булави, полковника Карла Штіпіц-Тернови, [[хорвати|хорвата]], байдужої до української справи людини<ref name="b"></ref>.

Версія за 12:48, 8 вересня 2017

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Лобковіц.
Вільгельм Льобковіц (Лобковець)
нім. Wilhelm Lobkowitz
отаман УГА, комбриг Червоної армії Лобковець В.
Прізвиськохитрий генштабіст[1]
Народження3 лютого 1893(1893-02-03)
Фрідек
Смерть5 лютого 1938(1938-02-05) (45 років)
Бутовський полігон
ПохованняБутовський полігон і Московська область
КраїнаАвстро-Угорщина Австро-Угорщина → ЗУНР ЗУНР → СРСР СРСР
Приналежність УГА, РСЧА
Рід військПіхота
Роки служби1914–1937
Званняначальник штабу 18 австрійського корпусу,
отаман УГА,
комбриг РСЧА
Командуванняначальник штабу Третій Корпус УГА
Війни / битвиПерша світова війна
Нагороди
орден Залізної Корони Військовий Хрест Карла

Льобковіц Вільгельм, Лобковець Вільгельм (нім. Wilhelm Lobkowitz, чеськ. Vilém Lobkowicz, рос. Лобковиц Вильгельм Вильгельмович) (нар. 3 лютого[2][3] 1893 р. — †5 лютого 1938[3] р.) — з 1919 року в РСЧА та з 1919 р. отаман (майор) УГА, командира бригади РСЧА СРСР від 1936 р.. Мав прізвисько «хитрий генштабіст» (хитрий службовець Генерального Штабу Армії)[1]. Видатна особа історії Головного розвідувального управління Генерального Штабу Російської Федерації[2].

Життєпис

Вільгельм Льобковіц народився у 1893 році у м. Фрідек округа Фрідек-Сілезія[3][2] (тепер Фрідек-Містек в Північній Моравії)[4] Австро-угорської імперії.

  • У 1908 р. завершив навчання у гімназії[3].
  • У 1914 р. — закінчив Технічний інститут[3][2].
  • У 1914 р. мав навчання у військовій академії: Академію піхоти й кавалерії в Вітер-Нейштаті у Німеччині[3][2].
  • У 1918 р. мав вишкіл у Військових курсів у Белграді[2][3].

Брав участь у 1914–1918 роках у Першій світовій війні[2], тоді ж став начальником оперативної частини армійської групи[2] штабу 18-го австрійського корпусу, отримав звання майора Генштабу Австро-угорської імперії[2]. Кавалер багатьох бойових нагород. Володів чеською, німецькою, англійською, українською, польською та французькою мовами[2][3][5]. Характеризувався як «здібний ген-штабіст»[6].

У 1918–1921 роках — учасник Громадянської війни на Західному та Південному фронті[2].

Вільгельм Лобковіц у Москві (фото з книги О.Стецишина "Ландскнехти Галицької армії")

З 1919 р. завербований в РСЧА СРСР[2][3]. За свідченням його доньки з м. Рязань Кароліни Вільгельмовни Лобковиць — він в Росії перебував і в 1917 р. для наведення контактів з більшовиками, де й одружився (мав трьох дітей — Кароліну, Іоанну та Гюнтера)[7]. І після розпаду Австро-Угорщини зголосився до УГА, де в ранзі сотника (звання отамана[8] В. Льобковіцу присвоєно постановою Диктатора від 12 червня 1919 р.)[9] був начальником оперативного штабу при Начальній команді[8], де фактично виконував усю роботу за тодішнього безініціативного і бездарного начальника Генеральної булави, полковника Карла Штіпіц-Тернови, хорвата, байдужої до української справи людини[6].

Потім В. Льобковіц очолював штаб ІІІ Галицького корпусу[8], розробив разом із отаманом Льонером план однієї з найславніших операцій УГА, відомої під назвою «Чортківський прорив»[10]. В. Льобковіц був також начальником штабу армійської групи генерала Антона Кравса, яка 30 серпня 1919 р. звільнила Київ від більшовиків[11]. У 1920 р. був інтернований поляками до табору в Тухолі[8][12].

Втік з табору в Тухолі (Польща) до Ліберця (Чехія), де написав працю «Похід на Київ»[13]. У 1921 р. виїхав на роботу до УРСР[8], де нібито «пропав безвісті»[8][5]. І лише недавно вдалось з'ясувати, що В. Льобковіц викладав тактику у військовій школі «Выстрел» РСЧА у Москві, і мешкав за адресою місто Москва, вул. 25-го Жовтня, дом 8, квартира 52[14].

  • У жовтні 1921–1924 рр. — він був завідувачем Інформаційно-статистичного сектору частини «РО-РУ» РСЧА[2].
  • Серпень 1924 — грудень 1925 рр. — мав практичний вишкіл на посаді командира роти 40-го і начальника полкової школи 42-го стрілецького полку[2].
  • Грудень 1925 р. — серпень 1926 р. — помічник начальника редакційної частини Центральної ради «ВНО» СРСР[2].
  • Серпень 1926 р. — жовтень 1930 р. — військовий керівник (рос. военрук) Московського вищого художньо-технічного інституту; жовтень 1930 р. — листопад 1932 р. — військовий керівник (рос. военрук) Московського архітектурно-будівничого інституту[2]; листопад 1932 р. — січень 1934 р. — начальник 1-го сектору Інспекції піхоти РСЧА[2]; керівник військових дисциплін Стрілецько-тактичних курсів «Постріл» (рос. Выстрел) з січня 1934 р.[2]; з квітня 1936 р. — у складі Управління керівного складу (рос. начсостава РСЧА[2].

5 лютого 1936 року отримав військове звання командира бригади (комбриг) РСЧА СРСР[2][15].

3 жовтня 1937 р. В. Льобковіц був заарештований[15][14][2] НКВС, засуджений 24 січня 1938 р. у НКВС СРСР за звинуваченням «шпіонсько-вербувальній діяльності на користь Німеччини»[14], а 5 лютого 1938 р. розстріляний на Бутовському полігоні під Москвою[3][15][14]. Похований в Бутово Московської області Росії[16].

Реабілітований 29 лютого 1960 року[15][2][17][14].

Національна приналежність

Євген Топінка у своїй статті «Чехи у військових формуваннях Українських січових стрільців та Українській Галицькій армії», зазначає, що різні джерела розходяться в питанні про національну приналежність отамана Вільгельма Льобковіца. Одні вважають його німцем[8][18], другі — чехом[5].

На користь його чеського походження Є. Топінка наводить такі аргументи:
а) місце народження;
б) знання В. Льобковіцем чеської мови;
в) наявність В. Льобковіца в списку офіцерів-чехів колишньої австро-угорської армії[19];
г) приналежність Льобковіців до старовинного чеського шляхетського роду[20], один із представників якого, Льобковіц Лонгін, був губернатором Галичини (1832–1836 рр.)[21].

Автор публікацій російською мовою

  • «Організація французской пехоты», РО-РУ, 1922 г.[2];
  • «Современная организация французской армии», РО-РУ, 1922 г.[2];
  • «Французские большие манёвры осенью 1923 года», РО-РУ, 1923 г.[2].

Примітки

  1. ↑ а б Биография: Вильгельм Вильгельмович Лобковиц (рос.)
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа стр. 424, «ГРУ: дела и люди»; Лурье В. М., Кочик В. Я., серия «Россия в лицах», изд. дом «Нева» и «Олма-Пресс», г. СПБ и г. Москва, 2002 г. — ISBN 5-7654-1499-0, ISBN 5-224-03528-7 (рос.)
  3. ↑ а б в г д е ж и к л Лобковиц Вильгельм Вильгельмович + 05.02.1938: Расстрелянное поколение (рос.)
  4. ↑ Бутовский полигон 1937–1938. Книга жертв политических репрессий. Кн.2. Москва, 1998. С.202.
  5. ↑ а б в Українська Галицька Армія: матеріали до історії. Т.2. Вінніпеґ, 1960. С.156.
  6. ↑ а б Шанковський Лев. Українська Галицька Армія. Воєнно-історична студія. Видав хорунжий УСС Дмитро Микитюк. Вінніпеґ, 1974. С.82.
  7. ↑ Radio Praha: Русская пенсионерка из Рязани принадлежит к аристократическому роду Лобковиц (рос.)
  8. ↑ а б в г д е ж стор. 1424, том 4, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1994 р. ISBN 5-7707-5493-1
  9. ↑ Українська Галицька Армія: матеріали до історії. Т.2. Вінніпеґ, 1960. С. 345
  10. ↑ Ген. Омелянович-Павленко старший. Українсько-польська війна 1918–1919. Прага, 1929. С.70.
  11. ↑ Українська Галицька Армія: матеріали до історії. Т.2. Вінніпеґ, 1960. С.238
  12. ↑ Спис старшин, які 08.05.1920. прибули до Львова і находяться в таборі на Ялівці // Громадська думка. 1920. 14 травня. Ч.112. С.3-4; Спис полонених у Тухолі на Поморю // Громадська думка. 1920. 19 червня. Ч.142. С.3.
  13. ↑ Центральний державний історичний архів України у Львові (Далі — ЦДІА України у Львові). Ф.309.Оп.1. Спр.1567. Арк.1-104.
  14. ↑ а б в г д Лобковиц Вильгельм Вильгельмович. Книга Памяти Жертв Коммунистического Террора (рос.)
  15. ↑ а б в г Хроника Великой войны: Лобковиц, Вильгельм Вильгельмович (рос.)
  16. ↑ В этот день, 5 февраля, в разные годы, сталинским режимом в Москве было расстреляно 38 человек. (рос.)
  17. ↑ Бутовский полигон 1937–1938. Книга жертв политических репрессий. С.202
  18. ↑ Якимович Б. Розширений іменний покажчик // Крип'якевич І., Гнатевич Б., Стефанів З. та ін. Історія українського війська (від княжих часів до 20-х років ХХ ст.). Львів, 1992. С.620.
  19. ↑ ЦДІА України у Львові. Ф.780. Оп.4. Спр.267. Арк.41.
  20. ↑ Československý biografický slovník. Praha, 1992. S.411-412; Wurzcbach Constant. Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Т.15. Wien, 1866. S.307-349.
  21. ↑ Wielka encyklopedia powszechna. T.6. Warszawa, 1965. S.575.

Джерела

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вільгельм_Лобковіц&oldid=21035116