Генералізований тривожний розлад: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 36: Рядок 36:
Медикаментозну терапію часто починають з призначення транквілізаторів [[Бензодіазепіни|бензодіазепінового]] ряду<ref>{{Книга|автор=Погосова Г. В.|Автор=Погосова Г. В.}}</ref>. При генералізованому тривожному розладі доцільно застосовувати бензодіазепіни тривалої дії (наприклад, [[діазепам]]). Бензодіазепіни не слід призначати на термін більше декількох тижнів внаслідок ризику розвитку залежності<sup>:138</sup>.
Медикаментозну терапію часто починають з призначення транквілізаторів [[Бензодіазепіни|бензодіазепінового]] ряду<ref>{{Книга|автор=Погосова Г. В.|Автор=Погосова Г. В.}}</ref>. При генералізованому тривожному розладі доцільно застосовувати бензодіазепіни тривалої дії (наприклад, [[діазепам]]). Бензодіазепіни не слід призначати на термін більше декількох тижнів внаслідок ризику розвитку залежності<sup>:138</sup>.


Генералізований тривожний розлад має тенденцію до хронічного перебігу і, як правило, вимагає тривалої терапії. Хоча при короткостроковому лікуванні ефективність бензодіазепінів при генералізованому тривожному розладі становить 65-75% (і їх терапевтична дія проявляється вже в перший тиждень лікування), при тривалому лікуванні бензодіазепіни малоефективні. Це пов'язано як з виснаженням протитревожної дії, так і з тим, що бензодіазепіни не купірують депресивну симптоматику<ref>{{Публікація|книга|назва=Биологические методы терапии психических расстройств: (доказательная медицина--клинической практике) | автор=Городничев А.В.|тираж=1000|isbn=978-5-91579-075-8}}</ref>.
Генералізований тривожний розлад має тенденцію до хронічного перебігу і, як правило, вимагає тривалої терапії. Хоча при короткостроковому лікуванні ефективність бензодіазепінів при генералізованому тривожному розладі становить 65-75% (і їх терапевтична дія проявляється вже в перший тиждень лікування), при тривалому лікуванні бензодіазепіни малоефективні. Це пов'язано як з виснаженням протитревожної дії, так і з тим, що бензодіазепіни не купірують депресивну симптоматику<ref>{{Публікація|книга|назва=Биологические методы терапии психических расстройств: (доказательная медицина--клинической практике) | автор=Городничев А.В.|тираж=1000|isbn=978-5-91579-075-8}}</ref>. Терапія [[антидепресант]]ами цього тривожного розладу є ефективнішою та безпечнішою.


Скасування бензодіазепінів може являти собою серйозну проблему, що ускладнить протягом даного розладу. Пацієнти зазвичай добре переносять повільне зниження дозування (приблизно на 25% на тиждень). Слід обирати такий темп зниження дози, який дозволив би уникнути посилення тривоги або [[Синдром відміни|синдрому відміни]].
Скасування бензодіазепінів може являти собою серйозну проблему, що ускладнить протягом даного розладу. Пацієнти зазвичай добре переносять повільне зниження дозування (приблизно на 25% на тиждень). Слід обирати такий темп зниження дози, який дозволив би уникнути посилення тривоги або [[Синдром відміни|синдрому відміни]].

Версія за 18:01, 12 вересня 2017

Генералізований тривожний розлад
Спеціальністьпсихіатрія і психологія
Препаратикветіапін[1], дулоксетин[1], пароксетин[1], клоназепам[1], сертралін[1], циталопрам[1], венлафаксин[1], алпразолам[1], есциталопрам[1], прегабалін[1] і дулоксетин[2]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-116B00
МКХ-10F41.1
MeSHD001007
CMNS: Generalized anxiety disorder у Вікісховищі

Генералізований тривожний розладпсихічний розлад, різновид неврозу, що характеризується загальною стійкою тривогою, не пов'язаної з певними об'єктами або ситуаціями. Часто супроводжується скаргами на постійну нервозність, тремтіння, м'язова напруга, пітливість, серцебиття, запаморочення і дискомфорт в районі сонячного сплетіння. Нерідко може бути страх хвороби або нещасного випадку, що поширюється на себе і/або на близьких, а також інші різноманітні хвилювання, погані передчуття. Частіше зустрічається у жінок і в багатьох випадках пов'язано з хронічним середовищним стресом. Є тенденції до хвилеподібності перебігу розладу і хроніфікації.

В застарілому класифікаторі МКБ-9 тривожного розладу відповідає більш загальний діагнозтривожний невроз.

Діагноз

Згідно МКБ-10, для постановки діагнозу у хворого повинні бути первинні симптоми тривоги більшість днів за період принаймні кілька тижнів поспіль, а зазвичай кілька місяців. Ці симптоми зазвичай включають:

  • побоювання (турбота про майбутні невдачі, відчуття хвилювання, труднощі у зосередженні та ін);
  • моторна напруга (метушливість, головні болі напруги, тремтіння, неможливість розслабитися);
  • вегетативну гіперактивність (пітливість, тахікардія або тахіпное, епігастральній дискомфорт, запаморочення, сухість у роті тощо).

У дітей можуть бути вираженими потреба бути заспокоєними і рецидивуючі соматичні скарги.

Поява інших симптомів на кілька днів (особливо депресії) не виключає генералізованого тривожного розладу як основного діагнозу, але в цьому випадку симптоми не повинні відповідати повним критеріям депресивного епізоду, фобічного тривожного розладу, панічного розладу, обсесивно-компульсивного розладу.

Перед постановкою діагнозу необхідно попередньо виключити неврастенію.

У деяких з пацієнтів, які страждають тривожними розладами, причиною розладу може бути тиреотоксикоз[3][4][5], тому для диференціальної діагностики бажано визначити рівень гормонів щитовидної залози (Т3 і Т4) в крові:276. Стан, що нагадує генералізований тривожний розлад, може спостерігатися також при ішемічній хворобі серця, при інтоксикації тими чи іншими лікарськими засобами або, навпаки, швидкого їх скасування[6]:398.

Лікування

У багатьох випадках при генералізованому тривожному розладі не потрібно призначати медикаменти — достатньо бесіди з лікарем, при якій дається чітке пояснення будь-яких соматичних симптомів, пов'язаних з тривогою: наприклад, слід пояснити, що прискорене серцебиття — результат перебільшеною, порівняно з нормальною, реакцією на стресові події, а не ознака серцевого захворювання. Необхідно допомогти пацієнту впоратися або змиритися з будь якою соціальною проблемою , що відноситься до його розладу . Вже сама наявність чіткого плану лікування дозволяє знизити тривогу[7]:136—137.

При нетяжкому генералізованому тривожному розладі користь може принести навчання релаксації, регулярне застосування якої настільки ж ефективно, як прийом анксіолітичних (противотривожних) препаратів, проте багатьом пацієнтам не вдається застосовувати її постійно. Стимулює мотивацію навчання релаксації в групі, а деяким хворим релаксація вдається краще, якщо вона є частиною вправ йоги:137. Зазначається ефективність при тривожному розладі таких вправ, як абдомінальне дихання, прогресивна м'язова релаксація, прикладна релаксація[8], наголошується також на користь різних модифікацій аутотренінгу[9].

Хворим, які страждають гіпервентиляцією, можна допомогти двома способами. Негайна допомога — запропонувати пацієнту знову вдихнути з пластикового мішка видихнуте повітря, щоб збільшити концентрацію діоксиду вуглецю в альвеолярному повітрі. Це дозволяє також ефективно продемонструвати взаємозв'язок між симптомами тривожного розладу і гіпервентиляцією. Після того, як такий взаємозв'язок стає досить очевидним, пацієнти можуть практикувати контрольоване дихання — спочатку під наглядом, а потім і вдома:137.

Може застосовуватися також біологічний зворотний зв'язок:398.

Оскільки симптоми тривожного розладу часто бувають стійкими в силу того, що вони викликають у хворих неспокій, в таких випадках зазвичай ефективно поєднання навчання релаксації з прийомами когнітивної терапії:137. Когнітивно-поведінкова терапія є найбільш випробуваним методом серед різних методик психотерапії, що використовуються для лікування тривожних розладів, і одним з найбільш ефективних методів, що перешкоджають виникненню рецидивів тривожної симптоматики.

Ефективна і так звана експозиція до неспокою, в ході якої пацієнти створюють у себе живі уявні образи страшних ситуацій, пов'язані з найбільш тривожними для них думками, намагаючись уявити собі найгірший варіант подій, і утримують ці образи перед уявним поглядом як мінімум 25-30 хвилин, а потім намагаються представити якомога більше альтернатив лякаючому варіанту розвитку ситуації. При регулярному використанні цієї техніки рівень тривоги поступово знижується[10]:276,278.

Результати довготривалих спостережень свідчать про помітне зниження споживання транквілізаторів пацієнтами, які раніше їх приймали, в період проспективного спостереження після психотерапевтичного втручання:247.

Медикаментозна терапія

Призначати ліки при генералізованому тривожному розладі слід вибірково. Вони можуть застосовуватися, зокрема, для того, щоб швидко взяти під контроль симптоми, поки не проявиться ефект інших, менш швидкодіючих заходів. Ліки також можуть знадобитися невеликій частини пацієнтів, стан яких не поліпшився після застосування інших засобів лікування. Існує тенденція занадто часто і занадто надовго призначати ліки при тривожному розладі, якої слід уникати:137—138.

Медикаментозну терапію часто починають з призначення транквілізаторів бензодіазепінового ряду[11]. При генералізованому тривожному розладі доцільно застосовувати бензодіазепіни тривалої дії (наприклад, діазепам). Бензодіазепіни не слід призначати на термін більше декількох тижнів внаслідок ризику розвитку залежності:138.

Генералізований тривожний розлад має тенденцію до хронічного перебігу і, як правило, вимагає тривалої терапії. Хоча при короткостроковому лікуванні ефективність бензодіазепінів при генералізованому тривожному розладі становить 65-75% (і їх терапевтична дія проявляється вже в перший тиждень лікування), при тривалому лікуванні бензодіазепіни малоефективні. Це пов'язано як з виснаженням протитревожної дії, так і з тим, що бензодіазепіни не купірують депресивну симптоматику[12]. Терапія антидепресантами цього тривожного розладу є ефективнішою та безпечнішою.

Скасування бензодіазепінів може являти собою серйозну проблему, що ускладнить протягом даного розладу. Пацієнти зазвичай добре переносять повільне зниження дозування (приблизно на 25% на тиждень). Слід обирати такий темп зниження дози, який дозволив би уникнути посилення тривоги або синдрому відміни.

Див. також

Примітки

  1. а б в г д е ж и к л Drug Indications Extracted from FAERSdoi:10.5281/ZENODO.1435999
  2. Inxight: Drugs Database
  3. Голубев В.Л., Вейн А.М. Неврологические синдромы. Руководство для врачей. — 5000 прим. — ISBN 5-94501-008-1.
  4. Сапронов Н.С., Масалова О.О. Нейрофизиологические эффекты тиреоидных гормонов // Психофармакология и биологическая наркология. — 2007. — Т. 7, № 2. — С. 1533—1541.
  5. Байкова И.А., Головач А.А., Терещук Е.И. Клиника и современная терапия тревожных расстройств.
  6. Внутренние болезни. В 10 книгах. Книга 10. Пер. с англ. — ISBN 5-225-00640-Х, 0-07-100134-4.
  7. Гельдер М., Гэт Д., Мейо Р. Оксфордское руководство по психиатрии: Пер. с англ. — Т. 1. — 1000 прим. — ISBN 966-7267-70-9, 966-7267-73-3.
  8. Hoyer J., Van , der Heiden C., Portman M. E. (2011). Psychotherapy for Generalized Anxiety Disorder (PDF). Psychiatric Annals. 41 (2): 87—94. {{cite journal}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  9. Городничев А.В. Биологические методы терапии психических расстройств (доказательная медицина — клинической практике). — 1000 екз. — ISBN 978-5-91579-075-8.
  10. {{{Заголовок}}}. — ISBN 978-5-94723-046-8.
  11. Погосова Г. В. {{{Заголовок}}}.
  12. Городничев А.В. Биологические методы терапии психических расстройств: (доказательная медицина--клинической практике). — 1000 екз. — ISBN 978-5-91579-075-8.