Біб (плід): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Shynkar (обговорення | внесок) |
Inna Z (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
Часто боби неправильно називають [[стручок|стручками]]. Стручок — це сухий розкривний плід, утворений двома плодолистками, розкривається по двох стулках (наприклад у [[Зубниця бульбиста|зубниці бульбистої]]). |
Часто боби неправильно називають [[стручок|стручками]]. Стручок — це сухий розкривний плід, утворений двома плодолистками, розкривається по двох стулках (наприклад у [[Зубниця бульбиста|зубниці бульбистої]]). |
||
Боби є геліотропними рослинами, їх листя вдень повертається за Сонцем, а вночі скручується і "спить" у складеному стані. |
|||
==Історія== |
|||
Боби є однією з найдавніших рослин, що культивуються людьми. [[Біб кінський|Біб звичайний]], що також називається кінським, в своєму дикому вигляді має розмір з малий ніготь, і збирався в [[Афганістан|Афганістані]] і передгір'ях Гімалаїв.<ref>Kaplan, pp. 27 ff</ref> В покращеному культивованому вигляді в порівнянні з природними різновидами, боби вирощувалися в Таїланді ще на початку сьомого тисячоліття до н.е., ще до появи кераміки.<ref>{{cite journal|pmid=17742735|year=1969|last1=Gorman|first1=CF|title=Hoabinhian: A pebble-tool complex with early plant associations in southeast Asia|volume=163|issue=3868|pages=671–3|doi=10.1126/science.163.3868.671|journal=Science}}</ref> Також вони знайдені в місцях захоронення померлих в [[Стародавній Єгипет|стародавньому Єгипті]]. Лише у другому тисячолітті до нашої ери культивовані великі зернові боби почали з'являтися у Егейській, Іберійській та трансальпійській Європі.<ref>Daniel Zohary and Maria Hopf ''Domestication of Plants in the Old World'' Oxford University Press, 2012, {{ISBN|0199549060}}, p. 114.</ref> У ''[[Іліада|Іліаді]]'' (8 століття до н.е.) є згадка про боби і [[Нут (рослина)|нут]], що кидають на молотницю.<ref>"And as in some great threshing-floor go leaping From a broad pan the black-skinned beans or peas." (''Iliad'' xiii, 589).</ref> |
|||
== Див. також == |
== Див. також == |
||
| Рядок 9: | Рядок 14: | ||
*[[Боби]] |
*[[Боби]] |
||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
== Примітки == |
|||
{{reflist}} |
|||
* {{УРЕ}} |
* {{УРЕ}} |
||
Версія за 23:48, 23 жовтня 2017
Біб — тип плоду рослин, одногніздий, утворений одним плодолистком, розкривається від вершка до основи по черевному і спинному швах. Насінин кілька або багато (рідко одна), прикріплені вздовж черевного шва. Характерний для рослин роду бобових.
Часто боби неправильно називають стручками. Стручок — це сухий розкривний плід, утворений двома плодолистками, розкривається по двох стулках (наприклад у зубниці бульбистої).
Боби є геліотропними рослинами, їх листя вдень повертається за Сонцем, а вночі скручується і "спить" у складеному стані.
Історія
Боби є однією з найдавніших рослин, що культивуються людьми. Біб звичайний, що також називається кінським, в своєму дикому вигляді має розмір з малий ніготь, і збирався в Афганістані і передгір'ях Гімалаїв.[1] В покращеному культивованому вигляді в порівнянні з природними різновидами, боби вирощувалися в Таїланді ще на початку сьомого тисячоліття до н.е., ще до появи кераміки.[2] Також вони знайдені в місцях захоронення померлих в стародавньому Єгипті. Лише у другому тисячолітті до нашої ери культивовані великі зернові боби почали з'являтися у Егейській, Іберійській та трансальпійській Європі.[3] У Іліаді (8 століття до н.е.) є згадка про боби і нут, що кидають на молотницю.[4]
Див. також
Джерела
Примітки
- ↑ Kaplan, pp. 27 ff
- ↑ Gorman, CF (1969). Hoabinhian: A pebble-tool complex with early plant associations in southeast Asia. Science. 163 (3868): 671—3. doi:10.1126/science.163.3868.671. PMID 17742735.
- ↑ Daniel Zohary and Maria Hopf Domestication of Plants in the Old World Oxford University Press, 2012, ISBN 0199549060, p. 114.
- ↑ "And as in some great threshing-floor go leaping From a broad pan the black-skinned beans or peas." (Iliad xiii, 589).
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.