Вікіпедія:Стиль

Мова і стиль

В усіх статтях повинна використовуватися літературна українська мова. В обговореннях можна використовувати інші мови та суржик, але не зловживайте цим. У будь-якому випадку намагайтеся використовувати українську мову, тому що цей проект призначений насамперед для україномовних користувачів, іноземці можуть звертатися до проектів своєю мовою.

Стиль статей має бути енциклопедичним. Так, наприклад, виклад матеріалу не можна подавати від першої особи, не варто вживати просторічні висловлювання. У процесі написання статті зі спірного питання не можна стверджувати, що одна з точок зору правильніша за інші, висвітлюйте всі точки зору чесно, неупереджено, з нейтральних позицій. Якщо хочеться висловити свою особисту думку — можна зробити це на сторінці обговорення статті.

Пишіть неупереджено й об’єктивно

В об’єктивній і точній енциклопедії будь-які емоції є зайвими. Намагайтеся писати об’єктивно, з нейтральної позиції. Якщо пишете статтю про суперечливе питання, намагайтеся показати всі точки зору, навівши посилання на джерела, в яких вони були висловлені.

• Дивіться також: Вікіпедія:Слова-паразити

Типографіка

Оформлюючи статті, пам’ятайте про технічні (типографічні) правила набору текстів. Використовуйте знаки у вікні «Спецсимволи».

Тире

Знак тире

Як тире використовуйте кегельне тире (—), а в жодному разі не дефіс (-), два або три дефіси (--) чи мінус (–).

Єднальне тире

1. Тире ставиться між двома чи кількома словами для позначення меж («від… до»):

а)  п р о с т о р о в и х,  наприклад: Переліт Одеса — Київ; слідувати шляхом Львів — Київ — Харків;

б)  ч а с о в и х,  наприклад: Хрестові походи XI—XIII століть; План на січень — березень;

в)  к і л ь к і с н и х,  наприклад: Рукопис обсягом десять — дванадцять сторінок (те ж цифрами: 10—12); Вантаж масою 300—500 кілограмів; 5—7-річна програма.

Примітка. Якщо між двома числами, що стоять поруч, можна за змістом вставити не слова «від… до», а слово або (чи), то вони поєднуються дефісом, наприклад: Буде у відрядження п’ять-шість днів (але при цифровому позначенні ставиться тире: 5—6 днів).

2. Тире ставиться між двома або кількома власними назвами, сукупністю яких називається яке-небудь учення, науковий заклад тощо, наприклад: Фізичний закон Бойля — Маріотта; Матч «Динамо» — «Шахтар».

3. Тире ставиться між окремими словами для показу внутрішнього зв’язку між ними, наприклад: Конференція «Архітектура — людина — навколишнє середовище»; Учора — сьогодні — завтра; «Міс Усесвіт — 2006», «Повернення Мухтара — 2», але «Мухтар-2».

У розробці…

Дефіс

Номера телефонів. 516-84-77 (також правильно: 516 84 77).

Лапки

• Замість друкарських лапок ("") використовуйте лапки малюнку «». Для другорядних лапок (лапок у лапках) використовуйте лапки малюнку „“.

Наголос

• Якщо потрібно вказати наголос, використовуйте знак наголосу, а не жирний шрифт, апо'строф чи велИку лІтеру. Наголос в односкладних словах не потрібний.

Апостроф

• Як апостроф використовуйте праву одинарну лапку (’), а не друкарський апостроф (').

Знаки номера й параграфа

• Знаки номера й параграфа відбиваються від наступних цифр нерозривною прогалиною (№  5, §  7).

Знаки процентів, промілле, градуса, хвилини, секунди

• Знаки процента (100%), промілле (23‰), градуса (12°), хвилини (33′), секунди (33″) від попередніх цифр не відбиваються. Градус від попереднього числа не відбивається, але відбивається від позначки шкали Цельсія: 8°  С, а не 8°С чи 8 °С. Якщо ж позначка шкали йде без числа, градус не відбивається від позначення шкали: t, °С.

Ініціали й графічні скорочення

• Відбиваються нерозривними пробілами. О. І. Семенов, і т. д., і т. п..

Роздільник десяткового дробу

• Кома (5,055), а не крапка.

Розбивка чисел у цифровій формі на групи

• Багатозначні цифрові числа розбивають на класи за допомогою пропусків, наприклад: 20 705 149, 174 000, але не розбивають на групи цифри в чотиризначних числах (5460), цифри в числах, що позначають номер (№ 15789), у марках машин механізмів (МД-34578), у позначеннях нормативних документів (ДСТУ 30088—95 ), у десяткових дробах після коми (45 785,4563).

Позначення часу

• Правильно 19:30 (19 годин 30 хвилин), а не 19.30. Форма встановлена в ГОСТ 7.64—90 «Представление дат и времени дня. Общие требования».

Знак долара

• Знак долара, як знаки інших валют, пишеться після суми і відбивається від неї пробілом 500  $, а не $500 чи 500$.

Висічені слова

• Висічені слова — слова, у яких висічено літери й (або) склади, крім початкових і останніх літер, а залишені літери стягнуті в скорочене слово (млн — м[і]л[ьйо]н, млрд — м[і]л[лья]рд, грн — гр[ив]н[я]). І хоча в непрямих відмінках у зв’язку з усіченими відмінковими закінченнями слід було б ставити крапку, оскільки слово закінчується не на останній літері, для єдності доцільніше зберігати форму без крапки й у непрямих відмінках. Млн, млрд, тис. рекомендується вживати замість нулів при круглих числах. Менш бажані ці скорочення перед назвами й позначеннями одиниць фізичних величин у виданнях для широкого читача. Неприпустимі ці скорочення перед цифрами (при інверсії) і у випадках, коли скорочення відділені від цифр словами.

Граматика

Далі наведені загальні поради щодо граматики.

Евфонічні чергування

Українська мова — милозвучна й тому пильнує, щоб не скупчувалось поряд кілька голосних або кілька приголосних. Для того, щоб ці звуки гармонійно чергувались, є в українській граматиці правила евфонічного чергування. На жаль, про ці правила іноді забувають. Письменники, що дбають про високий рівень мовної культури у своїх творах, послідовно додержуються цих правил.

Чергування У — В

1. Для досягнення милозвучності мови ненаголошений у на початку слова, а також прийменник у чергуються з в.

У вживаємо з метою уникнення збігу приголосних,важких для вимови:

а) між приголосними, наприклад: Наш учитель; Десь у хлібах кричав перепел;

б) на початку речення перед приголосним, наприклад: У присмерку літають ластівки так низько (Д. Павличко); Увійшли до хати; У лісі стояв гамір, пахло квітами;

в) незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед звукосполученнями зв, св, дв, тв, гв, хв і под., наприклад: Сидимо у вагоні; Велике значення у формуванні характеру має самовиховання; Пішли у зворотному напрямку; Піти у світ; Склала тканину удвоє; Щастя у творчості; Разом служили у гвардійському полку; Одягнена у хвою, шумить дрімуча тайга;

г) після паузи, що на письмі позначаємо комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним, наприклад: До мене зайшла товаришка, учителька із сусіднього села; Галя побачила: усі вишні вкрилися білим цвітом; Стоїть на видноколі мати — у неї вчись (Б. Олійник); Це було… у Києві.

2. В уживаємо для того, щоб уникнути збігу голосних:

а) між голосними, наприклад: У нього в очах засвітилась відрада (Панас Мирний); Була в Одесі; Прочитали в оголошенні;

б) на початку речення перед голосними, наприклад: В імлі зникали дерева; В Антарктиді працюють наукові експедиції;

в) після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, сф, хв і под.), наприклад: Пішла в садок вишневий (Т. Шевченко); Коники сюрчали в траві.

Примітка. У деяких словах чергуються у — в у префіксі уз-: уздовж (вздовж), узгір’я (взгір’я).

3. У — В не чергуються:

а) у словах, уживаних тільки з в або тільки з у, наприклад: вдача, вклад, вникати, вправа, вступ (і удача, уклад, уникати, управа, уступ — з іншими значеннями); взаємини, влада, власний, властивість, вплив і под.; увага, узбережжя, указ, уламок, умова, усталений, установа, уява, а також у похідних утвореннях: вступний, владар, уважність, умовний, уникливий та ін.;

б) у власних іменах і в словах іншомовного походження, наприклад: Вдовенко, Власенко, Врубель, Владивосток; Угорщина, Удовиченко, Уляна, Уругвай, увертюра, університет, утопія та ін.

Примітка. У поезії поряд із звичайною формою Україна іноді вживається Вкраїна.

Чергування І — Й

Сполучник і та початковий ненаголошений і в ряді випадків чергуються з й у тих позиціях, що й у — в.

1. І вживаємо, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

а) після приголосного або паузи, що на письмі позначається комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед словами з початковим приголосним звуком, наприклад: Вірю в пам’ять і серце людське (Б. Олійник); Хвилина — і табун мов буря понесла (М. Рильський); Оце тут з дерева виробляють всячину: і вози, і колеса… (Панас Мирний);

б) на початку речення, наприклад: І долом геть собі село Понад водою простяглось (Т. Шевченко); І приковують [гори] до себе очі, і ваблять у свою далечінь імлисту (М. Коцюбинський).

2. Й уживаємо, щоб уникнути збігу голосних:

а) між голосними, наприклад: У садку співали Ольга й Андрій; Оце й уся врода (Панас Мирний); Квітли вишні й одцвітали (Ф. Малицький);

б) після голосного перед приголосним, наприклад: Навчає баєчка великого й малого (Л. Глібов); На траві й квітках росинки, шелестіння й гомін гілки, щебетання й пісня пташки (Я. Щоголів).

Примітка. Так само чергується початковий ненаголошений і з й у словах: імення — ймення, імовірний — ймовірний, іти — йти, ітися — йтися (ідеться — йдеться).

3. Чергування і — й не буває:

а) при зіставленні понять, наприклад: Дні і ночі; Батьки і діти; Війна і мир;

б) перед словом, що починається на й, є, ї, ю, я, наприклад: Ольга і Йосип — друзі; І раптом людська тінь майнула. Куди, для чого, хто і як? (М. Рильський);

в) після паузи, наприклад:

Щось такеє бачить око, І серце жде чогось (Т. Шевченко);

г) у власних іменах і словах іншомовного походження, наприклад: Іване Івановичу!; біля Інгулу; коло Ірландії; прийшла Ізабелла; не ідеальний; чудова ікебана.

Примітка. У художній літературі в іменах українців чергування і — й допускається, наприклад: Й Маркові купила Святу шапочку в пещерах У Йвана святого (Т. Шевченко).

Чергування З — ІЗ — ЗІ (ЗО)

Варіанти прийменника з — із — зі (рідше зо) чергуються так само, як у — в, і — й, щоб досягти милозвучності мови.

1. З уживаємо:

а) перед словом із початковим голосним незалежно від паузи та закінчення попереднього слова, наприклад: 3 одним рибалкою він дуже подружив (Л. Глібов); Диктант з української мови;

б) перед словом із початковим приголосним (крім с, ш), рідше — сполученням приголосних, якщо попереднє слово закінчується голосним, а також на початку речення, після паузи, наприклад: Плугатарі з плугами йдуть (Т. Шевченко); Як сонях той до сонця, до Вкраїни свій погляд я з любов’ю повертав (Ф. Малицький); 3 її приходом якось повеселіла хата (Леся Українка).

2. Варіант із уживаємо:

а) коли попереднє слово закінчується, а наступне починається на приголосний, наприклад:

Разів із шість Рябка водою одливали (П. Гулак-Артемовський); Десь із городу чути було голоси (А. Головко); Вискочив, як із пекла; Який він із себе?;

б) коли попереднє слово закінчується на голосний, а наступне починається свистячими й шиплячими приголосними з, с, ц, ч, ш, щ або сполученням приголосних, наприклад: Родина із шести осіб; І блідий місяць на ту пору із хмари де-де виглядав (Т. Шевченко);

в) здебільшого на початку речення перед сполученням будь-яких приголосних, а також перед приголосними с або ш, наприклад: Із сіней потягло вологою; Із шафи дістали пальто.

Примітка. У відповідних позиціях чергуються варіанти прийменника з-за — із-за, префікса з- — із-, наприклад: вийшла з-за будинку, вийшов із-за будинку, зводити(ся) — ізводити(ся), звикнути — ізвикнути, згасати — ізгасати; зголодніти — ізголодніти, знайти — ізнайти та ін., звечора — ізвечора, здавна — іздавна, ззаду — іззаду, змалу — ізмалу, знов — ізнов тощо.

3. Зі вживаємо перед сполученням приголосних, коли початковими виступають з, с, ц, ч, ш, щ, наприклад: Бере книжку зі стола (Леся Українка); Ви зустріли ворога з палаючою ненавистю в очах, зі зброєю в руках (Ю. Яновський); Зі шкали на майдан вивалила дітвора (А. Головко); Горить сльоза. Зі свічки капле віск (І. Жиленко); Балада зі знаком запитання (І. Драч); Зі щитом або на щиті.

Примітка. Зо як фонетичний варіант прийменника зі завжди виступає при числівниках два, три, наприклад: позичив зо дві сотні; не бачила зо три тижні; може виступати й при займеннику мною: зі (зо) мною, але тільки зі Львова.

Примітка. Уживаний у художньому мовленні архаїчний прийменник к у відповідній позиції має варіант ік, наприклад: Ще ж як руку притулив [він] к серцю ік свому (П. Тичина).

Уживання літер Г і Ґ у словах іншомовного походження

Чинний правопис

Згідно із чинним сучасним українським правописом (Український правопис. — 4-е видання, виправлене й доповнене. — К.: Наукова думка, 1993. — С. 98.) регламентується наступний порядок вживання літер Г і Ґ у словах іншомовного походження:

§ 87. G і h звичайно передаються літерою г: авангард, агітація, агресор, гвардія, генетика, гімнастика, гоніометр, грандіозний, графік, грог, ембарго, лінгвістика, міграція; гандбол, гегемонія, гектар, гербарій, герцог, гінді (мова), гіпотеза, горизонт, госпіталь, гугенот, гумус; Гаага, Гавана, Гавр, Гарвард, Гаронна, Гвінея, Гельсінгфорс, Гельсінкі, Гіндустан, Гренландія, Греція, Йоганнесбург, Люксембург; Ганнібал, Гейне, Гете, Гізо, Гомер, Горацій, Горн, Гюго, Магомет. В окремих словах англійського походження h передається літерою х: хобі, хокей, хол; Хемінгуей та ін.

Інтерпретації

Професор І. Вихованець описує місце фонеми Ґ в українській мові так:

«Фонема Ґ посідає периферійне місце в сукупності фонем української мови, що засвідчує її використання в порівняно небагатьох словах звуконаслідувального та іншомовного походження. Проте вона функціонує в українській мові, що й сприяло закріпленню літери Ґ. Звичайно, ідеться здебільшого про іншомовні слова».

Існують дві відмінні пропозиції впровадження літери Ґ, що їх представляють з одного боку професор Олександр Данилович Пономарів, а з іншого — професор Василь Васильович Німчук.

Думка професора О. Д. Пономаріва

Проф. О. Д. Пономарів твердить: «У словникові щодо використання фонем Г та Ґ у словах іншомовного походження застосовано засади «Українського правопису» 1928 р. з деякими уточненнями, а саме:

• проривний Ґ і фрикативний Г слов’янських мов завжди відтворюються українським Г, оскільки вживаються, як правило, в однокореневих лексемах (пол. głowa — голова, чес. mohutný — могутній та ін.);
• у всіх грецизмах вживається тільки Г (агностик, агонія, Галилея, Голгофа, Гомора та ін.);
• у запозиченнях з інших мов фонема H послідовно передається через Г, а не Х (гобі, гумор (лат. humor), гуманіст (лат. humanist) та ін.);
• G у давно засвоєних словах також відтворюється українським Г (гусар, гравюра та ін.). Із власних назв це стосується насамперед найменувань країн, міст, гір, річок, та інших ономастичних об’єктів (Англія, Голландія та ін.);
• у неслов’янських антропонімах, а також у новіших загальних назвах розрізняємо H та G, що передаються відповідно через Г та Ґ: Hegel — Геґель, Copenhagen — Копенгаґен.

Думка професора В. В. Німчука

Проф. В. В. Німчук вважає, що «на сучасному етапі доцільно вернутися до правил 1919—1921 р. і проекту Українського правопису 1926 року, що веліли в іншомовних запозиченнях — загальних назвах писати Г, незалежно від того, H чи G вони мають у мовах-джерелах, а в топонімах й антропонімах писати Г та Ґ відповідно до того, з H чи G звучить і пишеться назва в мові, з якої слово до нас прийшло (крім давно засвоєних, зокрема через грецьку мову, — Англія, Єгипет, Рига та ін.)».

Структура статті

Заголовок

У перших рядках статті має бути її визначення, причому заголовок статті у визначенні повинен бути виділений трьома апострофами з обох боків (жирним текстом) і дуже бажано — наголо́шеним. Перевірити наголос можна тут: [[1]]. Заголовок пишеться, наприклад, так: Шевченко Тарас Григорович (тобто малими буквами, за виключенням перших) Зорієнтуйтесь, до яких категорій належатиме стаття, віднесіть її до необхідних списків. Якщо стаття біографічна, заголовок іменується так Прізвище Ім’я По-батькові Сан (наприклад о, кардинал). Якщо заголовок статті вказує на іноземне походження (персоналія, явище), доцільно приводити переклад чи тлумачення його. В персоналії вказується українська назва і назва звідки походить (німці — німецькою, інші — відповідною державною чи англійською; Папи Римські — латинською мовою). Якщо ваша стаття може бути багатозначною, застосуйте шаблон багатозначності {{disambig}} і розмежуйте поняття наприклад:

 ==[[Логіка]]==
 *[[індукція логічна]]
 ==[[Фізика]]==
 *[[індукція електростатична]]
 *[[індукція електрична]]
 *[[індукція магнетна]]
 *[[індукція електромагнетна]]

Після визначення йде розгорнута стаття, бажано порівняно невеликими секціями. Потім можуть бути розміщені: навігаційні шаблони, категорії статті та інтервікі, саме в цьому порядку.

При запитаннях щодо стилю можна звертатись до адміністратора або досвідчених користувачів. Приклад (чисто гіпотетичний):

Тіло статті

'''Азія''' — [[частина світу]], східна частина материка [[Євразія]].

===Географія===

Азія — найбільша частина світу, омивається 4 [[океан|океанами]].
...

===Населення===

Азія — найнаселеніша частина світу, в ній мешкає 50% населення Землі.
...
[[Категорія:Частини світу]]
[[Категорія:Азія]]

[[en:Asia]]
[[de:Asia]]
[[ru:Азия]]
{{Країни Азії}}

Загальні зауваження

При написанні статей бажано уникати скорочень, оскільки вони утруднюють сприйняття інформації недосвідченими читачами. Статті, що містять чимало скорочень, варто позначати відповідним шаблоном, який закликатиме розшифрувати скорочення.

Ілюстрування

При ілюструванні, приміром, біологічних статей, перевагу у картці слід віддавати такому зображенню, де представлено як листки, квітки, так і насіння. Таким чином, зображення зможе сфокусувати одразу на суттєвих моментах. При ілюструванні, скажімо, технічних карток, може виявитись корисно проілюструвати її зображенням, яке містить складові (компоненти, агрегати) пристрою, механізму.

Посилання

При посиланнях на інші статті завжди звіртеся, чи правильно обрана стаття посилання, чи відповідає вона стилю (незалежно від того, існує вона вже чи ні).

Шаблони

Формуйте шаблони із нормально структурованим кодом. Це значить формувати колонки, рядки тощо таким чином, щоб, у разі помилки, інші користувачі, які знаються на цьому, легко змогли віднайти хибу і скоригувати її. Вважайте також, що шаблони, списки можуть автоматично оброблятися відповідними програмами, тому доцільним буде формувати акуратний список різноманітних об’єктів, що входять у шаблон, аніж рядок, який зрозуміти дещо важче, не кажучи про те, наскільки важче його обробити. Застосування такої нескладної дії також корисне з погляду вікіфікації, коли ваші дані не містять внутрішніх посилань і комусь доведеться проставляти такі.

Приклад неструктурованого коду	Приклад структурованого коду
Елісвілл· Андалузія · Анністон · Араб · Ешфорд · Атенс · Етмор · Атталла · Оберн · Бей-Мінетт · Баю-Ла-Батр ·	Еббівілл · Адамсвілл · Алабастер · Албертвілл · Александер-Сіті ·

Найкраще воно проявляється у коді статті; особливо на це слід зважити з погляду на новачків, які ще не знайомі з роботою із Вікі-кодом.

• Довідка:Шаблони
• Вікіпедія:Корисні шаблони

Інтервікі

• Довідка:Інтервікі

Хронологічні списки

Хронологічні списки слід формувати за вагомістю дат. Тобто, якщо має бути відображено роки у порядку зростання (спадання), слід зробити це так, щоб вказівки конкретного дня, місяця не заважали сприйняттю цієї вагомої інформації. Приклад невдалого формату: Рівне#XX століття.

Також дивісться

• ВП:СНМП