Бела Імреді: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 2: Рядок 2:
| українське ім'я = Бела Імреді
| українське ім'я = Бела Імреді
| оригінальне ім'я = {{lang-hu|{{угорське ім'я|Vitéz ómoraviczai Imrédy Béla}}}}
| оригінальне ім'я = {{lang-hu|{{угорське ім'я|Vitéz ómoraviczai Imrédy Béla}}}}
| портрет = Bela_Imredy.jpg
| портрет = Imredy 1945 1.jpg
| ширина портрета = 250px
| ширина портрета = 250px
| підпис =
| підпис = Імреді перед Народним трибуналом. [[Будапешт]], [[1945]]
| герб =
| герб =
| титул = [[Прем'єр-міністр]] [[Угорщина|Угорщини]]
| титул = [[Прем'єр-міністр]] [[Угорщина|Угорщини]]
| прапор = Flag of Hungary 1940.svg
| прапор = Flag of Hungary 1940.svg
Рядок 42: Рядок 42:


== Біографія ==
== Біографія ==
[[Файл:Imredy 1945 1.jpg|thumb|300px|right|Імреді перед Народним трибуналом. [[Будапешт]], [[1945]]]]
[[Файл:Bela Imredy.jpg|thumb|300px|right|]]


Народився в католицькій родині. Вивчав право, потім поступив на роботу в міністерство фінансів, в [[1928]] призначений директором Угорського національного банку.
Народився в католицькій родині. Вивчав право, потім поступив на роботу в міністерство фінансів, в [[1928]] призначений директором Угорського національного банку.

Версія за 07:41, 11 грудня 2017

Бела Імреді
угор. Vitéz ómoraviczai Imrédy Béla
Бела Імреді
Бела Імреді
Імреді перед Народним трибуналом. Будапешт, 1945
Прапор
Прапор
Прем'єр-міністр Угорщини
1938 — 13 лютого 1939
Попередник: Кальман Дараньї
Спадкоємець: Міклош Каллаї
 
Народження: 29 грудня 1891
Будапешт
Смерть: 28 лютого 1946
Будапешт
Причина смерті: вогнепальне поранення
Поховання: Керепеші
Країна: Угорщина
Партія: Партія угорського життяd[1]

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Бе́ла І́мреді (угор. Vitéz ómoraviczai Imrédy Béla; *29 грудня 1891, Будапешт — †28 лютого 1946, Будапешт) — прем'єр-міністр Угорщини в 19381939 роках.

Біографія

Народився в католицькій родині. Вивчав право, потім поступив на роботу в міністерство фінансів, в 1928 призначений директором Угорського національного банку.

Будучи виключно амбіційним, Імреді дотримувався правих поглядів з питань внутрішньої та соціальної політики. З питань зовнішньої політики він займав пробританську позицію, завдяки якій зайняв посаду міністра економічної координації в уряді К. Дараньї. Після відставки Дараньї в травні 1938 Імреді був призначений на посаду прем'єр-міністра регентом Міклошем Горті.

Спроби Імреді поліпшити дипломатичні відносини Угорщини з Великою Британією спочатку привели до ускладнень у ставленні до нього Німеччини та Італії. Імреді, однак, незабаром зрозумів, що не може ігнорувати зростаючий німецько-італійський вплив в угорській політиці, і вже до осені 1938 його зовнішня політика стала значною мірою пронімецькою і проіталійською. Імреді також прагнув знайти підтримку в правих колах, заснувавши Рух угорського життя. Йому вдалося придушити вплив опонентів у правому таборі.

В лютому 1939 р. помірні опоненти Імреді, стурбовані його зростаючими поступками Німеччини і правим колам в Угорщині, надали регенту Горті документи, що свідчать про те, що у нього була єврейська прабабуся. Коли Горті показав ці документи Імреді, той не зміг їх заперечувати і подав у відставку 13 лютого. Короткий час Імреді служив в угорській армії в 1940 р., а в жовтні того ж року він заснував Партію угорського відродження.

Коли німецькі війська окупували Угорщину в 1944, німецький посланець Едмунд Веєзенмайер рекомендував його регенту Горті замість колишнього прем'єр-міністра Міклоша Каллаї, проте Горті призначив на цю посаду Деме Стояї. У травні 1944 р. Імреді обійняв посаду міністра економічної координації. В серпні був змушений піти у відставку.

Імреді був заарештований і в листопаді 1945 р. і відданий під суд Народного трибуналу. Звинувачений у військових злочинах і був засуджений до смертної кари та розстріляний у в'язниці Марко в Будапешті в 1946 році.

Посилання

  1. István H. Vitéz Imrédy Béla / за ред. H. IstvánBudapest: 1940. — С. 205. — 640 с.