Стереокінематограф: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
JBoTs (обговорення | внесок) м Виправлення категорії |
Tryhlav (обговорення | внесок) м вид не АД, уточнення, доповнення |
||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
== Історія == |
== Історія == |
||
Піонерами кінематографії були [[Вільям Фрізе-Грін]] і [[Брати Люм'єр|брати Люм'єр]] які експерементували зі стереоскопічним, або тривимірним, зображенням на кіноекрані. Вони винайшли системи, за допомогою яких дві кіноплівки, пофарбовані у червоний і синьо-зелений кольори одночасно проектувались на екран для перегляду крізь спеціальні окуляри з аналогічно пофарбованим склом{{sfn|Миславський|2006|с=36}}. Перший наприкінці 1890-х подав заявку на патент щодо виробництва стереоскопічних фільмів<ref>Limbacher, James L. Four Aspects of the Film. 1968</ref>. |
|||
| ⚫ | |||
До середини 1930-х років стереоефект став доступний у рухомих зображеннях. В цей же час були винайдені поляризаційні світлофільтри, які дозволяли контролювати кількість світла, яке потрапляло на кіноплівку. Це надало можливість розпочати експерименти з кольоровим стереоскопічним кіно, які одночасно здійснювались у [[Німеччина|Німеччині]] та [[Італія|Італії]]{{sfn|Миславський|2006|с=36}}. |
|||
| ⚫ | Звичайною справою стало для кіноглядачів отримувати разом із вхідним квитком спеціальні червоно-сині ([[Анагліф|анагліфічні]]) окуляри: на екрани виходили десятки тривимірних хітів: «Диявол Бвана» (1952) [[Арч Оболер|Арча Оболера]], в якому герої боролися з стереоскопічними левами-людоїдами, «Музей воскових фігур» (1953) [[Андре де Тот]]а, класичний фільм жахів «Чудовисько з Чорної Лагуни» (1954) і трилер [[Альфред Хічкок|Альфреда Хічкока]] |
||
| ⚫ | 1939 року, компанія Крайслер Моторс (Chrysler Motors) показала на [[Нью-Йорк]]ській всесвітній виставці, тривимірний фільм, знятий Дж. А. Нолінгом (J. A. Norling). Для показу використовувалися [[Поляроїд|поляроїди]] [[Едвін Герберт Ленд|Едвіна Ленда]], які дозволяли побачити повнокольорове стереоскопічне зображення. У 1950-х роках, за часів найбільшого інтересу до об'ємного кіно, на заході, стали з'являтися стереокінотеатри. Але пік кіношного стереобуму припав на 1950-і роки, коли кінематограф вишукував будь-які засоби, щоб виграти жорстоку конкурентну боротьбу з [[телебачення]]м. |
||
| ⚫ | Звичайною справою стало для кіноглядачів отримувати разом із вхідним квитком спеціальні червоно-сині ([[Анагліф|анагліфічні]]) окуляри: на екрани виходили десятки тривимірних хітів: «Диявол Бвана» (1952) [[Арч Оболер|Арча Оболера]], в якому герої боролися з стереоскопічними левами-людоїдами, «Музей воскових фігур» (1953) [[Андре де Тот]]а, класичний фільм жахів «Чудовисько з Чорної Лагуни» (1954) і трилер [[Альфред Хічкок|Альфреда Хічкока]] «У випадку вбивства набирайте „М“»(1954). Але тоді тривимірне зображення не надто поширилось через обмежені можливості більшості кінотеатрів і через складне устаткування, необхідне для показу об'ємного кіно (срібні екрани, поляризовані скла, подвійні синхронізовані проектори, спеціальні лінзи). |
||
У 1980-ті роки в цьому форматі було знято кілька науково-популярних фільмів. Однак, незважаючи на нову хвилю що спалахнула інтересу до об'ємного зображення, недосконалість і незручність перегляду за допомогою картонних окулярів призвели до забуття 3D-формату в черговий раз. І тільки після того, як у 1970-і роки маленькою групою канадських вчених був розроблений новий тривимірний формат [[IMAX]], об'ємне кіно отримало реальний шанс стати дійсно популярним. |
У 1980-ті роки в цьому форматі було знято кілька науково-популярних фільмів. Однак, незважаючи на нову хвилю що спалахнула інтересу до об'ємного зображення, недосконалість і незручність перегляду за допомогою картонних окулярів призвели до забуття 3D-формату в черговий раз. І тільки після того, як у 1970-і роки маленькою групою канадських вчених був розроблений новий тривимірний формат [[IMAX]], об'ємне кіно отримало реальний шанс стати дійсно популярним. |
||
| Рядок 26: | Рядок 30: | ||
== Нова популяризація == |
== Нова популяризація == |
||
Сьогодні 3D вибирають 55% глядачів<ref name=mir3d>[http://www.mir3d.ru/news/8567/?phrase_id=4356857 3D: перспективы в кино и на телевидении]</ref>. На 3D епічний фільм [[Джеймс Камерон|Джеймса Камерона]] «[[Аватар (фільм)|Аватар]]» покладаються величезні надії щодо виведення 3D формату в кіно на якісно новий рівень. Фільм Джеймса Камерона «Аватар» тільки за перший вікенд зібрав 75 мільйонів доларів<ref name=mir3d />. Але аналітикам цього мало, вони кажуть, що у світі треба зібрати понад 800 мільйонів доларів. Ось тоді можна буде оголошувати про встановлення нових правил гри, щоб дуже серйозно розширити 3D-аудиторію. |
Сьогодні 3D вибирають 55 % глядачів<ref name=mir3d>[http://www.mir3d.ru/news/8567/?phrase_id=4356857 3D: перспективы в кино и на телевидении]</ref>. На 3D епічний фільм [[Джеймс Камерон|Джеймса Камерона]] «[[Аватар (фільм)|Аватар]]» покладаються величезні надії щодо виведення 3D формату в кіно на якісно новий рівень. Фільм Джеймса Камерона «Аватар» тільки за перший вікенд зібрав 75 мільйонів доларів<ref name=mir3d />. Але аналітикам цього мало, вони кажуть, що у світі треба зібрати понад 800 мільйонів доларів. Ось тоді можна буде оголошувати про встановлення нових правил гри, щоб дуже серйозно розширити 3D-аудиторію. |
||
== Див. також == |
== Див. також == |
||
| Рядок 39: | Рядок 43: | ||
* [http://rian.ru/culture/20100129/206909827.html Технология 3D в кино. Справка] |
* [http://rian.ru/culture/20100129/206909827.html Технология 3D в кино. Справка] |
||
* [http://lvivposter.com/news/93-Vynyknennja-3D-formatu-ta-rozvytok-3D-kinoteatriv/. Виникнення 3D формату та розвиток 3D кінотеатрів.] |
* [http://lvivposter.com/news/93-Vynyknennja-3D-formatu-ta-rozvytok-3D-kinoteatriv/. Виникнення 3D формату та розвиток 3D кінотеатрів.] |
||
* {{cite book |
|||
| назва = Кінословник. Терміни. Визначення. Жарґонізми — Х: ХЧМГУ — 328 с. ISBN 966-8246-59-4 |
|||
| прізвище = Володимир |
|||
| ім'я = Миславський |
|||
| автор-посилання = Миславський Володимир |
|||
| рік = 2006 |
|||
| ref = harv }} |
|||
{{Вікіпедія:Проект:Кінематограф/Жанри}} |
{{Вікіпедія:Проект:Кінематограф/Жанри}} |
||
[[Категорія:3D фільми]] |
[[Категорія:3D фільми]] |
||
Версія за 14:30, 3 березня 2018
3D-кіно або Стереокіно — спосіб відтворення візуального та звукового сигналу у світі. Дія виходить зі звичної площини і розгортається прямо перед глядачем за допомогою спеціальних стереоокулярів і проекторів. Формат 3D — новий тип кіно, який впливає на глядача не лише на емоційному, а й на фізичному рівні, та є не лише фільмом, але й захопливим атракціоном. Глядачі настільки поринають у фільм, що стають безпосередніми учасниками подій.
Історія
Піонерами кінематографії були Вільям Фрізе-Грін і брати Люм'єр які експерементували зі стереоскопічним, або тривимірним, зображенням на кіноекрані. Вони винайшли системи, за допомогою яких дві кіноплівки, пофарбовані у червоний і синьо-зелений кольори одночасно проектувались на екран для перегляду крізь спеціальні окуляри з аналогічно пофарбованим склом[1]. Перший наприкінці 1890-х подав заявку на патент щодо виробництва стереоскопічних фільмів[2].
До середини 1930-х років стереоефект став доступний у рухомих зображеннях. В цей же час були винайдені поляризаційні світлофільтри, які дозволяли контролювати кількість світла, яке потрапляло на кіноплівку. Це надало можливість розпочати експерименти з кольоровим стереоскопічним кіно, які одночасно здійснювались у Німеччині та Італії[1].
1939 року, компанія Крайслер Моторс (Chrysler Motors) показала на Нью-Йоркській всесвітній виставці, тривимірний фільм, знятий Дж. А. Нолінгом (J. A. Norling). Для показу використовувалися поляроїди Едвіна Ленда, які дозволяли побачити повнокольорове стереоскопічне зображення. У 1950-х роках, за часів найбільшого інтересу до об'ємного кіно, на заході, стали з'являтися стереокінотеатри. Але пік кіношного стереобуму припав на 1950-і роки, коли кінематограф вишукував будь-які засоби, щоб виграти жорстоку конкурентну боротьбу з телебаченням.
Звичайною справою стало для кіноглядачів отримувати разом із вхідним квитком спеціальні червоно-сині (анагліфічні) окуляри: на екрани виходили десятки тривимірних хітів: «Диявол Бвана» (1952) Арча Оболера, в якому герої боролися з стереоскопічними левами-людоїдами, «Музей воскових фігур» (1953) Андре де Тота, класичний фільм жахів «Чудовисько з Чорної Лагуни» (1954) і трилер Альфреда Хічкока «У випадку вбивства набирайте „М“»(1954). Але тоді тривимірне зображення не надто поширилось через обмежені можливості більшості кінотеатрів і через складне устаткування, необхідне для показу об'ємного кіно (срібні екрани, поляризовані скла, подвійні синхронізовані проектори, спеціальні лінзи).
У 1980-ті роки в цьому форматі було знято кілька науково-популярних фільмів. Однак, незважаючи на нову хвилю що спалахнула інтересу до об'ємного зображення, недосконалість і незручність перегляду за допомогою картонних окулярів призвели до забуття 3D-формату в черговий раз. І тільки після того, як у 1970-і роки маленькою групою канадських вчених був розроблений новий тривимірний формат IMAX, об'ємне кіно отримало реальний шанс стати дійсно популярним.
Формат IMAX вперше був показаний на виставці «Експо'70» в Осаці. А перший кінотеатр «Кіносфера» був побудований вже через рік у Торонто. Проте аж до кінця XX століття цей формат не міг похвалитися широким поширенням через свою дорожнечу. Станом на 2010 налічується вже близько 300 постійних кінотеатрів, що працюють саме у форматі IMAX.
Технологія демонстрації
Секрет об'ємного зображення передусім лежить у величезному, висотою з семиповерховий будинок, екрані, розмірами 24 на 30 метрів і масою до півтори тонни. Його металізоване покриття має коефіцієнт відбиття, що перевищує цей параметр звичайного латексного екрану в кілька разів. Це необхідно для отримання високої якості зображення, яке глядачі бачать через лінзи окулярів при проекції 3D.
Друга складова секрету — у плівці. Відомо, що чим більше площа кадру на кіноплівці, тим краща якість зображення. Кадр технології IMAX в 20 разів перевищує класичну 16-міліметрову плівку, в 10 раз — 35-міліметрову і в 3 рази — стандартну 70-міліметрову, оскільки при однаковій з останньою ширині кадру на IMAX-плівці розташовані не поперечно, а поздовж. Тому зображення може проектуватися на гігантський екран і при цьому зберегти свою виключну роздільну здатність, яскравість і контрастність зображення. Для фільмів 3D використовуються дві копії кіноплівки, які демонструються синхронно: одна — для лівого ока окулярів, інша — для правого. Але найголовніше в тривимірному кінематографі — це окуляри. У них використовується технологія на рідких кристалах, яка максимально наближає глядача до того, що відбувається на екрані. Інфрачервоні сигнали управляють рідкокристалічними лінзами окулярів, забезпечуючи чергування відкриття і закриття поляризаційних лінз на кожному з окулярів, що таким чином створює тривимірний ефект.
Завершує картину шестиканальна звукова система загальною потужністю 18 кіловат.
Кіновиробництво
Фільми в технології 3D виробляються трьома способами[3]. Перший: створений в техніці комп'ютерної анімації фільм переводиться в формат 3D. Другий спосіб: фільми знімаються самою корпорацією IMAX на спеціальну камеру одразу на дві плівки. Третій спосіб: перевід 2D зображення в 3D, наразі лише у вигляді фрагментів голлівудських блокбастерів. Технологія запатентована, робота триває.
Недоліки
3D-кіно потерпає від двох недоліків. Перший і головний — порушення сприйняття розмірів тіл і речей: справжню величину того чи іншого нового об'єкта зрозуміти неможливо доти, поки поруч з ним не з'являється легко визначена фігура — скажімо, людина поруч з китом. Другий недолік — мертвота фонів при активній дії на самому першому плані. Очевидно, з розвитком технології ці недоліки будуть усунені.
Офтальмологи попереджають, що перегляд, особливо тривалий, 3D кіна, може справити негативний вплив на гостроту зору певних груп глядачів: короткозорих, з порушенням бінокулярності, а також на дітей до 12 років і глядачів старших 40 років.
Нова популяризація
Сьогодні 3D вибирають 55 % глядачів[4]. На 3D епічний фільм Джеймса Камерона «Аватар» покладаються величезні надії щодо виведення 3D формату в кіно на якісно новий рівень. Фільм Джеймса Камерона «Аватар» тільки за перший вікенд зібрав 75 мільйонів доларів[4]. Але аналітикам цього мало, вони кажуть, що у світі треба зібрати понад 800 мільйонів доларів. Ось тоді можна буде оголошувати про встановлення нових правил гри, щоб дуже серйозно розширити 3D-аудиторію.
Див. також
Виноски
- ↑ а б Миславський, 2006, с. 36.
- ↑ Limbacher, James L. Four Aspects of the Film. 1968
- ↑ IMAX: 48 кадров в секунду
- ↑ а б 3D: перспективы в кино и на телевидении
Джерела
- Технология 3D в кино. Справка
- Виникнення 3D формату та розвиток 3D кінотеатрів.
- Володимир, Миславський (2006). Кінословник. Терміни. Визначення. Жарґонізми — Х: ХЧМГУ — 328 с. ISBN 966-8246-59-4.