Васильєв Геннадій Андрійович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Shmurak (обговорення | внесок)
23 873 редагування
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
{{Картка:Лідер
{{Картка:Лідер
| ім'я = Васильєв Геннадій Андрійович
| жінка =
| зображення =
| розмір_зображення =
| підпис_під_зображенням =

| посада = [[Прокуратура України|Генеральний прокурор України]]
| посада = [[Прокуратура України|Генеральний прокурор України]]
| попередник = [[Піскун Святослав Михайлович]]
| попередник = [[Піскун Святослав Михайлович]]
Рядок 22: Рядок 16:
| президент2 = [[Леонід Кучма]]
| президент2 = [[Леонід Кучма]]


| дата_народження = 3.10.1953
| місце_народження = [[Сталіно]], [[Українська РСР]], [[СРСР]]
| дата_смерті =
| місце_смерті =
| громадянство = {{USSR}}→{{UKR}}
| громадянство = {{USSR}}→{{UKR}}
| національність =


| виборчий_округ =
| дружина =
| чоловік =
| діти =
| родичі =
| професія =
| релігія =
| особистий підпис =
| нагороди = {{{!}} style="background: transparent"
| нагороди = {{{!}} style="background: transparent"
{{!}} {{Орден За заслуги I ступеня (Україна)}} {{!!}} {{Орден За заслуги II ступеня (Україна)}} {{!!}} {{Орден За заслуги III ступеня (Україна)}}
{{!}} {{Орден За заслуги I ступеня (Україна)}} {{!!}} {{Орден За заслуги II ступеня (Україна)}} {{!!}} {{Орден За заслуги III ступеня (Україна)}}

Версія за 14:58, 3 березня 2018

Васильєв Геннадій Андрійович
Генеральний прокурор України
18 листопада 2003 — 9 грудня 2004
ПрезидентЛеонід Кучма
ПопередникПіскун Святослав Михайлович
НаступникПіскун Святослав Михайлович
6-й Перший заступник Голови Верховної Ради України
28 травня 2002 — 18 листопада 2003
ПрезидентЛеонід Кучма
ПопередникМедведчук Віктор Володимирович
НаступникМартинюк Адам Іванович
Народився3 жовтня 1953(1953-10-03) (70 років)
Сталіно, Українська РСР, СРСР
Відомий якполітик
ГромадянствоСРСР СРСР→Україна Україна
Alma materНаціональний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Політична партіяТрудова Україна, За Єдину Україну, «Держава», ПР
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений юрист України
Заслужений юрист України
 Медіафайли у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
2-го скликання
безпартійний, виборчий округ № 109[1]
позапартійний 24.07.1994 — 12.05.1998
3-го скликання
безпартійний, виборчий округ № 61[2]
ТУ[2] 12.05.1998 — 14.05.2002
4-го скликання
безпартійний, виборчий округ № 61[3]
За ЄДУ![4] 15.05.2002 — 28.05.2002
позафракційний 28.05.2002 — 11.12.2003
6-го скликання
безпартійний, № 17 у списку ПР[5]
фракція ПР[6] 23.11.2007 — 6.12.2012
7-го скликання
безпартійний, № 54 у списку ПР[7]
фракція ПР[8] 12.12.2014 — 22.02.2014
позафракційний 22.02.2014 — 02.07.2014
група За мир та стабільність 02.07.2014 —
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Васильєв.

Генна́дій Андрі́йович Васи́льєв (3 жовтня 1953, Сталіно, Українська РСР, СРСР) — український політик, народний депутат, Генеральний прокурор України (18 листопада 2003 — 9 грудня 2004).

Життєпис

Народився 3 жовтня 1953 в Донецьку. Після закінчення середньої школи працював робітником на Донецькому заводі торговельного обладнання.

9.1972-06.1976 — студент Харківського юридичного інституту, спеціальність «Правознавство»;

7.1976-03.1979 — стажист, слідчий прокуратури Ленінського району, м. Донецька Донецької області;

3.1979-01.1981 — помічник прокурора Ленінського району м. Донецька Донецької області;

1.1981-05.1981 — прокурор слідчого управління, прокурор-криміналіст прокуратури Донецької області;

5.1981-06.1984 — прокурор Ленінського району, м. Донецька Донецької області;

6.1984-01.1987 — начальник слідчого управління прокуратури Донецької області;

1.1987-05.1988 — заступник начальника слідчого управління, начальник загального нагляду Прокуратури УРСР;

5.1988-12.1991 — заступник прокурора Донецької області;

12.1991-07.1996 — прокурор Донецької області;

7.1997-07.1998 — прокурор Донецької області;

З 07.1994 — народний депутат України ІІ скликання;

З 07.1996-07.1997 — виконував повноваження народного депутата України на постійній основі;

З 03.1998-04.2002 — народний депутат України ІІІ скликання;

З 04.2002 — народний депутат України IV скликання;

З 28 травня 2002 — перший заступник Голови Верховної Ради України;

З 18 листопада 2003 — Генеральний прокурор України (призначений Указом Президента України від 18 листопада 2003 року)

8 грудня 2004 — подав заяву про відставку з посади Генерального прокурора України

Політична кар'єра

Керівник партії «Держава» (http://www.derzhava.org/)

Народний депутат України

Народний депутат України 2-го скликання з 07.1994 (1-й тур) до 04.1998, Калінінський виборчий округ № 109 Донецької області. З'яв. 57.41 %, за 56.66 %. Член Комітету з питань законності та правопорядку. Член групи «Незалежні».

Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-04.2002, виборчий округ № 61 Донецької області. З'яв. 70.7 %, за 45.9 %, 12 суперників. На час виборів прокурор Донецької області. Член фракції НДП (05.1998-05.99); позафракційний (05.1999-02.2000), член групи «Трудова Україна» (з 02.2000). Член Комітетуту з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією (07.1998-02.2000), член Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (з 02.2000).

Народний депутат України 4-го скликання 04.2002-12.03, виборчий округ № 61 Донецької області, самовисування. За 54.83 %, 20 суперників. Уповноважений представник фракції «Єдина Україна» (05.2002). 1-й заступник Голови ВР України (28 травня 2002-18 листопада 03). Склав депутатські повноваження 11 грудня 2003.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 р., обраний за списками Партії регіонів. Одночасно з 28 квітня 2010 року[9] по 2 лютого 2011 року[10] — заступник Глави Адміністрації Президента України.

Бізнес

В 2011 році Г. Васильєв позивався в Україні до суду проти Віктора Нусенкіса, претендуючи на 50% акцій ГК «Донецьксталь», через що Держкомісія з цінних паперів та фондового ринку призупинила торгівлю акціями 12 компаній, входячих до складу «Донецьксталі». Проте за кілька місяців судовий процес завершився. У грудні Г. Васильєв оприлюднив відкритого листа, в якому проголосив, що претендує на 50% в бізнесі Нусенкіса та що готовий судитися з ним «до повного відновлення порушених прав». Наприкінці 2012 року Г. Васильєв звернувся до Слідчого комітету в Кемеровскій області РФ з вимогою порушити кримінальну справу проти Віктора Шевцова, гендиректора багатогалузевого виробничого об'єднання «Кузбасс». Представники компаній Salesi Investments Limited і Indtec Finance B.V., підконтрольних Г. Васильєву, стверджували, що у вересні 2011 року «Кузбасс» протизаконно переєстрував 98,79% акцій вугільної компанії «Заречная» на «Интерконсалтинг» Віктора Нусенкіса, через що ці дві компанії втратили контроль над активом. Але слідча з особливо важливих справ Валентина Матвеєва відмовила в порушенні кримінальної справи «у зв'язку з відсутністю в діях Шевцова складу слочину». Юристи Г. Васильєва оскаржили відмову прокуратури Кемеровської області.[11]

Звання та нагороди

Див. також

Примітки

  1. ↑ Народний депутат України VII скликання Васильєв Геннадій Андрійович. ВРУ. Процитовано 16.10.2014.
  2. ↑ а б Народний депутат України III скликання Васильєв Геннадій Андрійович. ВРУ. Процитовано 16.10.2014.
  3. ↑ Народний депутат України IV скликання Васильєв Геннадій Андрійович. ВРУ. Процитовано 16.10.2014.
  4. ↑ Васильєв Геннадій Андрійович — Переходи по фракціях Верховної Ради IV скликання. ВРУ. Процитовано 16.10.2014.
  5. ↑ Народний депутат України VI скликання Васильєв Геннадій Андрійович. ВРУ. Процитовано 16.10.2014.
  6. ↑ Васильєв Геннадій Андрійович — Переходи по фракціях Верховної Ради VI скликання. ВРУ. Процитовано 16.10.2014.
  7. ↑ Народний депутат України VII скликання Васильєв Геннадій Андрійович. ВРУ. Процитовано 16.10.2014.
  8. ↑ Васильєв Геннадій Андрійович — Переходи по фракціях Верховної Ради VII скликання. ВРУ. Процитовано 16.10.2014.
  9. ↑ Указ Президента України № 586/2010 від 28 квітня 2010 року «Про призначення Г.Васильєва заступником Глави Адміністрації Президента України»
  10. ↑ Указ Президента України № 175/2011 від 2 лютого 2011 року «Про звільнення Г. Васильєва з посади заступника Глави Адміністрації Президента України»
  11. ↑ Бывший прокурор Украины не смог отсудить шахту «Заречная»
  12. ↑ Указ Президента України № 537/2013 від 3 жовтня 2013 року «Про нагородження Г.Васильєва орденом „За заслуги“»

Посилання

Джерела

Попередник: 6-й Генеральний прокурор України
18 листопада 2003 - 9 грудня 2004 		Наступник:
Піскун Святослав Михайлович
 		Піскун Святослав Михайлович
Керівники українського парламенту
Україна УНР (1917)
Голови Центральної Ради
УРСР УСРР (1918–1938)
Голови ВУЦВК 
Голови Верховної Ради
Голови Президії Верховної Ради
Україна Україна (з 1991)
Голови Верховної Ради
Віктор Шишкін (1991–1993) · Владислав Дацюк (1993–1995) · Григорій Ворсінов (1995–1997) · Олег Литвак (в. о.) (1997—1998) · Богдан Ференц (в. о.) (1998) · Михайло Потебенько (1998–2002) · Микола Гарник (в. о.) (2002) · Святослав Піскун (2002–2003) · Геннадій Васильєв (2003–2004) · Святослав Піскун (2004–2005) · Олександр Медведько (2005–2007) · Святослав Піскун (2007) · Віктор Шемчук (в. о.) (2007) · Олександр Медведько (2007–2010) · Віктор Пшонка (2010–2014) · Олег Махніцький (в. о.) (2014) · Віталій Ярема (2014–2015) · Віктор Шокін (2015–2016) · Юрій Севрук (в. о.) (2016) · Юрій Луценко (2016–2019) · Руслан Рябошапка (2019–2020) · Віктор Чумак (в. о.) (2020) · Ірина Венедіктова (2020–2022) · Олексій Симоненко (в. о.) (2022) · Андрій Костін (2022—)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Васильєв_Геннадій_Андрійович&oldid=22168660