Релятивізм: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Релятивізм''' (від лат. relativus — відносний) — методологічний принцип, який полягає у метафізичній абсолютизації відносності і умовності змісту пізнання. |
|||
| ⚫ | |||
людини. |
|||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
Гносеологічні корені релятивізму — відмова від визнання тяглості у розвитку знання, перебільшення впливу конкретних умов. Факт розвитку пізнання, в ході якого воно переходить на новий вищий рівень релятивісти розглядають як доказ його неістиності, суб'єктивності. Це приводить до заперечення об'єктивності пізнання взагалі, до [[агностицизм]]у. |
|||
| ⚫ | |||
Елементи релятивізму характерні і для античного [[скептицизм]]у. |
|||
Аргументи релятивізму філософи XVI—XVIII ст. ([[Еразм Роттердамський]], М. Монтень, П. Бейль) використовували для критики догматів релігії і основ метафізики. Іншу роль релятивізм відіграє у ідеалістичному емпіризмі (Дж. Берклі, Д. Юм; [[махізм]], [[прагматизм]], [[неопозитивізм]]). Абсолютизація відносності пізнання служить тут обґрунтуванням [[суб'єктивізм]]у. |
|||
==Джерела== |
|||
{{Філософія}} |
{{Філософія}} |
||
{{Поліпшити}} |
|||
[[Категорія:Філософські напрямки та школи]] |
[[Категорія:Філософські напрямки та школи]] |
||
Версія за 16:48, 31 січня 2009
Релятивізм (від лат. relativus — відносний) — методологічний принцип, який полягає у метафізичній абсолютизації відносності і умовності змісту пізнання.
Суть даного філософського напрямку: Всяке знання відносно неусталене, суб'єктивне, залежить від людини.
Гносеологічні корені релятивізму — відмова від визнання тяглості у розвитку знання, перебільшення впливу конкретних умов. Факт розвитку пізнання, в ході якого воно переходить на новий вищий рівень релятивісти розглядають як доказ його неістиності, суб'єктивності. Це приводить до заперечення об'єктивності пізнання взагалі, до агностицизму.
Релятивізм в часі сягає вчення давньогрецьких софістів. Раннім релятивістом можна розглядати Протагора.
Елементи релятивізму характерні і для античного скептицизму.
Аргументи релятивізму філософи XVI—XVIII ст. (Еразм Роттердамський, М. Монтень, П. Бейль) використовували для критики догматів релігії і основ метафізики. Іншу роль релятивізм відіграє у ідеалістичному емпіризмі (Дж. Берклі, Д. Юм; махізм, прагматизм, неопозитивізм). Абсолютизація відносності пізнання служить тут обґрунтуванням суб'єктивізму.