Соляріс (фільм, 1972): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Cougar (обговорення | внесок)
1254 редагування
мНемає опису редагування
переписано сюжет
Рядок 17: Рядок 17:
}}{{Otheruses|Соляріс (значення)}}
}}{{Otheruses|Соляріс (значення)}}


«'''Соля́ріс'''» — [[кінофільм|фільм]] [[Тарковський Андрій Арсенійович|Андрія Тарковського]] за мотивами [[Роман (жанр)|роману]] «[[Соляріс]]» польського [[письменник]]а [[Станіслав Лем|Станіслава Лема]]. Створений у [[1972]] році.
«'''Соля́ріс'''» — [[кінофільм|фільм]] [[Тарковський Андрій Арсенійович|Андрія Тарковського]] 1972 року за мотивами [[Роман (жанр)|роману]] «[[Соляріс]]» польського [[письменник]]а [[Станіслав Лем|Станіслава Лема]].

⚫
== Сюжет ==
У невизначеному майбутньому психолог Кріс Кельвін прогулюється біля озера коло батьківського будинку. Його відвідує знайомий учений, котрий показує відео звіту про дослідження планети Солярис. На цій планеті, покритій океаном, відбуваються дивні явища, але навіть спеціально створена наука соляристика вже багато років не дає їх пояснень. Планується згорнути вивчення планети. Свідчення пілота Бертона дають підстави вважати, що океан є мислячою істотою. Як він стверджує, у рідині, що покриває планету, формуються різні реалістичні фігури. Зокрема, Бертон бачив образ сина свого загиблого колеги. Одностайної думки учених про ці свідчення немає. Кріса як незалежного дослідника хочуть відправити на станцію біля Соляриса, щоб на основі його звіту скласти остаточне рішення. Кріс спершу відмовляється, та батько переконує його вирушити до Соляриса.

За якийсь час Кріс в автоматичному режимі прибуває на станцію. Там мешкають лише троє учених: Снаут, Сарторіус і Гібарян. Снаут повідомляє про самогубство Гібаряна та попереджає про певні незвичайні явища, які він там побачить. Кельвін переглядає відеозвернення Гібаряна, в якому той пропонує опромінити океан жорстким випромінюванням, тим самим вбивши його. Згодом Кріс дізнається, що станцію відвідують якісь істоти.

Кельвіну являється образ його дружини Харі, котра десять років тому наклала на себе руки. Вона поводиться, ніби нічого не сталося, Кріс спершу намагається ставитися до її появи спокійно, розуміючи, що вона несправжня. Коли Харі допитується про свою смерть, Кріс вбиває цю подобу померлої, викинувши її в космос на ракеті. Снаут тільки насміхається та пояснює, що це була матеріалізація уявлення Кріса про Харі. Він пояснює - подібні "гості" почали приходити після дії на океан жорстким випромінюванням. Спогади про найзначиміших для жителів станції осіб матеріалізуються і від них неможливо позбавитися. "Гості" виглядають і поводяться точно як люди, але складаються з екзотичної матерії та в разі смерті скоро оживають. Психолог підозрює, що Солярис сам досліджує людей, присилаючи "гостей".

Харі знову виникає на станції, Кріс безуспішно намагається вбити її та поволі починає ставитися до неї як до справжньої. Снаут користується цим аби вивчити Харі. Він розмірковує з Крісом і Сарторісом про те, що люди насправді не хочуть досліджувати інші світи, вони бажають розширювати Землю до меж Всесвіту. Тож людині потрібна людина, а не іншопланетний розум. Розуміючи, що своїм існуванням вона заподіює Кельвіну страждання, Харі спочатку намагається вбити себе, а після невдач просить Снаута і Сарторіуса знищити її шляхом анігіляції. Дослідники проводять експеримент, відправляючи енцефалограму Кельвіна океану аби той зрозумів як відчуває людина. Океан припиняє присилати "гостей", натомість створює в собі острови. Кельвін зі Снаутом після цього розмірковують про те, що Солярис повинен лишитися таємницею.

Кріс повертається до батьківського дому. Камера піднімається і стає видно, що насправді це не Земля, а острів посеред Соляриса.


== У ролях ==
== У ролях ==


* ''Кріс Кельвін'' — [[Баніоніс Донатас Юозович|Донатас Баніоніс]]
* ''Кріс Кельвін'' — [[Баніоніс Донатас Юозович|Донатас Баніоніс]]
* ''Гарі'' — [[Бондарчук Наталля Сергіївна|Наталя Бондарчук]]
* ''Харі'' — [[Бондарчук Наталля Сергіївна|Наталя Бондарчук]]
* ''Снаут'' — [[Юрі Ярвет]]
* ''Снаут'' — [[Юрі Ярвет]]
* ''Сарторіус'' — [[Солоніцин Анатолій Олексійович|Анатолій Солоніцин]]
* ''Сарторіус'' — [[Солоніцин Анатолій Олексійович|Анатолій Солоніцин]]
Рядок 37: Рядок 48:
{{text|
{{text|
}}
}}

⚫
== Сюжет фільму ==
{{переробити розділ}}
В книзі «Феномен кіноактора Владислава Дворжецького» автор пише про фільм «Соляріс»:'''''

"Фільм «Соляріс» був першою та найбільш вдалою екранізацією роману польського письменника Станіслава Лема, а образ пілота Бертона став у картині символічним, бо через нього передавалась головна ідея фільму — будь-які дослідження мають здійснюватися на основі моральних законів. За задумом режисера герой Дворжецького мав виконати місію попередження — стати для головного героя передвісником Совісті-Гарі.

Пілот Анрі Бертон в молодості брав участь в експедиції з пошуку пілота Фехнера, який зник на планеті «Соляріс», і згодом про свої спостереження він розповість на засіданні наукової комісії.

Бертон був впевнений, що його розповідь допоможе пояснити наукову гіпотезу про те, що Океан Солярісу — гігантський мозок, мисляча субстанція, але майже ніхто не вірить його словам. Бертону болить душа від такого ставлення — він зовсім по-іншому уявляв роботу Солярістів…

Пізніше Бертон здогадається, що Океан реально відтворив совість Фехнера і це, ймовірно, стало причиною його загибелі. З цими здогадами він приїжджає до науковця Кельвіна — попередити про можливі небезпеки, але той не хоче навіть слухати…

У фільмі "Соляріс" багато сцен мають глибоке символічне значення — зокрема поїздка Бертона швидкісним авто. Герой Дворжецького тут — звичайна совісна людина, доброту якого підкреслює милий син, а як протиставлення живої душі Бертона постають тунелі та автостради мегаполісу, що своєю техногенністю нагадують холодний розум можливого майбутнього…

Подальші події фільму розгортаються на космічній станції «Соляріс».

На станції працюють троє вчених, які намагаються розгадати таємницю Океану й встановити з ним контакт. Але до Океану вчені ставляться так, як до піддослідного кролика, і в результаті стикаються з явищами, які пояснити дуже важко, бо на кожного дослідника Океан діє згідно його совісті…

Зокрема, совість Кельвіна Океан відтворив у вигляді його покійної дружини Гарі, з якою він колись посварився та розлучився. Подібні «гості» навідують й інших вчених. Спочатку Кельвін намагається позбутися Гарі, але згодом усвідомлює — кохання важливіше за будь-які страхи…

Але тут починає страждати Гарі, яка намагається зрозуміти, хто вона така — це совість вченого намагається зрозуміти, як діяти далі…

Якщо на Землі Кельвіна попереджав Бертон, то на космічній станції його «попереджають» інші речі, зокрема картина Брейгеля, на якій люди й природа зображені в повній гармонії один з одним…

Космос величного твору живопису звучить теплими кольорами зимового пейзажу й нагадує Кельвіну щасливий день його дитинства — коли все було правильно та красиво…

Але, незважаючи на різні попередження, вчений не знаходить в собі сили протистояти колегам в їх закоренілому матеріалізмі і в результаті зазнає душевної травми — Совість-Гарі
намагається залишити його, щоб більше не турбувати. Та на цьому страждання
Кельвіна не закінчуються, бо сукупність його гріхів (егоїстична любов, життєва
пасивність, консерватизм в роботі) змінюють йому майбутнє. Коли Кельвін
повертається додому — бачить зовсім іншого батька, іншу Землю. І хоча люблячий батько, подібно
Отцю Небесному, обійме свого блудного сина, в теплому батьківському погляді
залишиться вічне питання — чи навчилося дитя чогось?..

«Соляріс» — складний фільм.
Складний за своєю художньою структурою та за важливістю проблем, які в ньому
розглядаються, але очевидним є його талановитість та висока кінематографічна культура — після вдумливого перегляду цієї картини зовсім по-іншому сприймається
навколишній світ. Автори фільму показали, що люди, на жаль, мусять пройти через
жахи й страждання, перш ніж усвідомити моральні критерії життя. Відмова від
любові та доброти по відношенню до Невідомого, застосування силових методів до
Незрозумілого можуть привести людей до духовного краху…"

Кінокритик Адольф Урбан писав про фільм «Соляріс»:'''''

– В перших кадрах фільму «Соляріс»
нас чекає не космос, а Земля. Тече струмок, коливаються зелені водорості. Довго
тече, довго коливаються. Пливе багряний листок. Так само детально нам покажуть
ставок, напівдикий парк, дерев'яний будинок та його меблі. Інтер'єр з пізніми
осінніми квітами. Натюрморт з надкушеним яблуком. Зливу — велику, рясну, важку.
Пробіжить породистий кінь.

Довго нічого або майже нічого не
відбувається. Але ми давно вже захопились цікавою кіно-оповіддю. Оповідання
давно вже йде.

Про що оповідання? Про дивовижну
красу та досконалість природи. Про землю та воду, про плоди та траву, про
будинок та книги, що зберігають мудрість віків, про старого чоловіка з тихим і
спокійним голосом, доброго генія чарівного куточка. Це батько героя. Можна
назвати його й інакше — Батько. Як траву — Травою, дощ — Дощем, коня — Конем.
Режисер показує їх стільки, скільки потрібно для того, щоб звичайне та буденне
стало символом, стало чимось більшим, ніж просто трава, дощ, кінь…

Лірична зосередженість
піднімається до епосу…

{{text|}}

== Див. також ==
== Див. також ==
* [[Соляріс (фільм, 2002)]]
* [[Соляріс (фільм, 2002)]]

Версія за 19:36, 19 березня 2018

Соляріс
Солярис
ЖанрДрама/фантастика
РежисерТарковський Андрій Арсенійович
СценаристТарковський Андрій Арсенійович,
Фрідрих Горенштейн
На основіСоляріс
У головних
ролях		Донатас Баніоніс, Наталія Бондарчук, Владислав Дворжецький, Юрій Ярвет, Анатолій Солоніцин, Микола Гринько
ОператорВадим Юсов
КомпозиторЕдуард Артем'єв
КінокомпаніяМосфільм
Дистриб'юторMOKÉPd і Netflix
Тривалість165 хв.
Моваросійська
КраїнаСРСР СРСР
Рік1972
Кошторис1 млн руб
IMDbID 0069293
CMNS: Соляріс у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Соляріс (значення).

«Соля́ріс» — фільм Андрія Тарковського 1972 року за мотивами роману «Соляріс» польського письменника Станіслава Лема.

Сюжет

У невизначеному майбутньому психолог Кріс Кельвін прогулюється біля озера коло батьківського будинку. Його відвідує знайомий учений, котрий показує відео звіту про дослідження планети Солярис. На цій планеті, покритій океаном, відбуваються дивні явища, але навіть спеціально створена наука соляристика вже багато років не дає їх пояснень. Планується згорнути вивчення планети. Свідчення пілота Бертона дають підстави вважати, що океан є мислячою істотою. Як він стверджує, у рідині, що покриває планету, формуються різні реалістичні фігури. Зокрема, Бертон бачив образ сина свого загиблого колеги. Одностайної думки учених про ці свідчення немає. Кріса як незалежного дослідника хочуть відправити на станцію біля Соляриса, щоб на основі його звіту скласти остаточне рішення. Кріс спершу відмовляється, та батько переконує його вирушити до Соляриса.

За якийсь час Кріс в автоматичному режимі прибуває на станцію. Там мешкають лише троє учених: Снаут, Сарторіус і Гібарян. Снаут повідомляє про самогубство Гібаряна та попереджає про певні незвичайні явища, які він там побачить. Кельвін переглядає відеозвернення Гібаряна, в якому той пропонує опромінити океан жорстким випромінюванням, тим самим вбивши його. Згодом Кріс дізнається, що станцію відвідують якісь істоти.

Кельвіну являється образ його дружини Харі, котра десять років тому наклала на себе руки. Вона поводиться, ніби нічого не сталося, Кріс спершу намагається ставитися до її появи спокійно, розуміючи, що вона несправжня. Коли Харі допитується про свою смерть, Кріс вбиває цю подобу померлої, викинувши її в космос на ракеті. Снаут тільки насміхається та пояснює, що це була матеріалізація уявлення Кріса про Харі. Він пояснює - подібні "гості" почали приходити після дії на океан жорстким випромінюванням. Спогади про найзначиміших для жителів станції осіб матеріалізуються і від них неможливо позбавитися. "Гості" виглядають і поводяться точно як люди, але складаються з екзотичної матерії та в разі смерті скоро оживають. Психолог підозрює, що Солярис сам досліджує людей, присилаючи "гостей".

Харі знову виникає на станції, Кріс безуспішно намагається вбити її та поволі починає ставитися до неї як до справжньої. Снаут користується цим аби вивчити Харі. Він розмірковує з Крісом і Сарторісом про те, що люди насправді не хочуть досліджувати інші світи, вони бажають розширювати Землю до меж Всесвіту. Тож людині потрібна людина, а не іншопланетний розум. Розуміючи, що своїм існуванням вона заподіює Кельвіну страждання, Харі спочатку намагається вбити себе, а після невдач просить Снаута і Сарторіуса знищити її шляхом анігіляції. Дослідники проводять експеримент, відправляючи енцефалограму Кельвіна океану аби той зрозумів як відчуває людина. Океан припиняє присилати "гостей", натомість створює в собі острови. Кельвін зі Снаутом після цього розмірковують про те, що Солярис повинен лишитися таємницею.

Кріс повертається до батьківського дому. Камера піднімається і стає видно, що насправді це не Земля, а острів посеред Соляриса.

У ролях

Знімальна група

Див. також

Примітки

Посилання

  • Соляріс на сайті Kino-teatr.ua
  • (рос.) «Соляріс» на сайті проекта про Андрія Тарковського
  • Світлана Шакула «Феномен кіноактора Владислава Дворжецького». Видавництво «Вадим Карпенко». Київ, 2015 р.
  • Урбан А. В человеческом космосе // Искусство кино, № 5, 1972 г.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Соляріс_(фільм,_1972)&oldid=22277510