Собор Ставангера: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
Немає опису редагування Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
Собор був заснований близько 1100 року [[Сігурд I Хрестоносець| Сігурдом Хрестоносцем]]. Першим єпископом став [[Рейнальд (єпископ Ставангера) | Рейнальд]] з англійської [[Вінчестер| Вінчестера]]. Причина, по якій рибальське село з невеликою церквою було обрано для спорудження кафедрального собору, достемено не відома. Однак про те, що на цьому місці існувала давніша церква, свідчать поховання, що датуються за допомогою [[Радіовуглецеве датування| радіовуглецевого аналізу]] VIII-X століттями. У 1125 році поселення навколо собору було визнано містом, цей рік вважається роком заснування [[Ставангер]]у. Свитин, святий покровитель собору, був одним з перших єпископів Вінчестера; він же є покровителем знаменитого [[Вінчестерський собор| Вінчестерського собору]]. [[Мощі]] святого Свитина являються однією з [[Реліквія|реліквій]] норвезького собору. |
Собор був заснований близько 1100 року [[Сігурд I Хрестоносець| Сігурдом Хрестоносцем]]. Першим єпископом став [[Рейнальд (єпископ Ставангера) | Рейнальд]] з англійської [[Вінчестер| Вінчестера]]. Причина, по якій рибальське село з невеликою церквою було обрано для спорудження кафедрального собору, достемено не відома. Однак про те, що на цьому місці існувала давніша церква, свідчать поховання, що датуються за допомогою [[Радіовуглецеве датування| радіовуглецевого аналізу]] VIII-X століттями. У 1125 році поселення навколо собору було визнано містом, цей рік вважається роком заснування [[Ставангер]]у. Свитин, святий покровитель собору, був одним з перших єпископів Вінчестера; він же є покровителем знаменитого [[Вінчестерський собор| Вінчестерського собору]]. [[Мощі]] святого Свитина являються однією з [[Реліквія|реліквій]] норвезького собору. |
||
Ставангерскій собор являє собою [[Неф|тринефофу]] [[Романська архітектура|романську]] [[базиліка|базиліку]] в суворому англо-норманском стилі. Підтвердженням цього є масивні [[ |
Ставангерскій собор являє собою [[Неф|тринефофу]] [[Романська архітектура|романську]] [[базиліка|базиліку]] в суворому англо-норманском стилі. Підтвердженням цього є масивні [[Колонна|колони]], циркульні [[Аркада (архітектура)| аркади]] між нефами, вузькі [[Вікно|вікна]], що не пропускають багато світла. Спочатку собор мав [[квадрат]]ву [[дзвіниця| дзвіницю]], прибудовану до його західного фасаду. |
||
У 1272 році відбулась [[пожежа]] в якій згорів практично весь Ставангер. Винятком не став і собор, який також сильно постраждав, втративши західну вежу, від якої зберігся лише [[фундамент]]. Храм був відновлений єпископом Арне, при цьому до романського собору були додані і деякі [[Готика|готичні]] риси. Найхарактернішою готичною деталлю собору є його східний [[фасад]]. Протягом 400 років собор був резиденцією католицького єпископа, а ще 150 років після [[Реформація| реформації]] - став резиденцією єпископа лютеранського. У 1682 році єпископат переїхав в [[Крістіансанн]], що помітно позначилося на подальшому розаитку Ставангера. Лише в 1925 році, після поділу єпархій, собор знову став кафедральним. |
У 1272 році відбулась [[пожежа]] в якій згорів практично весь Ставангер. Винятком не став і собор, який також сильно постраждав, втративши західну вежу, від якої зберігся лише [[фундамент]]. Храм був відновлений єпископом Арне, при цьому до романського собору були додані і деякі [[Готика|готичні]] риси. Найхарактернішою готичною деталлю собору є його східний [[фасад]]. Протягом 400 років собор був резиденцією католицького єпископа, а ще 150 років після [[Реформація| реформації]] - став резиденцією єпископа лютеранського. У 1682 році єпископат переїхав в [[Крістіансанн]], що помітно позначилося на подальшому розаитку Ставангера. Лише в 1925 році, після поділу єпархій, собор знову став кафедральним. |
||
Версія за 18:26, 20 березня 2018
| Ставангерський Собор | |
|---|---|
 Собор Ставангера | |
| 58°58′11″ пн. ш. 5°43′59″ сх. д. / 58.969787° пн. ш. 5.733162° сх. д.Координати: 58°58′11″ пн. ш. 5°43′59″ сх. д. / 58.969787° пн. ш. 5.733162° сх. д. | |
| Тип споруди | пам'ятка культури і лютеранський соборd |
| Розташування | Норвегія, Ставангер |
| Початок будівництва | 12 століття |
| Будівельна система | цегла |
| Стиль | готика |
| Належність | лютеранська церква |
| Єпархія | Diocese of Stavangerd |
| Стан | heritage site in Norwayd |
| Присвячення | Swithund |
| Вебсайт | stavangerdomkirke.no |
  Собор Ставангера (Норвегія) | |
 | |
 Собор Ставангера у Вікісховищі | |
Собор Ставангера (норвезькою пишиться як Stavanger domkirke ) - найдавніший собор Норвегії, що відноситься нині до євангелістсько-лютеранської Церкви Норвегії, що входить в парафію єпископа Ставангера. Собор, присвячений святому Свитину і святій Трійці, розташований в центрі міста Ставангер.
Собор був заснований близько 1100 року Сігурдом Хрестоносцем. Першим єпископом став Рейнальд з англійської Вінчестера. Причина, по якій рибальське село з невеликою церквою було обрано для спорудження кафедрального собору, достемено не відома. Однак про те, що на цьому місці існувала давніша церква, свідчать поховання, що датуються за допомогою радіовуглецевого аналізу VIII-X століттями. У 1125 році поселення навколо собору було визнано містом, цей рік вважається роком заснування Ставангеру. Свитин, святий покровитель собору, був одним з перших єпископів Вінчестера; він же є покровителем знаменитого Вінчестерського собору. Мощі святого Свитина являються однією з реліквій норвезького собору.
Ставангерскій собор являє собою тринефофу романську базиліку в суворому англо-норманском стилі. Підтвердженням цього є масивні колони, циркульні аркади між нефами, вузькі вікна, що не пропускають багато світла. Спочатку собор мав квадратву дзвіницю, прибудовану до його західного фасаду.
У 1272 році відбулась пожежа в якій згорів практично весь Ставангер. Винятком не став і собор, який також сильно постраждав, втративши західну вежу, від якої зберігся лише фундамент. Храм був відновлений єпископом Арне, при цьому до романського собору були додані і деякі готичні риси. Найхарактернішою готичною деталлю собору є його східний фасад. Протягом 400 років собор був резиденцією католицького єпископа, а ще 150 років після реформації - став резиденцією єпископа лютеранського. У 1682 році єпископат переїхав в Крістіансанн, що помітно позначилося на подальшому розаитку Ставангера. Лише в 1925 році, після поділу єпархій, собор знову став кафедральним.
У 1746 році до собору добудували дві невисокі готичні вежі, що обрамляють східний фасад і напрочуд вдало вписуються в сформований архітектурний ансамбль. В іншому ж собор (більш, ніж інші церкви Норвегії, а, можливо, і всієї Північної Європи) до сьогоднішнього часу зберіг оригінальні риси архітектури XIII століття.