Франко Тарас Іванович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
оформлення, уточнення
Рядок 11: Рядок 11:
| Місце смерті = [[Київ]]
| Місце смерті = [[Київ]]
| Поховання = [[Байкове кладовище]]
| Поховання = [[Байкове кладовище]]
| Національність =
| Національність = [[українці|українець]]
| Громадянство =
| Громадянство = {{AUT-HUN}}→ {{POL 2RP}} → {{RUS}}
| Мова творів =
| Мова творів =
| Рід діяльності =
| Рід діяльності =
Рядок 29: Рядок 29:


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Народився [[9 березня]] [[1889]] року у [[Львів|Львові]]. Навчався в Українській академічній гімназії, після закінчення якої студіював [[філологія|філологію]] на філософському факультеті [[Львівський університет|Львівського університету]]. Студентом перекладав твори грецьких і латинських письменників, писав [[вірш]]і, які опублікував під спільним заголовком «Старе і нове вино». Для поглиблення знань поїхав на рік до [[Віденський університет|Віденського університету]]. Після закінчення Львівського університету учителював у місцевій гімназії. Під час [[перша світова війна|першої світової війни]] мобілізований Т. Франко захворів на [[тиф]]. Одужавши, поїхав у [[відрядження]] в підрозділ зв'язку на російсько-австрійський фронт.
Народився [[9 березня]] [[1889]] року у [[Львів|Львові]]. Навчався в Українській академічній гімназії, після закінчення якої студіював [[філологія|філологію]] на філософському факультеті [[Львівський університет|Львівського університету]]. Студентом перекладав твори грецьких і латинських письменників, писав [[вірш]]і, які опублікував під спільним заголовком «Старе і нове вино». Для поглиблення знань поїхав на рік до [[Віденський університет|Віденського університету]]. Після закінчення Львівського університету учителював у місцевій гімназії. Під час [[перша світова війна|Першої світової війни]] мобілізований Т. Франко захворів на [[тиф]]. Одужавши, поїхав у [[відрядження]] в підрозділ зв'язку на російсько-австрійський фронт.


Згодом вступив до [[Леґіон Січових Стрільців|Леґіону Січових Стрільців]] [[Українська Галицька армія|Української Галицької Армії]] ([[Українська Галицька армія|УГА]]), у якому воював його молодший брат [[Франко Петро Іванович|Петро]]. У 1919 р. у складі [[Українська Галицька армія|УГА]] опинився за [[Збруч]]ем.
Згодом вступив до [[Леґіон Січових Стрільців|Леґіону Січових Стрільців]] [[Українська Галицька армія|Української Галицької Армії]] ([[Українська Галицька армія|УГА]]), у якому воював його молодший брат [[Франко Петро Іванович|Петро]]. У 1919 р. у складі [[Українська Галицька армія|УГА]] опинився за [[Збруч]]ем.
Рядок 35: Рядок 35:
Навесні [[1920]] р. потрапив у [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=7567 Кожухівський більшовицький концентраційний табір].
Навесні [[1920]] р. потрапив у [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=7567 Кожухівський більшовицький концентраційний табір].


Достеменно невідомо, коли вирвався на волю.
Достоту невідомо, коли вирвався на волю.


Згодом повернувся до Львова, де також учителював (перед тим учителював в Одесі). Написав велику наукову розвідку про твір Івана Франка «Лис Микита».
Згодом повернувся до Львова, де також учителював (перед тим учителював в Одесі). Написав велику наукову розвідку про твір Івана Франка «Лис Микита».


[[Файл:Родина З. Франко.jpg|ліворуч|thumb|300px|Т. Франко та З. Франко з родиною (Київ, 1960-ті роки)]]
[[Файл:Родина З. Франко.jpg|ліворуч|thumb|300px|Т. Франко та З. Франко з родиною (Київ, 1960-ті роки)]]
У [[1939]]&nbsp;році переїхав жити до [[Івано-Франківськ|Станиславова]], де перебував до [[1945]] року<ref>''Діда Роман.'' «Алеями міського парку».&nbsp;— Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. с. 36</ref>. Спочатку викладав [[російська мова|російську мову]] і [[російська література|літературу]] в гімназії, після вторгнення нацистської Німеччини викладав [[німецька мова|німецьку мову]] в Станіславській торговельній гімназії. Пізніше, із приходом радянської влади, знову викладав російську мову і літературу. Там він проживав разом із своєю сім'єю&nbsp;— дружиною Катериною, доньками [[Франко Зеновія Тарасівна|Зіновією]] та Дарією і сином [[Франко Роланд Тарасович|Роландом]] в будинку, що знаходиться на початку алеї [[Парк імені Тараса Шевченка (Івано-Франківськ)|парку імені Т. Шевченка]] за адресою [[Вулиця Шевченка (Івано-Франківськ)|вул. Шевченка]], 95.
У [[1939]]&nbsp;році переїхав жити до [[Івано-Франківськ|Станиславова]], де перебував до [[1945]] року<ref>''Діда Роман.'' «Алеями міського парку».&nbsp;— Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. с. 36</ref>. Спочатку викладав [[російська мова|російську мову]] і [[російська література|літературу]] в гімназії, після вторгнення нацистської Німеччини викладав [[німецька мова|німецьку мову]] в Станіславській торговельній гімназії. Пізніше, із приходом радянської влади, знову викладав російську мову і літературу. Там він проживав разом із своєю сім'єю&nbsp;— дружиною Катериною, дочками [[Франко Зеновія Тарасівна|Зіновією]] та Дарією і сином [[Франко Роланд Тарасович|Роландом]] в будинку, що знаходиться на початку алеї [[Парк імені Тараса Шевченка (Івано-Франківськ)|парку імені Т. Шевченка]] за адресою [[Вулиця Шевченка (Івано-Франківськ)|вул. Шевченка]], 95.


З [[1945]] викладав класичну [[філологія|філологію]] у Львівському університеті; кандидатська праця: «Іван Франко і Борислав» (1953). У [[1947]]–[[1949]] роках був директором [[Літературно-меморіальний музей Івана Франка (Львів)|Літературно-меморіального музею Івана Франка]] у Львові<ref>''Бонь&nbsp;В.&nbsp;Л.'' 60 років Львівському літературно-меморіальному музею Івана Франка // [[Галицька брама]].&nbsp;— №&nbsp;10 (70), 2000.&nbsp;— С. 4.</ref>
З [[1945]] викладав класичну [[філологія|філологію]] у Львівському університеті; кандидатська праця: «Іван Франко і Борислав» (1953). У [[1947]]–[[1949]] роках був директором [[Літературно-меморіальний музей Івана Франка (Львів)|Літературно-меморіального музею Івана Франка]] у Львові<ref>''Бонь&nbsp;В.&nbsp;Л.'' 60 років Львівському літературно-меморіальному музею Івана Франка // [[Галицька брама]].&nbsp;— №&nbsp;10 (70), 2000.&nbsp;— С. 4.</ref>.


Був [[професор]]ом руханки ([[фізкультура|фізкультури]]) в [[Львівська академічна гімназія|Українській Академічній Гімназії]], завзятим спортовцем та пропагандистом спорту серед молоді [[Львів|Львова]].<ref>[http://www.wz.lviv.ua/pages.php?ac=arch&atid=65434 Земля для Івана Франка («Високий Замок», 15 жовтня 2008)]</ref>
Був [[професор]]ом [[фізкультура|фізкультури]] («руханки») в [[Львівська академічна гімназія|Українській Академічній Гімназії]], завзятим спортовцем та пропагандистом спорту серед молоді [[Львів|Львова]]<ref>[http://www.wz.lviv.ua/pages.php?ac=arch&atid=65434 Земля для Івана Франка («Високий Замок», 15 жовтня 2008)]</ref>.


У [[1950]]–[[1963]] роках — співробітник [[Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України|Інституту літератури АН УРСР]].
У [[1950]]–[[1963]] роках — співробітник [[Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України|Інституту літератури АН УРСР]].
Рядок 52: Рядок 52:


== Творчість ==
== Творчість ==
Починаючи з 1913 окремими виданнями вийшло дев'ять книжок Т. Франка, серед яких особливу цінність становлять його спогади «Про батька» (1956).<ref name="a">{{cite web | url = http://100v.com.ua/uk/Franko-Taras-Ivanovich-person | title = Франко Тарас Іванович | publisher = Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них!}}</ref>
Починаючи з 1913 окремими виданнями вийшло дев'ять книжок Т. Франка, серед яких особливу цінність становлять його спогади «Про батька» (1956)<ref name="a">{{cite web | url = http://100v.com.ua/uk/Franko-Taras-Ivanovich-person | title = Франко Тарас Іванович | publisher = Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них!}}</ref>.


Тарас Франко&nbsp;— автор оригінальних віршів і переспівів, переважно римських і грецьких поетів; написав «Нариси історії римської літератури» (1921), збірки гуморесок «Вздовж і впоперек» (1965).<ref name="a" />
Тарас Франко&nbsp;— автор оригінальних віршів і переспівів, переважно римських і грецьких поетів; написав «Нариси історії римської літератури» (1921), збірки гуморесок «Вздовж і впоперек» (1965)<ref name="a" />.


Як франкознавець брав участь у підготові 20 томів творів Івана Франка; книги «Про батька. Статті, спогади, оповідання» (1956). Автор оригінальних віршів і переспівів, головним чином з [[Стародавній Рим|римських]] і [[Стародавня Греція|грецьких]] поетів; підручник ''«Нариси історії римської літератури»'' (1921); збірки гуморесок ''«Вздовж і впоперек»'' (1965).
Як франкознавець брав участь у підготові 20 томів творів Івана Франка; книги «Про батька. Статті, спогади, оповідання» (1956). Автор оригінальних віршів і переспівів, головним чином з [[Стародавній Рим|римських]] і [[Стародавня Греція|грецьких]] поетів; підручник ''«Нариси історії римської літератури»'' (1921); збірки гуморесок ''«Вздовж і впоперек»'' (1965).

Версія за 15:14, 28 березня 2018

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Франко.
Тарас Іванович Франко
Тарас Франко, 1936 р.
Народився9 березня 1889(1889-03-09)
Львів
Помер13 листопада 1971(1971-11-13) (82 роки)
Київ
ПохованняБайкове кладовище
ГромадянствоАвстро-Угорщина Австро-Угорщина→ II Польська Республіка → Росія Росія
Національністьукраїнець
Діяльністьписьменник, класичний філолог, викладач університету
Сфера роботикласична філологія[1] і творче та професійне письмоd[1]
Alma materЛНУ ім. І. Франка
ЗакладЛНУ ім. І. Франка і Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка
БатькоФранко Іван Якович
МатиФранко Ольга Федорівна
ДітиФранко Зиновія Тарасівна і Франко Роланд Тарасович
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Тара́с Іва́нович Франко́ (9 березня 1889(18890309), Львів — 13 листопада 1971 Київ) — український письменник, педагог. Член Спілки письменників СРСР. Син Івана Франка та Ольги Франко (Хоружинської), брат Петра Франка, Анни Ключко (Франко).

Життєпис

Народився 9 березня 1889 року у Львові. Навчався в Українській академічній гімназії, після закінчення якої студіював філологію на філософському факультеті Львівського університету. Студентом перекладав твори грецьких і латинських письменників, писав вірші, які опублікував під спільним заголовком «Старе і нове вино». Для поглиблення знань поїхав на рік до Віденського університету. Після закінчення Львівського університету учителював у місцевій гімназії. Під час Першої світової війни мобілізований Т. Франко захворів на тиф. Одужавши, поїхав у відрядження в підрозділ зв'язку на російсько-австрійський фронт.

Згодом вступив до Леґіону Січових Стрільців Української Галицької Армії (УГА), у якому воював його молодший брат Петро. У 1919 р. у складі УГА опинився за Збручем.

Навесні 1920 р. потрапив у Кожухівський більшовицький концентраційний табір.

Достоту невідомо, коли вирвався на волю.

Згодом повернувся до Львова, де також учителював (перед тим учителював в Одесі). Написав велику наукову розвідку про твір Івана Франка «Лис Микита».

Т. Франко та З. Франко з родиною (Київ, 1960-ті роки)

У 1939 році переїхав жити до Станиславова, де перебував до 1945 року[2]. Спочатку викладав російську мову і літературу в гімназії, після вторгнення нацистської Німеччини викладав німецьку мову в Станіславській торговельній гімназії. Пізніше, із приходом радянської влади, знову викладав російську мову і літературу. Там він проживав разом із своєю сім'єю — дружиною Катериною, дочками Зіновією та Дарією і сином Роландом в будинку, що знаходиться на початку алеї парку імені Т. Шевченка за адресою вул. Шевченка, 95.

З 1945 викладав класичну філологію у Львівському університеті; кандидатська праця: «Іван Франко і Борислав» (1953). У 1947–1949 роках був директором Літературно-меморіального музею Івана Франка у Львові[3].

Був професором фізкультури («руханки») в Українській Академічній Гімназії, завзятим спортовцем та пропагандистом спорту серед молоді Львова[4].

У 1950–1963 роках — співробітник Інституту літератури АН УРСР.

Могила Тараса Франка

Помер 13 листопада 1971 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 1).

Творчість

Починаючи з 1913 окремими виданнями вийшло дев'ять книжок Т. Франка, серед яких особливу цінність становлять його спогади «Про батька» (1956)[5].

Тарас Франко — автор оригінальних віршів і переспівів, переважно римських і грецьких поетів; написав «Нариси історії римської літератури» (1921), збірки гуморесок «Вздовж і впоперек» (1965)[5].

Як франкознавець брав участь у підготові 20 томів творів Івана Франка; книги «Про батька. Статті, спогади, оповідання» (1956). Автор оригінальних віршів і переспівів, головним чином з римських і грецьких поетів; підручник «Нариси історії римської літератури» (1921); збірки гуморесок «Вздовж і впоперек» (1965).

Найповніше зібрання творів Тараса Франка — «Вибране» у 2-х томах; упорядники Євген Баран, Наталя Тихолоз (Івано-Франківськ, 2015).

Вшанування пам'яті

На будинку, де він жив, що знаходиться на початку алеї парку імені Т. Шевченка за адресою вул. Шевченка, 95 у місті Івано-Франківськ встановлено йому меморіальну дошку.

Зображення

Примітки і посилання

  1. ↑ а б Czech National Authority Database
  2. ↑ Діда Роман. «Алеями міського парку». — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. с. 36
  3. ↑ Бонь В. Л. 60 років Львівському літературно-меморіальному музею Івана Франка // Галицька брама. — № 10 (70), 2000. — С. 4.
  4. ↑ Земля для Івана Франка («Високий Замок», 15 жовтня 2008)
  5. ↑ а б Франко Тарас Іванович. Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них!.

Література

  • Тарас Франко. Вибране / Тарас Франко ; упорядники Євген Баран, Наталя Тихолоз. — Том 1. — Івано-Франківськ: Видавець Сеньків М. Я., 2015. — 964 с.; Том 2. — Івано-Франківськ: Видавець Сеньків М. Я., 2015. — 760 с.
  • Наталя Тихолоз. Тарас, але не Шевченко. Франко, але не Іван ФРАНКО: НАЖИВО / FRANKO: LIVE ©
  • Наталя Тихолоз. Тарас Франко про батька: без купюр // Франкознавчі студії. — Дрогобич: Коло, 2012. — Випуск п'ятий. — С. 503—525.
  • Наталя Тихолоз. Між батьком та сином (Олекса Коваленко, Іван і Тарас Франки: дискурс взаємин) // Сіверянський літопис. — 2009. — № 2–3. — С. 183—191.
  • Листи Тараса Франка до Олекси Коваленка / Публ. Н. Тихолоз // Сіверянський літопис. — 2009. — № 2–3. — С. 198—205.
  • Наталя Тихолоз. Причинки до історії взаємин Івана і Тараса Франків з Олексою Коваленком // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Львів, 2009. — Т. 257: Праці філологічної секції. — С. 623—651. [1]
  • Листи Тараса Франка до Ольги Франко / Публ. Н. Тихолоз // Іван Франко: Тексти. Факти. Інтерпретації: Збірник наукових праць. — Київ; Львів, 2011. — Випуск І: Огляди. Твори. Листування. Спогади. Бібліографія. — С. 373—376.
  • Листи Ольги Франко до синів Андрія і Тараса Франків / Публ. Н. Тихолоз // Дзвін. — 2009. — № 8. — С. 114—120.
  • Віктор Жадько. Некрополь на Байковій горі.— К., 2008. — С. 89, 90,267.
  • Віктор Жадько. У пам'яті Києва.— К., 2007. — С.403.
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Франко_Тарас_Іванович&oldid=22340600