Франко Тарас Іванович

Тарас Іванович Франко
Тарас Франко, 1936 р.
Народився	9 березня 1889(1889-03-09) Львів
Помер	13 листопада 1971(1971-11-13) (82 роки) Київ
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	Австро-Угорщина→ II Польська Республіка →  СРСР
Національність	українець
Діяльність	письменник, класичний філолог, викладач університету
Сфера роботи	класична філологія і творче та професійне письмоd
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Заклад	ЛНУ ім. І. Франка і Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка
Батько	Франко Іван Якович
Мати	Франко Ольга Федорівна
Діти	Франко Зиновія Тарасівна і Франко Роланд Тарасович
Роботи у  Вікіджерелах

|Ukrcenter= |Примітки=

Тара́с Іва́нович Франко́ (9 березня 1889(18890309), Львів — 13 листопада 1971 Київ) — український письменник, педагог. Член Спілки письменників СРСР. Син Івана Франка та Ольги Франко (Хоружинської), брат Петра Франка, Анни Ключко (Франко).

Життєпис

Народився 9 березня 1889 року у Львові. Навчався в Українській академічній гімназії, після закінчення якої студіював філологію на філософському факультеті Львівського університету. Студентом перекладав твори грецьких і латинських письменників, писав вірші, які опублікував під спільним заголовком «Старе і нове вино». Для поглиблення знань поїхав на рік до Віденського університету. Після закінчення Львівського університету учителював у місцевій гімназії. Під час Першої світової війни мобілізований Т. Франко захворів на тиф. Одужавши, поїхав у відрядження в підрозділ зв'язку на російсько-австрійський фронт.

Згодом вступив до Леґіону Січових Стрільців Української Галицької Армії (УГА), у якому воював його молодший брат Петро. У 1919 р. у складі УГА опинився за Збручем.

Навесні 1920 р. потрапив у Кожухівський більшовицький концентраційний табір.

Достоту невідомо, коли вирвався на волю.

Згодом повернувся до Львова, де також учителював (перед тим учителював в Одесі). Написав велику наукову розвідку про твір Івана Франка «Лис Микита».

Т. Франко та З. Франко з родиною (Київ, 1960-ті роки)

У 1939 році переїхав жити до Станиславова, де перебував до 1945 року. Спочатку викладав російську мову і літературу в гімназії, після вторгнення нацистської Німеччини викладав німецьку мову в Станіславській торговельній гімназії. Пізніше, із приходом радянської влади, знову викладав російську мову і літературу. Там він проживав разом із своєю сім'єю — дружиною Катериною, дочками Зіновією та Дарією і сином Роландом в будинку, що знаходиться на початку алеї парку імені Т. Шевченка за адресою вул. Шевченка, 95.

З 1945 викладав класичну філологію у Львівському університеті; кандидатська праця: «Іван Франко і Борислав» (1953). У 1947–1949 роках був директором Літературно-меморіального музею Івана Франка у Львові.

Був професором фізкультури («руханки») в Українській Академічній Гімназії, завзятим спортовцем та пропагандистом спорту серед молоді Львова.

У 1950–1963 роках — співробітник Інституту літератури АН УРСР.

Могила Тараса Франка

Помер 13 листопада 1971 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 1).

Творчість

Починаючи з 1913 окремими виданнями вийшло дев'ять книжок Т. Франка, серед яких особливу цінність становлять його спогади «Про батька» (1956).

Тарас Франко — автор оригінальних віршів і переспівів, переважно римських і грецьких поетів; написав «Нариси історії римської літератури» (1921), збірки гуморесок «Вздовж і впоперек» (1965).

Як франкознавець брав участь у підготові 20 томів творів Івана Франка; книги «Про батька. Статті, спогади, оповідання» (1956). Автор оригінальних віршів і переспівів, головним чином з римських і грецьких поетів; підручник «Нариси історії римської літератури» (1921); збірки гуморесок «Вздовж і впоперек» (1965).

Найповніше зібрання творів Тараса Франка — «Вибране» у 2-х томах; упорядники Євген Баран, Наталя Тихолоз (Івано-Франківськ, 2015).

Вшанування пам'яті

На будинку, де він жив, що знаходиться на початку алеї парку імені Т. Шевченка за адресою вул. Шевченка, 95 у місті Івано-Франківськ встановлено йому меморіальну дошку.

Зображення

• Будинок в Івано-Франківську, де жив Тарас Франко на maps.yandex.ru
• Будинок в Івано-Франківську, де жив Т. Франко на stanislaw.in.ua

Література

• Тарас Франко. Вибране / Тарас Франко ; упорядники Євген Баран, Наталя Тихолоз. — Том 1. — Івано-Франківськ: Видавець Сеньків М. Я., 2015. — 964 с.; Том 2. — Івано-Франківськ: Видавець Сеньків М. Я., 2015. — 760 с.
• Наталя Тихолоз. Тарас, але не Шевченко. Франко, але не Іван ФРАНКО: НАЖИВО / FRANKO: LIVE ©
• Наталя Тихолоз. Тарас Франко про батька: без купюр // Франкознавчі студії. — Дрогобич: Коло, 2012. — Випуск п'ятий. — С. 503—525.
• Наталя Тихолоз. Між батьком та сином (Олекса Коваленко, Іван і Тарас Франки: дискурс взаємин) // Сіверянський літопис. — 2009. — № 2–3. — С. 183—191.
• Листи Тараса Франка до Олекси Коваленка / Публ. Н. Тихолоз // Сіверянський літопис. — 2009. — № 2–3. — С. 198—205.
• Наталя Тихолоз. Причинки до історії взаємин Івана і Тараса Франків з Олексою Коваленком // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Львів, 2009. — Т. 257: Праці філологічної секції. — С. 623—651. [1]
• Листи Тараса Франка до Ольги Франко / Публ. Н. Тихолоз // Іван Франко: Тексти. Факти. Інтерпретації: Збірник наукових праць. — Київ; Львів, 2011. — Випуск І: Огляди. Твори. Листування. Спогади. Бібліографія. — С. 373—376.
• Листи Ольги Франко до синів Андрія і Тараса Франків / Публ. Н. Тихолоз // Дзвін. — 2009. — № 8. — С. 114—120.
• Віктор Жадько. Некрополь на Байковій горі.— К., 2008. — С. 89, 90,267.
• Віктор Жадько. У пам'яті Києва.— К., 2007. — С.403.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.