Горлиця садова: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
| Рядок 29: | Рядок 29: | ||
== Голос == |
== Голос == |
||
Розрізняють два типи звуків, які може видавати горлиця. Перший — «кування». Схоже на кування [[зозуля звичайна|зозулі]], але воно трохи більш низьке за частотою і на відміну від зозулиного повторюється три рази, також довше тримає друге «ку». Виходить щось схоже на «ку-ку-у-ку». Його можна почути коли птах сидить на дереві або іншій присаді. Другий тип — крик, схожий на «ді-і» або «ґі-і». Його можно почути навпаки, коли птах летить, або готується до посадки<ref>{{книга| автор = Смогоржевський Л.О. | частина = | заголовок = Пернаті друзі |посилання = https://collectedpapers.com.ua/category/feathered_friends |сторінок =160|серія = |isbn = |тираж = }}</ref> |
Розрізняють два типи звуків, які може видавати горлиця. Перший — «кування». Схоже на кування [[зозуля звичайна|зозулі]], але воно трохи більш низьке за частотою і на відміну від зозулиного повторюється три рази, також довше тримає друге «ку». Виходить щось схоже на «ку-ку-у-ку». Його можна почути коли птах сидить на дереві або іншій присаді. Другий тип — крик, схожий на «ді-і» або «ґі-і». Його можно почути навпаки, коли птах летить, або готується до посадки.<ref>{{книга| автор = Смогоржевський Л.О. | частина = | заголовок = Пернаті друзі |посилання = https://collectedpapers.com.ua/category/feathered_friends |сторінок =160|серія = |isbn = |тираж = }}</ref> |
||
== Поширення та місця існування == |
== Поширення та місця існування == |
||
Версія за 18:10, 22 квітня 2018
| Горлиця садова | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
| Streptopelia decaocto (Frivaldszky, 1838) | ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Го́рлиця садо́ва, або кі́льчаста (Streptopelia decaocto) — птах родини голубових. Широко поширений в антропогенних ландшафтах Євразії. В Україні звичайний осілий вид[1].
Морфологічні ознаки
Голуб середнього розміру, приблизно як сизий голуб. Маса тіла близько 200 г, довжина тіла 31—33 см, розмах крил 47—55 см. Статевий диморфізм не виражений. Дорослий птах бурувато-сірий, з рожевим відтінком на волі і бурими першорядними маховими перами. Задню частину і боки шиї охоплює чорне на півкільце. Хвіст клиноподібний, зверху стернові пера, крім двох центральних, сіруваті, з білуватою верхівкою, зі споду стернові пера білі, з чорною основою. Восковиця сіра; дзьоб чорний; ноги червонуваті; райдужна оболонка ока темно-червона. Молодий птах подібний до дорослого, але чорне півкільце на шиї виражене значно менше або його взагалі немає; в оперенні переважає сірий відтінок[1].
Голос
Розрізняють два типи звуків, які може видавати горлиця. Перший — «кування». Схоже на кування зозулі, але воно трохи більш низьке за частотою і на відміну від зозулиного повторюється три рази, також довше тримає друге «ку». Виходить щось схоже на «ку-ку-у-ку». Його можна почути коли птах сидить на дереві або іншій присаді. Другий тип — крик, схожий на «ді-і» або «ґі-і». Його можно почути навпаки, коли птах летить, або готується до посадки.[2]
Поширення та місця існування
Кільчаста горлиця населяє південну частину Азії, Європу та Африку. Починаючи з 1930-х років, розселилася з Передньої Азії та Балкан по всій Європі та Центральній Азії. В Україні розселення відбувалося з заходу на схід: вперше з'явилася в 1944 р. в Ужгороді, в 1949 р. – у Львові, а в 1955 р. — в Києві[3]. На початку ХХI ст. в Україні поширена на всій території, крім високогір'я[4].
Мешкає виключно в населених пунктах — як у невеликих селах, так і великих містах. Заселяє ділянки з добре розвиненою деревною рослинністю. Частіше гніздиться в старих парках, на цвинтарях, ділянках старої житлової забудови з дворовими насадженнями, вуличних алеях. У літньо-осінній період трапляється в сільськогосподарських угіддях. Взимку часто тримається зграями.
Чисельність
Чисельність в Європі оцінюється в 4,7—11 млн пар, в Україні — 280—435 тис. пар[5].
Гніздування
Гніздяться, як правило, поодинокими парами. При високій чисельності гнізда можуть розміщувати у безпосередній близькості одне від одного (за 20—30 м). Гнізда влаштовує на деревах — як листяних (тополя, липа, каштан кінський, клен, ясен тощо), так і хвойних (ялина). Іноді гнізда влаштовують на спорудах людини — металевих вежах, будівлях тощо. Висота розташування гнізд не нижче 3 м, частіше 5—6 м і вище (до 12 м).
Гніздова будівля виглядає недбалою, пухкою. Будівельний матеріал нечисленний, складається з гілочок. Кладка складається з 2 яєць. Шкаралупа біла, дещо блискуча.
Осілий птах. До гніздування приступає рано: у деяких пар відкладання яєць починається вже наприкінці березня. Гніздовий період розтягнутий, свіжі кладки з'являються навіть у квітні та травні. Пари гніздяться двічі на рік. Насиджують кладку самець та самка протягом 14—16 діб[6].
Джерела
- ↑ а б Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-Х.
- ↑ Смогоржевський Л.О. Пернаті друзі. — 160 с.
- ↑ Воїнственський М.А., Кістяківський О.Б. Визначник птахів УРСР. — К. : Радянська школа, 1962. — 371 с.
- ↑ Фесенко, Бокотей
- ↑ BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
- ↑ Птицы Белоруссии: Справочник-определитель гнезд и яиц / М.Е. Никифоров, Б.В. Яминский, Л.П. Шкляров. — Минск : Выш. шк, 1989. — 479 с. — ISBN 5-339-00209-8.