Орап Іван Григорович

Орап Іван Григорович
Народився	30 березня 1903(1903-03-30) Кобижча, Кобизька волость, Козелецький повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер	10 листопада 1991(1991-11-10) (88 років) Тернопіль, Україна
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	політик
Посада	депутат Верховної Ради УРСР
Військове звання	гвардії майор
Партія	КПРС
Автограф
Нагороди	Медаль «За оборону Сталінграда» Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

Іва́н Григо́рович О́рап (30 березня 1903(19030330), село Кобижча, тепер Бобровицького району Чернігівської області — 10 листопада 1991, місто Тернопіль Тернопільської області) — український радянський діяч, заступник голови виконавчого комітету Тернопільської обласної ради депутатів трудящих. Депутат Верховної Ради УРСР 1—2-го скликань (1940–1951).

Біографія

Народився у багатодітній родині залізничника. Батько рано помер. Закінчив початкову залізничну школу, наймитував у поміщиків та заможних селян.

З 1918 року працював молотобійцем у паровозному депо міста Києва. Потім був молотобійцем та ковалем Дарницьких залізничних майстерень у Києві. У 1922 році вступив у комсомол.

Член ВКП(б) з 1929 року.

У кінці 1929 року був висланий партією у числі «двадцятип'ятитисячників» проводити колективізацію в українських селах. Був обраний головою правління сільськогосподарської комуни села Семиполки Броварського району на Київщині. З 1931 року очолював колгосп в селі Літки Броварського району, а з 1932 року — проводив колективізацію в селі Гоголів Київської області, де очолював сільську раду.

З травня 1936 року навчався рік у Харківському комуністичному університеті імені Артема. У 1937 році закінчив курси директорів машинно-тракторних станцій (МТС).

У квітні 1937 — грудні 1938 року — директор Григорівської машинно-тракторної станції (МТС) Обухівського району Київської області.

У грудні 1938 — листопаді 1939 року — голова виконавчого комітету Обухівської районної ради депутатів трудящих Київської області.

Після захоплення Західної України радянськими військами, у вересні 1939 року направлений на роботу головою тимчасового управління Камінецько-Струміловського повіту (тепер — Кам'янко-Бузький район) Тернопільського воєводства, звідки був обраний депутатом Народних Зборів Західної України.

У листопаді 1939 — червні 1941 року — заступник голови виконавчого комітету Тернопільської обласної ради депутатів трудящих. У липні 1940 року був призначений головою Сороцького повітового комітету Бессарабії, але після утворення Молдавської РСР повернувся до Тернополя.

З червня 1941 року — в Червоній армії на політичній роботі, учасник німецько-радянської війни. Служив інспектором політичного відділу 1-ї гвардійської артилерійської дивізії Резерву головного командування 70-ї та 60-ї армій; заступником командира із політичної частини 8-го запасного артилерійського полку. Воював на Південно-Західному, Сталінградському, Донському, Центральному, 1-му Українському фронтах.

У лютому 1946—1952 роках — заступник голови виконавчого комітету Тернопільської обласної ради депутатів трудящих.

У 1952—1962 роках — завідувач відділу колгоспного будівництва виконавчого комітету Тернопільської обласної ради депутатів трудящих. У 1962—1971 роках — начальник відділу колгоспного будівництва і заготівель виконавчого комітету Тернопільської обласної ради депутатів трудящих; начальник відділу будівельних матеріалів Тернопільського обласного міжколгоспбуду.

З 1971 року — персональний пенсіонер у місті Тернополі.

Звання

• гвардії майор

Нагороди

• орден Леніна
• орден Жовтневої Революції
• орден Вітчизняної війни 1-го ст. (12.03.1944)
• два ордени Вітчизняної війни 2-го ст. (16.11.1943, 1985)
• два ордени Червоної Зірки (8.08.1943, 31.05.1945)
• три ордени «Знак Пошани» (23.01.1948, 26.02.1958, ?)
• медаль «За оборону Сталінграда»
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років»
• велика срібна медаль сільськогосподарської виставки (1938)
• медалі
• почесний громадянин міста Тернополя (1973)

Джерела

• газета «Вільне життя» (Тернопіль) — 1947 рік — 15 січня.
• Розповідь про радянську окупацію Тернополя в 1939 році