Колиндяни: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Basio (обговорення | внесок) |
|||
Рядок 185: | Рядок 185: | ||
[[Категорія:Колиндянська сільська громада]] |
[[Категорія:Колиндянська сільська громада]] |
||
[[Категорія:Колиндяни]] |
[[Категорія:Колиндяни]] |
||
[[Категорія:1444 у Європі]] |
Версія за 18:28, 28 травня 2018
село Колиндяни | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Тернопільська область | ||||
Район | Чортківський | ||||
Рада | Колиндянська сільська рада | ||||
Облікова картка | Колиндяни | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | 1444 | ||||
Населення | 1 651 (2014) | ||||
Територія | 0.333 км² | ||||
Густота населення | 5282.28 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 48552 | ||||
Телефонний код | +380 3552 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 48°57′55″ пн. ш. 25°56′54″ сх. д. / 48.96528° пн. ш. 25.94833° сх. д.Координати: 48°57′55″ пн. ш. 25°56′54″ сх. д. / 48.96528° пн. ш. 25.94833° сх. д. | ||||
Водойми | Нічлава | ||||
Відстань до районного центру |
18 км | ||||
Найближча залізнична станція | Озеряни | ||||
Відстань до залізничної станції |
3 км | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 48552, c. Колиндяни | ||||
Карта | |||||
Мапа | |||||
|
Колиндя́ни — село Чортківського району Тернопільської області. Центр сільської ради. До села приєднано хутори Дубина, За Рікою, Кругляки.
До 2015 — центр сільради. Від вересня 2015 року — центр Колиндянської сільської громади.
Географія
Розташування
Розташоване на берегах річки Нічлавки[1], басейн Дністра), за 18 км від районного центру і 3 км від найближчої залізничної станції Озеряни. Через село пролягли автошляхи Чортків–Борщів, Гусятин–Борщів.
Місцевості
- Дубина — хутір, приєднаний до с. Колидняни. У 1952 р. на хуторі — 1 двір, 8 жителів.
- За рікою — хутір, розташований за 0,7 км від села. У 1952 р. на хуторі — 4 двори, 16 жителів.
- Кругляки — хутір, приєднаний до с. Колидняни. У 1952 р. на хуторі — 1 двір, 6 жителів.[2]
Історія
Поблизу збереглися 2 давньоруські городища — «Вали Великі» і «Вали Малі». Одне з них, за книгою «Земля Тернопільська», добре збереглося і може слугувати за приклад типового феодального замку на рівнинній місцевості.
Леґенди, записані від старожилів, свідчать, що приблизно від XII століття через село пролягав «вольний шлях Київський» із Галича до Києва. У центрі було городище, оточене частоколом і земляним валом. Із тих далеких часів збереглась і назва вулиці — Завал.
Село відоме від 1444 року під назвою Райгород.
У XV столітті шляхтичі Стаменські спорудили замок, який у 1840 році перебудували на пізньокласичний палац, що складався з трьох з'єднаних між собою частин: головного житлового корпусу та двох значно змодернізованих давніх веж у кутах.
1661 року село згадано у складі Подільського воєводства, згодом отримало статус містечка.
У 1786 році частина Колиндян зафіксована як містечко Райгород.
Наприкінці XVIII століття Райгород втратив міський статус.
Відомо, що 1902 році велика земельна власність належала Людвикові Городицькому.
У селі в 1900 році — 1716 жителів, 1910—1872, 1921—1681, 1931—1776 жителів; у 1921 році — 312, 1931—329 дворів.
Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 64 мешканці села:
- Степан Барилюк (нар. 1912),
- Мар'ян Беренда (нар. 1909),
- Танас Білінський (нар. 1917),
- Амброзій Боднар (нар. 1906),
- Михайло Боднар (нар. 1902),
- Владислав Вишневський (нар. 1920),
- Микола Волощук (нар. 1909),
- Микола Гаврилюк (нар. 1925),
- Петро Гира (нар. 1915),
- Микола Гоцалюк (нар. 1911),
- Іван Григорчук (нар. 1922),
- Антон Гуменюк (нар. 1909),
- Іван Гуменюк (нар. 1911),
- Іван Дзингель (нар. 1926)
- Михайло Дзингель (нар. 1909),
- Михайло Забіяка (нар. 1903),
- Зенон Івашківський (нар. 1925).
В УПА воювали Григорій Грабець, Григорій Низкогуз, Антін Різник, Володимир Слободян («Гайдамака»), Дмитро Ткачук, Ольга Явна та інші жителі села.
Освіта
За Австро-Угорщини функціонувала 2-класна школа з українською мовою навчання, за Польщі — 2-класна утраквістична (двомовна).
Нині діє Колиндянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.[3]
Релігія
- церква святого Миколая Чудотворця (УПЦ КП; мурована; 1889),
- церква святого Миколая (УГКЦ; мурована; 2009),
- Католицький костел (поч. XX ст.).
- Каплички
- одна на місці будинку, де жив і працював Йосиф-Йосафат Білан.
- дві на честь Незалежності України (1994 р., муровані).
Пам'ятки
У лісовому урочищі «Коло дуба» ростуть дуби Трентовського, один з них — черещатий «Межовий» (понад 360 років), діаметром 185 см, висотою 24 м.
Пам'ятники
Насипано символічну Могилу українським січовим стрільцям, яка знаходиться на території цвинтаря. Споруджено:
- пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1971);
- пам'ятник мученикові за віру о. Йосифу-Йосафатові Білану (1999; скульптор В. Садовник);
- встановлено:
- пам'ятний хрест на честь скасування панщини;
- 10 релігійних «фіґур»-хрестів;
- пам'ятний хрест Героям Небесної Сотні та всім борцям за вільну Україну (2016).
Соціальна сфера
Наприкінці XIX–на початку XX ст. в селі були створені патріотичні організації і філії товариств «Просвіта», «Сільський господар», «Рідна школа» та інших. 1934 р. в Колиндянах відбувся страйк сільськогосподарських робітників.
До 2005 працював міжшкільний навчально-виробничий комбінат. Зараз працює дитячий садочок «Дзвіночок» (завідуюча — О. А. Дуньчак), будинок культури, сільська бібліотека, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, аптека, ветамбулаторія, ПАП «Нічлава», один цех ВАТ «Колиндянський концентратно-дріжджовий комбінат» на яким володіє ТзОВ «Техпродпостач»[4], ПТ «Юліта», 7 торговельних закладів.
Відомі люди
Народилися
- Дмитро Білинський (1874—1941) — народний майстер художньої різьби по дереву.
- Йосиф Білан — священик УГКЦ, василіянин, багаторічний в'язень комуністичних таборів.
- Дмитро Білинський Джім Горман (справж. — С. Козак; ?—?) — спортсмен (силач).
- Володимир Ковальчук (?) — громадський діяч, меценат у Франції.
- Тарас Коземчук (нар. 1924) — громадсько- культурний діяч, кооператор.
- Андрій Романович (нар. 1972) — спортсмен (волейбол), тренер.
- Володимир Семчишин (нар. 1949) — дириґент.
- Надія Семчишин (нар. 1950) — музикант, педагог.
- Борис Цепін (нар. 1956) — майстер спорту СРСР з важкої атлетики.
- Шемлей Йосип — український мовознавець.
- Марія Шемлей (нар. 1934) — робітниця, громадська діячка.
- Сильвестр Вінницький (або Винницький[5]) — український громадський діяч, керівник Бучацького повітового комітету УНДО, голова Бучацького «Повітового союзу кооператив» (ПСК)[6], голова Бучацьких повітових філій товариств «Сокіл», «Луг»[7], директор Бучацької філії Українського банку (Українбанку)[8], скарбник Бучацької повітової філії товариства «Просвіта»[9]; репресований (на спецпоселенні в Комі АССР перебував до 1961 р.[6]).
- Казімеж Красіцький — польський дипломат.
- Володимир Патола — поет, жуpналіст.
- Віра Зелінська (1952—2012) — бандуристка, заслужена артистка України.
- Марія Машталяр — заслужений вчитель України.
- Тетяна Жовковська — директор коледжу Тернопільського національного економічного університету, кандидат економічних наук, доцент кафедри фундаментальних дисциплін.
- Лідія Семчишин — кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри фундаментальних дисциплін Чортківського інституту підприємництва і бізнесу Тернопільського національного економічного університету.
- Володимир Заліщук (нар. 1965) — український підприємець, громадський діяч, меценат, депутат.
- Світлана Дячок (нар.1982) — учитеть-методист української мови та літератури, зарубіжної літератури, трудового навчання. Нагороджена Почесною грамотою Верховної Ради України.
Дідичі
- Корнель Городиський — посол Галицького сейму
Примітки
- ↑ http://ukrssr.com.ua/ternop/chortkivskiy/kolindyani-chortkivskiy-rayon-ternopilska-oblast/ Історія міст і сіл Української РСР
- ↑ В. Уніят, М. Федечко. Колиндяни // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 479. — ISBN 978-966-457-246-7.
- ↑ Колиндянська школа
- ↑ Блаженко А. Смакота по-колиндянськи все ж з нами / А. Блажеко // Голос народу. — 2016. — № 50 (9 груд.) — С. 6. — (Новинар).
- ↑ Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 920.
- ↑ а б Реабілітовані історією. Тернопільська область : у 5 кн. / О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал (упорядники). — Тернопіль : Збруч, 2008. — Кн. 1. — С. 584. — ISBN 978-966-528-297-6.
- ↑ Данилів Т. Організація молоді в Бучаччині // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 282.
- ↑ Данилів Т. Організація молоді в Бучаччині… // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 284.
- ↑ Колцьо В. Праця і розвиток читалень т-ва «Просвіта» в Бучаччині // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 264.
Джерела
- Елькснін С., Уніят В. Колиндяни // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 137–138. — ISBN 966-528-199-2.
- Погорецький В. Чортківщина. Історико-туристичний путівник. — Тернопіль: Астон, 2007. — С. 181. : іл. — ISBN 978-966-308-206-0
- Уніят В., Федечко М. Колиндяни // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 478—479. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Чортківська округа. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія О. Соневицької та інші. — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1974. — Т. XXVII. — С. 923.
- Kolendziany, wś, pow. czotrkowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 262. (пол.) — S. 262. (пол.)
Посилання
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Робоча поїздка у Чортківський район на YouTube // Прес-служба ТОДА. — 2016. — 11 липня. |