Вулиця Петра Сагайдачного (Київ): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
м →Зображення: зображення |
|||
| Рядок 76: | Рядок 76: | ||
Споруда магазину Миколи Демідова.JPG|Споруда магазину Миколи Демідова |
Споруда магазину Миколи Демідова.JPG|Споруда магазину Миколи Демідова |
||
Будинок житловий (заїжджий двір).JPG|Садиба Балабух |
Будинок житловий (заїжджий двір).JPG|Садиба Балабух |
||
Sculpture group Zaporozhtsi Kyiv.jpg|Скульптурна група «Запорожці» перед |
Sculpture group Zaporozhtsi Kyiv.jpg|Скульптурна група «Запорожці» перед будинком Балабух |
||
</gallery> |
</gallery> |
||
Версія за 07:32, 18 липня 2018
| Вулиця Петра Сагайдачного Київ | |
|---|---|
 з боку Контрактової площі Вид на вулицю Сагайдачного з боку Контрактової площі | |
| Місцевість | Поділ |
| Район | Подільський |
| Назва на честь | гетьмана Петра Сагайдачного |
| Колишні назви | |
| Олександрівська, Революції, Кірова, Володимирський узвіз, Жданова | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 554 м |
| Координати початку | 50°24′33″ пн. ш. 30°31′27″ сх. д. / 50.40917° пн. ш. 30.52417° сх. д.Координати: 50°24′33″ пн. ш. 30°31′27″ сх. д. / 50.40917° пн. ш. 30.52417° сх. д. |
| Координати кінця | 50°27′46″ пн. ш. 30°31′08″ сх. д. / 50.46278° пн. ш. 30.51889° сх. д. |
| поштові індекси | 04070 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро |  «Поштова площа» «Контрактова площа» |
| Автобуси | А 62, 114, 115 |
| Трамваї | Т 11, 12, 14, 18, 19 (на Контрактовій площі) |
| Маршрутні таксі | Мт 238 |
| Фунікулер |  Нижня станція |
| Зупинки громадського транспорту | «Андріївська вулиця» |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальтне |
| Зовнішні посилання | |
| Код у реєстрі | 11480 |
| У проєкті OpenStreetMap | r356499 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Петра Сагайдачного у Вікісховищі | |
Ву́лиця Петра́ Сагайда́чного — вулиця у Подільському районі міста Києва, місцевість Поділ. Пролягає від Поштової до Контрактової площі.
Прилучаються Боричів узвіз, вулиці Ігорівська, Андріївська і Борисоглібська.
Історія
Вулиця була прокладена у 1810-х роках, внаслідок перепланування та забудови Подолу після пожежі 1811 року, та отримала назву на честь імператора Олександра І — Олександрівська[1]. Вона складала єдину вулицю разом з нинішніми Володимирським узвозом і вулицею Михайла Грушевського. З березня 1919 року — частина вулиці Революції[2][3], з грудня 1934 року — вулиці Кірова[4]. З 1944 року становила частину Володимирського узвозу[5]. Забудована та впорядкована в 30–40-х роках XIX століття. У 1955 році її було виділено в самостійну вулицю і названо вулиця Жданова[6], на честь радянського партійного і державного діяча А. О. Жданова. Сучасна назва на честь козацького гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного — з 1989 року[7].
Історичні будівлі та пам'ятки архітектури
На розі вулиці Сагайдачного і Поштової площі міститься церква Різдва (1810–1814, архітектор А. І. Меленський); поряд — станція метро «Поштова площа», фунікулер. У будинку № 4 (колишній готель «Сербія»; не зберігся) 1894–1896 жив російський письменник О. І. Купрін; тут була встановлена йому меморіальна дошка. Збереглося багато будинків XVIII–XIX ст. Серед них — будинки заможних київських міщан Балабух (№ 27а, 27б; кінець XVIII — 1930-ті рр.), будинок майстра-золотаря Коробки Федора (№ 20; 1830; архітектор Людовік Станзані), будинок київського купця П. Дехтярьова (№ 16/5; 1830), № 21, 23, 25/3, 27, 29, 31, 35, 37, 41 (XIX ст.). У 1896 році вулицею пішов перший у Російській імперії трамвай, який зв'язав центр міста з Подолом. Колію знято 1977 року. Проїзну частину вулиці реставровано 1977 року.
Сучасний вигляд вулиці майже не відрізняється від початкової забудови XIX століття. Вулиця забудована переважно двоповерховими будинками. Перед Гостиним двором встановлено пам'ятник Петру Сагайдачному. У 2004 році була відбудована церква Різдва.
Цікаві факти
Вулицю було прокладено після пожежі 1811 року, частково на місці старої Різдвяної вулиці, на якій у свої чергу знаходилася кірха Святої Катерини.
- Кафе «Старе Запоріжжя»
У 1981 році в Києві розпочали будувати нове кафе з національним колоритом. Це був подарунок до 1500-річчя Києва від міста Запоріжжя і кафе мало назву «Запоріжжя». До цього ювілею «подарувати» кафе українській столиці зобов'язалися кожен з обласних центрів України. Запорізькі будівельники під кафе переробили старий особняк на Подолі, поруч з Андріївським узвозом, по вулиці Петра Сагайдачного. Кафе вирішили обладнати в старовинній київській садибі, яка належала родині купців Балабух. Кілька поколінь цієї родини займалися виробництвом цукерок з «київського сухого варення» (цукатів).
Запорізькі художники розроблили одяг для офіціантів та метрдотелів, дизайн серветок і скатертин, посуду і гобеленів («Старий Київ», «Козак Мамай»). «Запоріждерев» виготовив для кафе комоди, різбляні стільці, столи. Біля входу встановили скульптури кобзарів.
На кінець травня 1982 року було перенесено святкування 1500-річчя Києва. З цієї нагоди і було відкрито кафе «Запоріжжя». На святкування до Києва приїджали 1-ий секретар обкому партії Михайло Всеволожський і голова облвиконкому Петро Москалька.
Ресторан «Запоріжжя» має незвичайну долю. Так, на початку 1990-х років він став одним з перших в Києві ресторанів французької кухні. Його на нетривалий час перейменовували на ресторан «Casa Bella», але потім він був відроджений під теперішним ім'ям «Старе Запоріжжя».
Зображення
-
Анотаційна дошка на будинку № 41 -
-
Будинок готелю «Дніпровський порт», в якому у 1894—1896 рр. мешкав письменник О. І. Купрін (зліва) -
Споруда магазину Миколи Демідова -
Садиба Балабух -
Скульптурна група «Запорожці» перед будинком Балабух
.JPG)
Примітки
- ↑ Рибаков, 1997, с. 42, 43, 127, 128..
- ↑ От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
- ↑ Переименование улиц // Известия / Вісти. — 1920. — № 13. — 4 января. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
- ↑ Про заходи до увічнення пам'яті тов. Кірова С. М. на Україні // Пролетарська правда. — 1934. — № 298 (3900). — 28 грудня. — С. 1. [Архівовано з першоджерела 17 листопада 2013.]
- ↑ Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
- ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 5 липня 1955 року № 857 «Про перейменування вулиць м. Києва», ч. 1, ч. 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 796. Арк. 123–149. [Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.] [Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.]
- ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 1 лютого 1989 року № 78 «Про перейменування вулиці Жданова на вулицю Петра Сагайдачного» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 3613. Арк. 133. [Архівовано з першоджерела 19 жовтня 2013.]
Джерела
- Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 60.
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 193–194. — ISBN 5-88500-070-0.
- Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 178. (рос.)
- Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — ISBN 966-7452-27-1.
- Рибаков М. О. Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва. — К.: Кий, 1997. — 374 с., іл. — ISBN 966-7161-15-3.
|
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||||||