Савченко Микола Лаврінович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м вікіфікація
Рядок 24: Рядок 24:


{{othernames|Савченко }}
{{othernames|Савченко }}
'''Савченко Микола Лаврінович ''' ([[псевдо]]: '''«Петро Миколенко»''', '''«Байда»''', ''«377»'') (* {{ДН|20|2|1921}}, с. [[Березова Лука]], [[Миргородський повіт]], [[Полтавська губернія]] — {{†}} {{ДС|1|1|1979}}, [[Детройт]], [[США]]) — хорунжий [[УПА]], командир [[Східняки (сотня УПА)|сотні «Східняки»]], заст.командира [[ТВ-26 «Лемко»]], командир [[2-й Перемиський курінь|2-го Перемиського куреня]]. Заступник керівника Місії УПА за кордоном. Член Закордонного представництва [[УГВР]] у 1948–1950 рр. Співорганізатор і неодноразовий голова [[Об'єднання колишніх вояків УПА в США]]. Ініціатор створення торонтського Видавничого комітету «Літопис УПА», його засновник.
'''Савченко Микола Лаврінович ''' ([[псевдо]]: '''«Петро Миколенко»''', '''«Байда»''', ''«377»'') (* {{ДН|20|2|1921}}, с. [[Березова Лука]], [[Миргородський повіт]], [[Полтавська губернія]] — {{†}} {{ДС|1|1|1979}}, [[Детройт]], [[США]]) — хорунжий [[УПА]], командир [[Східняки (сотня УПА)|сотні «Східняки»]], заст.командира [[ТВ-26 «Лемко»]], командир [[2-й Перемиський курінь|2-го Перемиського куреня]]. Заступник керівника Місії УПА за кордоном. Член Закордонного представництва [[УГВР]] у 1948—1950 рр. Співорганізатор і неодноразовий голова [[Об'єднання колишніх вояків УПА в США]]. Ініціатор створення торонтського Видавничого комітету «Літопис УПА», його засновник.


Лицар [[Хрест Бойової Заслуги|Золотого Хреста Бойової Заслуги 1-го кл.]].<ref>[http://dspace.nbuv.gov.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/67198/10-Manzurenko.pdf?sequence=1 ЛИЦАРІ НАЙВИЩИХ БОЙОВИХ НАГОРОД УПА В НАКАЗАХ ГВШ]</ref>
Лицар [[Хрест Бойової Заслуги|Золотого Хреста Бойової Заслуги 1-го кл.]].<ref>[http://dspace.nbuv.gov.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/67198/10-Manzurenko.pdf?sequence=1 ЛИЦАРІ НАЙВИЩИХ БОЙОВИХ НАГОРОД УПА В НАКАЗАХ ГВШ]</ref>
Рядок 33: Рядок 33:


== У лавах УПА ==
== У лавах УПА ==
З кінця [[1943]] року він зголосився до [[УПА]] в [[Карпати|Карпатах]], призначений командиром підрозділу [[ВО-5 «Маківка»]] на [[Дрогобицький район|Дрогобиччині]], частини охорони Великого Збору [[УГВР]] у липні [[1944]] року.
З кінця [[1943]] року він зголосився до [[УПА]] в [[Карпати|Карпатах]], призначений командиром підрозділу [[ВО-5 «Маківка»]] на [[Дрогобицький район|Дрогобиччині]], частини охорони Великого Збору [[УГВР]] у липні [[1944]] року.


В [[серпень|серпні]] [[1944]]-го очолив сотню «Східняки», в якій служили колишні [[РСЧА|червоноармійці]], уродженці центральних та східних областей України. [[15 вересня]] [[1944]] року сотня «Байди» ввійшла до Лемківського загону [[ВО-6 «Сян»]], який підпорядковувався тимчасовій спеціальній військовій окрузі [[УПА-Захід-Карпати]], що існувала протягом двох місяців (серпень-вересень 1944) на території, ще зайнятій німцями.
В [[серпень|серпні]] [[1944]]-го очолив сотню «Східняки», в якій служили колишні [[РСЧА|червоноармійці]], уродженці центральних та східних областей України. [[15 вересня]] [[1944]] року сотня «Байди» ввійшла до Лемківського загону [[ВО-6 «Сян»]], який підпорядковувався тимчасовій спеціальній військовій окрузі [[УПА-Захід-Карпати]], що існувала протягом двох місяців (серпень-вересень 1944) на території, ще зайнятій німцями.


Після зміни лінії фронту — залишився в Лемківському курені, впродовж жовтня-листопада рейдував по Станиславівщині та Дрогобиччині. В поворотному рейді на Лемківщину його сотня провела [[17 листопада]] [[1944]] року оборонний бій в околиці с. Сторонна [[Дрогобицький район|Дрогобицького району]], в якому відбила численні атаки ворога.
Після зміни лінії фронту — залишився в Лемківському курені, впродовж жовтня-листопада рейдував по Станиславівщині та Дрогобиччині. В поворотному рейді на Лемківщину його сотня провела [[17 листопада]] [[1944]] року оборонний бій в околиці с. Сторонна [[Дрогобицький район|Дрогобицького району]], в якому відбила численні атаки ворога.


У січні [[1945]] року сотня перейшла згідно з наказом [[Головний військовий штаб УПА|Головного Військового Штабу УПА]] на північно-східню Тернопільщину вже без «Петра Миколенка», який тяжко захворів на запалення нирок. Однак, восени «Байда» був покликаний на посаду курінного ад'ютанта й підвищений до старшого булавного з датою старшинства від [[1 січня]] [[1946]] року. У лютому 1946 р. «Байда» був призначений заступником командира [[ТВ-26 «Лемко»|26-го (Лемківського) ТВ «Лемко»]] та командиром Перемиського куреня. Від весни цього року він діяв зі своїми сотнями на Перемищині й був підвищений у званні до хорунжого з датою старшинства від [[22 січня]] [[1946]] року.
У січні [[1945]] року сотня перейшла згідно з наказом [[Головний військовий штаб УПА|Головного Військового Штабу УПА]] на північно-східню Тернопільщину вже без «Петра Миколенка», який тяжко захворів на запалення нирок. Однак, восени «Байда» був покликаний на посаду курінного ад'ютанта й підвищений до старшого булавного з датою старшинства від [[1 січня]] [[1946]] року. У лютому 1946 р. «Байда» був призначений заступником командира [[ТВ-26 «Лемко»|26-го (Лемківського) ТВ «Лемко»]] та командиром Перемиського куреня. Від весни цього року він діяв зі своїми сотнями на Перемищині й був підвищений у званні до хорунжого з датою старшинства від [[22 січня]] [[1946]] року.
В [[серпень|серпні]] [[1947]] року відділ УПА під керівництвом «Байди» здійснив успіший рейд на Захід.
В [[серпень|серпні]] [[1947]] року відділ УПА під керівництвом «Байди» здійснив успіший рейд на Захід.
Рядок 51: Рядок 51:


== Див. також ==
== Див. також ==
* [[Файл:UPA-Zaslugy1.png|20пкс]] [[Командири УПА|<span style="color:#698B22">'''Командири УПА'''</span>]] [[Файл:OUN-r Flag 1941.svg|25пкс]]
* [[Файл:UPA-Zaslugy1.png|20пкс]] [[Командири УПА|<span style="color:#698B22">'''Командири УПА'''</span>]] [[Файл:OUN-r Flag 1941.svg|25пкс]]
*[[Лицарі ОУН та УПА]]
* [[Лицарі ОУН та УПА]]


== Примітки ==
== Примітки ==
Рядок 60: Рядок 60:
* Олександр Панченко. Полтавець — один з командирів УПА. // [[Свобода (газета)|Свобода]]. 16 квітня 2010. С. 15.
* Олександр Панченко. Полтавець — один з командирів УПА. // [[Свобода (газета)|Свобода]]. 16 квітня 2010. С. 15.
* [http://gromada-lv.at.ua/index/komandir_viddilu_upa_petro_mikolenko/0-126 Олександр Панченко. Уродженець Гадяччини — один із найуспішніших командирів в Українській Повстанській Армії].
* [http://gromada-lv.at.ua/index/komandir_viddilu_upa_petro_mikolenko/0-126 Олександр Панченко. Уродженець Гадяччини — один із найуспішніших командирів в Українській Повстанській Армії].
* [http://www.imath.kiev.ua/~golub/gadyach/whois/whois.htm Хто був і є у місті Гадяч]
* [http://www.imath.kiev.ua/~golub/gadyach/whois/whois.htm Хто був і є у місті Гадяч]
{{УПА-Захід}}
{{УПА-Захід}}
{{Структура УПА-Захід}}
{{Структура УПА-Захід}}

Версія за 20:50, 3 січня 2019

Савченко Микола Лаврінович
Хорунжий "Байда"
Прізвисько«Петро Миколенко», «Байда», «377»
Народження20 лютого 1921(1921-02-20)
с. Березова Лука, Миргородський повіт, Полтавська губернія
Смерть1 січня 1979(1979-01-01) (57 років)
Детройт, США США
КраїнаУкраїна Україна
Приналежність ОУН
УПА
Звання Майор
Командуваннясотня «Східняки»
заст.к-ра ТВ-26 «Лемко»
2-й Перемиський курінь
Війни / битвиДруга світова війна
НагородиЗолотий Хрест Бойової Заслуги 1 класу — 20.10.1951

Савченко Микола Лаврінович (псевдо: «Петро Миколенко», «Байда», «377») (* 20 лютого 1921(19210220), с. Березова Лука, Миргородський повіт, Полтавська губернія — пом. 1 січня 1979, Детройт, США) — хорунжий УПА, командир сотні «Східняки», заст.командира ТВ-26 «Лемко», командир 2-го Перемиського куреня. Заступник керівника Місії УПА за кордоном. Член Закордонного представництва УГВР у 1948—1950 рр. Співорганізатор і неодноразовий голова Об'єднання колишніх вояків УПА в США. Ініціатор створення торонтського Видавничого комітету «Літопис УПА», його засновник.

Лицар Золотого Хреста Бойової Заслуги 1-го кл..[1]


У лавах РСЧА

Народився 20 лютого 1921 року у с.Березова Лука Гадяцького району Полтавської області у селянській родині. Закінчив десятирічку та керамічний технікум у Миргороді. В РСЧА отримав звання лейтенанта, під час відступу Червоної армії залишився на Полтавщині.

У лавах УПА

З кінця 1943 року він зголосився до УПА в Карпатах, призначений командиром підрозділу ВО-5 «Маківка» на Дрогобиччині, частини охорони Великого Збору УГВР у липні 1944 року.

В серпні 1944-го очолив сотню «Східняки», в якій служили колишні червоноармійці, уродженці центральних та східних областей України. 15 вересня 1944 року сотня «Байди» ввійшла до Лемківського загону ВО-6 «Сян», який підпорядковувався тимчасовій спеціальній військовій окрузі УПА-Захід-Карпати, що існувала протягом двох місяців (серпень-вересень 1944) на території, ще зайнятій німцями.

Після зміни лінії фронту — залишився в Лемківському курені, впродовж жовтня-листопада рейдував по Станиславівщині та Дрогобиччині. В поворотному рейді на Лемківщину його сотня провела 17 листопада 1944 року оборонний бій в околиці с. Сторонна Дрогобицького району, в якому відбила численні атаки ворога.

У січні 1945 року сотня перейшла згідно з наказом Головного Військового Штабу УПА на північно-східню Тернопільщину вже без «Петра Миколенка», який тяжко захворів на запалення нирок. Однак, восени «Байда» був покликаний на посаду курінного ад'ютанта й підвищений до старшого булавного з датою старшинства від 1 січня 1946 року. У лютому 1946 р. «Байда» був призначений заступником командира 26-го (Лемківського) ТВ «Лемко» та командиром Перемиського куреня. Від весни цього року він діяв зі своїми сотнями на Перемищині й був підвищений у званні до хорунжого з датою старшинства від 22 січня 1946 року.

В серпні 1947 року відділ УПА під керівництвом «Байди» здійснив успіший рейд на Захід.

На еміграції

А у 1948 році Петро Миколенко (Савченко) Старшинським Збором був обраний командиром частин, що рейдували на Захід, згодом призначений заступником шефа Місії УПА за кордоном, членом ЗП УГВР у 19481950 р.р. Підвищений ЗП УГВР до майора з датою старшинства від 1 липня 1949 року.

Емігрував до США у 1950 році, де закінчив студії механічного інженерства, працював за фахом. Був активним в УАПЦ, громадському житті, комбатантських організаціях. Петро Миколенко (називав себе саме так, аби не постраждала родина в Україні) став одним із організаторів Об'єднання колишніх вояків УПА в США, обирався кілька разів його Головою. В 1973 році проявив себе з-поміж ініціяторів створення торонтського Видавничого комітету «Літопис УПА», став його засновником, членом та співробітником.

Помер легендарний командир УПА «Байда», уродженець Березової Луки Микола Лаврінович Савченко (Петро Миколенко), 1 січня 1979 року в Детройті (штат Мічиган, США).

Див. також

Примітки

Джерела