Савченко Микола Лаврінович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
м вилучено Категорія:Уродженці Миргородського повіту; додано Категорія:Уродженці Березової Луки за допомогою HotCat |
м вікіфікація |
||
Рядок 24: | Рядок 24: | ||
{{othernames|Савченко }} |
{{othernames|Савченко }} |
||
'''Савченко Микола Лаврінович ''' ([[псевдо]]: '''«Петро Миколенко»''', '''«Байда»''', ''«377»'') (* {{ДН|20|2|1921}}, с. [[Березова Лука]], [[Миргородський повіт]], [[Полтавська губернія]] — {{†}} {{ДС|1|1|1979}}, [[Детройт]], [[США]]) — хорунжий [[УПА]], командир [[Східняки (сотня УПА)|сотні «Східняки»]], заст.командира [[ТВ-26 «Лемко»]], командир [[2-й Перемиський курінь|2-го Перемиського куреня]]. Заступник керівника Місії УПА за кордоном. |
'''Савченко Микола Лаврінович ''' ([[псевдо]]: '''«Петро Миколенко»''', '''«Байда»''', ''«377»'') (* {{ДН|20|2|1921}}, с. [[Березова Лука]], [[Миргородський повіт]], [[Полтавська губернія]] — {{†}} {{ДС|1|1|1979}}, [[Детройт]], [[США]]) — хорунжий [[УПА]], командир [[Східняки (сотня УПА)|сотні «Східняки»]], заст.командира [[ТВ-26 «Лемко»]], командир [[2-й Перемиський курінь|2-го Перемиського куреня]]. Заступник керівника Місії УПА за кордоном. Член Закордонного представництва [[УГВР]] у 1948—1950 рр. Співорганізатор і неодноразовий голова [[Об'єднання колишніх вояків УПА в США]]. Ініціатор створення торонтського Видавничого комітету «Літопис УПА», його засновник. |
||
Лицар [[Хрест Бойової Заслуги|Золотого Хреста Бойової Заслуги 1-го кл.]].<ref>[http://dspace.nbuv.gov.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/67198/10-Manzurenko.pdf?sequence=1 ЛИЦАРІ НАЙВИЩИХ БОЙОВИХ НАГОРОД УПА В НАКАЗАХ ГВШ]</ref> |
Лицар [[Хрест Бойової Заслуги|Золотого Хреста Бойової Заслуги 1-го кл.]].<ref>[http://dspace.nbuv.gov.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/67198/10-Manzurenko.pdf?sequence=1 ЛИЦАРІ НАЙВИЩИХ БОЙОВИХ НАГОРОД УПА В НАКАЗАХ ГВШ]</ref> |
||
Рядок 33: | Рядок 33: | ||
== У лавах УПА == |
== У лавах УПА == |
||
З кінця [[1943]] року він зголосився до [[УПА]] в [[Карпати|Карпатах]], призначений командиром підрозділу [[ВО-5 «Маківка»]] на [[Дрогобицький район|Дрогобиччині]], частини охорони Великого Збору [[УГВР]] у липні [[1944]] року. |
З кінця [[1943]] року він зголосився до [[УПА]] в [[Карпати|Карпатах]], призначений командиром підрозділу [[ВО-5 «Маківка»]] на [[Дрогобицький район|Дрогобиччині]], частини охорони Великого Збору [[УГВР]] у липні [[1944]] року. |
||
В [[серпень|серпні]] [[1944]]-го очолив сотню «Східняки», в якій служили колишні [[РСЧА|червоноармійці]], уродженці центральних та східних областей України. [[15 вересня]] [[1944]] року сотня «Байди» ввійшла до Лемківського загону [[ВО-6 «Сян»]], який підпорядковувався тимчасовій спеціальній військовій окрузі [[УПА-Захід-Карпати]], що існувала протягом двох місяців (серпень-вересень 1944) на території, ще зайнятій німцями. |
В [[серпень|серпні]] [[1944]]-го очолив сотню «Східняки», в якій служили колишні [[РСЧА|червоноармійці]], уродженці центральних та східних областей України. [[15 вересня]] [[1944]] року сотня «Байди» ввійшла до Лемківського загону [[ВО-6 «Сян»]], який підпорядковувався тимчасовій спеціальній військовій окрузі [[УПА-Захід-Карпати]], що існувала протягом двох місяців (серпень-вересень 1944) на території, ще зайнятій німцями. |
||
Після зміни лінії фронту — залишився в Лемківському курені, впродовж жовтня-листопада рейдував по Станиславівщині та Дрогобиччині. В поворотному рейді на Лемківщину його сотня провела [[17 листопада]] [[1944]] року оборонний бій в околиці с. Сторонна [[Дрогобицький район|Дрогобицького району]], в якому відбила численні атаки ворога. |
Після зміни лінії фронту — залишився в Лемківському курені, впродовж жовтня-листопада рейдував по Станиславівщині та Дрогобиччині. В поворотному рейді на Лемківщину його сотня провела [[17 листопада]] [[1944]] року оборонний бій в околиці с. Сторонна [[Дрогобицький район|Дрогобицького району]], в якому відбила численні атаки ворога. |
||
У січні [[1945]] року сотня перейшла згідно з наказом [[Головний військовий штаб УПА|Головного Військового Штабу УПА]] на північно-східню Тернопільщину вже без «Петра Миколенка», який тяжко захворів на запалення нирок. Однак, восени «Байда» був покликаний на посаду курінного ад'ютанта й підвищений до старшого булавного з датою старшинства від [[1 січня]] [[1946]] року. У лютому 1946 |
У січні [[1945]] року сотня перейшла згідно з наказом [[Головний військовий штаб УПА|Головного Військового Штабу УПА]] на північно-східню Тернопільщину вже без «Петра Миколенка», який тяжко захворів на запалення нирок. Однак, восени «Байда» був покликаний на посаду курінного ад'ютанта й підвищений до старшого булавного з датою старшинства від [[1 січня]] [[1946]] року. У лютому 1946 р. «Байда» був призначений заступником командира [[ТВ-26 «Лемко»|26-го (Лемківського) ТВ «Лемко»]] та командиром Перемиського куреня. Від весни цього року він діяв зі своїми сотнями на Перемищині й був підвищений у званні до хорунжого з датою старшинства від [[22 січня]] [[1946]] року. |
||
В [[серпень|серпні]] [[1947]] року відділ УПА під керівництвом «Байди» здійснив успіший рейд на Захід. |
В [[серпень|серпні]] [[1947]] року відділ УПА під керівництвом «Байди» здійснив успіший рейд на Захід. |
||
Рядок 51: | Рядок 51: | ||
== Див. також == |
== Див. також == |
||
* [[Файл:UPA-Zaslugy1.png|20пкс]] [[Командири УПА|<span style="color:#698B22">'''Командири УПА'''</span>]] |
* [[Файл:UPA-Zaslugy1.png|20пкс]] [[Командири УПА|<span style="color:#698B22">'''Командири УПА'''</span>]] [[Файл:OUN-r Flag 1941.svg|25пкс]] |
||
*[[Лицарі ОУН та УПА]] |
* [[Лицарі ОУН та УПА]] |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
Рядок 60: | Рядок 60: | ||
* Олександр Панченко. Полтавець — один з командирів УПА. // [[Свобода (газета)|Свобода]]. 16 квітня 2010. С. 15. |
* Олександр Панченко. Полтавець — один з командирів УПА. // [[Свобода (газета)|Свобода]]. 16 квітня 2010. С. 15. |
||
* [http://gromada-lv.at.ua/index/komandir_viddilu_upa_petro_mikolenko/0-126 Олександр Панченко. Уродженець Гадяччини — один із найуспішніших командирів в Українській Повстанській Армії]. |
* [http://gromada-lv.at.ua/index/komandir_viddilu_upa_petro_mikolenko/0-126 Олександр Панченко. Уродженець Гадяччини — один із найуспішніших командирів в Українській Повстанській Армії]. |
||
* [http://www.imath.kiev.ua/~golub/gadyach/whois/whois.htm Хто був і є у місті Гадяч] |
* [http://www.imath.kiev.ua/~golub/gadyach/whois/whois.htm Хто був і є у місті Гадяч] |
||
{{УПА-Захід}} |
{{УПА-Захід}} |
||
{{Структура УПА-Захід}} |
{{Структура УПА-Захід}} |
Версія за 20:50, 3 січня 2019
Савченко Микола Лаврінович | |
---|---|
Прізвисько | «Петро Миколенко», «Байда», «377» |
Народження | 20 лютого 1921 с. Березова Лука, Миргородський повіт, Полтавська губернія |
Смерть | 1 січня 1979 (57 років) Детройт, США |
Країна | Україна |
Приналежність | ОУН УПА |
Звання | Майор |
Командування | сотня «Східняки» заст.к-ра ТВ-26 «Лемко» 2-й Перемиський курінь |
Війни / битви | Друга світова війна |
Нагороди |
Савченко Микола Лаврінович (псевдо: «Петро Миколенко», «Байда», «377») (* 20 лютого 1921, с. Березова Лука, Миргородський повіт, Полтавська губернія — пом. 1 січня 1979, Детройт, США) — хорунжий УПА, командир сотні «Східняки», заст.командира ТВ-26 «Лемко», командир 2-го Перемиського куреня. Заступник керівника Місії УПА за кордоном. Член Закордонного представництва УГВР у 1948—1950 рр. Співорганізатор і неодноразовий голова Об'єднання колишніх вояків УПА в США. Ініціатор створення торонтського Видавничого комітету «Літопис УПА», його засновник.
Лицар Золотого Хреста Бойової Заслуги 1-го кл..[1]
У лавах РСЧА
Народився 20 лютого 1921 року у с.Березова Лука Гадяцького району Полтавської області у селянській родині. Закінчив десятирічку та керамічний технікум у Миргороді. В РСЧА отримав звання лейтенанта, під час відступу Червоної армії залишився на Полтавщині.
У лавах УПА
З кінця 1943 року він зголосився до УПА в Карпатах, призначений командиром підрозділу ВО-5 «Маківка» на Дрогобиччині, частини охорони Великого Збору УГВР у липні 1944 року.
В серпні 1944-го очолив сотню «Східняки», в якій служили колишні червоноармійці, уродженці центральних та східних областей України. 15 вересня 1944 року сотня «Байди» ввійшла до Лемківського загону ВО-6 «Сян», який підпорядковувався тимчасовій спеціальній військовій окрузі УПА-Захід-Карпати, що існувала протягом двох місяців (серпень-вересень 1944) на території, ще зайнятій німцями.
Після зміни лінії фронту — залишився в Лемківському курені, впродовж жовтня-листопада рейдував по Станиславівщині та Дрогобиччині. В поворотному рейді на Лемківщину його сотня провела 17 листопада 1944 року оборонний бій в околиці с. Сторонна Дрогобицького району, в якому відбила численні атаки ворога.
У січні 1945 року сотня перейшла згідно з наказом Головного Військового Штабу УПА на північно-східню Тернопільщину вже без «Петра Миколенка», який тяжко захворів на запалення нирок. Однак, восени «Байда» був покликаний на посаду курінного ад'ютанта й підвищений до старшого булавного з датою старшинства від 1 січня 1946 року. У лютому 1946 р. «Байда» був призначений заступником командира 26-го (Лемківського) ТВ «Лемко» та командиром Перемиського куреня. Від весни цього року він діяв зі своїми сотнями на Перемищині й був підвищений у званні до хорунжого з датою старшинства від 22 січня 1946 року.
В серпні 1947 року відділ УПА під керівництвом «Байди» здійснив успіший рейд на Захід.
На еміграції
А у 1948 році Петро Миколенко (Савченко) Старшинським Збором був обраний командиром частин, що рейдували на Захід, згодом призначений заступником шефа Місії УПА за кордоном, членом ЗП УГВР у 1948–1950 р.р. Підвищений ЗП УГВР до майора з датою старшинства від 1 липня 1949 року.
Емігрував до США у 1950 році, де закінчив студії механічного інженерства, працював за фахом. Був активним в УАПЦ, громадському житті, комбатантських організаціях. Петро Миколенко (називав себе саме так, аби не постраждала родина в Україні) став одним із організаторів Об'єднання колишніх вояків УПА в США, обирався кілька разів його Головою. В 1973 році проявив себе з-поміж ініціяторів створення торонтського Видавничого комітету «Літопис УПА», став його засновником, членом та співробітником.
Помер легендарний командир УПА «Байда», уродженець Березової Луки Микола Лаврінович Савченко (Петро Миколенко), 1 січня 1979 року в Детройті (штат Мічиган, США).
Див. також
Примітки
Джерела
- Олександр Панченко. Полтавець — один з командирів УПА. // Свобода. 16 квітня 2010. С. 15.
- Олександр Панченко. Уродженець Гадяччини — один із найуспішніших командирів в Українській Повстанській Армії.
- Хто був і є у місті Гадяч
|
|