Берестейщина: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Budiak (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
|||
| Рядок 353: | Рядок 353: | ||
** [http://www.haidamaka.org.ua/page_ist_pud_ber.html Уривок з книги Ю. Гаврилюка «Історія Пудляша (Берестейської землі) в X—XIV століттях». Гайнувка, 1990 р.] (написана берестейсько-пінським діалектом) |
** [http://www.haidamaka.org.ua/page_ist_pud_ber.html Уривок з книги Ю. Гаврилюка «Історія Пудляша (Берестейської землі) в X—XIV століттях». Гайнувка, 1990 р.] (написана берестейсько-пінським діалектом) |
||
* Українська Берестейщина — ** [http://holos.at.ua/ Український інформаційний сайт Берестейщини «Голос»]. {{ref-uk}} |
* Українська Берестейщина — ** [http://holos.at.ua/ Український інформаційний сайт Берестейщини «Голос»]. {{ref-uk}} |
||
** |
**[http://ukr-consulate-brest.com/ Генеральне консульство України в Бресті]. {{ref-uk}} |
||
** [http://www.banderivets.org.ua/index.php?page=pages/zmist6/zmist601 Булавка Є. Українське Берестя — чи помітить його Україна?]. {{ref-uk}} |
** [http://www.banderivets.org.ua/index.php?page=pages/zmist6/zmist601 Булавка Є. Українське Берестя — чи помітить його Україна?]. {{ref-uk}} |
||
** [http://nadbuhom.free.ngo.pl/art_1748.html Винниченко І. Невідрубні гілки України Берестейщина]. {{ref-uk}} |
** [http://nadbuhom.free.ngo.pl/art_1748.html Винниченко І. Невідрубні гілки України Берестейщина]. {{ref-uk}} |
||
| Рядок 366: | Рядок 366: | ||
** [http://nadbuhom.free.ngo.pl/art_1319.html]. {{ref-uk}} |
** [http://nadbuhom.free.ngo.pl/art_1319.html]. {{ref-uk}} |
||
** [http://nadbuhom.free.ngo.pl/art_0027.html Місіюк В. Українська школа у Бересті (1924—1934)]. {{ref-uk}} |
** [http://nadbuhom.free.ngo.pl/art_0027.html Місіюк В. Українська школа у Бересті (1924—1934)]. {{ref-uk}} |
||
** [http://observer.sd.org.ua/news.php?id=3125 Цвид А. Про книгу «До тебе світе…: Українська література Берестейщини: Проза. Поезія. Публіцистика»] (І.Потій, А.Филипович, Л.Карпович, Ф.Савич, М.Янчук, В.Дунін-Марцінкевич, Д.Фальківський, Ф.Одрач, І.Хміль, М.Михаєвич, О.Лапський та ін.) {{ref-uk}} |
** [http://observer.sd.org.ua/news.php?id=3125 Цвид А. Про книгу «До тебе світе…: Українська література Берестейщини: Проза. Поезія. Публіцистика»] (І.Потій, А.Филипович, Л.Карпович, Ф.Савич, М.Янчук, В.Дунін-Марцінкевич, Д.Фальківський, Ф.Одрач, І.Хміль, [[Михаєвич Микола|М.Михаєвич]], О.Лапський та ін.) {{ref-uk}} |
||
Версія за 22:03, 5 січня 2019
| Берестейщина | |
|
| |
| Герб Берестейського воєводства | |
|
| |
| Берестейське воєводство на мапі Великого князівства Литовського (1569—1792) | |
|
| |
| Вид на Загороддя з долини Ясельди | |
|
| |
| Каляна дильова хата в Малориті | |
|
| |
| Пінськ | |
|
| |
| Розселення етносів у Центральній Європі станом на 1930 рік |
Бересте́йщина (від назви міста Берестя) — український етнокультурний регіон у складі сучасної Республіки Білорусь, частина Західного Полісся.
Охоплює Березівський, Берестейський, Дрогичинський, Жабинківський, Кам'янецький, Кобринський, Малоритський, Пінський, Янівський (Івановський) райони Берестейської області цілком, Івацевицький, Лунинецький район, Пружанський, Столінський — частково. Площа регіону — 19,8 тис. км².
Культурний центр краю — місто Берестя. Історично належало до українського регіону Волинь. Іноді зі складу Берестейщини відрізняють як окремий етнокультурний регіон Пінщину.
Історія
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Берестейщина у складі Галицько-Волинської держави. |
|
|
Ймовірний вигляд Берестя за часів Волинського князівства. |
Руський і литовський період
З 10 століття Берестейська земля входила до складу Київської Русі. З 1080 була приєднана до Пінського, з 1150 до Волинського, а відтак і Галицько-Волинського князівства. З 1320 до Трокського князівства[1].
У 1251—1253 роках руський король Данило Галицький дарував половцям хана Тегака землі на Берестейщині, для захисту північної Волині від нападів ятвягів та литовців. Кочовики заснували там 40 поселень й зберігали свою ідентичність до початку XVI ст. Після занепаду Руського королівства і приєднання Волині в XIV ст. ці поселення утворили окрему Половецьку волость у складі Берестейського повіту[2].
У модерні часи
У 1566 році відбулося об'єднання в одну адміністративну одиницю — Берестейське воєводство (1566–1793) — Берестейської та Пінської земель (повітів). 1791 року були утворені Кобринський і Запінський (Пінсько-Зарічнянський) повіти.
За часів Російської імперії західна частина Берестейщини входила до складу Гродненської губернії, східна частина — до складу Мінської губернії Північно-Західного краю.
1914 — Державна дума Російської імперії ухвалила рішення долучити західну частину Берестейщини до складу Холмської губернії Південно-Західного краю.
На початку XX століття
1918–1919 — західна частина Берестейщини входила до складу Холмського губерніального староства УНР і Української Держави.
1921–1939 — складала основну територію Поліського воєводства 2-ї Речі Посполитої.
Друга світова війна
Після радянської анексії західноукраїнських і західнобілоруських земель кордон між УРСР і БРСР прокладено не за етнічною білорусько-українською межею, а за адміністративною межею між Волинським і Поліським воєводствами з частковим випрямленням шляхом приєднання до УРСР Камінь-Каширського повіту та окремих сіл Кобринського і Дорогичинського повітів[3]. Тому Берестейщина в 1939–1941 рр. — у складі Берестейської і Пінської областей БРСР. З початком радянської окупації активізувалося націоналістичне підпілля Берестейщини. Так, з вересня 1939 року місцеві націоналісти організовували підписи місцевого населення за приєднання до України, добивалися навчання дітей українською мовою. Комуністичні каральні органи вже тоді розгорнули масові репресії проти місцевого населення: з вересня 1939 до лютого 1941 року в новоприєднаних усупереч волі місцевого населення до БРСР регіонах було заарештовано з політичних мотивів 822 українці[4]. Тривали репресії проти місцевої інтелігенції, зокрема тільки у ніч з 17 на 18 червня 1941 у Брестському та Кобринському повітах року НКВС заарештувало 30 українських вчителів[5].
1941–1944 — у складі Берестейського і Пінського ґебітскомісаріатів райхскомісаріату Україна. З приходом німців з Берестейської тюрми випустили засуджених за політичними мотивами членів ОУН Григора Шварка (село Болото), Леонтія Кватерука (місто Кобрин), Василь Пархотика (с. Здишів), Войтика (с. Дивин) та Юліана Шумінського (с. Жабинка), які відтак беруть участь у створенні українських комітетів, які намагалися взяти в руки національне й економічне життя населення. Так, у Бересті Український комітет очолили Олександр Гнатів (голова), Іван Микита (заступник) та Володимир Криницький (секретар). Членами комітету були: Іван Кобилко, Борис Олесіюк, Василь Яців та Петро Шалунчак. Українські комітети виникають також у Кобрині, Янові, Дорогочині, Пінську та Столині. Ці комітети — органи українського самоврядування здійснили велику роботу з відродження національної освіти, добившись відкриття шкіл, у яких рідною мовою викладали історію та географію України[6].
Повоєнний період
1954 — внаслідок об'єднання Барановицької, Берестейської та Пінської областей склала більшість території Берестейської області.
Від початку 1990-х pp. в регіоні пожвавився український культурно-освітній рух. 1990 року засновано Українське громадсько-культурне об'єднання Брестської області, виходила газета «Голос Берестейщини» (1991—1996 рр.). 1994—1999 рр. діяло об'єднання «Просвіта Берестейщини» ім. Т. Шевченка, яке видавало часопис «Берестейський край».
Від 1996 у Берестейському університеті діяв кабінет україністики; викладають українську мову й літературу та історію України, працює студентська спілка «Берегиня».
2002 року в місті Берестя встановлено пам'ятник українському поетові Тарасу Шевченку[7].
Адміністративна історія
- з 1019: Київська Русь, Київське князівство, Берестейська земля.
- з 1080: Київська Русь, Пінське князівство, Берестейська земля.
- з 1170: Київська Русь, Волинське князівство, удільне Берестейське князівство.
- з 1238: Галицько-Волинське князівство, Волинське князівство, удільне Берестейське князівство.
- з 1320: Велике князівство Литовське, Троцьке князівство, Берестейська земля.
- з 1413: Велике князівство Литовське, Троцьке воєводство, Берестейська земля.
- з 1566: Велике князівство Литовське, Берестейське і Підляське воєводства.
- з XVIII ст.: Велике князівство Литовське, Берестейське воєводство, Берестейський повіт.
- з 25 грудня 1795: Російська імперія, Слонімське намісництво, Берестейський повіт (за результатами третього поділу Речі Посполитої).
- з 12 грудня 1796: Російська імперія, Литовська губернія, Берестейський і Кобринський повіти
- з 28 серпня 1802: Російська імперія, Гродненська губернія, Берестейський і Кобринський повіти
- з 14 вересня 1917: Російська Республіка, Гродненська губернія, Берестейський і Кобринський повіти
- з 7 листопада 1917: Російська РФСР, Гродненська губернія, Берестейський і Кобринський повіти
- з 7 червня 1919: Цивільне правління (Польська Республіка), Берестейський округ, Берестейський повіт.
- з 19 лютого 1921: Польська Республіка, Поліське воєводство, Берестейський повіт
- з 2 листопада 1939: Білоруська РСР (за результатами німецько-радянського поділу Польщі).
- з 4 грудня 1939: Білоруська РСР, Берестейська область.
- з 1 серпня 1941: Німецька імперія, Округа Білосток, Більський крайскомісаріат (Північна Берестейщина).
- з 1 вересня 1941: Німецька імперія, Райхскомісаріат Україна, Генеральна округа Волинь-Поділля, Берестейський і Кобринський ґебіти (Південна Берестейщина).
- з 1944: Білоруська РСР, Берестейська область
- з 25 серпня 1991: Білорусь, Берестейська область
В складі незалежної України (1918 р.)
- За часів УНР: Підляшшя (м. Берестя — адміністративний центр)
- За часів Української Держави: Волинська губернія (до 15 листопада 1918 р.), Холмська губернія (з 15 листопада 1918 р., м. Берестя — адміністративний центр)
Населення
Населення повітів Берестейщини на кінець XIX ст.
| Населення Берестейського повіту[9] (1897) | ||
|---|---|---|
| Національність | Кількість | Частка |
| Українці | 140 561 | 64.4 % |
| Євреї | 45 397 | 20.8 % |
| Росіяни | 17 759 | 8.1 % |
| Поляки | 8 515 | 3.9 % |
| Білоруси | 3 997 | 1.8 % |
| Всього | 218 432 | |
| Населення Кобринського повіту[10] (1897) | ||
|---|---|---|
| Національність | Кількість | Частка |
| Українці | 146 789 | 79.6 % |
| Євреї | 25 307 | 13.7 % |
| Росіяни | 5 746 | 3.1 % |
| Поляки | 4 148 | 2.2 % |
| Білоруси | 1 563 | 0.8 % |
| Всього | 184 453 | |
Населення Поліського воєводства за польськими переписами.
| Національність | 1921 | 1931 |
|---|---|---|
| Поліщуки (білоруси/ | 42 % | 62.6 % |
| Поляки | 25 % | 15 % |
| Євреї | 17 % | 10 % |
| Українці | 8 % | 5 % |
| Інші | 8 % | 7,4 % |
| Регіон | Білоруси | Росіяни | Українці | Інші |
|---|---|---|---|---|
| м. Брест | 82,1 % | 10,7 % | 4,2 % | 3.0 % |
| м. Пінськ | 90,0 % | 5,8 % | 2,2 % | 2.0 % |
| Березівський р-н | 90,8 % | 5,7 % | 1,8 % | 1.7 % |
| Брестський р-н | 83,0 % | 8,1 % | 6,9 % | 2.0 % |
| Дрогичинський р-н | 95,1 % | 2,1 % | 2,1 % | 0.7 % |
| Жабинківський р-н | 88,6 % | 5,5 % | 4,3 % | 1.6 % |
| Іванівський р-н | 95,5 % | 1,8 % | 2,2 % | 0.5 % |
| Кам'янецький р-н | 83,2 % | 6,7 % | 7,4 % | 2.7 % |
| Кобринський р-н | 87,9 % | 6,1 % | 4,5 % | 1.5 % |
| Малоритський р-н | 88,3 % | 3,7 % | 7,1 % | 0.9 % |
| Пінський р-н | 92,2 % | 2,6 % | 2,6 % | 2.6 % |
| Пружанський р-н | 87,5 % | 6,4 % | 3,4 % | 2.7 % |
| Регіон | Білоруська | Російська | Інша/не вказали |
|---|---|---|---|
| м. Брест | 2,7 % | 94,1 % | 3.2 % |
| м. Пінськ | 4,8 % | 92,5 % | 2.7 % |
| Березівський р-н | 28,8 % | 67,9 % | 3.3 % |
| Брестський р-н | 13,7 % | 83,8 % | 2.5 % |
| Дрогичинський р-н | 55,1 % | 43,2 % | 1.7 % |
| Жабинківський р-н | 15,1 % | 81,3 % | 3.6 % |
| Іванівський р-н | 57,6 % | 41,9 % | 0.5 % |
| Кам'янецький р-н | 17,6 % | 80,2 % | 2.2 % |
| Кобринський р-н | 15,7 % | 79,1 % | 5.2 % |
| Малоритський р-н | 28,1 % | 68,6 % | 3.3 % |
| Пінський р-н | 39,6 % | 57,0 % | 3.4 % |
| Пружанський р-н | 39,6 % | 57,8 % | 2.6 % |
Мова
Корінне населення Берестейщини, яке здавна входило до українського етнічного масиву, розмовляло західнополіським говором української мови, розповсюдженим також на півночі сучасних Рівненської та Волинської областей. Проте після приєднання цієї території у 1939—1941 рр. до Білоруської РСР щодо етнічно українського населення стало входити в ужиток визначення «білоруси», яке мало тут переважно територіально-політичний характер[7].
Національний рух
Почав розвиватися наприкінці 80-х років XX ст., на хвилі демократизації у Радянському Союзі. Через підозріле ставлення білоруської влади до проявів українського сепаратизму, набув романтичних форм так званого «ятвязького руху», представники якого робили наголос не на українськості, а на цілковитій окремішності місцевого населення як від білорусів, так і від українців. Провідником нового руху став Микола Шелягович, а ідеологічним рупором — газета «Збудінне», навколо якої згуртувалося коло місцевої інтелігенції, що займалося вивченням історії та етнографії рідного краю, намагалося створити на базі місцевих говірок нову літературну мову, якою видавалися прозові та поетичні твори, на кшталт такого:
|
Знов быру былета до Янова |
|
Кінець «ятвязького руху» прийшовся на роки посилення авторитарної влади Олександра Лукашенка, коли займатися незалежними від офіційної точки зору проектами стало небезпечно. В цей самий час зазнали репресій і українські організації Берестейщини. Як зазначає видання Української діаспори Берестейської області: «В 1997 р. перестала виходити газета „Голос Берестейщини“. В 1999 році не пройшли перереєстрацію Українське громадсько-культурне об'єднання Брестської області і Товариство Просвіта ім. Т. Шевченка. Перестало виходити видання „Берестейський край“. У 2002 р. відмовлено у повторній реєстрації Просвіті ім. Т. Шевченка. Наприкінці 90-х — початку 2000-х років проти частини активістів українських організацій було використано адміністративний ресурс: кілька разів проводився обшук у голови Просвіти Михайла Петруковича, були звільнені з праці Олег Пархач (Берестя), В'ячеслав Панковець (Пінськ), Володимир Замковець (Берестя) та інші. У 2007 році перестало існувати міське громадське об'єднання „Полісся“. У 2006—2008 роках україністику залишив основний склад кваліфікованих викладачів: Ігор Гунчик і Лідія Дорошко. З 2008 року ліквідовано кабінет україністики в Берестейському державному університеті ім. О. Пушкіна. У 2010 році спеціальність українська мова і література перестала існувати. За оці десять років зникло викладання української мови як факультативу в школах Берестейського, Кам'янецького і Кобринського районів, зменшилась їх кількість ув обласному центрі. Нині українська мова факультативно вивчається в одній школі Берестя. Припинили своє існування бібліотеки УГКО БО і кафедри україністики. В скрутній фінансовій ситуації знаходиться єдина обласна українська організація — Український науково-педагогічний союз „Берегиня“»[13].
Відомі українці, пов'язані з Берестейщиною
Народилися на Берестейщині
- Афанасій Берестейський (1597, Берестя, Велике князівство Литовське, Річ Посполита — 1648, Берестя, Велике князівство Литовське, Річ Посполита) — український церковний діяч, борець за українську церкву, письменник-полеміст, святий Української православної церкви. Отримав духовну освіту в братській школі у Бересті та все життя підтримував Берестейське братство. Був ігуменом кількох монастирів на Берестейщині та Пінщині, та між іншим Берестейського Свято-Симеонівського монастиря. Користувався підтримкою київського митрополита Петра Могили, часто бував у Києві. Автор полемічно-біографічного твору «Діаріуш або список дій правдивих», одного з визначних творів свого часу. З початком Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького був заарештований польською владою та незабаром страчений. Вже через кілька десятиліть канонізований Українською православною церквою.
- Левчук Петро Михайлович (1889, Берестя, Гродненська губернія, Російська імперія — 1931) — старшина дієвої Армії УНР. З червня 1918 року — старший ад'ютант штабу Сердюцької дивізії Армії Української Держави. З 30 грудня 1918 року до 11 квітня 1919 року — начальник дислокаційної частини оперативного відділу штабу Дієвої Армії УНР. 19 травня 1919 року — делегований до польського командування у справі переговорів про перемир'я. З 17 липня 1919 року — член делегації УНР, очолюваної П. Ліпком, що проводила переговори з Польщею щодо спільних дій проти більшовицької Росії.
- Семенюк Степан (1895, Яремичі, Кобринський повіт, Гродненська губернія, Російська імперія — 1931, Яремичі, Кобринський повіт, Поліське воєводство, Польська Республіка) — український поет-аматор, популярний свого часу серед берестейського селянства. У своїх творах («Розумний», «Тяжка праця селян — руки й спина болять…» та ін.) відстоював право місцевої людності вважати себе українцями, а не білорусами, росіянами чи поляками, як того вимагала від них тодішня влада[14][15][16].
- Фальківський Дмитро Никанорович (справжнє прізвище Левчук; 1898, Великі Лепеси, Кобринський повіт, Гродненська губернія, Російська імперія — 1934) — український поет, прозаїк, перекладач, сценарист, неосимволіст. Поезія Фальківського «Очерет мені був за колиску» стала відомою українською народною повстанською піснею[17]. До 1920 р. жив на Берестейщині, за часів Української Держави у 1918 р. закінчив курси українознавства у Бересті, працював учителем в українській школі в рідному селі. Розстріляний за вироком радянського суду за участь в «організації українських націоналістів». У Білорусі визнаний як «класик української літератури»[18].
- Леонюк Володимир (1932, Критишин, Дорогичинський повіт, Поліське воєводство, Польська Республіка — 2013) — український краєзнавець, громадський діяч, автор двотомного «Словника Берестейщини» — енциклопедії української присутності в регіоні на протягу століть. Народився в селянській родині. В 1952-му році був заарештований радянською владою за збереження націоналістичних листівок та писання віршів українською мовою, а вся родина вислана до Казахстану. У неволі долучився до українського національного руху, майже 20 років провів у в'язницях та на засланні. По визволенні жив у Львові. У своєму «Словнику Берестейщини» (І том 1996, II том 2010, Львів), ретельно дослідив історію зв'язків між Україною та Берестейщиною від давніх часів аж до сьогодення[19].
- Шелягович Микола (1956, Огдемер, Дорогичинський район, Берестейська область, Білоруська РСР, СРСР) — провідник поліського національного руху кінця 80-х — початку 90-х років, під керівництвом якого створювалася літературна поліська мова. Автор програмних статей та один з редакторів газети «Збудінне»..
Пов'язані з Берестейщиною життям та працею
| Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
|
Володимир Василькович на пам'ятнику Тисячоліття Берестя. |
- Володимир Василькович (1249—1288) — видатний політик, дипломат та діяч культури часів занепаду Київської Русі, князь волинський у 1269—1288 рр. Намагаючись зберегти незалежність Волинського князівства від Орди, зміцнював найпівнічніші території Волині — будував фортеці у Бересті і Кам'янці (між іншим відому Кам'янецьку вежу). 2013-го р. канонізований Українською православною церквою як місцевошанований святий Волинського краю. Разом з Кам'янецькою вежею зображений на іконі кам'янецького художника Михайла Максимовича[20] та пам'ятнику Тисячоліття Берестя авторства берестейських майстрів Олексія Андріюка і Олексія Павлючука.
- Іпатій (Потій) (1541—1613) — український релігійний та громадський діяч, митрополит Київський, Галицький та всієї Руси у 1599-1613 рр. Уродженець Холмщини. Походив з відомого берестейського роду. Берестейський земський суддя і каштелян. Єпископ володимирський і берестейський, організатор Берестейського братства й один з організаторів Берестейської унії 1596-го р. У своїй діяльності користувався великою підтримкою Костянтина Острозького.
- Тадеуш Костюшко (1746—1817) — національний герой Польщі, борець проти російського поневолення. Походив з відомого українського берестейського православного роду[21][22]. Батько Тадеуша був берестейським мечником, серед інших родичів були берестейські міські писарі. З жіночого боку Костюшко був нащадком козацького полковника Семена Палія[23]. Хоча народився Тадеуш у маєтку Меречовщина на білоруській етнічній території, частина його дитячих та юнацьких літ промайнула в іншій родинній садибі, у Сіхновичах[be-tarask], на українській Берестейщині.
- Стороженко Олекса Петрович (1806—1874, Тришин[be-tarask], Берестейський повіт, Гродненська губернія, Російська імперія) — український письменник, етнограф, драматург, дядько Дмитра та Левка Ревуцьких. Від 1868 р. до смерті живе у маєтку Тришин, яке отримав у спадок. Берестейський повітовий маршалок шляхти та голова з'їзду мирових посередників. Під час життя на Берестейщині працював над повістю «Марко Проклятий». Похований на Тришинському цвинтарі, яке зараз знаходиться у межах Берестя. У 20-х роках XX ст. могила Стороженка була впорядкована заходом берестейської української громади, а у 1924—1935 рр. у Бересті під піклуванням місцевої «Просвіти» діяла приватна українська семирічна школа імені Олекси Стороженка[24][25][26].
- Вейн Грецкі (1961, на прізвисько «Великий») — канадський хокеїст, центральний нападник, найкращий бомбардир за всю історію НХЛ. Дідусь Вейна, Терентій Грецький, емігрував до Канади з берестейського села Огдемер, а бабуся Марія родом з міста Підгайці. Мовою спілкування батьків Вейна Грецького була українська. В сім'ї його називали Іваном[27].
Персоналії
Історичні події
- Берестейська унія (1596 рік)
- Берестейський мир (1918 рік)
Цікаві факти
Згадка про Берестейщину міститься у назві станції метро Берестейська у Києві. Сучасна станція (у 1971—1993 рр. «Жовтнева») розташована в районі колишнього Брест-Литовського проспекту (тепер проспект Перемоги), який прямує з Києва в напрямку до Берестя.
Примітки
- ↑ Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К.: Генеза, 1993
- ↑ Алексеюк М. И. Половецкие поселения на Брестчине. // Этногенез белорусов. М., 1973; Евстигнеев Ю. А. Кыпчаки (половцы) куманы и их потомки. (к проблеме этнической преемственности). Санкт-Петербург, 2010.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)
- ↑ Горланов О., Рогинский А. Об арестах в западных областях Белоруссии и Украины в 1939—1941 // Репрессии против поляков и польских граждан. — Москва, 1997. — Вып. 1. — стор. 74-113
- ↑ Іван Хміль. Українське Полісся, — Чикаго, 1976. — стор. 175
- ↑ Сергійчук В. Етнічні межі і державний кордон України. — Київ, 2000. — С. 381
- ↑ а б Ісаєвич Я. Д. Берестейщина / Я. Д. Ісаєвич, В. Леонюк // Енциклопедія Сучасної України. — К., 2003. — Т. 2. Б-Біо. — С. 516—517
- ↑ Петро Содоль. Організаційна структура УПА. // Українська повстанча армія, 1943-49, довідник другий, Нью-Йорк, Пролог, 1995.
- ↑ http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus_lan_97_uezd.php?reg=350 Населення Берестейського повіту
- ↑ Населення Кобринського повіту
- ↑ КРОО «ЕТВЫЗЬ».
- ↑ Дынько Андрей. Новейшая история ятвягов // Деды № 8 - 2011. С. 199-213. (рос.)
- ↑ Українська діаспора Берестейської області.
- ↑ Володимир Леонюк. Словник Берестейщини. Львів, 1996. С. 276
- ↑ Юрій Гаврилюк. Берестейщина — регiон в лабетах геополітики. Формування новiтньої української нацiї. // Українська етнографія.
- ↑ Степан Семенюк. // До тебе світе … Українська література Берестейщини: Проза. Поезія. Публіцистика / Упорядкув., передм., тексти біогр. Цвида А. — К.: Український Центр духовної культури, 2003. — 544 с.
- ↑ Очерет мені був за колиску. Повстанська версія. // Українські пісні.
- ↑ В Кобринском районе отмечают 110-летие украинского классика Дмитрия Фальковского. // NAVINY.BY Белорусские новости. 2.11.2008 (рос.)
- ↑ Володимир Леонюк. // Товариство української літератури при Спілці Білоруських Письменників.
- ↑ Князь Владимир-Иван Василькович. // Каменец и окрестности. (рос.)
- ↑ Петро Кралюк. Великий слов'янин. Тадеуш Костюшко: поляк, білорус чи українець? // «День», № 215, 08.12.2007
- ↑ Юрій Місіюк. Про походження Тадея Костюшка. // «Над Бугом і Нарвою», № 6, 2004
- ↑ Олександр Луговий. Визначне жіноцтво України. — Торонто, 1942. — 251 с
- ↑ Федір Дудко. На могилі Олекси Стороженка. // «Свобода», № 36 (292), 02.11.1952
- ↑ История деревни Тришин которую поглотил город Брест. // Brestdaily.info (рос.)
- ↑ Юрий Рубашевский. Алексей Стороженко: писатель, сыщик, предводитель дворянства. // «Вечерний Брест», 18.09.2013 (рос.)
- ↑ Олександр Горбач. Приедет ли легендарный хоккеист Уэйн Гретцки на свою историческую родину? // «Вечерний Брест», 15.07.2009 (рос.)
Література
- Желіба О. В. Геральдика Берестейщини // Український вимір. Міжнародний збірник інформаційних, освітніх, наукових, методичних статей і матеріалів з України та діаспори. — Випуск 6. — Ніжин: Видавництво НДУ ім. М.Гоголя, 2007.– С. 59-64.
- Іван Хміль. Українське Полісся. — Чикаго, 1976.
- Леонюк В. Словник Берестейщини. — Л.: Вид. фірма «Афіша», 1996. — 360 с.
Посилання
- Інтернет-сторінка Українського Дому(укр.)(біл.)
- «Голос» — український інформаційний сайт про Берестейщину
- Словник Берестейщини
- Шевченко й Берестейщина // Україна молода, 4.03.2011
- Заходнепалескае навукова-краязнаўчае таварыства «Загароддзе»
- Берестейсько-пінський діалект західнополіського говору північного наріччя української мови — ** «Словник Берестейщини», В. Леонюк, 1996 р. (укр.)
- Г. Воронич. «Західнополіський говір». Енциклопедія «Українська мова», Київ, 2000. (укр.)
- Уривок з книги Ю. Гаврилюка «Історія Пудляша (Берестейської землі) в X—XIV століттях». Гайнувка, 1990 р. (написана берестейсько-пінським діалектом)
- Українська Берестейщина — ** Український інформаційний сайт Берестейщини «Голос». (укр.)
- Генеральне консульство України в Бресті. (укр.)
- Булавка Є. Українське Берестя — чи помітить його Україна?. (укр.)
- Винниченко І. Невідрубні гілки України Берестейщина. (укр.)
- Гаврилюк Ю. Берестейщина — регіон в лабетах геополітики. (укр.)
- Івченко А. Інтерв'ю з українською письменницею з Берестейщини Наталкою Бабіною. (укр.)
- Козловський М. На Берестейщині зберегли мову, культуру, традиції предків. (укр.)
- Лащенко С. Берестеєць, який читає «Кримську світлицю». (укр.)
- Лащенко С. Син Берестейщини, герой України. Інтерв'ю з автором «Словника Берестейщини» Володимиром Леонюком. (укр.)
- Леонюк В. Федір Одрач — український письменник з Берестейщини. (укр.)
- Лис В. Чи житиме українське слово на Берестейщині? Про презентацію книги «До тебе світе…: Українська література Берестейщини: Проза. Поезія. Публіцистика». (укр.)
- Лукашенко Л. Доля українського заграниччя: Берестейщина та Підляшшя. (укр.)
- [1]. (укр.)
- Місіюк В. Українська школа у Бересті (1924—1934). (укр.)
- Цвид А. Про книгу «До тебе світе…: Українська література Берестейщини: Проза. Поезія. Публіцистика» (І.Потій, А.Филипович, Л.Карпович, Ф.Савич, М.Янчук, В.Дунін-Марцінкевич, Д.Фальківський, Ф.Одрач, І.Хміль, М.Михаєвич, О.Лапський та ін.) (укр.)
| |||||