Церква на честь преподобного Онуфрія Великого (Липовий Скиток): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
| Рядок 62: | Рядок 62: | ||
[[Категорія:Дерев'яні храми Київської області]] |
[[Категорія:Дерев'яні храми Київської області]] |
||
[[Категорія:Дерев'яні храми України]] |
|||
[[Категорія:Дерев'яна архітектура]] |
|||
[[Категорія:Васильківський район (Київська область)]] |
[[Категорія:Васильківський район (Київська область)]] |
||
[[Категорія:Культові споруди, побудовані 1706]] |
[[Категорія:Культові споруди, побудовані 1706]] |
||
Версія за 00:32, 10 лютого 2019
| Церква на честь преподобного Онуфрія Великого | ||||
|---|---|---|---|---|
| Назва на честь: | Онуфрій Великий | |||
 | ||||
| Церква на честь преподобного Онуфрія Великого у Липовому Скитку після ремонту 2014 року | ||||
50°16′25″ пн. ш. 30°11′57″ сх. д. / 50.27361111113888370° пн. ш. 30.199166666694° сх. д.Координати: 50°16′25″ пн. ш. 30°11′57″ сх. д. / 50.27361111113888370° пн. ш. 30.199166666694° сх. д. | ||||
| Тип | пам'ятка архітектури[d] і дерев'яна церкваd | |||
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури національного значення України | |||
| Країна |  Україна | |||
| Розташування | Липовий Скиток | |||
| Тип будівлі | дерев'яний храм | |||
| Архітектурний стиль | козацька церква | |||
| Будівництво | 1705 — 1706 | |||
  Церква на честь преподобного Онуфрія Великого (Липовий Скиток) (Україна) | ||||
 | ||||
 Церква на честь преподобного Онуфрія Великого у Вікісховищі | ||||
Церква на честь преподобного Онуфрія Великого в Липовому Скитку — найстаріший дерев'яний храм Київщини з тих, що збереглися на своєму первісному місці. Онуфріївська церква була збудована у 1705-06 роках на замовлення єпископа Захарія Корниловича. Пам'ятка архітектури національного значення.
Історична довідка
Село Липовий Скиток розташоване в 10-х км на північний захід від Василькова, поруч знаходяться села Кожухівка і Данилівка, що туляться у мальовничій долині невеликої річки Бобриця. Назване на честь монастиря (скита), що був тут у XVIII столітті. Зараз село дуже маленьке. Місцевість має досить цікаву історію.
Ось що пише путівник: Дванадцять маршрутів Київщиною. — К.: Грані-Т, 2008. Автори: Роман Маленков та Олег Година.[1]:
«За народними переказами, на території сучасної Данилівки колись було стародавнє місто Данилово, а поряд стояв скит Михайлівського Золотоверхого монастиря. Саме цьому скиту та старим липам, що росли довкола, сучасне село Липовий Скиток завдячує своєю назвою. На початку XVIII ст. Захарій Корнилович, тоді ще ігумен Михайлівський, а пізніше — єпископ Переяславський, заснував Онуфріївський монастир. При ньому збудували дві церкви, одна з яких — Онуфріївська (колишня соборна) — збереглася до наших днів. Ще тут була трапезна церква Св. Захарія, яка не збереглася.
Якщо не враховувати церкви, перенесені у музеї народної архітектури, то храм св. Онуфрія у Липовому Скитку є найстарішим дерев'яним храмом Київщини, адже його збудували ще у 1705 році. Ця струнка трьохбанна будівля передає дух та самобутність давньої архітектури і дуже гармонійно вписується в пейзаж. Здається, що при його створенні одразу ж планувалася наявність саме такої церкви. Хоча, нова огорожа та прибудований до неї вхід-дзвіниця, дещо зменшують це враження.»
1879 року за проектом архітектор Петра Федорова храм було відремонтовано - перекладено, обшито новою шалівкою, добудвоано бічні рамена[2].
Станом на 1913 рік до парафії храму окрім Липового Скитка, належало сусіднє село Данилівка. Кількість парафіян становила 1802 особи. При храмі існувала церковно-парафіяльна 1-класна школа. Настоятелем з 1904 року був Іоан Памфилович Шиманський, псаломником з 1909 року Оверкій Сергійович Мартиненко, проскурницею з 1898 року Марія Миколаївна Завальниківська.
Архітектура
Розташована на невисокому пагорбі. Дерев'яна на кам'яному фундаменті хрестова п'ятизрубна з невеликими прибудовами і притвором із заходу. Центральні зруби накриті спільним дахом, над яким підносяться три купола на гранованих барабанах, увінчані главками (західна главка не збереглася). Стіни горизонтально ошальовані. Будівля відрізняється витонченістю і стрункістю силуету, органічно вписується в пейзаж. Пам'ятник являє собою цікавий зразок українського дерев'яного зодчества[3].
В інтер'єрі панує ХVІІІ століття. Височенні склепіння, здається, уміщують небеса, під якими тихо сяють дивовижні витвори барокової епохи: царські врата, розписи шафи невизначеного призначення, народні ікони. І навіть сучасні аляповаті розписи не вносять дисонасу в заспокоєну і радісну душу прочанина.
Примітки
- ↑ Дванадцять маршрутів Київщиною. — К.: Грані-Т, 2008. Роман Маленков та Олег Година.
- ↑ Іван Биков. Сакральна дерев'яна архітектура Київщини // Пам'ятки України, №1 (221), січень 2016, с.49
- ↑ Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР.
Джерела та посилання
