Пинсько-волинський добровольчий батальйон: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Budiak (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Budiak (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
=== Перехід у Добровольчу армію === |
=== Перехід у Добровольчу армію === |
||
В травні 1919 року ротмістр жандармерії Околович стверджував, що в батальоні служить близько 15 шпіонів, які переказують конфіденційну інформацію в штаб Колчака. В серпні 1919 року польське командування звинуватило вояків батальйону в порушенні військової дисципліни, пограбуваннях. В певному моменті, дізнавшись про успіхи Добровольчої армії, вояки зірвали кашкетах польських орлів, публічно негативно висловлювались про польське військо. 26 серпня 1919 р. новий командуючий дивізії, В.Сікорський, приймає рішення ліквідувати підрозділ. Згідно з наказом Ю.Пілсудського 5 вересня 1919 р. батальйон роззброєно, а його вояків інтерновано у варшавському таборі в Повонзках . В січні 1920 р. 120 вояків, які погодилися продовжити службу в Добровольчій армії, переправлено через Румунію на територію [[Збройні Сили Півдня Росії|Збройних сил Півдня Росії]]. Перевезений на кораблях до [[Крим]]у. Батальйон включено до складу ІІІ Армійського корпусу під командуванням генерала Я.Слащова. Разом з іншими підрозділами корпусу, брав участь у боях під [[Новомиколаївка (Красноперекопський район)|Новомиколаєвскою]] і [[Ішунь (село)|Юшунню]] (8-12 березня). Розформований за наказом командуючого генерала [[Врангель Петро Миколайович|П.Врангеля]] 16 квітня 1920 року. Вояки поповнили 13 піхотну дивізію ІІ Армійського корпусу. |
27 лютого 1919 року посол ППС Мечислав Нєджялковський звернувся до Сейму з інтерпеляцією в справі пинської дружини. 28 березня 1919 року Начальне командування Польського війська видало наказ її ліквідації. Не був виконаний. В травні 1919 року ротмістр жандармерії Околович стверджував, що в батальоні служить близько 15 шпіонів, які переказують конфіденційну інформацію в штаб Колчака. В серпні 1919 року польське командування звинуватило вояків батальйону в порушенні військової дисципліни, пограбуваннях. В певному моменті, дізнавшись про успіхи Добровольчої армії, вояки зірвали кашкетах польських орлів, публічно негативно висловлювались про польське військо. 26 серпня 1919 р. новий командуючий дивізії, В.Сікорський, приймає рішення ліквідувати підрозділ. Згідно з наказом Ю.Пілсудського 5 вересня 1919 р. батальйон роззброєно, а його вояків інтерновано у варшавському таборі в Повонзках . В січні 1920 р. 120 вояків, які погодилися продовжити службу в Добровольчій армії, переправлено через Румунію на територію [[Збройні Сили Півдня Росії|Збройних сил Півдня Росії]]. Перевезений на кораблях до [[Крим]]у. Батальйон включено до складу ІІІ Армійського корпусу під командуванням генерала Я.Слащова. Разом з іншими підрозділами корпусу, брав участь у боях під [[Новомиколаївка (Красноперекопський район)|Новомиколаєвскою]] і [[Ішунь (село)|Юшунню]] (8-12 березня). Розформований за наказом командуючого генерала [[Врангель Петро Миколайович|П.Врангеля]] 16 квітня 1920 року. Вояки поповнили 13 піхотну дивізію ІІ Армійського корпусу. |
||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
Версія за 18:05, 4 березня 2019
Пинсько-волинський добровольчий батальйон (англ. The Pinsk-Wolyn Volunteer Battalion рос. Пинско-Волынский добровольческий батальйон) — військовий підрозділ у складі Польського війська, Збройних сил Півдня Росії.
Історія
З 24 жовтня 1918 року в містах України почали створюватися Офіцерські дружини. Їх завданням була охорона громадського порядку. Вони належали до Збірного корпусу. Складалися з офіцерів та юнкерів. Після офіційної передачі німецькими військами влади в Пинському повіті український адміністрації, перетворилася на один з основних органів правопорядку. Пинською офіцерською дружиною командував місцевий землевласник, колишній комісар Пинського повіту, капітан Бохенський. В грудні 1918 року на території Пинського повіту почалося Поліське повстання. 22 січня 1919 повстанці з 2-ого поліського повстанського полку підтримані 152-м стрілецьким полком спробували опанувати м.Пинськ, атакували будинок реального училища, де розміщалася дружина, але зазнали поразки. Згодом, з огляду на наступ радянських військ дружина відійшла до Антополя. 25 січня Пинськ був зайнятий Червоною армією. Підпорядкувалася Підляській дивізії рід командуванням ген. А.Листовського. Брала участь у боях з радянськими військами. 17 березня 1919 р. повернулася у Пинськ. В газеті «Варшавская речь» оголошено про набір в дружину добровольців, російських офіцерів. Політичне керівництво здійснював варшавський Російський комітет. 27 лютого 1919 р. депутат Сейму від ППС Мечислав Нєдзялковські склав запит, у відповідь на який 28 березня 1919 р. Головне командування Польського війська видало наказ ліквідувати офіцерську дружину. Але військове командування вирішило перетворити її в Пинсько-волинський добровольчий батальйон і збільшити кількість вояків до 1116. До нього були включені полонені вояки УНР, ЧА, які погодилися служити в польському війську, а також польські офіцери. Історик Ярослав Тинченко вважає, що серед них були вояки Пинського куреня армії УНР.
Однострій
Носили російську військову форму, пагони і кокарди. На лівому рукаві мали шеврон у вигляді прапору Російської республіки. Під час служби в польському війську над кокардою на кашкеті носили додаткову кокарду з польським гербом.
Полковий знак
22 червня 1919 батальйон отримав власний прапор у вигляді російського прапору, з нашитими гербами Пинська та Польської республіки. На зворотному боці вишито золотом ікону Ісуса Христа і гасло «З нами Біг»
Перехід у Добровольчу армію
27 лютого 1919 року посол ППС Мечислав Нєджялковський звернувся до Сейму з інтерпеляцією в справі пинської дружини. 28 березня 1919 року Начальне командування Польського війська видало наказ її ліквідації. Не був виконаний. В травні 1919 року ротмістр жандармерії Околович стверджував, що в батальоні служить близько 15 шпіонів, які переказують конфіденційну інформацію в штаб Колчака. В серпні 1919 року польське командування звинуватило вояків батальйону в порушенні військової дисципліни, пограбуваннях. В певному моменті, дізнавшись про успіхи Добровольчої армії, вояки зірвали кашкетах польських орлів, публічно негативно висловлювались про польське військо. 26 серпня 1919 р. новий командуючий дивізії, В.Сікорський, приймає рішення ліквідувати підрозділ. Згідно з наказом Ю.Пілсудського 5 вересня 1919 р. батальйон роззброєно, а його вояків інтерновано у варшавському таборі в Повонзках . В січні 1920 р. 120 вояків, які погодилися продовжити службу в Добровольчій армії, переправлено через Румунію на територію Збройних сил Півдня Росії. Перевезений на кораблях до Криму. Батальйон включено до складу ІІІ Армійського корпусу під командуванням генерала Я.Слащова. Разом з іншими підрозділами корпусу, брав участь у боях під Новомиколаєвскою і Юшунню (8-12 березня). Розформований за наказом командуючого генерала П.Врангеля 16 квітня 1920 року. Вояки поповнили 13 піхотну дивізію ІІ Армійського корпусу.