Олаві Йоханнес Маттіла: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
стиль, правопис
стиль
Рядок 13: Рядок 13:
1965—1973 рр. — головний виконавчий директор і в 1975—1982 рр. — голова Правління машинобудівного і суднобудівельного концерну Valmet. Особливу увагу приділяв розвитку суднобудування, домігшись значного підвищення рентабельності. Крім того, значний прогрес стався в тракторобудуванні, була розроблена оригінальна модель, введена в експлуатацію філія в Бразилії; здійснювалося постачання техніки для фінського метро. Також були реалізований з шведським концерном Saab спільний проект в галузі автомобілебудування і проект зі створення нових машин з «Enso Gutzeit» в целюлозно-паперовій промисловості.
1965—1973 рр. — головний виконавчий директор і в 1975—1982 рр. — голова Правління машинобудівного і суднобудівельного концерну Valmet. Особливу увагу приділяв розвитку суднобудування, домігшись значного підвищення рентабельності. Крім того, значний прогрес стався в тракторобудуванні, була розроблена оригінальна модель, введена в експлуатацію філія в Бразилії; здійснювалося постачання техніки для фінського метро. Також були реалізований з шведським концерном Saab спільний проект в галузі автомобілебудування і проект зі створення нових машин з «Enso Gutzeit» в целюлозно-паперовій промисловості.
1971—1972 і в червні-листопаді 1975 року — міністр закордонних справ Фінляндії.
1971—1972 і в червні-листопаді 1975 року — міністр закордонних справ Фінляндії.
Однак внаслідок економічних проблем концерну Valmet в кінці 1970-х рр. політичний вплив Маттіли став знижуватися і йому довелося відмовитися від президентських амбіцій після відставки У. Кекконена в 1981 році. У 2004 році був засуджений до умовного ув'язнення за участь у шахрайській схемі зі злочинцями з Нігерії. Його син, Оллі Маттіла, який працював працював в системі МЗС, був засуджений на початку 2000-х рр. за шпигунство.
Однак внаслідок економічних проблем концерну Valmet в кінці 1970-х рр. політичний вплив Маттіли став знижуватися і йому довелося відмовитися від президентських амбіцій після відставки У. Кекконена в 1981 році. У 2004 році був засуджений до умовного ув'язнення за участь у шахрайській схемі зі злочинцями з Нігерії. Його син Оллі Маттіла, який працював у системі МЗС, був засуджений на початку 2000-х рр. за шпигунство.
{{політик-доробити}}
{{політик-доробити}}
{{Міністри закордонних справ Фінляндії}}
{{Міністри закордонних справ Фінляндії}}

Версія за 12:10, 1 квітня 2019

Олаві Йоганнес Маттіла
Народився24 жовтня 1918(1918-10-24)
Гювінкяа, Уусімаа
Помер4 серпня 2013(2013-08-04) (94 роки)
Гювінкяа, Уусімаа, Агентство регіонального управління Південної Фінляндіїd, Фінляндія
Країна Фінляндія
Діяльністьполітик, дипломат
Посадаміністр закордонних справ Фінляндії
Нагороди
Великий хрест ордена Громадянських заслуг Cross of Liberty, 4th Class Commander of the Order of the Lion of Finland Finnish Olympic Cross of Merit, Second Class Cross of Merit, in gold, of the Finnish Sports

Олаві Йоганнес Маттіла (фін. Olavi Johannes Mattila; 24 жовтня 1918, Гювінкяа, Фінляндія — 4 серпня 2013, Гювінкяа, Фінляндія) — фінський політик і дипломат; з 1971 по 1972, і з червня по листопад 1975 року — міністр закордонних справ Фінляндії.

Біографія

У 1946 році отримав вищу освіту в галузі машинобудування, в 1950 роцуі отримав MBA. Працював в бізнесі. У 1952 році був призначений на посаду торгового радника для просування фінської зовнішньої торгівлі в КНР. У 1957—1960 рр. — торговий секретар посольства в Аргентині.

Пізніше він став директором в міністерстві торгівлі та промисловості. Він працював у державній Valmet, спочатку головним виконавчим директором з 1965 по 1973 рік і головою правління з 1973 по 1982 рік. Він був також головою ради Enso-Гутцайт, іншої державної компанії.

1960—1963 рр. — начальник відділу торгівлі міністерства зовнішньої торгівлі, відповідав за «східний» напрям. Увійшов до найближчого оточення президента Кекконена, 1963—1964 рр. — міністр торгівлі та промисловості Фінляндії, 1965—1973 рр. — головний виконавчий директор і в 1975—1982 рр. — голова Правління машинобудівного і суднобудівельного концерну Valmet. Особливу увагу приділяв розвитку суднобудування, домігшись значного підвищення рентабельності. Крім того, значний прогрес стався в тракторобудуванні, була розроблена оригінальна модель, введена в експлуатацію філія в Бразилії; здійснювалося постачання техніки для фінського метро. Також були реалізований з шведським концерном Saab спільний проект в галузі автомобілебудування і проект зі створення нових машин з «Enso Gutzeit» в целюлозно-паперовій промисловості. 1971—1972 і в червні-листопаді 1975 року — міністр закордонних справ Фінляндії. Однак внаслідок економічних проблем концерну Valmet в кінці 1970-х рр. політичний вплив Маттіли став знижуватися і йому довелося відмовитися від президентських амбіцій після відставки У. Кекконена в 1981 році. У 2004 році був засуджений до умовного ув'язнення за участь у шахрайській схемі зі злочинцями з Нігерії. Його син Оллі Маттіла, який працював у системі МЗС, був засуджений на початку 2000-х рр. за шпигунство.

політик Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отто Стенрот (1918) • Карл Йохан Енкель (1918) • Ейно Рудольф Голсті (1919) • Карл Йохан Енкель (1922) • Юго Веннола (1922) • Карл Йохан Енкель (1924) • Йохан Прокопе (1924—1925) • Карл Густав Ідман (1925) • Еміль Нестор Сетяля (1926) • Каарле Вяйньо Войонмаа (1926) • Йохан Прокопе (1927) • Аарно Юрьйо-Коскінен (1931=1932) • Антті Гакцелль (1932) • Ейно Рудольф Голсті (1936) • Каарле Вяйньо Войонмаа (1937) • Юго Еліас Еркко (1938) • Вяйньо Таннер (1939) • Рольф Юган Віттінґ (1940) • Карл Генрік Вольтер Рамсай (1943) • Карл Йохан Енкель (1944) • Оке Генрік Ґарц (1950) • Сакарі Туоміоя (1951) • Урго Кекконен (1952) • Ральф Торнгрен (1953) • Урго Кекконен (1954) • Йоганнес Віролайнен (1954—1956) • Ральф Торнгрен (1956) • Йоганнес Віролайнен (1957) • Пааво Йоганнес Гюннінен (1957—1958) • Йоганнес Віролайнен (1958) • Карл-Август Фаґергольм (1958) • Ральф Торнгрен (1959) • Вієно Сукселяйнен (1961) • Агті Кар'ялайнен (1962) • Велі Мерікоскі (1962) • Яакко Галлама (1963) • Агті Кар'ялайнен (1964) • Вяйньо Лескінен (1970) • Олаві Йоганнес Маттіла (1971) • Калеві Сорса (1972) • Агті Кар'ялайнен (1973) • Олаві Йоганнес Маттіла (1975) • Калеві Сорса (1975) • Кеійо Коргонен (1976) • Пааво Вяюрюнен (1977) • Пер Стенбек (1982) • Пааво Вяюрюнен (1983) • Калеві Сорса (1987) • Пертті Паасіо (1989) • Пааво Вяюрюнен (1991) • Гейккі Гаавісто (1993—1995) • Пааво Рантанен (1995) • Тар'я Галонен (1995) • Ерккі Туоміоя (2000) • Ілкка Канерва (2007) • Александр Стубб (2008) • Ерккі Туоміоя (2011—2015) • Тімо Сойні (2015—2019) • Пекка Гаавісто (2019—2023) • Еліна Валтонен (з 2023)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Олаві_Йоханнес_Маттіла&oldid=24781783