Хлів: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
доповнення |
доповнення |
||
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
Основна функція хліва — захист худоби від несприятливих умов навколишнього середовища, таких як холод і [[опади]]. Для зручності обслуговування худоба зазвичай знаходиться на території ділянки поруч з іншими надвірними будівлями. У зимовий час тварини знаходяться в хліві практично постійно, влітку ж хлів на ніч може замінювати відкритий загін. |
Основна функція хліва — захист худоби від несприятливих умов навколишнього середовища, таких як холод і [[опади]]. Для зручності обслуговування худоба зазвичай знаходиться на території ділянки поруч з іншими надвірними будівлями. У зимовий час тварини знаходяться в хліві практично постійно, влітку ж хлів на ніч може замінювати відкритий загін. |
||
Традиційно хлів будують з [[Деревина|деревини]], у колгоспах хліви будували в основному з [[Цегла|цегли]] та [[бетон]]у, через високу [[теплопровідність]] даних матеріалів у зимовий час доводилося часто опалювати хлів. Приміщення обладнують [[стійло|стійлами]], дренажем для стоку [[гноївка|гноївки]]. Поруч хліва на скотному дворі влаштовують місцк для складування [[гній (добриво)|гною]] (гноярку). |
Традиційно хлів будують з [[Деревина|деревини]], у колгоспах хліви будували в основному з [[Цегла|цегли]] та [[бетон]]у, через високу [[теплопровідність]] даних матеріалів у зимовий час доводилося часто опалювати хлів. Приміщення обладнують [[стійло|стійлами]], [[годівниця|яслами]], [[автонапувалка]]ми, дренажем для стоку [[гноївка|гноївки]]. Поруч хліва на скотному дворі влаштовують місцк для складування [[гній (добриво)|гною]] (гноярку). |
||
У переносному значенні хлівом можуть називати неприбране, занедбане приміщення<ref name="СУМ"/>, через забруднення хліва виділеннями сільськогосподарських тварин: іноді в хлів неможливо увійти без чобіт. |
У переносному значенні хлівом можуть називати неприбране, занедбане приміщення<ref name="СУМ"/>, через забруднення хліва виділеннями сільськогосподарських тварин: іноді в хлів неможливо увійти без чобіт. |
||
Версія за 14:36, 17 квітня 2019
Хлів — будівля для свійської худоби та птиці[1]; критий загін для тварин, утримання яких в будинку неможливо з міркувань гігієни. Така заборона може мати релігійне або забобонне пояснення.
Походження прасл. *xlěvъ неясне: згідно з однією з версій, це слово має германську етимологію (від прагерм. *hlew, *hlaiw, пор. гот. hlaiw — «могила», «печера», «яма»), згідно з іншою — це слово питомо слов'янського походження (зокрема, порівнюють з прасл. *klětь, «кліть»)[2].
Основна функція хліва — захист худоби від несприятливих умов навколишнього середовища, таких як холод і опади. Для зручності обслуговування худоба зазвичай знаходиться на території ділянки поруч з іншими надвірними будівлями. У зимовий час тварини знаходяться в хліві практично постійно, влітку ж хлів на ніч може замінювати відкритий загін.
Традиційно хлів будують з деревини, у колгоспах хліви будували в основному з цегли та бетону, через високу теплопровідність даних матеріалів у зимовий час доводилося часто опалювати хлів. Приміщення обладнують стійлами, яслами, автонапувалками, дренажем для стоку гноївки. Поруч хліва на скотному дворі влаштовують місцк для складування гною (гноярку).
У переносному значенні хлівом можуть називати неприбране, занедбане приміщення[1], через забруднення хліва виділеннями сільськогосподарських тварин: іноді в хлів неможливо увійти без чобіт.
Прислів'я
- Розкидаймо хлівець та нарубаймо дрівець
- Бджола з дупла, а свиня з хліва (із записів М. Номиса)
- Моє діло теляче, наїлося та в хлів (із записів М. Номиса)
Інше
- Хліви для різних видів худоби мають окремі назви: вівчарні, корівники, свинарні, курники.
- Загін, частина подвір'я із хлівами для худоби також відомий як «обо́ра»[3].
Примітки
- ↑ а б Хлів // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
- ↑ Обора // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (липень 2017) |
| ||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||