Гарвардська бібліотека давнього українського письменства: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 25: | Рядок 25: | ||
* 7-й т. – «Вибрані твори Мелетія Смотрицького» (2005) |
* 7-й т. – «Вибрані твори Мелетія Смотрицького» (2005) |
||
У підготовці до друку текстів, написанні вступних статей та бібліографій взяли участь |
У підготовці до друку текстів, написанні вступних статей та бібліографій взяли участь Девід Фрік, П.Левін, [[Орест Субтельний]], [[Струмінський Борис Володимирович|Борис Струмінський]], Юрій Луценко, а також Омелян Пріцак, який поряд з виконанням функцій головного редактора цієї серії підготував її 4 томи <ref>Сидорчук Т.М. Омелян Пріцак та видавнича діяльність Українського наукового інституту Гарвардського університету в 1970-1990-х роках //Славістична збірка. Вип. IV /Інститут української археографії та джерелознавства НАН України. – К., 2018. – С.125-137.</ref>. |
||
== Див. також == |
== Див. також == |
||
Версія за 14:28, 13 травня 2019
Гарвардська Бібліотека Давнього Українського Письменства (англ. Harvard Library of Early Ukrainian Literature) – видавнича серія Українського наукового інституту Гарвардського університету, що стала складовою «Гарвардського проекту», присвяченого 1000-літтю хрещення України-Русі. Ініціював проект Омелян Пріцак у 2-й половині 1980-х років, фінансувався з пожертвувань української діаспори Північної Америки [1]. Вчений був переконаний, що це є справою національної гідності, яку nовинна здійснити вся українська спільнота в діаспорі у зв'язку з тисячолітнім ювілеєм [2].
Видання мали охопити основні твори українського середньовічного і ранньо-модерного письменства та духовної культури. Була запланована в трьох підсеріях: корпус текстів (переважно факсимільні видання), корпус перекладів англійською мовою із науковими вступами та коментарями, переклади сучасною українською мовою. У первісному варіанті кожна із підсерій була розпланована на 40 томів [3], але було видано не всі.
У корпусі текстів видано:
- 1-й т. – «Зібрані твори Мелетія Смотрицького»
- 2-й т. – «Євангеліє учительноє» Мелетія Смотрицького
- 3-й т. – факсимільні «Obrona jedności cerkiewnej...» Л. Кревзи і «Палінодія...» З. Копистенського
- 4-й т. – факсимільні «Патерикон...» С. Косова і «Τερατουργημα...» А. Кальнофойського
- 5-й і 6-й т. – «“Діаріюш подружни” і інші писання Пилипа Орлика»
- 8-й т. – «Київський і Галицько-волинський літописи»
- 9-й т. – «Літопис Григорія Грабянки»
- 10-й т. – «“Повість временних літ”, зведення і парадосіс» (у 3-х книгах)
У корпусі англомовних перекладів видано 7 томів:
- 1-й т. – «Києво-Печерський патерик» (1989)
- 2-й т. – «Агіографія Київської Русі» (1992)
- 3-й т. – «Льва Кревзи “Оборона церковної єдності” (1617) і Захарія Копистенського “Палінодія” (1620– 1623)» (1995)
- 4-й т. – «Житіє Паїсія Величковського» (1989)
- 5-й т. – «Проповіді і риторика Київської Русі» (1991)
- 6-й т. – «Повчальна проза Київської Русі» (1994)
- 7-й т. – «Вибрані твори Мелетія Смотрицького» (2005)
У підготовці до друку текстів, написанні вступних статей та бібліографій взяли участь Девід Фрік, П.Левін, Орест Субтельний, Борис Струмінський, Юрій Луценко, а також Омелян Пріцак, який поряд з виконанням функцій головного редактора цієї серії підготував її 4 томи [4].
Див. також
Примітки
- ↑ Омелян Пріцак. Передмова Головного редактора. litopys.org.ua. Процитовано 26 січня 2019.
- ↑ Сидорчук, Таїсія (2013). До історії відзначення тисячоліття хрещення Русі-України: за матеріалами архіву Омеляна Пріцака (укр.). Процитовано 26 січня 2019.
- ↑ Кудінов, Ю. (2014). Ранньонова історія України в археографічній роботі Гарвардського центру україністики (укр.). Процитовано 26 січня 2019.
- ↑ Сидорчук Т.М. Омелян Пріцак та видавнича діяльність Українського наукового інституту Гарвардського університету в 1970-1990-х роках //Славістична збірка. Вип. IV /Інститут української археографії та джерелознавства НАН України. – К., 2018. – С.125-137.
Джерела
- Harvard Library of Early Ukrainian Literature. www.huri.harvard.edu. Процитовано 26 січня 2019.