Покровська церква (Волокитине): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
RarBot (обговорення | внесок)
Боти
3 210 510 редагувань
м Шаблон:Картка:Культова споруда -> Шаблон:Культова споруда
InternetArchiveBot (обговорення | внесок)
Боти
1 202 064 редагування
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15)
Рядок 37: Рядок 37:
Церква простояла рівно сто років і була знищена протягом [[1955]]–[[1958]] років за розпорядженням Сумського облвиконкому від 26.06.1955 р. для «побудови корівника». При цьому були розграбовані й знищені безцінні порцелянові вироби, включно з іконостасом. Проти цього варварства протестував видатний український художник [[Касіян Василь Ілліч|Василь Касіян]], надіславши 29 червня 1956 року гострого листа до заступника голови [[Рада міністрів УРСР|Ради Міністрів Української PCP]] [[Гречуха Михайло Сергійович|М.Гречухи]]. Проте це не допомогло. І в 1958 році [[Цапенко Михайло Павлович|М.Цапенко]] зафотографував процес розбирання зруйнованих залишків церкви.
Церква простояла рівно сто років і була знищена протягом [[1955]]–[[1958]] років за розпорядженням Сумського облвиконкому від 26.06.1955 р. для «побудови корівника». При цьому були розграбовані й знищені безцінні порцелянові вироби, включно з іконостасом. Проти цього варварства протестував видатний український художник [[Касіян Василь Ілліч|Василь Касіян]], надіславши 29 червня 1956 року гострого листа до заступника голови [[Рада міністрів УРСР|Ради Міністрів Української PCP]] [[Гречуха Михайло Сергійович|М.Гречухи]]. Проте це не допомогло. І в 1958 році [[Цапенко Михайло Павлович|М.Цапенко]] зафотографував процес розбирання зруйнованих залишків церкви.


З фрагментами унікального порцелянового декору церкви можна ознайомитися в [[музей]]них колекціях [[Київ|Києва]], [[Суми|Сум]], [[Чернігів|Чернігова]], [[Путивль|Путивля]] й [[Шостка|Шостки]]<ref>[http://www.pallada-afina.ru/articles/detail.php?ID=5243#comm1 Фрагменты фарфорового иконостаса завода Миклашевского в Путивльском краеведческом музее-заповеднике.]{{ref-ru}}</ref>.
З фрагментами унікального порцелянового декору церкви можна ознайомитися в [[музей]]них колекціях [[Київ|Києва]], [[Суми|Сум]], [[Чернігів|Чернігова]], [[Путивль|Путивля]] й [[Шостка|Шостки]]<ref>[http://www.pallada-afina.ru/articles/detail.php?ID=5243#comm1 Фрагменты фарфорового иконостаса завода Миклашевского в Путивльском краеведческом музее-заповеднике.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140810155252/http://www.pallada-afina.ru/articles/detail.php?ID=5243#comm1 |date=10 серпень 2014 }}{{ref-ru}}</ref>.


== Галерея ==
== Галерея ==

Версія за 09:22, 19 липня 2019

Покровська церква
Загальний вигляд церкви. Фото кінця XIX ст.
Тип спорудицерква
РозташуванняУкраїна Україна, Волокитине, Путивльський район, Сумська область
ЗасновникАндрій Миклашевський
Початок будівництва1857
Кінець будівництва1857
Зруйновано1955–1958
Відбудованоне відбудовувалася
СтильКласицизм

Покровська церква — мурований храм, збудований коштом поміщика та власника порцелянової фабрики Андрія Миклашевського 1857 року в селі Волокитине Чернігівської губернії (нині Путивльський район Сумської області). До нашого часу не зберігся.

Опис

Архітектура

Мурована, хрещата в плані, однобанна, з триярусною дзвіницею на західному фасаді церква в перехідній стилістиці від пізнього класицизму до романтизму. Класицистичною за характером є загальна хрещато-банева структура храму, а на романтичні впливи вказують неоготичні деталі фасадного декору. Цей храм був центром палацово-паркового ансамблю Миклашевських.

Інтер'єр

Порцеляновий іконостас церкви

В інтер'єрі містилися великий порцеляновий іконостас, порцелянові вікна, з бані звисали чотири величезні порцелянові люстри. Інше церковне начиння також було порцеляновим, виконане в білій, синій і золотавій гамі кольорів: кіоти, дарохранильниці, панікадило, полікадила, дев'ять свічників метрової висоти, тощо. Все порцелянове начиння церкви було виготовлене на Волокитинському порцеляновому заводі Миклашевських.

Подальша доля

Церква простояла рівно сто років і була знищена протягом 1955–1958 років за розпорядженням Сумського облвиконкому від 26.06.1955 р. для «побудови корівника». При цьому були розграбовані й знищені безцінні порцелянові вироби, включно з іконостасом. Проти цього варварства протестував видатний український художник Василь Касіян, надіславши 29 червня 1956 року гострого листа до заступника голови Ради Міністрів Української PCP М.Гречухи. Проте це не допомогло. І в 1958 році М.Цапенко зафотографував процес розбирання зруйнованих залишків церкви.

З фрагментами унікального порцелянового декору церкви можна ознайомитися в музейних колекціях Києва, Сум, Чернігова, Путивля й Шостки[1].

Галерея

  • Загальний вигляд Покровської церкви з брамою
    Загальний вигляд Покровської церкви з брамою
  • Західний фасад
    Західний фасад
  • Інтер'єр церкви з іконостасом
    Інтер'єр церкви з іконостасом
  • Фрагмент царських врат іконостасу
    Фрагмент царських врат іконостасу
  • Люстра в інтер'єрі
    Люстра в інтер'єрі
  • Панікадило
    Панікадило
  • Руїни церкви, 1958 р.
    Руїни церкви, 1958 р.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Фрагменты фарфорового иконостаса завода Миклашевского в Путивльском краеведческом музее-заповеднике. [Архівовано 10 серпень 2014 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання

Література

  • Вечерський В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. — К.: НДІТІАМ, 2002. — 592 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Покровська_церква_(Волокитине)&oldid=25731117