Іван Ле: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
TohaomgBot (обговорення | внесок)
замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери
Nebo-sinee (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Рядок 76: Рядок 76:
* 1967 — [[Шевченківська премія]]
* 1967 — [[Шевченківська премія]]


На його честь названо декілька урбанонімів, наприклад [[вулиця Івана Ле (Черкаси)|вулиця Івана Ле]] у місті [[Черкаси]].
На його честь існують декілька [[Урбанонім|урбанонімів]], наприклад [[вулиця Івана Ле (Черкаси)|вулиця Івана Ле]] у місті [[Черкаси]].


== Джерела та література ==
== Джерела та література ==

Версія за 12:08, 23 липня 2019

Іван Леонтійович Мойся
ПсевдонімІван Ле
Народився9 (21) березня 1895(1895-03-21)
с. Мойсинці, Золотоніський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер9 жовтня 1978(1978-10-09) (83 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
ПохованняБайкове кладовище
Громадянство Російська імперія
 УНР
СРСР СРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьписьменник
Alma materНТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Мова творівукраїнська
Жанрісторичний роман і оповідання
ЧленствоСП СРСР
ПартіяРКП(б)
Учасникнімецько-радянська війна і Громадянська війна в Росії
Нагороди
Орден ЛенінаОрден Жовтневої Революції
Премії
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1967

CMNS: Іван Ле у Вікісховищі

Іван Ле (справжнє ім'я Іван Леонтійович Мойся; 9 (21) березня 1895(18950321), с. Мойсинці, Золотоніський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 9 жовтня 1978, Київ, Українська РСР, СРСР) — український письменник. Редактор журналу «Забой»

Біографія

Народився 9 (21 березня) 1895 в селі Мойсинцях Золотоніського повіту Полтавської губернії в родині безземельного селянина. Батько працював переважно грабарством. Матеріальні нестатки змушують восьмирічного хлопця піти на заробітки, — він пасе громадську худобу, згодом працює коногоном на руднику на Криворіжжі, грабарем, палітурником, покрівельником, теслярем, техніком на будівництві залізниці.

Вже з раннього дитинства виявилася його любов до літератури, бажання писати самому. Перші його дописи-фейлетони з'являються 1913 року в черкаській газеті «Пріднєпров'є».

У 1915 мобілізований до царської армії. Перебування на фронті Першої світової війни, спілкування, а потім і дружба з більшовиками вплинули на політичні погляди майбутнього письменника. Його обирають головою солдатського комітету.

Після демобілізації влітку 1918 повернувся в Україну, брав участь у боротьбі проти гетьманців, денікінців, куркулів. Його обирають до складу ревкому, а потім до повітового виконкому в Золотоноші.

З 1922 в комуністичній партії.

У 1922 його посилають на робітфак Київського політехнічного інституту, з наступного року він вчиться на факультеті інженерів будівництва шляхів. Згодом редагує газету «Київський політехнік», працює в редакції журналу «Комунар».

У кінці 1920-х, з 1928—1930 жив і працював у Донбасі, редагував журнал «Забой» (зараз «Донбас»). В цей період його творчості переважала робітнича тема (переважно донецька) вона розкрита в творах «Ритми шахтьорки» 1928.

Займає активну позицію в ідеологічній боротьбі проти «ворожих» концепцій в мистецтві, у ствердженні основоположних принципів радянської літератури. Належав до літературних організацій «Жовтень», «Всеукраїнська спілка пролетарських письменників». Стає першим редактором «Літературної газети» (1927).

Типовий представник стилю соцреалізм. В центрі уваги Івана Ле — комуністи, комсомольці, робітники, незаможники. Серед них — Пилип Баранець («Новоявлена», 1925), Василь Машиністий («Трахтарь», 1926), Остап Залізний («Камінний Мірошник», 1928).

Могила Івана Ле

Помер в Києві 9 жовтня 1978. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 1; центральна алея).

Твори

Меморіальна дошка Іванові Ле у Києві (вул. Велика Васильківська, 6)

Романи:


Повісті:

Екранізації

За його твором «Роман міжгір'я» режисером Ф. Лопатинським (за сценарієм Ф. Лопатинського і П. Коломойцева) створено у 1933 р. однойменний фільм.

Нагороди та вшанування

На його честь існують декілька урбанонімів, наприклад вулиця Івана Ле у місті Черкаси.

Джерела та література

Література

  • Універсальна енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько.-К.,2010.-С.509-510.
  • Шевченківські лауреати 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 291—292.

Примітки