Патологічна фізіологія: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14) |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
Для вивчення [[Хвороба|хвороби]] використовують клінічний, епідеміологічний, анатомічний та [[Експеримент|експериментальний]] методи. |
Для вивчення [[Хвороба|хвороби]] використовують клінічний, епідеміологічний, анатомічний та [[Експеримент|експериментальний]] методи. |
||
Клінічний метод передбачає вивчення хвороби |
Клінічний метод передбачає вивчення хвороби безпосередньо біля ліжка хворої людини — клінічна патофізіологія. |
||
Епідеміологічний має об'єктом вивчення хвороби великої групи людей. Патофізіологія застосовує отримані данні щодо етіології основних неінфекційних хвороб (напр., вивчення факторів ризику [[Атеросклероз|атеросклерозу]]) |
Епідеміологічний має об'єктом вивчення хвороби великої групи людей. Патофізіологія застосовує отримані данні щодо етіології основних неінфекційних хвороб (напр., вивчення факторів ризику [[Атеросклероз|атеросклерозу]]) |
||
| Рядок 19: | Рядок 19: | ||
== Ветеринарна патологічна фізіологія == |
== Ветеринарна патологічна фізіологія == |
||
Ветеринарна патофізіологія вивчає проблеми реактивності організму, [[етіологія|етіології]] та [[патогенез]]у хвороб, патофізіологію органів і систем у сільсько-господарських тварин, хутрових і промислових тварин. |
Ветеринарна патофізіологія вивчає проблеми реактивності організму, [[етіологія|етіології]] та [[патогенез]]у хвороб, патофізіологію органів і систем у сільсько-господарських тварин, хутрових і промислових тварин. Основоположником в Росії вважають [[Равіч Іосиф Іполитович|Равіча І. І.]] (автор підручника «Общая зоопатология», 1861). |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
Версія за 20:34, 7 серпня 2019
Патологічна фізіологія (грец. παθος — страждання) — наука, що що вивчає загальні закономірності виникнення, розвитку та завершення хвороби, тобто фізіологію хворого організму. Предметами вивчення патологічної фізіології є загальна нозологія (загальне вчення про хворобу), типові патологічні процеси, типові порушення обміну речовин і патологія окремих органів і систем.
Основним методом патофізіологічного дослідження є експеримент. Зіставлення експериментальних даних з результатами спостережень над хворими дає можливість розробляти практичні рекомендації.
Історія
Патологічна фізіологія як самостійна наука виникла майже 140 років тому. Потребу відокремлення науки, яка вивчала загальні закономірності виникнення, розвитку і наслідків хвороби за допомогою експериментальних методів, прогресивні вчені зрозуміли вже давно. Однак лише в 1869 р. відповідно до університетського статуту 1863 р. було створено нову кафедру загальної патології (згодом — патологічної фізіології) на медичному факультеті Київського та Московського університетів (В. В. Пашутін, А. Б. Фохт, В. В. Підвисоцький).[1]
Патологічна фізіологія в Україні
Патологічна фізіологія оформилася в середині 19 ст. Розвитку патофізіології сприяли праці українських вчених Хржонщевського Н. А., Репрева О. В., Підвисоцького В. В. та інш. У сучасний період — Богомолець О. О., Кавецький Р. Є., Комісаренко В. П., Сиротинін М. М., Зайко М. Н. В Україні основними центрами патофізіології є Інститут фізіології ім. О. О. Богомольця НАНУ та Інститут експериментальної патології онкології та радіології ім. Р. Є. Кавецького НАНУ.
Методи вивчення
Для вивчення хвороби використовують клінічний, епідеміологічний, анатомічний та експериментальний методи.
Клінічний метод передбачає вивчення хвороби безпосередньо біля ліжка хворої людини — клінічна патофізіологія.
Епідеміологічний має об'єктом вивчення хвороби великої групи людей. Патофізіологія застосовує отримані данні щодо етіології основних неінфекційних хвороб (напр., вивчення факторів ризику атеросклерозу)
Експериментальний метод передбачає вивчення хвороби на лабораторних тваринах. Експериментальне дослідження має кілька етапів: (1) планування експерименту, (2) моделювання хвороби чи патологічного процесу, (3) отримання наукових фактів, тобто інформації про зміни в організмі експериментальних тварин, (4) аналіз і синтез одержаних результатів.[2]
Ветеринарна патологічна фізіологія
Ветеринарна патофізіологія вивчає проблеми реактивності організму, етіології та патогенезу хвороб, патофізіологію органів і систем у сільсько-господарських тварин, хутрових і промислових тварин. Основоположником в Росії вважають Равіча І. І. (автор підручника «Общая зоопатология», 1861).
Примітки
- ↑ М.Н. Зайко, Ю.В. Биць, Г.М. Бутенко, В.О. Горбань, Л.Я Данилова, В.Є. Досенко, Л.П. Заярна, М.В. Кришталь, В.А. Міхньов, Л.О. Попова, І.І. Потоцька, Г.Г. Репецька, О.Г. Рєзніков, Н.К. Сімеонова, О.І. Сукманський (2008). Патофізіологія (українська) . Київ: "Медицина. с. 17. ISBN 978-966-8144-98-1.
- ↑ Атаман, Олександр Васильович (2012). Патофізіологія 1 том (українська) . Вінниця: Нова Книга. с. 15—17. ISBN 978-966-382-421-5.
Джерела
- Биць Ю.В, Бутенко Г.М., Гоженко А.І. та ін. Патофізіологія. — К. : Медицина, 2015. — 752 с. — ISBN 978-617-505-428-4.
- Вибрані питання патологічної фізіології. Книга в 3-х частинах. Ч. ІІ. Типові патологічні процеси / За ред. проф. М. С. Регеди. — Львів, 2008. — 276 с.
- Патологічна фізіологія / За ред. проф. Регеди М. С., Березнякової А. І. — Львів, 2011. — 490 с.
- Патологічна фізіологія. Книга в трьох частинах. Ч. І. Нозологія / За ред. проф. М. С. Регеди. — Львів, 2009. — 310 с.
Посилання
- Полный курс патофизиологии. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 27 жовтня 2009. (рос.)
- Патологічна фізіологія