Мідас: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Haida (обговорення | внесок)
107 190 редагувань
правопис
Рядок 18: Рядок 18:
помаранчевою лінією), період розквіту]]. Ймовріно продовжував політику попередників з розширення володінь в Малій Азії. підкорив корінні землі хеттів до верхів'я річок Тигр і Євфрат. На якийсь час Фригія стала гегемоном в цьому регіоні.
помаранчевою лінією), період розквіту]]. Ймовріно продовжував політику попередників з розширення володінь в Малій Азії. підкорив корінні землі хеттів до верхів'я річок Тигр і Євфрат. На якийсь час Фригія стала гегемоном в цьому регіоні.


Спочатку дотримувався союзу з Ассирією. Ймовірно цебуло еобхідно за умови зберігання потуги царства Табал та племені каска, з яким довелося боротися за владу вцентральній Анатолії. Близько 730 року до н. е. Мідас сприяв руйнуванню військових планів держав «Куе», Табал і Урарту, спрямовані проти Ассирії. В подальшіроки відбувається посилення Фригії.
Спочатку дотримувався союзу з Ассирією. Ймовірно, це було необхідно за умови зберігання потуги царства Табал та племені каска, з яким довелося боротися за владу вцентральній Анатолії. Близько 730 року до н. е. Мідас сприяв руйнуванню військових планів держав «Куе», Табал і Урарту, спрямовані проти Ассирії. В подальшіроки відбувається посилення Фригії.


У [[717 до н. е.|717 р. до н. е.]] приєднався до коаліції з [[Урарту]], [[Табал]]а, [[Хілакку]] і Каркеміша, що виступала проти [[Ассирія|ассирійського]] царя [[Шаррукін II|Саргона II]]. Проте Мідас не зміг вчасно з'єднатися із союзниками, наштовхнувшись на спротив держави [[Ку'е]]. Врешті-решт зазнав поразки від ассирійців й був змушений визнати зверхність Ассирії ([[700-ті до н. е.|707 р. до н. е.]]). Водночас вимушен був боротися проти перших атак киммерійців, що перетнули Кавказькі гори й вийшли до Малої Азії. Вгаслідок чого відступив до річки [[Кизил-Ірмак|Галіс]], втративши раніше захоплені землі.
У [[717 до н. е.|717 р. до н. е.]] приєднався до коаліції з [[Урарту]], [[Табал]]а, [[Хілакку]] і Каркеміша, що виступала проти [[Ассирія|ассирійського]] царя [[Шаррукін II|Саргона II]]. Проте Мідас не зміг вчасно з'єднатися із союзниками, наштовхнувшись на спротив держави [[Ку'е]]. Врешті-решт зазнав поразки від ассирійців й був змушений визнати зверхність Ассирії ([[700-ті до н. е.|707 р. до н. е.]]). Водночас вимушен був боротися проти перших атак киммерійців, що перетнули Кавказькі гори й вийшли до Малої Азії. Вгаслідок чого відступив до річки [[Кизил-Ірмак|Галіс]], втративши раніше захоплені землі.

Версія за 05:55, 1 жовтня 2019

Мідас
дав.-гр. Μίδας
Народивсяневідомо
Померневідомо
Гордіон
·інтоксикація[d]
КраїнаФригія
Діяльністьправитель
Знання мовфригійська
Посадацар Фригіїd
БатькоГордій[1]
МатиКібела[1]
У шлюбі зДемодика
ДітиLityersesd, Анхур і Aegisteasd
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мідас (значення).
Реконструкція так званого «поховання Мідаса» (Музей анатолійських цивілізацій в Анкарі)

Міда́с (дав.-гр. Μίδας), Міта́, Мітаа (в ассирійців) або Міда (лувійською мовою) — напівлегендарний цар Фригії (738 р. до н. е. — 696 р. до н. е.). Давньогрецькі логографи і історики поєднали справжню історію Мідаса з міфами.

Життєпис

Походив з династії Гордіїв-Мідасів (отримала назву, оскільки царі з цими іменами змінювали один одного). Син Гордія III (або Гордія I). Точна нумерація є дискусійною: самого Мідаса рахують як II або III. Відомий за мікенськими титулами ванак і лавагет (володар народу), що дає змогу дослідникам висувати теорію про тісні стосунки царя Фригії з містами Мікенської цивілізації.

Зміцнив царську владу, покаравши і стративши чимало фригійців, внаслідок чого його правління називали тиранічним[2]. Відзначився будівництвом святилищ (найвідоміше з яких було зведено у Келенах, на місці загибелі сина Мідаса Анхура) та нових міст, зокрема Анкіри.

Багатства фригійців та їхнього царя увійшли до легенд[3], героєм яких був і сам Мідас. Мірилом цих статків міфи називають золото, але ця версія археологічними даними не підтверджується — поклади золотоносних річок Анатолії, які справді контролювалися Мідасом, значно активніше розроблялися за пізнішої, лідійської доби.

Версія про те, що Мідас першим почав карбувати монету[4] також не підтверджується нумізматичними знахідками. За його правління використовувалися хіба що «протомонети» у вигляді невеликих кульок із золота. Поширеніша версія віддає пріоритет у винайдені «справжньої» монети Лідії).

Мідас підтримував дружні стосунки з греками, був одружений на Демодиці (або ж Гермодиці), доньці кимского царя Агамемнона, спрямував дарунки до Дельф[5]. Намагався захопити Фракію[6] і Кілікію.

Фригія часів Мідаса (позначено помаранчевою лінією), період розквіту

. Ймовріно продовжував політику попередників з розширення володінь в Малій Азії. підкорив корінні землі хеттів до верхів'я річок Тигр і Євфрат. На якийсь час Фригія стала гегемоном в цьому регіоні.

Спочатку дотримувався союзу з Ассирією. Ймовірно, це було необхідно за умови зберігання потуги царства Табал та племені каска, з яким довелося боротися за владу вцентральній Анатолії. Близько 730 року до н. е. Мідас сприяв руйнуванню військових планів держав «Куе», Табал і Урарту, спрямовані проти Ассирії. В подальшіроки відбувається посилення Фригії.

У 717 р. до н. е. приєднався до коаліції з Урарту, Табала, Хілакку і Каркеміша, що виступала проти ассирійського царя Саргона II. Проте Мідас не зміг вчасно з'єднатися із союзниками, наштовхнувшись на спротив держави Ку'е. Врешті-решт зазнав поразки від ассирійців й був змушений визнати зверхність Ассирії (707 р. до н. е.). Водночас вимушен був боротися проти перших атак киммерійців, що перетнули Кавказькі гори й вийшли до Малої Азії. Вгаслідок чого відступив до річки Галіс, втративши раніше захоплені землі.

Фригія наприкінці життя Мідаса

У 696 р. до н. е. зазнав поразки від кіммерійців[7] і наклав на себе руки — випив бичачої крові[8]. За іншою більш вірогідною версією вторгнення кімерійців до Фригії сталося близько 675 року до н. е. (після їх поразок від Ассирії). Тоді вже правив онук цього Мідаса — Мідас III (IV). Саме він ззанав ніщивної поразки і загинув, а Фригія зменшилася до невеличкого цартсва (останній нащадок Мідаса — Гордій III (V) правив до 546 року до н. е.)

Легенди

Докладніше: Мідас (міфологія)

За однією з легенд цар Мідас отримав від Діоніса дар перетворювати усе, до чого торкалося його тіло, на золото. Через деякий час, накопичивши гори золота, Мідас збагнув, що його чекає голодна смерть, оскільки їжа, до якої торкалися його руки чи губи відразу перетворювалась на жовтий метал. Усе ж Діоніс змилувався над царем і звелів змити з себе гріх жадоби у водах Пактола, який став золотоносним.

За свідченням Георгія Агріколи Мідас володів золотими копальнями на горі Берім.

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мідас
  1. ↑ а б Coulter C. R., Turner P. Encyclopedia of Ancient Deities
  2. ↑ Полієн. Стратегеми VII 5
  3. ↑ Тіртей, фр.9
  4. ↑ Поллукс. Ономастікон, IX, 83
  5. ↑ Геродот, I, 14
  6. ↑ Лікофрон. Александра, 1397
  7. ↑ Євстафій. Коментар до «Одісеї», XI, 14
  8. ↑ Плутарх. Тит, 20
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мідас&oldid=26201269