Освіта в Ємені

Уряд Ємену зробив розвиток системи освіти своїм головним пріоритетом. Частка бюджету, що виділяється на освіту, залишається високою протягом останнього десятиліття, і складає в середньому від 14 до 20%[1]  від загальних державних витрат, а станом на 2000 рік - 32,8 відсотка.  Витрати на освіту становлять 9,6 відсотка ВВП за 2001 рік [2] як видно з таблиці нижче. У стратегічному баченні на наступні 25 років з 2000 року уряд зобов'язався внести значні зміни в систему освіти, тим самим зменшивши неграмотність до менш ніж 10% до 2025 року [3]. Хоча уряд Ємену забезпечує загальну, обов'язкову, безкоштовну освіту для дітей віком від шести до 15 років, тим більше Державний департамент США повідомляє, що обов'язкове відвідування не виконується. Країна посіла 150 місце із 177 в Індексі людського розвитку 2006 року та 121 із 140 країн за Індексом гендерного розвитку (2006 ) [4].  У 2005 році 81 відсоток шкільного віку Ємену було зараховано до початкової школи; кількість жінок становила 74 відсотки . Тоді у 2005 році близько 46 відсотків населення шкільного віку було зараховано до середньої школи, у тому числі лише 30 відсотків жінок, які мають право на участь [5]. Країна все ще намагається забезпечити необхідну інфраструктуру. Шкільні засоби та навчальні матеріали низької якості, аудиторій занадто мало, а викладацький факультет недостатній.

Джерело: Світовий банк

Історія освіти

Відповідно до Стратегічного документу щодо зменшення бідності в Ємені 2002 р., Основна освіта все ще не може забезпечити всіх дітей шкільного віку (6-14 років).  Рівень зарахування до початкових шкіл Ємену зріс з 73 до 87% для чоловіків і з 28 до 63% для жінок у період з 1991 по 2004 рік.  Основними освітніми проблемами в Ємені є слабка система освіти, розповсюдженість населення, недостатнє державне фінансування, відсутність інституційного потенціалу, необхідного для ефективного надання базових освітніх послуг, а також потреба дітей працювати для підтримки своїх сімей є основними факторами, які стримують дітей від відвідування шкіл. Також існують соціальні фактори, що сприяють стримуванню дітей та дівчат, зокрема, від відвідування школи, наприклад, велика відстань до школи, відсутність транспорту та одностатеві школи в сільській місцевості, низький рівень підготовки та кваліфікації вчителів, прогалини в зарахуванні між хлопчиками та дівчатками, слабкий інституційний потенціал від міністерства до шкільного рівня та низька участь громади

Зусилля уряду щодо освіти розпочалися в 1962 році, коли була створена Єменська Арабська Республіка . Протягом 1970-х років в Ємені спостерігалося розширення базової освіти; Однак між Північчю та Півднем була певна розбіжність, і вони адаптували дуже різні освітні політики до його об'єднання в 1990 році. Традиційно Північний Ємен був значно закритим суспільством, і освіта обмежувалася лише релігійними школами, де діти запам'ятовували Коран , або до шкіл, керованих місцевими ініціативами. Однак не всі діти могли мати доступ до цих шкіл, і більшість учнів були хлопчиками, а мало дівчат відвідували.

Розвиток освіти в Південному Ємені розпочався в 1967 році після відходу Британії. Під час британської окупації Півдня освіта була доступна лише в Адені . Початкові та проміжні школи існували в кожному маленькому селищі Steamer Point, Crater, Shaikh Othman тощо. В Хормаксарі була лише одна середня школа для дівчат, а в Crater і Steamer Point були дві приватні школи

Протягом 1970-х років для нової республіки було складено кілька освітніх планів, і освітня ситуація Півдня справді зняла ситуацію з Північчю. Система освіти на півночі адаптувалась 6-3-3 (6 років початкової школи, 3 роки підготовчої, 3 роки середньої). Південь також адаптував ту саму систему освіти; проте вона змінилася на 8-4 (8 років інтегрована школа, 4 роки середня школа).  Середня освіта мала вибір академічної, професійно-технічної, технічної чи педагогічної освіти.

Після об’єднання Північного та Південного Ємену в 1990 році ці дві системи освіти були об'єднані в єдину систему, і 9-3 (9 років базової освіти, 3 роки середньої освіти) були адаптовані. Поряд із цим, присвоєння коштів було розподілено на наукові та літературні доріжки у 11 та 12 класах.  Об’єднаний Ємен зіткнувся з кількома освітніми проблемами, такими як відсутність бюджету на освіту, відсутність керівництва уряду, відсутність єменських вчителів, перенаселеність та неефективність управління. Того ж року, коли відбулося об'єднання, у Джомтьєні, Таїланд , відбулася Всесвітня конференція з питань освіти для всіх . У відповідь на цю конференцію Міністерство освіти Ємену розробило декілька національних освітніх стратегій при співпраці Світового банку та країн-донорів.