Юрченкове (Чкаловська селищна громада)

село Юрченкове
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Чугуївський район
Рада	Юрченківська сільська рада
Облікова картка	Юрченкове
Основні дані
Засноване	1645
Населення	485
Площа	3,19 км²
Густота населення	152,04 осіб/км²
Поштовий індекс	63532
Телефонний код	+380 5746
Географічні дані
Географічні координати	49°49′38″ пн. ш. 37°05′06″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	114 м
Місцева влада
Адреса ради	63532, Харківська обл., Чугуївський р-н, с.Юрченкове, вул.Шкільна,1, тел. 77-1-21
Сільський голова	Петля Микола Васильович
Карта
Юрченкове
Юрченкове
Мапа

Юрченко́ве — село в Україні, входить до складу Чкаловської селищної об’єднаної територіальної громади Чугуївського району Харківської області (селищний голова – Соловйов Віктор Дмитрович, староста села Юрченкове – Петля Микола Васильович). Населення становить 320 осіб.

Географічне розташування

Село Юрченкове знаходиться на березі пересихаючої річки Середній Бурлук та її притоки Сухоми, вище за течією на відстані 4 км розташоване село Великі Хутори, нижче за течією на відстані 5 км розташоване село Приморське (Печенізький район). Вище за течією річки Сухома на відстані 5 км розташоване село Журавка (Шевченківський район).

Найближчим значним економічним центром є місто Харків, до якого 75 км. Відстань до сел. Чкаловське – 32 км, до районного центру (м. Чугуїв) – 43км.                                                                                  

Площа населеного пункту – 350 га. Протяжність села - 7 км.

Герб

Герб села Юрченкове був затверджений рішенням Юрченківської сільської ради від 18 грудня 2014 року.

Герб являє собою сніп пшениці жовтого кольору на білому фоні, позаду якого розташовані навхрест граблі та коса, повернуті в протилежний від глядача бік.

Даний герб застосовувався на території до 1933 року і є геральдичною символікою села Юрченкове

Історія

• 1645 — дата заснування.

За іншими джерелами село Юрченкове засноване в 1648 році.

Юрченкове було засноване селянами – втікачами на «слободи» в першій половині 17 століття. Перші письмові згадки (історичні документи) сягають 1648 року.  За давніми переказами, поселення заснував козак на ймення Юрко. Нащадки його прозивали себе Юрченками.

Період ХІХ століття, початок ХХ

Наприкінці ХІХ ст. у селі була дерев’яна   церква з дерев’яною дзвіницею. На початку ХХ століття громада вирішала будувати нову цегляну. Меценатом в будівництві церкви був дворянин Василь Григорович Колокольцов  (1867 – 1934рр.).

У 1910 році за часів столипінської реформи окремі заможні селяни одержали  наділи родючих  земель поблизу села.                Жителі Юрченкового були  не кріпаками, а  державними селянами.

У 1906-1907роках у селі був побудований цегельний завод. В 30-х роках ХХ століття за часи голодомору та колективізації с.Юрченкове зазнало значних людських втрат.

Герой Радянського Союзу, уродженець с.Юрченкове, Белокінь К.Ф. так описував ці роки: "Не піддається здоровому глузду, що на найродючіших у світі українських землях мільйони людей, в основному селяни, руками яких і вирощувався хліб та інші продукти харчування, померли голодною смертю. Світова історія такого не знає".

Період Другої світової війни

З осені 1941року до червня 1942 року через Юрченкове  проходила перша лінія оборони Червоної армії вдовж річки Сіверський Дінець.

В період Другої світової війни село Юрченкове було окуповане фашистами з 10 червня 1942 року до 4 лютого 1943 року.

Звільнила село 184-а стрілецька дивізія під командуванням П. Я. Галузи (дивізія входила до складу Воронезького фронту, командуючий  -  генерал - полковник П. І. Голиков).

 З кінця лютого - початку березня 1943 року в Юрченковому для дислокації військ стояв  78-ой стрілецький  25-ї Гвардійської дивізії, яким командував гвардії-полковник К.  В.  Білютін.

В березні 1943 року в селі був розташований штаб 3-й танкової армії під командуванням генерала – лейтенанта Рибалка П.С. 5-го танкового корпусу під командуванням генерала – майора Кравченко А.Г..

Величезних втрат зазнав населений пункт в роки Другої світової війни.

Після війни велику допомогу колгоспникам у будівництві і реконструкції старих будівель надали шефи – завод «Станкострой» м.Харків.

Економіка

• «Агроресурс», ДчП ВАТ «Слобожанський».

Об'єкти соціальної сфери

• Школа I—II ст.
• Будинок культури.
• Фельдшерсько-акушерський пункт.

Персоналії

• Білокінь Кузьма Филимонович (24.10.1915 — 13.04.2005) — уродженець села, учасник Другої світової війни, льотчик штурмової авіації, за весь час війни мав 170 бойових вилетів, учасник Параду Перемоги в Москві 24 червня 1945 року, з 1957 року — полковник у відставці. За особисту мужність та героїзм в ході війни нагороджений званням Герой Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі Золота Зірка (26.10.1944), також серед його нагород були 3 ордени Червоного Прапора, орден Олександра Невського, орден Вітчизняної Війни І та ІІ ст., 2 ордени Червоної Зірки, орден Богдана Хмельницького І, ІІ та ІІІ ст. Жив у Харкові.
• Корнійко Василь Харитонович (1924 — 27.03.1944) — уродженець села, учасник Другої світової війни, молодший лейтенант, геройськи загинув під час визволення України від німецько-фашистських військ поблизу села Натягайлівка, похований у місті Вознесенську в братській могилі. За мужність та героїзм удостоєний звання Герой Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та ордена Червоної Зірки посмертно (13.09.1944).

Джерела

1. Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. В двадцяти шести томах. За ред. П. Тронько. Стор. 928.
2. Білокінь К.Ф. «Нема чорнішої сторінки нашої історії», «Слобідський край» від 18 березня 2003 р.
3. Мій рідний край Чугуївщина /Чугуїв, райдержадмін., Чугуїв. Райрада; редкол.: В.В. Лобойченко, В.В. Коростельов. – Х.:Золоті сторінки, 2013. 285-286 стор.
4. Мій рідний край – Чугуївщина. Нариси з історії селищ і сіл Чугуївського району. – Чугуїв, 2008р.  366 стор.
5. Мій рідний край Чугуївщина /Чугуїв, райдержадмін., Чугуїв. Райрада; редкол.: В.В. Лобойченко, В.В. Коростельов. – Х.:Золоті сторінки, 2013. 287 стор.

Посилання

• Погода в селі Юрченкове