*[[Файл:Юрченківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Чугуївського району.png|міні|Юрченківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Чугуївського району]][[1645]] — дата заснування.
* [[1645]] — дата заснування.
За іншими джерелами село Юрченкове засноване в [[1648]] році.<ref>{{Cite book|url=http://resource.history.org.ua/|title=Історія міст і сіл Української РСР ... Головна редакційна колегія: Тронько П. Т., голова Головної редколегії [and others], etc.|last=|first=|year=1967|publisher=Голов. ред. УРЕ АН УРСР|location=Київ|pages=|language=українська|isbn=|oclc=504597254}}</ref>
За іншими джерелами село Юрченкове засноване в [[1648]] році.<ref>{{Cite book|url=http://resource.history.org.ua/|title=Історія міст і сіл Української РСР ... Головна редакційна колегія: Тронько П. Т., голова Головної редколегії [and others], etc.|last=|first=|year=1967|publisher=Голов. ред. УРЕ АН УРСР|location=Київ|pages=|language=українська|isbn=|oclc=504597254}}</ref>
Версія за 12:46, 20 листопада 2019
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Юрченкове.
Юрченко́ве — село в Україні, входить до складу Чкаловської селищної об’єднаної територіальної громади Чугуївського району Харківської області (селищний голова – Соловйов Віктор Дмитрович, староста села Юрченкове – Петля Микола Васильович). Населення становить 320 осіб.
Найближчим значним економічним центром є місто Харків, до якого 75 км. Відстань до сел. Чкаловське – 32 км, до районного центру (м. Чугуїв) – 43км.
Площа населеного пункту – 350 га. Протяжність села - 7 км.
Історія
Юрченківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Чугуївського району1645 — дата заснування.
За іншими джерелами село Юрченкове засноване в 1648 році.[1]
Юрченкове було засноване селянами – втікачами на «слободи» в першій половині 17 століття. Перші письмові згадки (історичні документи) сягають 1648 року. За давніми переказами, поселення заснував козак на ймення Юрко. Нащадки його прозивали себе Юрченками.[2]
ХІХ — початок ХХ століття
Наприкінці ХІХ ст. у селі була дерев’яна церква з дерев’яною дзвіницею. На початку ХХ століття громада вирішала будувати нову цегляну. Меценатом в будівництві церкви був дворянин Василь Григорович Колокольцов.[3]
У 1910 році за часів столипінської реформи окремі заможні селяни одержали наділи родючих земель поблизу села. Жителі Юрченкового були не кріпаками, а державними селянами.[2]
У 1906-1907 роках у селі був побудований цегельний завод. В 30-х роках ХХ століття за часи Голодомору 1932-1933 років та колективізації с.Юрченкове зазнало значних людських втрат.[4]
Герой Радянського Союзу, уродженець с.Юрченкове, Белокінь К.Ф. так описував ці роки: "Не піддається здоровому глузду, що на найродючіших у світі українських землях мільйони людей, в основному селяни, руками яких і вирощувався хліб та інші продукти харчування, померли голодною смертю. Світова історія такого не знає".[5]
Період Другої світової війни
З осені 1941 року до червня 1942 року через Юрченкове проходила перша лінія оборони Червоної армії вдовж річки Сіверський Донець.
В період Другої світової війни село Юрченкове було окуповане фашистами з 10 червня 1942 року до 4 лютого 1943 року. 3 лютого 1943 року село звільняла від фашистів 25-та гвардійська дивізія під командуванням Героя Радянського Союзу Кіндрата Васильовича Білютіна.[4]
За іншими джерелами 4 лютого 1943 року звільнила село 184-а стрілецька дивізія під командуванням П. Я. Галузи (дивізія входила до складу Воронезького фронту, командуючий - генерал-полковник П. І. Голиков)[6].
З кінця лютого - початку березня 1943 року в Юрченковому для дислокації військ стояв 78-ий стрілецький полк 25-ї гвардійської дивізії, яким командував гвардії-полковник К. В. Білютін.[7]
В березні 1943 року в селі був розташований штаб 3-й танкової армії під командуванням генерала-лейтенанта П. Рибалка 5-го танкового корпусу під командуванням генерала-майора А. Кравченка.
За час німецької окупації фашисти зруйнували село.[4]
Після війни велику допомогу колгоспникам у будівництві і реконструкції старих будівель надали шефи – завод «Станкострой» (м. Харків).[8]
В період Другої світової війни за героїчні подвиги двом жителям села Юрченкове присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу: Кузьмі Филимоновичу Білоконю та Василю Харитоновичу Корнейко. На їх честь встановлено меморіальну дошку на будівлі школи.[9]
Корнійко Василь Харитонович (1924 — 27.03.1944) — уродженець села, учасник Другої світової війни, молодший лейтенант, геройськи загинув під час визволення України від німецько-фашистських військ поблизу села Натягайлівка, похований у місті Вознесенську в братській могилі. За мужність та героїзм удостоєний звання Герой Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та ордена Червоної Зірки посмертно (13.09.1944).
↑ абредкол: В.В. Лобойченко, І. А. Сторожев, В. В. Коростельов, ред. (2013). Мій край Чугуївщина (українська) . Харків: Золоті сторінки. с. 283.
↑редкол: В.В. Лобойченко, І. А. Сторожев, В. В. Коростельов, ред. (2013). Мій рідний край Чугуївщина (українською) . Харків: Золоті сторінки. с. 284. ISBN978-966-400-269-8.
↑ абвредкол: В.В. Лобойченко, І. А. Сторожев, В. В. Коростельов (ред.). Мій рідний край Чугуївщина. с. 285.
↑Білокінь К. (18.03.2003). Немає чорнішої сторінки нашої історії. Слобідський край (українська) . с. 3.
↑Освобождение населенных пунктов Чугуевского района. Красная звезда (російскою) . № № 64 (10009). 9 августа 2003. с. 7.
↑Олійник І. (2 лютого 2013). Нетлінна пам'ять. Краснаяи звезда. № № 6 (10781). с. 4.
↑редколегія: В.В. Лобойченко, І.А. Сторожев, В.В. Коростельов (2013). Мій рідний край Чугуївщина (українською) . Харків: Золоті сторінки. с. 287. ISBN978-966-400-269-8.
↑Олейник И. (24 апреля 2010). Поклонимся всем павшим и живым. Красная звезда. № № 17 (10636). с. 9.
Джерела
Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. В двадцяти шести томах. За ред. П. Тронько. Стор. 928.
Білокінь К.Ф. «Нема чорнішої сторінки нашої історії», «Слобідський край» від 18 березня 2003 р.,стор.3
.jpg)
Україна
